Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Знаєте, Богданко, я не можу сказати, що я поганий танцор...до недавнього часу я мала величезні сподівання на країну. Та щось останнім часом опустились руки. Проффесор президент, табачнік... та самі знаєте. Мій чоловік простояв весь Майдан, купа емоцій, грошей і матеріалів його фірми пішли на це. Він вивіз туди увесь колектив, вони стояли і допомагали. Він і я горіли бажанням мати нову справжню країну. В мене сльози лились, коли я вагітна на 7му місяці по 5му каналу дивилась трансляцію Майдану. А потім... стало ще гірше. Як я можу сподіватись?
Що ще сильніше за Майдан має статися в країні, в головах , щоб були здвиги на краще????? Я не знаю...
Тепер фірму мого чоловіка тероризують судами, податковими і т.і. Він ходить зелений. А все, що він хоче - чесно вести бізнес, не давати лапувок і відкатів, не домовлятись зі слизькими чиновниками. А це ці самі українці і галичани.
Розповіли моїй подрузі, як вчаться на нашому юридичному мажори - не ходять на пари, а на чесного викладача, справжнього інтелігента, який не хотів їм ставити оцінку, наслали за допомогою папіків перевірки, які і вижили людину з універу. Тепер ці мажори вже випустились і пішли працювати суддями. І будуть судити не тільки мого чоловіка, але і моїх дітей, які схочуть чесно вести бізнес.
Не зможуть мої діти чесно і спокійно жити і працювати тут. Не найближчі 50 років. Хіба поетами будуть, сліпими кобзарями. Чи блюдолизами.

Мені боляче за Україну, але я без зайвого цукру сказала, що почуваю зараз.
Ось таке, Богданко.

---------- Додано в 11:23 ---------- Попередній допис був написаний в 10:59 ----------

... повернулась нещодавно з 10-денної автомандрівки Європою і порівнювати є з чим. За всі дні нас не зупинив ні один гаїшник, їдучи, ми не намагались об"їхати ями, а просто насолоджувались поїздкою.Ми бачили, як виглядають старші люди- в магазинах, музеях, на вулицях... Коли в"їхали на територію неньки... Тричі зупинили даїшники (просто поговорити, поперевіряти), ями (добре, що в мене позашляховик). Та що казати, самі знаєте.
Розповідає мій часто, як округлюються очі в його зарубіжних партнерів, коли пояснює їм подробиці ведення бізнесу по-українськи. Чому продукція місяцями не розмитнюється - бо не хоче він нести тим розмальованим напуцьованим тьоткам бабки і парфуми.
І не зміниться це.
Чому після 19 років незалежності, 5 років Майдану (з великої букви) ставлять пам"ятник сталіну???
Чому мого чоловіка хочуть розчавити усіма способами, тільки тому, що він не хоче "домовитися" з потрібними людьми? я навіть потайки боюся і за нього і за наших дітей.не перебільшую.
І це 2010 рік...
Напевне, все ж,ми погані танцори.. Не вміємо ми жити по-українськи.

---------- Додано в 12:55 ---------- Попередній допис був написаний в 11:26 ----------

І ще. Ми не маємо наміру їхати з України. Ми посадили коло хати цього року молоді грушки та яблуньки. Ми принципово будемо стояти на своєму і намагатись жити по совісті. Буде важко і боляче, я знаю.
Та своїх дітей я не буду тримати (якщо вони знайдуть свій шлях десь в Європі чи Америці), бо їм я хочу якнайкращого і найлегшого життя.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Що не кажіть, а Майдан таки має велике значення для нас. Так наші сподівання не виправдалися, віддали ми свою країну чи не в ті руки, чи занадто розслабилися, чи хто його знає що там сталося. Та кожен з нас стояв там не за Ющенка, не за Тимошенко, кожен з нас відстоював там свій вибір, і довів що ми не біомаса якій можна впарити все що завгодно, а народ, який вміє відстоювати своє право. Ми перемогли.

І зараз ми знову зробили свій вибір, ну що тут скажеш. Мусимо якось з тим жити. І я теж вважаю що майбутнє в України є не зважаючи ні на що.

