Відповідь: Як я знайшла свою любов! От, якщо Вам цікаво, пишу я далі :shy: ...телефонував він мені 2 рази, а потім написав смс, що їде в Польщу у відрядження... Я одразу зрозуміла, а потім і дівчатка сказали, що їде він до дівчини в гості (вона там вчилася), ну, думаю, нічого, я ж і так знала... Так пройшло ще 3 місяці, настав Новий рік. Батьки поїхали до бабусі, а я залишилася саменька вдома, друзям наплела, що я буду зустрічати із кумами, кумам - що з друзями))) Хотілося побути самій, подумати... Хлопця свого несерйозного я покинула, адже вирішила, що тепер мені лікуватися нема від чого, а для статистики й поготів він мені не треба! Сиділа я і дивилася диск із весіллям, де ми були задіяні, так мені було приємно на нас дивитися, так тепло і затишно І тут, бачу, приходить смс-ка.... від нього!!! Типу з новим роком, та-та-та, все таке... нічого особистого, але я просто танцювала!!! Тоді з`явилася впевненість, що все буде добре! Так ми не бачилися і не переписувалися ще 2,5 місяців... Потім моя подруга запросила усіх друзів(в тому числі і зі Львова) у сауну, святкувала, здається іменини. Там ми і зустрілися! Спочатку, я, як порядна дівчина, злилася на нього, не розмовляла. Але десь за годинку, ми вже обіймалися, на наступний тиждень домовилися поїхати разом в Карпати... Потім їздили один до одного, а в червні заручилися... От і все, тепер я львів`янка
Відповідь: Як я знайшла свою любов! а в мене історія проста як двері,сиділа нароботі,прийшов хлопчина шось купляти.подивився і пішов.на другий раз знов прийшов,а я сиділа говорила з другом,ну і мій майбутній чоловік неможе промовчати і вставив своїх 5 копійок.і слово за слово і отак познайомилися.потім почав приїжати частіше вже до мене на роботу.почали зустрічатися,через трохи (як я взнала потім) він покинув свою дівчину з якою зустрічався,через мене(от я зараза ,ну але ж я незнала шо в нього є дівчина,чесно)через 9 місяців ми розписалися.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Привіт всім... З коханим ми познаймились в університеті, і почалась в нас студенська любов, ми тоді були на першому курсі. Позустрічались десь 2 роки, посварились, розійшлись. В мене інший в нього інша... Але всеодно бачились. гуляли разом... І коли мені хотілось чимось поділитьсь, я завжди дзвонила йому. Посварилась з хлопцем теж бігла до нього поплакатись... Потім ще кілька разів сходились, розходились... Ну як діти маленькі... А потім зустрілись, поговорили і вирішили шо треба нам женитись, і от на даний час ми разом 4 місяці а весілля в нас через 4 міс. Якщоб не ті дурнички всякі то вже б були разом 4 роки))) От така в нас історія...
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ми ходили один біля одного роки! Перетинались не раз, можливо зустрічались поглядами, усмішками, та ще був не прийшов наш зоряний час!!! .....пройшов час!! Нас поєднали величні і такі загадкові Карпати. Нас поєднав літній дощ, такий же сильний як і наше кохання. Нас поєднав грім та блискавка на божевільно чорному небі, які ніби ставили крапу на чомусь і давали почати життя з початку, неначе квітка після краплі води. Нас поєднало море почуттів, які неможливо було пояснити. коли ми прокинулись після бурхливої дощової ночі, ми були скріплені коханням назавжди. Це ніби такий собі випадок, якого ми так довго чекали, але обоє знали, що він буде!!!......так як її знайшла...мою любов!!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Прочитавши дописи, починаєш розуміти, що доля - дуже непередбачувана... Історія знайомства з майбутнім чоловіком відбулася в університеті. Ні, він не одногрупник, не студент, не друг знайомих, він ... мій викладач. Тобто від знайомства втекти не можна було). На 1-му курсі викладали в нас "Основи туристичного бізнесу", після чого треба було здавати іспит. Ну прийшов молоденький викладач, всі дівчата поусміхалися, половина закохалася, здали ми іспит - і по всьому, інші викладачі, інші предмети. Але В"ячеслав (Володимирович на той час) запрошував мене на кафедру, давай різні книжечки. Пізніше він організовував екскурсії, ми з подругою їздили, але я знала, що в нього є дівчина. Саме через те я поїхала на літню практику не в Крим з ним, а в Польщу з іншим викладачем..