Відповідь: Дівоча доля.. І я вірю в долю, там зверху вже все записано і, тому все, що робиться - робиться на краще, адже люди створені для щастя! А стосовно вияснювати все зразу, я теж за.....Якщо не любиш людини і не можеш бути з нею, то карще зразу покінчити з тим, бо потім буде тільки гірше : йому, бо він кохатиме ще дужче і не бачитиме взаємного вогнику в ї очах, їй, бо не зможе більше вдавати....
Відповідь: Дівоча доля.. Маю теж аналогічну ситуацію В вербну неділю, дзвінок в двері, відкрила моя бабця, в неї ще й зір поганий, по суті майже нема, кличе мене, це до мене...Відкриваю двері- стоїть знайомий з букетом білих троянд....блін...як він знайшов мою квартиру, перша думка і чесно мені не було приємно, бо це без попередження і я вже нез наю, як зробити так, щоб всім було добре,щоб не ображався і зрозумів нарешті а бабця моя каже він мені так сподобався, такий файний хлопець, то вона по голосу відчула, бо ж не бачить )))) а що би казала, якби ще й їй квіти приніс...охохо))) мама теж смішна, то саме каже, він мені так подобається, хоч не бачила його)))
Відповідь: Дівоча доля.. Ви всы описуэте, як не знаэте як відшити хлопця так. щоб йому не було боляче...А в моєму випадку все навпаки...Мене не тримають і не відпускають. Вже більше двох років я хочу бути з людиною, яка каже, що не відчуває до мене того, що має відчувати (кохання). Я весь цей час була одружена. але не жила з чоловіком. Останній раз я вирішила поставити крапку. Ми не спілкувались два місяці. Потім він задзвонив, сказав. що скучив за нашим спілкуванням, щоб я дала йому ще часу для того. щоб визначитись і все почалось з початку. Тепер ми майже кожен день бачимось, гуляєм, він бавиться з малим...але тема стосунків поки табу. І я чекаю!!!А для чого сама не знаю...Не розумію таких людей...скільки ще можна визначатись. Або так, або нє, а в нас виходить ні та, ні нє. Я що запасний варіант? ---------- Додано в 12:16 ---------- Попередній допис був написаний в 12:15 ---------- Тиждень тому я розлучилась...може тепер щось зміниться...
Відповідь: Дівоча доля.. То відпустіть Ви його. Пройде час і він зрозуміє чи може жити без Вас чи ні! На сильно мил не будеш!
Відповідь: Дівоча доля.. Я відпустила...за два місяці він знов зявився в моєму житті...Сказав, щоб я дала йому ще трошки часу і тепер у нас є стосунки (вони і раніше були але ніби тільки з моєї ініціативи), тепер бачу. що він теж щось робить ,але слів любові я не чула поки. ---------- Додано в 15:14 ---------- Попередній допис був написаний в 15:11 ---------- З іншого боку я намагаюсь його зрозуміти, ставлю себе на його місце. В мене дитина, я весь цей час була одружена...був такий період, що я жила з чоловіком (дала йому другий шанс заради дитини) а він все одно не зникав з мого життя. Ми просто спілкувались в цей період як хороші друзі. ---------- Додано в 15:16 ---------- Попередній допис був написаний в 15:14 ---------- Я не знаю звідки в мене така впевненість, але я відчуваю. що він мене любить...без слів і впевнена. що це моє. Але скільки ще чекати - невідомо....і чи наважиться він колись теж не знаю...і чи дочекаюся того "Я тебе кохаю", а як дочекаюся. то чи не запізно буде??? Такі запитання дуже часто собі ставлю і сама намагаюся знайти відповіді...