---------- Додано в 10:30 ---------- Попередній допис був написаний в 10:29 ----------

Золоті слова підтримую на всі 100 %

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Та я якраз і кажу, що це був величезний прорив в людській свідомості, це була одна з найважливіших подій в розвитку громадянського суспільства!

Є майбутнє, я не сперечаюсь. Але це всього-навсього майбутнє. Та поки ми будуємо майбутнє, боремося, розмахуємо фанами, світ навколо живе теперішнім. Просто живе.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Це прекрасно, що в України є майбутнє, яке залежить від теперішнього покоління. Але.... невже Ви не хочете жити в нормальній країні, з діючими нормами і порядками, де можна чесно вести бізнес, працювати і отримувати нормальну зарплату, їздити по дорогах (а не бездоріжжю) і взагалі почувати себе захищеною??? Я дуже хочу, щоб мої майбутні діти жили кращим життям, але не менше хочу і сама так жити.
Якщо подивитися з другого боку, то становлення майбутньої нації залежить не тільки від виховання батьків, а ще й від навколишнього середовища (школа, ВУЗ). Моя сестра вчиться в 7 класі і то, що я чую від неї і від вчительки на батьківських зборах, то просто волосся дибки піднімається. В їхньому паралельному класі вже 3 стоять на обліку в дитячій міліції, і то при тому, що батьки досить порядні, майже всі хлопчики вже покурюють, а всякі лонгери і т.д. взагалі не вважається алкоголем, а так сочок. Той контингент, який тусується в мому подвір'ї то взагалі капец повний. Дітям максимум по 14-15 років но вся їхня розмова,в 12 ночі під вікнами моїми, зводиться до практично суцільного мату і розповідями про то, як хто напився. Молодь мого віку, тусується під школою, практично ніхто не працює. Переодружувалися між собою, і вже більша частина розвелися. Молоді мамаші гуляючи з дітьми збираються і завжди з пивом і курять. Не знаю чи то в мене район такий, чи то багато де так є, але на мою думку це деградація, а не світле майбутнє.
julkaok, Ви дуже гарно і правдиво все написали. Особливо про податкову, відкати і ведення бізнесу взагалі. І для того, щоб хоч щось змінилося, має пройти дуже багато часу. Бо після ери наших теперешніх політиків, прийде наступне покоління їхніх дітей-внуків.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

а вони?якого життя вони хочуть?
і яке це по-вашому краще і легше життя?
з читсенькими дорогами без ям ,але з черствимми серцями,де діти батьків запирають в будинки престарілих,щоб їм життя не ускладнювали? чи ви думаєте за кордоном взяток не беруть? помиляєтеся..просто там тра з сумою вгадати.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Чому Ви впевнені, що українці найморальніші в світі? В нас не черстві серця, а за 100 км. від Львова починається суцільна територія черствих сердець? Це якийсь наслідок ще совєцької пропаганди.
А щодо хабарів - є звичайна статистика корумпованості країн, де ми на рівні з середньоазіатськими республіками, росіянами та Африкою. А Скандинавії корупція відсутня взагалі.
Ви мене неправильно розумієте - я не агітую нікого, не переконую їхати чи не намагаюсь принизити свою країну. Я тут живу і буду жити. Але хочу, щоб діти спробували себе там, а потім вирішували.
І ще: скільки людей ви знаєте, які поїхали жити за кордон, а скільки тих, хто повернувся? Співвідношення скаже само за себе.
Я трохи їздила Європою, цікавлюсь її культурою, історією. І мушу спростувати міф про якусь виключність українців, їх обраність, особливу духовність чи релігійність. Не є так, повірте. Це просто намагання возвеличити свій народ в цьому аспекті в той час, коли чогось іншого запропонувати важко.
І в хорватів, і в іспанців, і у французів, шведів є нічим не гірші ремесла, вишивка, музика, а італійський живопис епохи Відродження!!!! Європейці так само релігійні (Поляки особливо, італійці) і духовні, як і ми, і живуть великими родинами, у кого це є в традиціях (Італія, Іспанія, Греція)
Шаную українців за усі страждання і боротьбу, бо сам плин історії зробив нашу країну саме такою. Ми ще поборемося. Але так шкода, що треба боротись, а не насолоджуватись життям.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

