Ціна лікарської помилки.

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

то я певні вже так з розуму сходжу... Але знаю шо саме там розмножуються ці паразити.
а шо залишається думати коли у дитина височенна температура з майже ідеальними аналізами?

депресивну тему можна видаляти.
Я хотіла просто аби завдяки цій темі ми стали свідомішими і зрозуміли шо медикам не варто вже аж так вірити, що вони дуже і дуже часто помиляються. Що завдяки їх помилці моїй дитині могли ті м*ясники у 11 місяців її життя вирізати апендицит.

А мо дійсно я завеликий панікьор і коли температура зашкалює тра сидіти дома, терти дитину воцтом, молитися і чекати поки пройде. Це при тому шо вкололи малій тільки один укол антибіотику і три протиалергічних... за все наше обстеження і пошуки на тему "А шо то таке?"

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Адріася....вобщето як вже зібрались до лікарів, то більшість батьків таки консультуються не в одного лікаря, і навіть не в двох, якщо якесь питання серйозне. І то завжди є крапля сумніву. А 100% правильний діагноз напевно лише доктор Хаус дасть...... але нашим лікарям до нього далеко.

Яколись застудила голову, щось там в нервових закінченнях, і мені дало ускладнення на око, я стала втрачати зір, пішла до окуліста, знаного і відомого, він мені констатував запалення глазного нерва, пропонував госпіталізацію, уколи в око і ще купу "приємностей" але як виявилось що лікувати треба було інше. Пролікувавши запалення голови зір відновився сам собою ( я лише промивала око спеціальною травкою для відновлення зору)

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Невже ви думаєте шо купу різношерстних діагнозів мені дав один і той самий лікар.
У кожного калікаря свою думка була.
До різних ж зверталася....

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Луччє мєньше, да луччє... (с)

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Наскільки я зрозуміла, кожен з лікарів вам визначав інший діагноз. А я веду до того що перед тим як лікувати, треба щоб хоча б пару а то і більше лікарів підтвердили один і той самой діагноз.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

думаю цей мій допис саме для даної теми

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

odree, да..... читала і мурашки по шкірі......

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Ніколь, золотко, я про лікування написала тільки що вкололи один раз антибіотик і то... бо я протупила. Ні вирізати апендиксу, ні робити якихось інших маніпуляцій я не дала. А десну проколола лише після консультації у п*яти фахівців. (у мене також була проблема з прорізанням і то певні спадкове).
І власне я також думаю шо перед якими будь медичними діями слід зібрати думку багатьох отих медиків, аби потім помилка когось одного не коштувала дорого і не кусати лікті.

odree , співчуваю. Уявляю який жах довелося пережити.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

odree, жах який!

з третьою дитинкою, сподіваюся, ви зумієте морально компенсувати те, за чим шкодуєте при втраті ГВ.

моїй коліжанці також робили схожу операцію (тільки дитині було десь трохи більше місяця, якщо не помиляюся, і це після кесаревого) - і з дренажем ходила, і т.п. - тільки, мабуть, їй пощастило більше, ніж вам.
вона - молодець, ГВ вдалося зберегти. але думок різних лікарів було - немало і тиск з боку оточення, і типу - "лікарям видніше".
і взагалі - менше б лікарі "ойкали", а більше б розсудливо робили свою справу - менше би нервів то все коштувало.

і якщо чесно, у випадках з дітьми маленькими, я думаю, найбільша відповідальність - не на лікареві, а на батьках, на мамі. нарікати можна багато на кого, але рішення треба виважено самому приймати.
така вже в нас система - та й, думаю, не тільки в нас.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

он і у нас ніби медицина на рівні (правда на якому я ще не вирішилась... ну те що фармацевтика тут на всі 100% це правда, хімія валить на повал все що треба і не треба а он з діагностикою, то ...) але я також не спішусь з дітьми до лікаря. Дитина нераз закатарена, з температурою а я її тримаю вдома, на перекір моїм батькам які мене виховують яка я неправильна мама. Мій чоловік, за порадою великого професора, пішов на цілком непотрібну йому операцію від якої третій рік не може відійти ані фізично ані психічно. А антибіотиків скільки нажерся, також бо ніхто не може сказати чому в нього проблеми. А я знаю чому в нього проблеми але він мене слухатись не хоче, а лазить якогось милого по-лікарях.