Як то кажуть очі не бачать - серце не болить.. А потім все було якось спонтанно: Він написав мені смс-ку на Катерини (на 2-ому курсі), потім запросив в театр, де я написала лист до Миколайка, подарунок від якого отримала на факультеті від охоронця), і пішло-поїхало: спільні зустрічі, вечері, розмови по телефону, і після дня народження тепер нашого спільного сімейного друга ми пішли на Високий Замок, де і був наш перший поцілунок.... Емоції передати неможливо: і шалена радість, і страх, і сумніви... перша думка, яка промайнула: а що буде далі??? Про таке я боязно мріяла, а коли все стало реальністю... Хоча всі переживання були марними: в нас почалися романтичні вечори, щасливі дні і ночі, спільні поїздки, плани, мрії, і ми вже вічно хотіли бути разом.. Сумнівів не було, що це той один-єдиний... Пройшли ми все на світі, бо стосунки викладач-студентка заборонені+я другий курс, всі викладачі з нашої кафедри викладають+одногрупники, котрі постійно перешіптуються за спиною+різниця в віці (хоча 9,5 років не відчувається), і ще багато інших факторів.. Але я жодного разу не пошкодувала про свій вибір, бо В"ячеслав - найкраще, що є в мене в житті!!! Отак ми знайшли один одного, одружилися, і тепер мріємо про діток))) Правильно кажуть: не шукай щастя далеко, воно може бути зовсім поряд...!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ой дівчатка, ніколи б не подумала, що бувають такі романтичні та непердбачувані історії будь-які фільми та казки сховаються Захотілось і свою сторію написати, можливо вона не дуже надзвичайна, але головне - це результат (КОХАННЯ) Я інколи любила сидіти в чатах, і ось одного разу зайшла на чат, до речі вперше і випадково, і здається, в останнє там була. Саме тоді до мене написав ВІН, по-маленьку почали переписуватись, він мені здався якимось дивним, потім скинув своє фото (КРАСИВИЙ) потім дала свій номер телефону, почались смс-ки, так багато, що думала це якісь жарти, навіть брата питала, що може хлопець думати, коли так багато пише смс-сок. До речі, я свою фотку скинула не одразу, а тільки перед тим, як вирішили зустрітись, але це була фотка кількарічної давності Була можливість зустрітись, та не склалось, думала, що це все. Але доля, мабуть, від неї не втечеш, от і знайшовся другий шанс для здибанки От і все. Разом 5 років, одружені 4 роки вибачайте, може написала якось не обривками, бо ціла і повна історія зайняла б півфоруму
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дуже цікаво Багато історій "коренями сягнули" до Помаранчевої революції. Статистика каже, що тоді справді багато пар знайшли один одного. Розкажу свою історію, яка трапилася в часи революції апельсина... Вона, правда, закінчилась не так щасливо, як усі попередні тут описані, але це таки була любов. В 2004 році я була студенткою. І якщо хтось ще пам'ятає, тоді була одна дуже крута фішка: абоненти моб. оператора DJuice могли спілкуватися за сущі копійки, і щодня на твій рахунок приходило 100 безкоштовних смс. Ці смс використовувалися на що завгодно, а в основгому - для того, щоб повідомити своїх друзів, о котрій годині мітинг в центрі А тепер тепліше... Мій одногрупник, який мав нещастя зв'язатися з UMC, часом брав у мене телефон - щоб написати смс своєму однокласнику (вони сильно-пресильно товаришували навіть по закінченню школи). Смс-то халявні - я не заперечувала А поскільки я була дуже відповідальна староста, то вирішила, що цілком може бути таке, що одного дня я не зможу зв'язатися з одногрупником по технічних причинах, і варто записати номер його друга в свою телефонну книдку. Подумала - зробила. Одного чудового дня, здається саме на мітингу, мені приходить смс від друга... Щось типу: якби ти була сльозинкою в моїх очах, я б ніколи не заплакав, щоб не втратити тебе. Я подумала: одногрупник жартує Відписую: Ой, яка романтична смс! Не буду вдаватися у подробиці... Так все і почалося. На той час нам було.. по 20 років. У мене був хлопець. У нього була дівчина. Близько пів року ми переписувалися і навіть не бачилися. Бувало по 40 смс в день. Продовжували зустрічатися він - зі своєю дівчиною, я - зі своїм хлопцем. Я закохалася в нього майже зразу. Він не виявляв особливих почуттів, хоча писав "регулярно" . Ми зустрілися 9 березня. Через кілька днів вирішили, що мусимо бути разом. Він кинув свою дівчину. Я довго не могла зібратися з мужністю, щоб покинути свого хлопця. Після того, коли всі ці "організаційні моменти" були налагоджені , настав найщасливіший час. Що додати: студентська любов! Словами емоцій не передати. .... Доля нас розвела, напевно, наші почуття не витрамали випробувань... Але я ніколи не забуду як ми щасливо познайомилися за допомогою сучасних засобів зв'язку і як сильно я любила свого Колю
