Пропозиція руки і серця....

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А мені коханий освідчився в день мого дня народження на відпочинку на морі. Ми пішли на захід сонця, де легенько шуміло море, подував легенький вітерець. Одним словом, романтика! І там сталося освідчення! Мене настільки переповнювали позитивні емоції, що я ледве сказала "ТАК". Але пізніше, ми побігли до своїх друзів, розповіли їм, обдзвонила усіх своїх близьких і вже за декілька годин у весь курорт нас вітав

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Мені перстень подарував ще за два роки до одруження з натяком, що скоро весілля. Поки думав, збирався...А просити руку і серце прийшов банально просто, як в радянських фільмах: квіти і торт. І цього було достатньо, щоб я погодилась.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

І мені також, зранку я проснулась він мене обняв, поцілував, привітав з днем народження із пропонував вийти заміж (хоча ми вже жили рік в громадянському шлюбі)

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Перечитала частково дописи, дуже романтичні історії, ваші кохані молодці, та і ви теж молодці що надихаєте їх на приємні сюрпризи і вчинки. А от мені сюрприз зробити надзвичайно важко - в дитинстві зачитувалась оповіданнями про Шерлока Холмса і часто помічаю зміни в поведінці і діях Так сталося і з освідченням. На той час із коханим Сонечком ми вже майже рік жили разом, батьки та знайомі натякали на одруження, але я чекала власне сформульованої пропозиції від нього, щоб не було так, ніби я його змусила. І він нарешті зібрався із силами Це було за кілька днів до Нового року. Нервуватися і хвилюватися він почав ще із самого ранку, так що не помітити що щось не так було неможливо Це був день особливий - тоді ми купили і прикрасили нашу першу спільну ялиночку!!! Ми тішилися як діти, і я думаю не лише через неї Після цього ми пішли гуляти вечірнім Львовом, що вже палав вогнями прийдешнього свята, обійшли майже всі наші "місця бойової слави" і додому йшли затемна через парк. Було тихо, безлюдно, коханий страшенно хвилювався, оченята горіли, а ручки тряслися Ми вже наближалися до виходу з парку, до людної вулиці і я вже гадала що він не наважиться. Нарешті він запропонував зупинитися і сісти на лавці біля ліхтарика. Сидимо. Я усміхаюся, бо все давно зрозуміла, а він, бідоська, хвилюється, слова підбирає, намагається якось все поважно сказати, а виходить дуже зворушливо і мило Про слова не переповідатиму, я ж теж не залізна, хвилювалася, тому вже їх не пам'ятаю, але відчуття то незабутне То напевне єдиний випадок коли я бачила своє Сонечко таким розгубленим і схвильованим. Такий милий

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Мабуть такого як у мене нівкого не було. Мені чоловік кілька разів дарував колечка на ДН, іменини,Миколая, пропозиції як такої і не було. Ми усвідомлювали , що до того все йде, але... Наші знайомі замовили собі зал на весілля. І от , якось ввечері, каже мені муж, їдем на той зал, що вони замовили подивимось,- от поїхали. Ну що , каже, замовляємо? Ну замовляємо.
По дорозі до мене додому купили шампанське. Вдома якраз ремонт робили, мамина сестра приїхала. Випили шампанського "за початок", і продовжили клеїти шпалери. От така у нас була романтика

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Мабуть, це не так важливо, як саме робиться пропозиція "руки та серця". Головне, щоб обоє були від цього щасливими. Але в глибині душі кожна з нас мріє, щоб це було гарно, романтично і якось по-особливому.
Я ніколи не уявляла як це буде у мене. Але тепер, все своє життя буду вдячна чоловікові, що зробив цей день незабутнім.
У нас була перша річниця з моменту зустрічі. Ми вирішили в цей день поїхати у Київ, погуляти по місту, зробити безліч смішних і закоханих фото і просто побути увесь день разом.
О 7-й ранку ми були вже на місці, але Київ зустрів нас геть не привітно: холод, пронизливий вітер і, до повного щастя, дощ. Натрій був однозначно зіпсований. Але ж це був наш день, ми чекали його, цілу ніч провели в дорозі, а тут... Тому через якийсь час, ми відкрили парасолі, одягнули куртки (щастя, що вистачило розуму взяти їх із собою) і пішли на нашу романтичну прогулянку. Ми довго гуляли, вивчали визначні місця, навіть забрели в парк, посиділи на мокрій лавці, з"їли по шматочку торта, задули свічку (яку я заздалегідь теж прихопила з дому) і загадали одне спільне бажання.
А потім ми знайшли міст Закоханих. На ньому були тисячі замків, стрічок і милих зізнань в кохані. Ми теж повісили свій замок, а ключ викинули із мосту в хащі. І поки я розглядала всі ці надписи, навіть не помітила, як мій коханий став на одне коліно і вийняв маленьку акуратну коробочку. Коли його побачила - перехопило дух. Я не знала як потрібно реагувати, як поводитись у таких ситуаціях. Раніше бачила таке тільки в кіно Це було ТАК несподівано! Він жодним словом не обмовився про свої наміри. Смішно, але в цей момент я думала куди мені подіти свої руки, вони підступно почали труситись, куди сховати очі, відчувала як все більше і більше червонію. :o Таких відчуттів у мене ще ніколи у житті не було. Мабуть це і називається простим словом "щастя"!
Але найромантичнішим моментом в цій історії стало те, чого ми обоє не могли передбачити. Коли я сказала своє "Так! Згідна! Буду", він ніжно мене обійняв і тут незрозуміло звідки з"явилось сонечко, хмари розійшлись і дощ просто зник. Це трапилось в одну мить і насправді було неймовірно, бо до цього здавалось, що хмари затягнулись на увесь день. Можливо це була просто випадковість, але мені хочеться думати, що саме так небо благословило наш шлюб!
І заради таких моментів, скажу я вам, вартує жити!

