нащо дитині тато або дитина "для себе"

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

У мене є дві знайомі одній 32 - вона незаміжня, нотаріус у маленькому містечку Миколаївської обл. друга викладач у компанії у великому обласному центрі РФ. - теж не має чоловіка їй 30. Обидві виросли у повноцінних родинах.
Чому так склалося - не знаю. Це не є чимось дивним чи поганим - просто так є. Обидві гарні і розумні. Тай не про це мова.
Перша купила квартиру, машину - і завагітніла, бо життя пусте каже. Для кого каже я працюю, для кого ці гроші?
Друга - теж не бідує. Але каже - як так сталося, що немає у мене сім"ї, то я буду жити для себе. Буду подорожувати, побачу світ. Буду їсти що хочу, жити де хочу...
Я не знаю, я не стверджую, що я права. Але як на мене Егоїзм тут у другому варіанті, а не в першому.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

ага а якби в роті виросли гриби то був би не рот а цілий город, знає певне кожен.

Адріяся, а хто цвітуйочки на могилі посадить? та всяке таке) - оце і є то егоїстичне...який лікар про шо ти кажеш...
Моя знайома вийшла заміж в 38, вродила до 43 трьох!!!!!!!!!! двійнят і ще одну дитину, причому двійнята були перші, і свідомо пішли на ще одну дитину. Щось вона втратила? ну кесарили її обидва рази і що? і так воно є в житті, що ГОСПОДЬ БОГ СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ, ЗА ДОБРЕ ВИНАГОРОДЖУЄ, А ЗА ЗЛЕ КАРАЄ, і ніц не зробиш

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

ТАК!
Про природній відбір забули? Яке потомство буде в жінки, яку НІХТО за жінку не захтів?
Спроби надурити завичай завершуються зле.

Про "наркоманами-вбивцями" Ви це де викопали (даруйте, виколупали)?
Загроза буде. У плодінні собі подібних, не здатних на щасливе життя.

Матерів не засуджую. (вони - жертви)
Мова про егоїзм: перекладають своє горе на потомство.

Дописано пізніше:

Що є ДИТИНА?
Плід любові, щастя. Нє?

Який плід отримуємо, коли нема того щастя й любові? Коли є бажання нещасної (бо сама) жінки отримати "плід" без підгрунтя...

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

тій також пощатило, бо вона знала що таке чоловік-пияк для її мами і минала таких претендентів десятою дорогою і зараз вона має