А мені он цікаво як можна поставити діагноз ОТІТ не провівши ніяких аналізів. Вони що дитині в вухо навіть не заглядали? Чи то так... як нема що сказати, то давай придумаємо запалення вуха ну або ОРЗ. Це така класична собі хвороба радзєцкого союзу - ОРЗ. Чуть що, всі сиділи вдома по-два тижні з ОРЗ.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

odree, який жах, я навіть все зразу не могла прочитати. На жаль, для наших лікарів це звичайні речі. В кожній сім"ї я випадки таких жертв нашої "медицини"
Моєму брату, коли був ще маленький, також робилу якусь операцію в роті на зубах (не памятаю точно, що це було), але було під загальним наркозом і потім у нього ще десь місяць пухло лице і йшов гній, лікарі розводили руками. Аж поки одного разу мама натиснула добряче на десна і звідти вискочила резинка дуже довга. Після того все дуже швидко зажило. А я....... Було 2 роки мені і я дуже сильно ошпарилась, так що шкіра злізла. Завезли в лікарню, і наші розумні лікарі догадувались кожен день забінтовувати рану, а потім на новій перевязці бінт цей відривати разом з остатками того, що ще лишилось на кістці. Потім мама вже догадалась вімовитись від такого лікування, то мусила ще заплатити 25 карбованців, що мене вже не "лікували". Після цього дома мастили обліпиховою олією і за тиждень мені наросла нова шкіра, хоча шрам залишився.
Я, маючи двох дітей, стараюсь менше ходити по лікарях, а якщо йду, то після цього ще дома фільтрую інфо, провіряю в неті (нет-то сила) то, що виписали, і як правило, лікую народними методами. Спочатку всі казились, але тепер дивуються, що діти рідко хворіють.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Моя мала до 1 року і 6 міс. дуже погано спала ночами, напевно через моє недосипання мені і помакітрилося в голові - я вирішила, що то не нормально, пішли обстежувати дитину (тут треба смайл - б`юся головою об стіну). Ну і звичайно ж, чого б то нам мали не знайти тому причину:
1. Пієлоектазія, латентний перебіг. Це взагалі абсурд, бо пієлоектазія - то така особливість нирки, яку побачили на узд, то як вона може бути латентна (прихована), а лікували нас такими ліками, разом з антибіотиками - жах! Звичайно, що за місяць нічого не змінилося, нас послали на цистографію (жахлива процедура, після якої дитині треба було допомоги психолога) і там знайшли, що в малої :
2. "нейрогенний сечовий міхур", тому вона не буде тримати сечу (з 1р.4міс. успішно освоїли горщик, сечовий здоровий!). Все це виявилося просто творчістю нашої лікарки з охматдиту - Корінець Н.Д., тому що все що потрібно дитині з пієлоектазією і нормальними аналізами - спостереження, а не закачування хімією! .....................самі емоції.
3. Ще один пан хірург хотів закувати дитину в шину, бо не міг визначитися є дизплазія чи ні. На щастя, тут нам стало розуму.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

нам в три місяці пропонували підрізати язичок - бо дитина ймовірно потім би шепелявила (так пояснили).
ну, ясно, що я не дала. хай шепелявить, раз така народилася. це не смертельно. але насправді логопеди пояснять мабуть - що м"язи артикуляційного апарату розвиваються і тренуються, як і всі решта м"язи.
така будова язика в доні від мене - а я лінгвіст, перекладач, язиком практично заробляю на хліб (попрошу без аналогій тут )

