Відповідь: Один день з життя мами Життя мами- це вже філософія. Недоспані ночі,постійне неприпинне прибирання, вариво,миття.... Переживання за дітей, за чоловіка, за сімейний та матеріальний стан, постійні молитви до Бога за охорону найближщих людей...Можливо не все йде так гладко, як хотілося, не все подобається свекрусі ( в мому випадку), хочеться більшої уваги від чоловіка.Але я щаслива- бо я МАМА! Мама двох гарненьких малюків, і мажливо я не розписую свій день по годинах (кожен день в нас різний, і точного часу немає) з радістю чекаю нового, цікавого, неповторного дня.
Відповідь: Один день з життя мами Я?! Коли я таке казала? Моє життя я сподіваюсь мимо мене не проходить, мабуть якраз тому що я періодично не "розкладаю по полочках" а "розкидую з полочок", не роблю щодня одне те й саме завчене до автоматизма і дозволяю собі лінощі, непердбачені захцянки, поїздки, здійснення бажань.... Я своїм дописом лише хотіла сказати що якщо постійно все робити лише для сімьї, для дітей, для чоловіка, для 2-поверхового будинку, все встигати, знати що в жінки доля така....... і так все життя, то на старості виявится що для себе коханої вже піздно щось робити, бо сам смак життя, саму молодість витратити на задоволення потреб оточуючих. це прекрасно, я дуже за Вас рада
Відповідь: Один день з життя мами Ніколь, я не писала, що це я роблю кожного дня, я також впадаю в лінощі, в різні забаганки,як кожна жінка, а для себе коханої завжди є час, ....Мені приносить задоволення турбота за синочками, коли вони у відповідь, посміхаються і мають задоволені оченятка. Коли я писала той допис , то мала на увазі, жінкою бути це не просто, а вот чоловікам, набагато легше....
Не можу з Вами погодитися, що чоловікам набагато легше. Хоча я, наприклад, теж так думала, бо постійно з малим як білка в колесі: то коліки, то був в ремінцях то постійно на руках, то потім повзання-слюні-зуби і паралельно варка-пралка-прибиралка і т. д. і т.п. А потім я постаралася оцінити ситуацію з його боку. Цілими днями, а іноді і ночами на роботі (де постійно начальство "мозок виносить"), я в декреті і мій заробіток з нашого сімейного бюджету випав, а потреби залишилися і плюс ціни як ростуть на комуналку, продукти і т.д. І це в нього на голові! Плюс багато для будинку ще треба робити (а відповідно і витратити) бо ще не докінця готовий, а це теж потребуе затрат часу і коштів, немалих...І мені стараеться помогти, бо бачить що наше мале шило іноді дуже мене вимотуе. І при теперішній нестабільній ситуаціі я не думаю, що йому легше, бо він несе відповідальність за нашу сім'ю і наше щасливе "завтра" і я дійсно бачу як він за це переживае і стараеться. Це не ода чоловіку, просто дійсно так е. Хоча це ще і від чоловіка залежить, мабуть, комусь може і по барабану чи буде чим затарити холодильник і заплатити зимою за газ, придбати одяг, порадувати дитину іграшкою...
Ой, а я пишу-пишу, емоціі б'ють через край, і навіть не бачу що то тема так заглохла, капець Протестую! Мамочки, давайте далі ділитися секретами своіх "буднів" Моему Павлусику зараз 10 місяців і день в нас виглядае приблизно так... 7-7.30 підйом, можем ще трохи повалятися, подуріти в ліжку. Чоловік якшо не спішить на роботу готуе нам сніданок, бавить малого поки я вмиваюся/снідаю. Якшо його нема, все так само тільки в мами на руцях. Поснідали, трохи погралися. 10-10.30 ідем гулятки, вірніше сказати на перший денний сон Це до недавнього часу було 2 години, зараз мучать зубки то годинка-півтори. Вдома приспати можна, але сон чомусь часто лиш 30-40 хв, тому однозначно на вулицю/балкон. Десь в 13.00 вертаемся додому, суваемося по хаті, бавимося, пробую щось готувати або хоча б все нарізати/почистити, роблю обід мацьопі. Пообідав, якшо в доброму гуморі то дав ще і швиденько пообідати мамі Якшо ні, то завжди тепер в холодильнику маю кефір чи питний йогурт (бо пити з малим бешкетником на руках значно легше ніж істи))), ну і голод заморити можна. Знов граемося, можемо разом загрузити пралку, полити квіти, іноді попилососити, ще дуже іноді пилюку втерти 15.30-16.00 - другий сон. Теж вулиця/балкон. Історія та сама: до недавна то було 2 години, зараз годинка, як пощастить то півтори. Потім знову ігри, танці, трохи гойдалки в дворі. Десь 18.30-19.00 вечеря манюньки. Якшо дозволяе то далі шось пробую на кухні поробити, помити, поскладати. Знову ігри. 20.00-20.30 - купання, підготовка до сну. 21.00 - засипаем з цицею. Якшо чоловік вдома то помагае або істи варити, або прибирати. Пускае мене в душ (бо коли сама з малим, то не можу його самого лишати бо може прокинутися і дуже розревітися, почати з ліжка вилазити), вечеряю - іноді в пару заходів бо якшо малий прокидаеться то знов треба цицю...далі можу полазити в неті на телефоні, повисіти на ДП. Коли спав на балконі по 2 год то могла повишивати, навіть своі соняхи дошила, які почала ще до пологів. Вечером то нереально, бо малий зразу прокидаеться як тільки я свое вишивання витягнути хочу. От якби він міг спатки вдень сам у ліжечку, то я б за цей час встигала істи поробити і попрасувати. Бо прасування з ним то точно неможливо. Але сам він спить максимум півгодинки, а потім все - приспати важко, в результаті він невиспаний і нервовий, то якшо спить вдома то мама з цицею мае бути під боком ну але я надіюсь що як перейде на один обідній сон, то може ситуація зміниться