Відповідь: Дівоча доля.. до народної мудрості треба іноді прислухатися- в неї закладений досвід не одної людини, яка відчула це на собі тут сенс напевне в тому, що маючи досвід стосунків з різними людьми протягом свого життя, з роками стає все важче зробити вибір на користь чергового з "кандидатів". стаєш більш претензійним і критичним у свому виборі. нетерпимим до недоліків. з тої серії є ще одне прислів`я , яке дуже люблю , бо воно мені здається справедливим ( може тому, що відчула це на собі) : " КОЖЕН НАСТУПНИЙ ЧОЛОВІК ГІРШИЙ ЗА ОПЕРЕДНЬОГО" .Тепер нарешті допетрила що воно означає.Ідельних чоловіків (як жінок) не існує , з кожним разом більше в тому переконуєшся. Треба памятати про це і не шукати розради в наступних стосунках, краще зробити все, аби зміцнити ті, які вже маєш. Це так- ОФФТОП -міслі вслух.. Що стосується розриву в стосунках , тільки тверде "ні" і уникати будь-якого спілкування поки в людини не переболить (хоча той період може бути і довготривалим, залеже від людини). Вона вам потім дякую скаже (хоч може і подумки) за те що не ядрили душу надією
Відповідь: Дівоча доля.. Якщо чоловік коханий, то він для тебе найкращий і найідеальніший, і з всіма його недоліками змиряєшся з радістю, стараєшся підстроїтись під його характер, якщо ж в людині починаєш шукати якісь недоліки, придиратись до його характеру, звичок, значить це просто не твій коханий і не твоя половинка.
Відповідь: Дівоча доля.. Це ще хороший результат. От гірше, коли в тебе закохується твій друг дитинства. Ти пояснюєш йому, що він завжди був для тебе тільки другом, він ктває головою, але не відступає. Починає доказувати тобі, що він - твій єдиний! Надзвонює, пише... В мене був хлопець, а до того "друга" не доходило. Вже й не було ані найменшого бажання з ним спілкуватися. Через 2 роки друг зустрів справжнє кохання. Нарешті все налагодилось, і ми знову спілкуємося. правда, після тих вибриків трошки незручно, але все-таки ми друзі. ---------- Додано в 14:51 ---------- Попередній допис був написаний в 14:46 ---------- Це все, звичайно, добре, але лише період закоханості таким буває. З часом починаєш помічати, що ідеалів дійсно не існує. І якщо це не остуджує твої почуття і не виникає бажання покінчити стосунки з цією людиною, то це справжня любов, і за неї варта боротися.
Відповідь: Дівоча доля.. розкажу вам і свою історію. то був мій 9-й клас і перший досвід т.зв. "зустрічання". мені до того десь років за 4 подобався один хлопець (на вигляд подобався), він був старший за мене на 8 років і я тоді, мале-і-дурне, мріяла як класно було б з ним зустрічатися, хоча з ним навіть не говорила ніколи до того. і от прийшов мій 9 клас, йду я якось в школу - він мені на зустріч і каже "давай зустрінемось, коли можеш". отак ми кілька разів гуляли ввечері і я зрозуміла, що він мені не подобається . якось там йому я сказала, що більше не хочу з ним "зустрічатися". і знаєте, що він зробив? прийшов додому до моєї мами (моя мама ніби трохи знала його маму і він їй подобався) без попередження вранці, коли я точно в школі і каже, що я чомусь не хочу з ним зустрічатися, починає їй розказувати, що він хотів, щоб ми одружилися, я вчилася би заочно і т.д. я коли про це дізналася - мене так дістало. думаю, дуже гарно моєю долею розпоряджається. а мені ж то до того нічого не говорив навіть слова про свої почуття. ну я йому ввечері закатала істерику, сказала, що більше не хочу його бачити. з першого разу, правда, до нього не дійшло, тому мусила навіть крикнути. і була дуже рада, що долволі швидко його здихалась. не знаю, як воно там було насправді, але мені здається, що сильних почуттів у нього не було. через 1,5 роки бачила його з іншою дівчиною. тому я прихильниця швидкої відповіді "ні".
Відповідь: Дівоча доля.. В мене була така ж ситуація.Бігав за мною хлопчик(мого віку-чоловіком назвати його було важко-19 років).Я ж тоді переживала важкий розрив.навіть не розрив.а незрозуміло що:зустрічалася з американцем,все було чудово.І тут бац-він виїжджає назад в США.Було дуже боляче.Відносини в нас були чудові,а тут ні з того ні з сього треба все припинити.Я й слухати не хотіла ні про кого іншого,не те що про хлопчика,який ще живе з батьками.мені звісно подобалось,як він говорить зі мною,постійно вибирає кожне слово,засипає квітами,зустрічає після університету,після роботи,виконує всі мої забаганки.Кожного дня я повторювала,що кохаю іншого,що між нами не може нічого бути.Так продовжувалось до одного прекрасного моменту,коли я зрозуміла,що щось все-таки є.Зараз я вже не уявляю життя без цього хлопчика.Два місяці тому ми одружились.Зараз робимо ремонт в новій квартирі.Плануємо дитину.А ще рік тому я постійно йому повторювала:"не муч ні себе,ні мене.Не дзвони мені.Перестань мене переслідувати.Нічого між нами не може бути."Ось на скільки непередбачуваними можуть бути стосунки між людьми.так що ніколи не поспішайте,життя розставить все по місцям.