тобто мамина невдала сімейна драма мала позитиви для дочки - вона щаслива у шлюбі, бо зробила вибір на корсть іншої сім"ї, не такої як була в її батьків. Я сама з сім"ї, де тато пив-гуляв, маму бив, і знаю ще багато таких випадків. Але як каже пан Левандівка, це якщо опція така включена (я про аналізування ситуації та відповідні висновки) В коліжанки тато пив-гуляв маму бив, то вона не має щасливої сім"ї, вона погуляла, залетіла і тепер сама, женитись не захотіла. Тепер вона ту дитину лупцює, не менше ніж її тато її маму, мені дитини шкода. Я свого часу вмовляла її не робити аборт, щоб не мала гріха на серці, а тепер не знаю чи варто було втручатися, дитина ж страждає...
Дитина "для себе" це може жінці добре, а дитині, напевно, - ні. Жінки часто пізно народжують таких дітей, коли вже ясно, що не складається, в них вже і сили не ті, і характер далеко не молоднечий. Дитині психологічно важко мати стару самотню маму, мами такі часто з специфічним характером. Хоча знаю і хороші приклади одиноких сімей. Важко однозначно сказати. Ми всі традиціонали, консерватори, у нас в голові настільки міцно сидить стереотип класичної сім"ї, що будь яка думка про іншу модель викликає в нас найгірші міркування. Я колись була оптимісткою, зараз я скептик, але завжди намагаюся бачити, все ж, позитивно будь-яку ситуацію.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Цілком погоджуюсь, і жінку теж, а наслідком чого це може бути не думали? Бо мені висновок щось напрошується сам.
А от щоб далі так не було треба щось робити.
І ще хочу сказати, що мами чи тати які самі виховують дитину, вони можуть бути ідеальними в своїй ролі, добре виховувати і прищеплювати найкращі цінності, але лише в своїй на жаль ролі. І розуміність-нерозумність дитини тут геть нідочого, і її манери. Розкажу деякі приклади.
Я виховувалась в родині де є обоє батьків і мені казково пощастило що вони ще і ніколи не сварились і взагалі дико їм за це вдячна. АЛЕ, мама працювала і мене виховували бабці, я не ходила в садок. Раніше я ніколи не задумувалась чому саме так склався мій характер, але коли заглибилась в психологію всі крапки стали над І. Я зрозуміла всі свої теперішні кроки як наслідок дитинства, саме дитинства. І я не олігофрен, я вчилась добре, я вмію спілкуватися з чоловіками, але маю інші прогалини які вже не заповню. Це і є підсвідомість, ми її не контролюєєм.
Ще один приклад. Я завжди думала що мені подобаються чоловіки добрі, поетичні натури, ніжні, ласкаві, в тому дусі. Таких і шукала. Але за чоловіка собі вибрала геть протилежного. Чому? Поясню. Бо мій батько був саме такий - повна протилежність тим яких я шукала, і вибрала я саме такого, який схожий на БАТЬКА. І хоча всі мені кажуть що я копія тата розумово і зовні, але я в сімейному житті все більше бачу що я роблю як МАМА, хоча ми з нею різні, зовсім різні, але речі несвідомі я роблю як вона. Це не завжди видно, я теж ніколи не думала, але коли почитала Юнга про "Архетипи" я м"яко кажучи прозріла.
І взагалі японці вважать що дитина повністю формється психологічно до 3 рочків. Далі іде лише набуття навичок і манер. Хіба ж можна дитинці в 2 рочки щось пояснити, виховати? Ні. Вона просто всмоктує все як губка.
Я зовсім не хочу звинуватити матерів які виховують дитину смотужки. Бо НЕ вони в тому винні, вони не винні що вони такі, вони не винні що такі чоловіки їм попались. Винні всі разом, бо егоїсти і думаємо лише про себе. Дуже гарно написав Левандівка про природній відбір. Так і є. Просто ніхто не хоче бути слабшим і шукає всеможливі шляхи ним не бути. Тому ніхто тому край і не кладе. Зрештою один в полі - не воїн, але...
Особисто я не знаю що я робитиму якщо буду в 30 років сма і без дитини. Я хочу щоб в старості про мене хтось попіклувався, я хочу дати новій людині життя. Але, я цілком розумію що якщо я не зможу пройти цей природній відбір і знайти достойну людину на роль батька і достойно виконати роль матері, то я і дитину того не навчу і вона буде мати такі самі проблеми в майбутньомую. А взагалі сумно це все.

 

Саме ТАК!
Теж дотримуюся теорії, що батьки ЧАСТО програмують своїх дітей, а діти відтворюють підсівдомо модель відносин своїх батьків\матерів.
Нема тата - відтворюватиметься, ІМОВІРНО, безбатьківська модель. Навіть у шлюбі. Як мінімум - будуть суттєві проблеми через прогалини дитинства.

Але в багатьох випадках (ТАК психологи пишуть) - не щастить. І доня повторює той самий маршрут, бо мама ТАК навчила.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Якщо батько пияк - то алкоголізм то ж не єдина риса в ньому є і інші, які власне ПРИЗВЕЛИ до алкоголізму. Себто якщо в дитини відраза до пиющих чоловіків, і вона оминає алкоголіків, але образ батька всеодно лишився, то обирати вона може по інших рисах того ж батька. А зазвичай такі риси рано чи пізно призводять до "спивання" з першого погляду абсолютно нормального чоловіка.
Ще один приклад з власного життя. Колишній хлопець мав тата алкоголіка. Тато його ще окрім того був шматою, нінащонездатним, до питання "грошей" ставився - як бог пошле, ну то дуже такі поверхневі риси. До алкоголізму його "життя" довело. Син його не пив алкоголь навіть пиво. Але ВСІ вищевказані риси риси окрім пиющості були присутні + ще деякі. З першого погляду - непиющий вихований галантний і дуууже (надто) добрий, я б сказала ЖІНКОПОДІБНИЙ (мама взяла на себе роль батька). І де гарантія що "життя " не зробить його алкоголіком? Я бачила ті риси і зрозуміла що рано чи пізно він буде пити, а я к не пити то стане "шматою". Це не діагноз і далеко не обов"язково у всіх так має бути, бувають і інші сценарїі, але факти є фактами.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Знаєте проблем особливих нема, якщо чоловік нормальний.
Думаю, багато дівчат мене підтримають (з тих що мають досвід неповних сімей), єдине на що я, на приклад, "запрограмована" це те, що не боюсь залишитись сама. І якщо, не дай Бог, чоловік підніме на мене руку, чи питиме, чи гулятиме не буду триматись за нього як за соломинку, не буде боятись що скажуть бабці під під"їздом. Бо краще іти з піднятою головою самій, ніж ховати очі від сорому за чоловіка.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