а я хочу почувати себе Щасливою!..якщо Душа щаслива-то матеріальне то вже не основне.а я,наприклад,не хочу вести бізнес,не хочу шоб моє життя корегував закон і якісь надумані норми..взагалі,хто дав право вирішувати за мене,що для мене краще?
мені для щастя потрібен свій куточок,де я зможу створити свій маленький Рай для любимих мною людей.
взагалі,якшо відкинути усі матеріальні і побутові проблеми,от якби не існувало того техногенного світу-що для вас було би найважливішим і значимим в житті?? для мене,коханий чоловік,дітки,клаптик землі,де я змогла б реалізовуватися і працювати,відпочивати і споглядати,радіти життю..сенс життя не в зарплаті,а в Любові.

і ви кажете,що батьки і виховання тут непричім? діти виростають і шукають "втрачений рай", хочуть хоч на трошки побути нікому і нічого не винним, а просто пожити і порадіти,навіть таким "изощренним" способом.
процитую одну людину..Володимир Мегре,в своїх книгах про "Анастасию" і її спосіб мислення і бачення нашої планети пише про це
" Как могут быть чудесными школьные годы для ребёнка, которому физиологически необходимы движения, а от него требуют целых сорок пять минут сидеть почти без движения, в строго определённой позе, положив, как все, обе ручки на парту. Кто-то флегматичный, медлительный это выдерживает, а тот, который от природы подвижный, темпераментный, импульсивный, ему каково? Но ведь всех под одну гребёнку, словно роботов, без разбора — сиди, иначе...
И сидит, старается выдержать сорок пять минут маленький человек, а через десятиминутный перерыв — новые сорок пять, так месяц, год, десять лет, выход один — смириться. А главное, смириться вообще с тем, что всю жизнь с чем-то должен смиряться. Жить, как заведено, жениться, как заведено, на войну идти, раз такая дана установка. Верить непременно в то, во что скажут.
Согласившимися смириться легко управлять. Вот только хорошо, если бы они были здоровыми физически, для работ разных. А они пить начинают, наркотики употреблять. Но не потому ли человек пьёт и наркоманом становится, что вырваться, хоть на мгновение, но вырваться стремится из клетки всеподчинённости чему-то непонятному его Душе и сердцу.

якраз нині про це все читала ..дуже в тему ви попали..прошу прочитайте і задумайтеся
" Период наш дореволюционный. За партами наши прадедушки сидят, тогда ещё не выросшие дети. Закон Божий им преподают, историю и как кто должен жить учат. Тех, кто не вызубрил и кто как следует воспринимать не хочет представленное мировоззрение, линейкой по башке и по рукам учитель строгий бьёт для их же блага.
Но вот свершилась революция, и враз признали взрослые, что в школах детям внушали ахинею. Из классов старое всё — вон, и новое внушается детишкам: законы Божьи — ерунда сплошная. От обезьяны развивался человек. Наденьте красный галстук, в линеечку постройтесь, стихи читайте, славьте, славьте коммунизм. И славили, читали, надрываясь, и отдавали взрослым пионеры честь. “За детство счастливое наше спасибо, родная страна”. И снова тех, кто не слишком постарался, лишали, били, публично осуждали.
Но вдруг, и в нашем же веке, на наших глазах, новые вдруг установки. Забросить галстуки. Чума красная постигла нас. А коммунизм — террор сплошной и лицемерие. Человек от обезьяны? Да это бред сплошной. Мы от другого чего-то родились. Рынок! Демократия! Вот Истина!
Где Истина, где догма лживая — ещё неясно до конца. Но дети вновь за партами сидят не шевелясь. А у доски — учитель строгий...
Веками длится над детьми садизм духовный. Как будто лютый зверь, невидимый и страшный, стремится каждого рожденного вновь поскорее вогнать в какую-то невиданную клетку. У зверя — верные сподвижники, солдаты, кто они? Кто издевается духовно над детьми? Над каждым в этот мир пришедшим человеком? Как имя их? Профессия какая? И что ж, поверить просто так, что имя их — учитель школьный или родитель? Образованный родитель? Так сразу не могу поверить, а как вы?
.......
Быть может, выяснится завтра, что правительство и президент на светлой стороне стояли, от посягателей, вампиров Землю всю спасали. Невольно, может быть, и сами не подозревая, под градом недоброжелателей, рискуя власть терять, но денег не давали садистам, разрушителям и Душ людских, и плоти, и Земли. А те в истериках пред всеми мучениками представали.
Сегодня мучениками. С сегодняшних позиций, постулатов, но завтра новые постулаты придут, и кем предстанет кто — ещё не ясно. Анастасия говорит:
— Неверный путь сам каждый выбирает. Всегда расплата не потом, а в этой жизни наступает. Но каждым новым днём, с восходом солнца каждым дано для каждого осмыслить Истинность его пути, и выбор дан тебе! Ты волен, выбирай, куда идти. Ты человек! Осмысли суть свою. Ты — человек, рождённый быть в Раю.
Я спрашиваю:
— Где же он? Рай? Кто нас завел в какое-то болото? А она в ответ
— Сам для себя творит всё человек.