і ще до двох років настійно рекомендували операцію - вирізати кілу. не знаю точно, що і до чого. в дитини в півтора року при сильному кашлі така гулька на животику вилізла - м"язи поперезаскакували якось, коротше, я не знаю, як то правильно пояснити.
сказав хірург - до 2-3 років треба обов"язково вирізати.
зараз дитині 4,5 - я не знаю, чи добре я роблю. але її нічого не турбує. я дитину не дам під ніж тільки "про всяк випадок". хірург пояснив, що проблема може виникнути потім (а може і ні) - під час вагітності, коли живіт буде розтягуватися і т.п., заплутано там все було.
поживем - побачимо.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Моя хресна років 15 тому пережила важку і страшну операцію - видалили їй молочні залози, рак. Зрозуміло, що людина постійно перебуває в групі ризику і має внаслідок цього проблеми зі здоров"ям.
Так от. Три роки тому її почало дуже сильно боліти спина, стало важко дихати, дільнича після купи аналізів скерувала недвозначно на Броньову. Там підтвердили метастази. Хресна пройшла курс опромінення (дуже їй це важко далося в плані здоров"я, ми вже просто молилися, навіть не сподівачись ні на що).
Але її виписали. На інвалідному кріслі, бо людині важко було навіть встати з ліжка. За певний проміжок часу пішла на планове обстеження і ... далі у мене немає слів. У неї не було ніяких метастаз. У неї виявили міжхребцеву грижу...
На операцію вона вже не погодилася. Мучиться, часами дуже сильно, але через стан здоров"я боїться, що операції не переживе.
Скаржитися? Вона вже не скаржиться. І навіть не нарікає на лікарів. Просто мовчки терпить.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Я вже писала в жилетку, але напишу тут детально.
Лікували тиск, високий, до 300. Точніше не лікували, а просто збивали тиск. Потім свекор поїхав на обстеження до Польщі, виявилось, що такий високий тиск дають нирки, які вже майже не працюють. Призначили гемодіаліз (апарат штучної нирки). Від гемодіалізу, точніше, це реакція тіла на препарат, який фільтрує кров, відкрилися страшенні рани на ногах. Тіло гнило, до костей. Болі невиносимі. Щоб хоч якось полегшити біль, призначили якісь супер дорогі крапальниці. Дозування тих ліків для хворих на ниркову недостатність має бути наполовину меншим, і, якщо хворий почувається добре, поступово дозу можна збільшувати. Але ж лікар, який вважає себе найрозумнішим у світі, дав у шість!!!! разів більшу дозу. Наслідок-інфаркт. На претензії він відповідав: "Та шо ви кричите, я лікар!". А рани на ногах і далі боліли, боліли так, що він перестав ходити, почали возити на інвалідному візку, зле, бо візок совдеповський, стукає дуже. Син віз імпортний. Не довіз. Щоб полегшити біль, призначили наркотики. Вони трохи знімали біль, а деколи і не помагали. Так в тих муках і помер.
Скаржитись? Кому і як? Як довести, що треба було шукати причину тиску, а не просто збивати тиск? Та й хто буде скаржитись? Свекор? Він не буде скаржитись, його вже нічого не болить...

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

тема перетворюється на желєтку№2.
розумію тих. хто тут пише про свій сумний досвід спілкування з лікарями - люди хочуть виговоритися. Але навіщо то читати - нем тодом.
Не захищаючи лікарів все ж таки скажу, що є на світі медики від Бога, які врятували не одне життя, але теми про таких нема, бо про них нецікаво

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

мене останнім часом відверто дратують теми про поганих лікарів. Вся жовта преса аж кишить. А якщо подивитися на щоденну працю цих людей, то більшість віддається своїй роботі, потім ще вдома- ночі серед книжок, статей, в інтернеті.
Чому нема теми про поганих пацієнтів? Наприклад: лікувався антибіотиками і відпросився на день додому. Приїхав через тиждень. Терапія була перервана, далі антибіотики його не брали. Помер через місяць, родичі клянуть поганих лікарів.
Або поступив зі СНІДом і менінгітом, помер через 3 місяці, бо СНІД прогресує, а родичі кажуть, що це для них повна несподіванка (ніхто, крім жінки, звичайно ж, про СНІД не знає) і телефонують з прокльонами і погрозами. Або пив під час тривалої терапії ( яка сильно навантажує печінку) печінка- здалася . Лікар поганий, бо "мусів шошь дати від печінки". Бувають і випадки на межі трагікомедії. Мама, яка давно не бачила сина, що повернувся з тюрми і попав в лікарню, прийшла за тілом і здійняла скандал, що це тіло не її сина. Скандал був ледве не на рівні обласі- головний лікар ледь не позбувся місця. потім виявилось, що мама-алкоголічка просто давно не бачила сина поголеним і чистим, і що це все ж його тіло. Тоді медсестри казали, що у всіх тролейбусах і маршрутках говорили які лікарі сволочі- тіла переплутали.
Я Вам таких випадків можу розповісти мільйон. Не люблю, коли на лікарів женуть- щодня бачу як виглядає їх праця.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Тільки вони чомусь нікому не попадаються, ті мудрі і начитані.
Наш лікар навіть елементарної інструкції не прочитав, не те що статті, інтернет...
Може ви і бачите як виглядає ця праця, але я цю працю бачила лише в матеріальному відношенні. В реанімацію нас не пускали, бо "не положено", зате до сусіда можна було цілій родині заходити, бо жінка з Італії приїхала..
Вибачте, я не до вас особисто, просто наболіло...
Але що не кажіть, медицина і лікарі в нас до одного.. (самі знаєте куди)