А як же тоді шлюбна клятва? наплювати???

це теж свого роду егоїзм - коли все добре, то все добре, а як проблеми якісь - то бай-бай..?

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Чоловік теж дає шлюбну клятву це по-перше, а по-друге якби вам вирізали відбиту нирку, Ви б про клятву думали? Якщо так, то я Вам стоячи аплодую.
Я теж давала клятву, і буду зі своїм чоловіком, і в біді і в радості. Але є різні біди, і якщо ця біда і є чоловік (або жінка), ну то бай-бай.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Можете поаплодувати моїй мамі. Маю живий приклад перед очима, приклад жертовності і співчуття.

То куди такий чоловік/жінка дивилися раніше, коли одружувалися? Таке враження, ніби не були готові до такого, чи їх треба було три рази письмово попередити - ну як діти малі, чесслово...

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

А на тата Ви теж дивились після цього з співчуттям?
Думаю, що всі хто висловлює власну думку тут, вже давно не діти. До нас моя подружка періодично втікає з дитино від чоловіка, потім повертається. З різних причин. "Якщо чоловік б"є жінку, то жінка сама винувата" - так каже її мама, яка теж живе з таким чоловіком. Хоча винна вона лише в тому, що час від часу питає до був всю ніч і чому п"яний. Добре якщо її син візьме мамин приклад жертовності, і буде обожнювати свою жінку.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Фішка в тому, що "програма" повної сім'ї програмує ЯК НЕ ЛИШИТИСЯ САМІЙ. Не повної - сміливо РОЗІЙТИСЯ.
Різницю вловлюєте?

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Так. А ви сумніваєтеся? Таке враження, ніби я маю тата ненавидіти. Мені мама дала приклад, і я його наслідую, скорше навіть підсвідомо, або, як ви кажете, запрограмовано. Чого я маю ставити під сумнів мамині вчинки?

+100000

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Тата ненавидіти, на мою думку неможливо, в будь якому випадку я люблю тата, не поважаю-так , за деякі вчинки, та він за них давно розкаявся, але все одно я того забути як приклад непотрібного в спільному житті не можу, як батькові-вже не памятаю.
Не знаю як там японці, а мені відсутність мами з 9 років теж боляче відбилася купкою комплексів, неповна сімя з будь-яких причин має погані наслідки, але не менші а ніж для дитини в повній сімї але не люблячій, де б"ються , чи п"ють, чи при тиранії, імхо.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

А як же? Звичайно вловлюю, тому сміливо РОЗІЙДУСЯ, ніж буду з чоловіком, з синцями і травмованою психікою
А взагалі, повна сім"я це чудово, і не подумайте, що ми тут всі з невних сімей тільки і думаємо як повторити "модель сім"ї без батька". Абсолютно ні. Просто різне в житті буває