................................
Другими словами, она утверждает, что созданная нами система искусственного жизнеобеспечения столь несовершенна, что все её достижения сейчас будут оборачиваться катаклизмами.
Изрытая под большими городами Земля, где заменили естественные подземные ручейки и бьющие из недр чистые ключи системой труб, кранами, не может самовосстанавливаться и гниёт, а гниль свою с водой в краны для каждого несёт. Ещё Анастасия говорит:
— Наступит время, человечество поймёт. Учёный самый крупный к бабушке на огород придёт. Изголодавшийся, попросит он помидор себе на пропитание. Учёный и его творения мнимые той бабушке сегодня не нужны. Она про них не знает, да и знать не хочет. Она спокойно без учёного живёт. А он не может без неё прожить. Он — в мире иллюзорном, бесплодном, в никуда ведущем. Она — с Землёй естественной и с Вселенной всей. Она нужна Вселенной, он не нужен

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Тут писали, що бути українцем- це гордо і гарно. Пусті слова. Як небо синє, а цукор солодкий. Так само гарно і гордо бути шотландцем, португальцем, французом чи ескімосом. Українці не вміють літати і телепортуватись. Тому можна відкинути твердження про їх унікальність і особливе значення в світовій культурі та історії. У кожного народу вона своя, так само значима та особлива.

Погоджуюсь на усі сто
А щодо Любові та щастя - можна так само бути щасливим і в Лос-Анджелесі, і в Бібрці.Але коли приходить епідемія свинячого грипу, у Львові бракує масок і апаратів штучного дихання, а у Європі усього вдосталь. Смертність на порядок там була нижча. Чому? Техногенний світ.
І ще нарахунок особливої релігійності чи духовності українців. Ми платимо такі самі автомобільні податки і збори, як шведи чи французи. цей податок йде на будівництво та утримання доріг. Тепер порівняйте дороги тут і там. Відповідь одна - крадемо, любі друзі. Списуємо, не докладаємо, не робимо за технологією, зате потім усі до сповіді та до пасхального столу.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

а ви впевненні,що наші від грипу помирали?

краще так,ніж ніяк. аж смішно було як проводилося в Німеччині опитування перед різдвом, "чи знаютьвони, шо означає це свято?". лише одна людина чесно відповіла-"не знаю", усі інші вважалаи,що свято зими, просто для подарунків,а про релігійну основу ніхто й не згадав.
або коли питалися,скільки дітей хочуть мати пари.лише невеличкий процент хотів мати одну дитину,усі інші не розуміють навіщо лишній клопіт,якшо без них так добре. там навіть придумали,що податки будуть менші,якшо дітей буде більше-і то чи не основна причина заводити діти.
але то таке..про це можна багато говорити,і шукати у "них" плюси,а у "нас" мінуси. хто хоче,той шукає можливість,а хто не хоче -причину,правильно?