Відповідь: Як я знайшла свою любов! В 2001 році, бувши студенткою вирішила підзаробити агітацією на виборах. Я була членкинею одніє християнськоої спільноти, наш голова запропонував підзаробити агітацією за кандидата від однієї партії. Ми збиралися в офісі, перезнайомилися з новими людьми (серед них був і мій чоловік), розподілилися по вулицях. Найцікавіше, що в цей час мені симпатизував інший хлопець, з яким я потім таки зустрічалася 3 місяці, тому вся "увага" була віддана йому. Але стояти і агітувати треба було парами, от мене і поставили в пару з моїм чоловіком. За тиждень такого "напарництва" ми дуже здружилися, потім Ігор (чоловік) почав ходити на наше товариство і просто стали найкращими друзями: я йому довіряла на 100%, розповідала все, він зі мною переживав розрив з хлопцем, раптову смерть мого хресного (то був практично другий тато, таких хресних б усім) і багато іншого. Мені було так з ним добре, я знала, що симпатизую йому, але боялася стосунків, боялася, що втрачу такого друга. Проте за рік ми почали зустрічатися і зустрічалися практично 5 років. за цей час було безліч мандрівок в гори, в Шацьк, замками Львівщини... Коли Ігор мені робив пропозицію, то сказав, що тоді, коли ми познайомилися, він як тільки мене побачив зрозумів, що я і є його дружина
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Мої перші почуття....все так банально починалось і завершилось так і не почавши. Дивно??? Ніби як красивий незакінчений роман! Вони були однокласниками і от в 8 класі під час контрольної він штовхає ногою її крісло. Вона робить кляксу, дуже розчарована і розвертаючись кидає в нього свій улюблений пенал. Звісно він ухиляється і пенал з тріском розбивається об підлогу. А потім дискотека в честь завершення чверті. Він провожає її додому а біля дому дає їй підписану відкритку і пачку жуйок орбіт(в пластинках, то ті жуйки були така рідкість). А ще він чмокнув в щочку. Скільки то часу я змивала навіть не уявляю, а думала що те відчуття можна змити. Наївна??? Вона зберігала ті обгортки від жуйок і ті слова на відкритці перечитувала сотні раз. А далі....а далі були свята і дискотеки на які її батьки не відпускали. А звісно як на всі свята приїжають внучки до бабусь і приїхала інша гарненька дівчинка. І він зацікавився нею, провожав додому, ходив з нею на дискотеку. А вона коли дізналась то земля пішла з під ніг.... Потім вона подумала що десь дістане ті жуйки і поверне йому і відкритку але тільки своє ім"я виправить на ім"я тої дівчинки і скже йому що він помилився бо ця відкритка призначена не для неї.... А потім вона вирішила що не потрібно ніяких ні пояснень ні нічого. Вона взяла себе в руки і кинула в вогонь і листівку і обгортки.... Все так швидко горіло і разом з тим і згоріли її почуття.......
Відповідь: Як я знайшла свою любов! с первым мужем познакомилась в клубе - мы чисто женской компанией отмечали д.р подружки а они чисто мужской первое мая. неделю общались, потом разъехались на сесию, потом я уехала на каникулы за границу, а он (учился в военном институте) остался в городе. его положили на операцию - ьыла травма и сразу после того, как он пришел в себя - позвонил мне и сделал предложение. расписались через год, а еще через полтора развелись. а с женихом своим познакомились на работе. при том он - новый сотрудник пришел ко мне с документами, а я его из кабинета выгнала. через 2 месяца мы уже жили вместе)))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Вибачте,што-то с пам"яттю моєй стало.1.10.06 р ми познайомились,якраз на 750 -річчя Львова
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Як я знайшла свою любов - щодо мене, то я її ще зовсім не шукала, і навіть не сподівалась, що вона так швидко до мене прийде!!!! Мені було всього 15... Але ця любов мене заполонила на все життя. Ми зустрілись в церкві ( я ходила на Марійську Дружину, при нашому храмі) . Потім зустрічались - 7 років, перевіряли наші почуття Одружились 4 червня 2005 року. А в листопаді 2006 народилась наша Донечка. Ось така історія нашого знайомства...