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Згідна на всі 100%
"програма" повної сім'ї ЯК НЕ ЛИШИТИСЯ САМІЙ - це не значить як за будь-яку ціну не залишитися самій, при цьому втрачаючи власну гідність! Який тоді приклад така мама може дати своїм дітям? Хіба що цілий комплекс комплексів.
Давайте не будемо впадати в крайнощі. У всьому має бути поміркованість. Я таки перечитала всю тему. Висновок один: такий радикалізм що однієї сторони, що іншої ніколи не приведе до порозуміння не тільки тут, і саме такий радикалізм є причиною існування в суспільстві стереотипів.
Однозначно, сім"я має бути повною, але у випадку, якщо це адекватна сім"я із відповідною поведінкою і рівнем мозгів. Бо якщо у когось із батьків з якихось причин чи під дією якихось обставин появляються таракани в голові, то таку гілку треба відрубувати, щоб не засохло все дерево.
Однозначно, що мати-одиначка, яка ненавидить всю чоловічу половину, нічого путнього і доброго дитини не навчить і це безсумнівно відіб"ється на психіці останньої. Але ж це не факт, що всі мати-одиначки феміністки і чоловіконенависниці!!! Свого рідного батька у моєму дитинстві можна сказати не було як такого - маму після інституту направили працювати в інше місто, батько ще декілька разів приїжджав, але врешті-решт вони розлучились. Але я ніколи від своєї мами не чула поганого слова про нього, хоча жодної участі у моєму вихованні він не брав. Вважала, що я сама зроблю висновки, коли стану доросліша. Уже будучи школяркою, у нас з"явився чоловік у сім"ї і скажу відверто - я далеко не була в захопленні, хоча вітчим був мені непоганим товаришем, а от чоловіком мамі - нікудишнім. Чи якось відобразилось на мені одноосібне виховання у дитинстві? Так - у самостійності, відмінному навчанні, дисциплінованості і відповідальності. Іноді вважаю це недоліком, бо бути "пофігістом", здається, набагато легше.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Вибачте, але тут ви занадто категоричні. Хіба заміж виходять лише фізично та психічно здорові розумниці-красуні? І навпаки, нерідко самі залишаються дійсно достойні, розумні, здорові жінки, чи не так? Я не говорю зараз про алкоголічок-наркоманок-гуляк ітп., які, до речі, якраз відтворюють собі подібних, як кролики, то де тут природній відбір?

І з другого боку, коли люди одружуються і не мають дітей - хіба не природній відбір?

От я не розумію, коли так кажуть - хіба, коли люди одружуються, вони можуть передбачити, яким буде їхнє життя через 20-30 років?
Маю живий приклад - знайома, має вже під 50 років і дорослу доньку. Їхній татуньо років 7 тому почав видавати різні дивні коники. Дійсно, на рівному місці, вони все життя жили нормально. Видать, стався якийсь злам в його психіці. При чому з кожним роком, все гірше і гірше. Зараз він потроху перетворюється на асоціальну істоту. Тероризує і жінку і дитину, жити з ним неможливо. Вона могла це передбачити, коли виходила за нього заміж?

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

Не могла. Але вона його покинула, чи і далі турбується про нього, розуміючи, що це її обов"язок? В цьому суть.

Можливо, я занадто категорична, але думаю так: передбачити ніхто нічого не може, але (далі не про Вас, просто мені зручніше висловлюватися в такій формі):

хочеш одружитися? супер! тоді маєш бути готова/готовий бути з ним/нею до кінця життя. Або не клянись. не обіцяй. взагалі не одружуйся, якщо нема впевненості. Інакше знехтуєш клятвою - а та людина мала тебе за надію на майбутнє життя! це зрада.

але, звичайно, це стосується лише тих людей, які вважають себе християнами.


Решта хай роблять як хочуть.

.

 

Відповідь: нащо дитині тато або дитина "для себе"

А якщо та людина перша зрадила (я не тільки про іншу жінку) і не раз?
Іринка, я бажаю тобі від щирого серця і іншим форумлянкам також, ніколи не ставати перед таким вибором. Легко говорити, як воно в ідеалі, коли життя так чудово склалося, але не у всіх так добре, чи навіть середньо, чи навіть погано. Деколи буває настільки погано, що навіть таких слів немає, щоб описати, наскільки.
Про шлюб в церкві (і клятву). Хіба тільки жінка його дає? Ні! Чоловік теж дає. А якщо він цього не дотримується. На шлюбі говориться, що чоловік повинен любити жінку, як Христос церкву. Та де ж би Христос так з церквою поводився, як деякі чоловіки з жінками?
Я не знаю, як тепер, а коли я брала шлюб, ми підписували так званий контракт перед шлюбом (точніше, коли ходили на науку) і я памятаю 100%, що там були такі пункти, як не душевно-хворий, не має залежності (алкоголь, наркоманія і азартні ігри)і ін.. Це що тільки жінка підписує і повинна дотримуватись цього? А хто зняв з чоловіків відповідальнісь за свої вчинки?