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Не хочу Вас розстроювати,але вашого замка вже немаєЇх познімали з моста.Мого теж вже немаєАле люди знову вішають замки,тпк що приїжджайте знову до Києва

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Ааааа!!!Безсовісні!!! :shok:
Але, я куплю новий замок! Вони так просто нас не позбудуться

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А в нас якось трохи дивно було, бо коханий собi запланував зробити пропозицiю пiд час нашоi поiздки в Египет, якраз на день Валентина) А там почаласй революцiя, ми не поiхали
от вiн виришив собi, що чекати до дня Валентина не варто, i треба собi свiй день закоханих влаштувати)
Коханий прийшов з роботи, гарно поцьомав, став на колiна и тремтячим голосом говорив дуже гарнi слова, а я так хвилювалась)
Одним словом, незважаючи на таки змiни планiв все було дуже нiжно и я цього не забуду))

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Я плакала Так мені вже смішно було)))

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Одній моїй подружці чоловік освідчився через 3 місяці їх відносин. Каже, вони пішли на ринок за іжею, і він там і освідчився, серед м'ясних рядів. Звісно вона погодилась, бо давно кохала його. Разом вже майже 5 років.
Іншій подружці коханий влаштував романтику. Запропонував їй з'їздити до Алушти (вони самі кримські) прогулятися вздовш моря. Там вони сиділи дивилися в горизонт і слахали, як хвилі рокочуть, там же він і запропонував їй те, чого вона так сильно жадала.
З моїм коханим ми жили разом вже рік. На день народження він ввечері перед снм витягнув щось з-за спини в зеленій коробочці в вигляді черепахи (чому?!), і стоїть мовчить. В коробочці - кільце, срібляне з надписами християнськими... Банальне. Відчуваю, щось хоче сказати. Звісно, ясно, що саме він хоче цим сказати. Але ж скажи, будь чоловіком. Кажу: я тебе слухаю, ти щось хотів сказати? А він: емм, ну... Кажу: говори вже. Він впав на мене, уткнувсь в шию і говорить: ти вийдеш за мене?.. ... ... ... Я вдихнула глибоко і - відмовила.
Звісно він спитав, чому ні. Мусила видумати, що в нас на весілля зараз немає грошей. А краще б сказала так, як є: треба бути чоловіком і впевнено говорити про те, чого хочеш (бо оті невпевнені слова натякають, що може він і невпевнений у тому своєму рішенні, хто зна), а по-друге, знає, що мені всі ті церковні надписи дуже не подобаються (м'яко кажучи) і саме кільце, ніби придбане десь по дорозі додому в торгашів біля дороги.

Частина 2:
Минулося з тих пір ще 2 роки. Те кільце я так і не носила. Бо претить мені такє. Ми вже багато разів останні півроку, може й рік, обговорювали щодо весілля. Не освідчується. Чекаю. Новий рік, День закоханих, 8 березня (врешті-решт), день народження... Не освідчується. На день народження пішли в ресторан кавказький. Подарунку нема. Тільки квіти зранку. Післа ресторану пішли прогулятися. Каже, давай зайдемо до ювелірки. Вздихнула. Все ясно. Каже: давай подивимось, які нам підійдуть. Поміряли, обрали. Але так і не освідчився.
Чому чоловіки такі... не можу підібрати слів! Тримтять перед усим тим. Невже так важко підійти і прямо впевненно і твердо спитати? Була б чоловіком, давно запропонувала сама. Але ж образиться...