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

На рахунок етикеток - я тут навчилася, шо якшо написано, значить так і є: етикетки не переклеєні.
І про адміністрацію погоджуся: написав листа і чекаєш, відповідь обов"язково прийде, довго тут триває, але культурно і головне ефективно.
Не хочеться писати чого нема в Украхні, тому пишу шо є не в Україні. Часто задаю собі питання чому в нас не так, знаю, шо будуть такі шо напишуть: " а шо ви зробили для того, шоб було?" Але вважаю, шо є речі, які просто мали б бути, а їх на Україні нема: не від того, шо люди погані, а від того, шо так є і все. Шкода.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Бюрократи це такий пережиток комунізму-аж смердить.Чомусь люди,котрі працюють в тих нечисельних державних установах типу пошти,телекому чи всяких соціальних центрів при адміністраціях більше 20 років,тобто з тих часів і далі ставляться до тебе як до букашки.Коли йдеш на пошту за посилкою-на тебе часто дивляться як на річ,яка працювати заважає.ПРиходиш на нову пошту-зовсім інше ставлення-як до клієнта.
Все таки на рахунок взаємної ввічливості-треба рівнятись на Захід.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Не знаю, хто там кого питався, але вимирання населення я бачу не в Європі чи Америці, а саме в Україні. (Ви можете сказати, що там населення збільшується завдяки емігрантам. Осьо-сьо-і воно. Люди не стануть їхати туди, де гірше).
Оленко! Я дуже поважаю Вас за Вашу любов і відданість Батьківщині. Це правдиво так, я серйозно. Але признаймося чесно, що ми відстали. Працювати нам треба довго і багато.

Не віриться щось мені в такі опитування. Та якщо це так, то проведіть таке саме опитування десь в Жовтих Водах чи Горлівці. Результат не буде кращим.
Про виключність українців в світовій культурі я вже казала. Чим би дитя не тішилось...
І класичне: "Чого ми такі бідні, якщо такі мудрі?"

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

я вже в якійсь темі писала..працював зі мною німець один тут у Львові,і він казав постійно "так Україна років на 50 відстає від європи,але коли прийде кінець світу,я буду тут у Львові,бо він тут теж на 50 років пізніше прийде"

мій роботодавець в Австрії (що є за списком у трійці найбільш придатних до життя країн) казав,що молодь їхня розбещується тими благами,що вони мають і майбутнє з такою молоддю не побудуєш,бо у них окрім дискотек і шмаття ніц в голові нема,про сімю ніхто не думає. він завжди заглядався на наших дівчат,бо вони "душевні" і приємні,не такі як їзхні жінки.

опитування проводилося в Берліні,бачила сама той репортаж по каналу РТЛ /Німеччина.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Це дуже добрі характеристики! Бо "щастя країни" вимірюється індексом довіри до інституційних установ (міліція, лікарні, суди, податкові ітд). В нас, здогадуєтесь, де той індекс.....

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

Ну давайте не будемо, я звичайно не стверджую, що молодь в нас ідеальна, але говирити, що вона вся гнила, то ви мені вибачте. Хто в числі перших поїхав на Майдан і сидів там до останнього дня, в палатках, без нормальних умов, в холоді - студенти. А хто в числі перших їде відстоювати наші громадянські права знову студенти. А хто ішов в перших рядах колон тримаючись за руки і закриваючи собою жінок, дітей, старших людей на перше травня в 90х, коли у Львові вперше за багато років підняли наші державні блакитно-жовті прапори? Знову ж - молодь.

Мені дуже шкода, що вам зустрічається тільки "гнила" молодь, та це не дає вам права говорити так про всіх.

 

Відповідь: Чи є в України майбутнє? (сумна статистика)

ну Шевченко і Різдво-то різні речі.ви мене спитайте після безсонної ночі з дитиною,що то за день 9 березня,я б теж не згадала.

мені на днях треба було справку з бухгалтерії,і з місця роботи.то і там,і там мені зробили все,без єдиного кривого слова.прийшла тільки я і забрала,подякувала і пішла. жіночки були привітні і самі все попідписували і понаписували.
так само в паспортному столі (вже в себе в місті,не тут) -я прийшла по справку,деякі документи були відсутні. то та,що молода на мене цьмакала і дивилася як на бовдура,тягнула з справкою,незважаючи на те,що я була з дитиною на руках.а от інша жіночка,головний паспортист-привітна,все підписала,закрила очі на відсуьність деяких записів.
залежить,бачите,від самої людини і її настрою в той день. ми ж не роботи.ми не можем усім по-акторськи посміхатися,коли плакати хочеться.так і здуріти можна.