@Nastylove, можна я Ваш допис тут процитую, щоб ми там Акіні не офтопили в блозі. Одним словом, я не супервумен, як Ви) зранку би перед роботою відбивних не насмажила, ну тобто за потреби насмажила б, але я не до такого зранку, якщо час обмежений. На вихідні можу чаклувати. От @Akina, ти писала про те, щоб підготувати заздалегідь продукти - воно то так, проблему часу вечері це б вирішило, але якщо мені підготовляти вечерю до рівня "лише поставити в духовку" годинку так на 6, то весь мій день буде зайнятий господаркою+дитиною, і це я також готую прості страви - каші, м'ясо/риба печені, салати. Я так буду себе загнаною почувати. До речі, до декрету я так не розуміла/не відчувала, що час реально обмежений, і певні речі хоч не хоч займають той час, хочеться більше, а - нема( візьму більше - не висплюсь, наступний день пройде під знаком "-" це точно, тому в сумі перепрацьовки одного дня і як наслідок повна апатія і байдикування наступного, мені невигідні. Я, зізнаюсь, маю мрії і надії щодо великої морозильної камери, де можна буде мати всілякі заготовочки, типу порційного відбитого/перемеленого м'яска, фаршированих перців, соусів і тертих/різаних овочів, щоб це все було системно, а не десь-щось, як є зараз. Але бачу, що може це в мене ще не той рівень "господині", що я отак не вмію розбивати те готування на кілька малих кроків, що його і не дуже відчутно (і знову Флайледі))) Я до декрету планувала меню, і, зізнаюсь, трохи воно мене піднапрягало - в декреті, навпаки, готування якесь таке: відкрила холодильник, подивилась, що є, чого хочеться, придумала страву, зробила - якось так розмірено і більш інтуїтивно, ну життя в декреті загалом таке))) І мені так добре, от лиш ті вечері вибиваються з "розміреності"( Ну, поки написала, то вже мабуть зможу сама собі дати пораду - треба вчитись розбивати протягом дня, невимушено в мене це не виходить, тому доведеться планувати - чітко собі завдання ставити. Але, часом як гляну які є дівчата-господарочки: і закрутки, і перше-друге-кампот щодня свіже три рази на день ще й там щось дитині чи чоловіку окремо - то, чесно, диву даюсь, коли вони то роблять, а що важливіше для мене - звідки сили беруть? Дівчата, признавайтесь
В декреті, тому й кажу, що працююча мама, яка гуляє з дитиною до 9 і при тому готує свіжу вечерю, в моїх очах супервумен Отправлено с моего X9180 через Tapatalk
Покажіть мені, де той блог Акіни. Я теж хочу пожалітися, як мене дістало готування. Я його просто ненавиджу останнім часом, і ніякі розбивання, запасання, медитування не рятують від того противного відчуття, що зараз треба йти на кухню і чистити, мити, різати, варити Я беру вареники, пельмені і інші заморожені страви на замовлення, але то не спасає ситуацію, все одно діти хочуть борщ, зупу з фрикадельками, налисники солодкі і солоні і якесь хитромудро готоване м'ясо. І менша на педприкормі, не буду її пельменями годувати. А то все час, і мені його мало, бо я хочу вишивати, читати і ДП дивитисяа обов'язок кличе мити блендер по 10 колу і 5 баняків. Варіант "та звари їм гречки" не підходить, та я й сама на гречці довго не протягну.
Я ж пишу, що в мене є чоловік, який не проти мені допомогти, навіть чищенням овочів, готуванням фаршу, а це насправді дуже розвантажує і психологічно мені легше довести ті напівфабрикати до готового вигляду, а не думати "о, знов те готування, знов все сама". Ну і я люблю готувати, особливо коли я не втомлена іншою роботою і маю час і хороше самопочуття. Донедавна мала досить сильний токсикоз, тому не могла не те, щоб їсти готувати, встати з ліжка було важко - то тут знову виручив чоловік, забирав з садочка, гуляв з малим, готував щось простеньке, але сам. Знову ж таки пельмені\вареники вуручили. А коли була в декреті - то я переважно готувала вечерю, або під час обіднього сну Артема, або коли чоловік йшов з ним гуляти. Як буду встигати з двома дітками - не знаю, час покаже. Ну і врахуйте, що у всіх різні вподобання в їжі, комусь гречка 5 разів в тиждень нормально, а хтось звик до свіжоприготованого кожен день. В мене десь по-середині без крайнощів, тобто якщо суп, то на 2-3 дні. Якщо варю якусь крупу - то так, щоб з"їсти максимально свіжу, бо на другий день вже мені не смакує.