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з коханим познайомилися в інтернеті...Я тоді дуже захворіла, і цілими днями сиділа вдома, лікувалася. Зареєструвалася. Писали одні старші дядьки-ман'яки, аж потім, на другий день...Він побачив у анкеті, що мені подобається Гапчинська, і ми домовилися про зустріч. Це була моя перша зустріч наосліп! Фотка у нього, звісно, була...Але він мені там так не сподобався! Думала, піду, посміюся... І ось що сталося...Не все було так просто...Я ще тоді не була вільною. У мене був хлопець, з яким ми зустрічалися 5 років, але на відстані...Поїзд "Львів-Одеса" - форева! Але стосунки вже вичерпали себе..Важко на відстані...З одеситом і досі все важко...він хоче мене повернути... І коли ми з інтернетним хлопцем зустрілися, то, на мою думку, сталося чудо! Ми підійшли одне одному усім, як пазли склалися! Єдине...моєму коханому 26, а мені - 21. Відповідно, енергії у мене значно більше! Словом, іноді ми схожі на пенсіонера і внучку-забіяку! Він сидить на лавці площі ринок, а я, щоб виганяти енергію, бігаю навколо лавки! Боюся дихати, щоб не сполохати своє щастя! Іноді не віриться, що так люблю!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я з коханим познайомилась на шкільній дискотеці він був другом мого однокласнка-друга. Побачила серце встало- і все зрозуміла, що це моє кохання на завжди!!!!(при тому що це був 10 клас) Щось пробували ми тоді зустрічатись і неполучилось, напевно ще метелики літали в голові. І розбіглись по різних університетах, не бачились три роки. І отодного чудового дня покликав мене друг погуляти, а тут на тобі моє старе і незабуте"кохання". І саме в той день ми зрозуміли,що неможем один без одного. Правду кажуть, якщо хочеш знати чи твоє кохання відпусти його, як вернеться значить твоє!!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Капєц...тільки зібралась написати нашу історію і вирішила, що краще не треба. Тут у всіх такі романтичні і пурєдні знайомства, що аж страшно
Відповідь: Як я знайшла свою любов! ми в парку познайомились.Потім за кілька місяців зустрілись-і "пропали..."
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Це було зимою в Карпатах. Я була студенткою першого курсу і на канікулах допомагала тітці вести справи в її "готелі" (чого в лапках? бо зараз то б назвали просто кімнатами для гостей). Він був з Києва, приїхав з друзями зустрічати Новий рік. І саме 31 грудня невдало покатався на лижах. Тому лежав з ногою у гіпсі в номері. А я бігала туди то з чайком, то з кашкою, то ще якісь захцянки виконувати... Розмовляли до світанку... А потім все завертілось-закрутилось... Він допоміг мені перевестися до вузу в столиці. Влітку ми одружились Тоді мене мало тривожив той факт,що він в два рази старший за мене (його тодішніх 36 проти моїх 18 ), а зараз ця різниця таки суттєва.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Розкажу вам історію. Кожного року на Великдень ми їздили в село (бо вже не маємо до кого тому в мин. часі), а воно знаходиться біля польського кордону. Ну ось ми з сестрою вирішили, що поїдемо самі маршруткою, поки батьки поїхали в інше село.Приїхали ми в Яворів,а автобуса в село нема. І випадково зустріли своїх знайомих, які нас підвезли, а по дорозі вони вирішили заїхати до свого колеги в якого тоді було д.н. І там був ВІН. Але він поляк, польської я не знала, тому тратити час на нього навіть не хотіла. А ще він сказав, що мене теж не розуміє (тих що біля границі живуть розумів). Думаю собі мені того не треба, бо не дам ради і нічого з того не вийде. А вийшло так , що завозив додому він, бо вже не було кому. Взяв номер телефону. на другий день вже стояв під брамою в 10 год. ранку. А потім він поїхав.... І приїхав через 3 дні приїхав робити мені закордонний паспорт(бо в мене не було і я говорила, що не маю потреби) і візу. Через місяць повіз знайомити з батьками. І ось ми вже разом 4,5 роки. Цього року в нас весілля.