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

Я розумію взагалі тих людей, що скаржаться на некомпетентність лікарів і т.п. І давно не секрет що в нас лікарів зараз випускають дубів-дубами, а ту невелику кількість нормальних знайти дуже важко, але можна все ж. Але ніхто не звертає увагу на такий факт, що лікар не Бог, а людина, і що постановка діагнозу річ не "як два пальці...". Є багато факторів - індивідуальні особливості оргінзму, знову ж таке недотримання схем лікування. А як тяжко іноді виявити причину, коли в нас діагностичних засобів мінімум в країні, а лікувати ж треба якось. Взагалі є купа факторів, які можуть скластися так, що лікування буде неправильне.
А то так дійсно виходить що коли лікар дооміг - забуваєм ой як швидко, а раптом що не так, то хай піднімають на все горло.
Та і взагалі нема чого лазити по лікарях без потреби, бо самі соб винні. Ледь-що зразу біжимо до дохтура. А там знайдуть купу патологій і пішло поїхало. Взагалі пан Левандівка правий, що якщо дуже хочеться піти в лікарню то краще себе кайданками до батареї причепити, бо 98% наглих скарг абсолтно лікарського втручання не вимагають. Та і взагалі варто відповідати навчитися за себе в першу чергу, а не шукати потім крайніх і вииних.
П.С. Я особисто маю купу претензій саме до системи медичного лікування, тобто навіщо лікувати те, що лікувати не варто і діагностики, але це вже геть інша тема для обговорення.

 

Відповідь: Ціна лікарської помилки.

нема за що вибачатися ( до того ж я не лікар і теж іноді люблю цю тему обговорити)
медицина не тільки в нас до того місця- я Вам можу про канадійську і американську розповідати годинами таке, що волосся дибки стає. Наші лікарі в порівнянні з їхніми лікарями, а особливо з організацією їх праці- просто світила і посланці

там відсотків 80% таких. Мода на селах- останнє продати і поступити в "Медінститут" бо то престиж ще з радянських часів. Може із ЗНО щось зміниться. ДО цього має бути покликання. Є море заучок з червоними дипломами, які на практиці більші нулі, ніж ті, хто не має червоного диплома.
Мене в роботі лікарів теж багато чого трафляє- як ціни називають відкрито, діагнози беруть з неба...
Тут, на форумі, мода гнати на лікарів. Є тут кілька знайомих дівчат, які описують в різних гілках "поганість" лікарів, але не висвітлюють цілої картини свого стану і того, що призвело до ситуації, яку лікар мав виправити, а якби виклали все, як є, не однобоко, то дебілом виглядав би не лікар.
Часто пацієнти всього не кажуть, приховують, це теж не може не вплинути на діагноз. Іноді людині кажуть, що потрібно в лікарню, а вони народними методами лікуються і потім привозять з розваленими легенями, або з онкологією 4-ї стадії. А якби лікувалися, тоді, коли їм казали, все було б інакше.
Думаю, секрет мого нормального ставлення до лікарів-лікарська родина - ходжу тільки по рекомендаціях і лише при потребі. Лікарі між собою дуже добре знають хто є хто.
Не приведи Боже попасти на Топольну з чимось елементарним без домовленості і під руку будь-якого чергового. Я б теж боялась.
Придурів багато скрізь, просто помилки лікарів дорого коштують.