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Я погано пам"ятаю день-коли мій чоловік запропонував мені вийти за нього заміж,напевно це дивно,бо такі речі очікують і добре запам"ятовують!!!Може-тому,що я цього зовсім не чекала-але пригадую,що це було в кафешці Мапа-прямо навпроти мого будинку-ми сиділи і пили чай і тут він запитав мене чи не хотіла б я стати його дружиною,і пам"ятаю вираз його обличчя,який мінявся пару раз,хоча мені здалося,що пройшла секунда,а виявилось,що минуло хвилин 5,поки я сказала своє"так"!Не знаю чого я тоді так "зависла",але ми ще потім довго з цього сміялися!!!Намагалась випитати в нього,що він тоді подумав і відчув,але він і тепер не хоче розказувати-не знаю,чому,може настрашився,що скажу "ні"?

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

З профілю:

Ніччччєво нє панімаю (с)

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Тань, ну зараз так "модно": вчора був хлопчиком, а сьогодні- "легким движением руки мальчик превращается, мальчик превращается...". І все, можна "виходити заміж

".

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Та йой, Юля, де так можна? Хто таке видів? Про чудеса якісь говориш...

:khomyak:

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Та ні, то просто пані не знає як стать міняти, оскільки вже був такий конфуз, твльки не пам"ятаю в якій темці

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Ну, в пані і нік більше бою відповідає))

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Для всіх-хто переймається проблемами моєї статі-я 100 % жіночої статі-просто користуюсь профілем чоловіка-настройки міняти вмію-просто не думала,що це так важливо-стать міняти-ні я,ні чоловік точно не збираємся!!!

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Я свого чоловіка ще таким милим і беззахисним як у день освідчення ніколи не бачила. І не шкодую про це! Для мене той день, ті секунди, коли він запинався і не знав що сказати і на яку руку вдіти той перстеньок були одними з найщасливіших у житті.
Це ми жінки можемо довго маслом по дрєву розтікатися про охи і вздохи - а вони роблять це раз у житті, і більше такого моменту у них не буде ( в ідеалі). Мені дуже шкода, що в той момент коли ваш суджений дозрів - ви його відшили... І не кажіть, що він не робив вам пропозиції - просто ви її не зрозуміли. ( я думаю що 1 з 10 чоловіків знають як ті перстні мають виглядати, бо вони не приділяють тому таку увагу, для них головне почуття, а не огранка і колір металу)

Мій чоловік коли освідчувався плакав і мямлив як і більшість чоловіків про яких розказували у цій гілці! І я плакала від щастя разом з ним, стоячи в домашньому халаті, приплюснута від страху до стіни, бо я не готувалася приймати його пропозицію) я знаю на які жертви він пішов , аби забрати мене у батьків, облаштувати побут, всього досягти самому...

Не подумайте що я критикую, я не хочу нікого образити, але не всім жити за голівудськими стандартами і носити брюлі у платині на пальці.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А свій день заручин я не забуду ніколи. Я вийшла в суботу на роботу відробляти пропущені години і після роботи він заїхав по мене, щоб ми йшли гуляти. Насторожив його вигляд, оскільки він був у костюмі. На питання, чому він так вирядився,відповів, що не було чистої одежі. Після роботи ми ще заїхали за моїм проханням в магазин та й купили купальник(Не знаю, чому мене ще потянуло за непотрібною на той час річчю, але в дорозі я вже хвилювалась). Після магазину спитав, куди я хочу поїхати, я сказала, що немаю ніяких ідей, тому коханий запропонував на Цитадель поїхати. Я й погодилась. Припаркувавшись на якійсь галявині біля магазину він мене почавв цілувати. Та я вже й собі думала, що зараз витягне з багажника букет та й вручить мені. Але не тут то було. Повів мене по хащах. ТІло в мене вже все тремтіло в очікуванні на щось таємниче. І так ми дійшли до готелю "Цитадель", якого ще не було, коли ми востаннє з коханим гуляли. От він мене туди й так впевнено повів. Зайшли ми в ресторан, а він мене все далі кудись веде - до нас привітались офіціантки і відкрили двері у VIP кімнату. А там стіл і на ньому багато-багато свічок. І тут я здалась - сльози течуть рікою. Ми сіли один навпроти одного і почали замовляти страви. І тут за 5 хвилин приходять дівчатка і несуть букет квітів та тарілку з куполоподіною кришкою... А під нею каблучка. Коли дівчата вийшли чоловік став на коліно і спитав чи я стану його дружиною.... Цей момент... Ті хвилювання... Вони залишаться назавжди у спогадах. От такий у мене романтик-чоловік.