Відповідь: Дівоча доля.. і у мене схожа історія! Перед початком навчання в університеті( то був травень) я розійшлася з хлопцем(зрадив мене два рази і то було дуже боляче чути голос іншої в телефоні)! У вересні коли я прийшла жити в гуртожиток познайомилася із хлопцем який жив з моїм братом у кімнаті(він ще лишився на VIкурс щоб отримати магістра), зразу він мені не сподобався і взагалі дуже дратував, але майже кожен вечір мене щось тягнуло зайти до них у кімнату хоч привітатися! Потім поступило 3 пропозиції зустрічати НР і якось я вирішила дати згоду на його пропозицію, але офіційно ми не зустрічалися і нічо серйозного в нас не було, ми рік часу просто так гуляли, а потім коли він поселився на квартиру я зрозуміла як мені його бракує! І після того ми вже почали зустрічатися, потім були признання....... А тепер ми одружуємося у жовтні! І якби він не залишився в універі ще на рік, то ми би так і не познайомилися!! Я думаю, що це доля!!!
Відповідь: Дівоча доля.. До мого брата приїзджали часто 2 одногрупники. Один завжди сватав до мене iншого, а братовi говорив:"То твiй родич, швагро буде...". Так сватав, так зводив, що аж сам женився.... Ось така моя доля...
Відповідь: Дівоча доля.. Була в мене одна вірна подруга,точніше вірна була я їй.І от одного разу із нами захотіли познайомитися хлопці на вулиці,то була помаранчева революція,познайомолися,взяли №тел,ну і все,добраніч.Пройшов деякий час,один д мее подзвонив а інший написав.Я зустрілася із тим що мені подзвонив.От ми гуляи,він мені про зустрічання не казав нічого,(він був моєю мрією:високий,розумний і симпатичний і вчився в мед інституті),пройшов місяць і перед НР він мене запросив на спільне святквання НР(Я відмовила,бо ще не добре його знала).І в ту новорічну ніч я поїхала до тої подружки після Нр година 3 ночі,ми трохи посвяткували,і треба їхати додому,тут дзвонить він і каже давай разом поїдемо додому(він недалеко був),от ми і їхали.Правда після ночі невиспаної і трошки шампанського,мені щось недуже добре було, а він каже купи собі алька-прим,мене то так взбісило,що аж тиждень я із ним не говорила,не піднімала трубки.А моя подруга,та як він тобі таке міг сказати,а що далі він тобі буде говорити,пішло поїхало(вона мене ще більше накрутила).От я і з ним вже й місяць не говорила,хоч він дзвонив не один раз.Короче веду до того що маєш свій розум і слухайся його,а не всяких подружок.А далі ще цікавіше було,почала подруженька із симпатичним хлопцем зустрічатися і він їй видав що вона неграмотна,бо невміє нормально смс написати,то воан змовчала,зціпила зуби і сиділа тихо.Так,це ще не вся історія,вона мене і своїх подружок оббріхувала,кожного обмовляла,алле сталося не так ,правда випливла після розмови х її подружками,то ми тоді їй допит влаштували,а та розплакалася і втікла,і в січні буде 5 років як ми розійшлися і ніхто із нею не спілкується.Питання:навіщо таке робити,зробила не тільки мені але й собі боляча,трьох подружок втратила.Після того в мене на душі пустота,але повернення до неї точно не хочеться.Мало того,перший раз як із теперішнім чоловіком спала,то після того пустила сльозу ,типу невинна я а ти мене....А сама до того мала стосунки довготривалі із хлопцем.Їй повезло шо тепрешній чоловік не здогадався,чи може просто він лох.Вилила душу,давно про це нікому не розказувала.і нема в мене досі такої близької подруги і навіть не дуже хочеться,бо болить ще до тепер. ---------- Додано в 22:05 ---------- Попередній допис був написаний в 22:02 ---------- соррі,якщо не туда написала.
Відповідь: Дівоча доля.. ой..не знаю.. я з цим не згідна,мені теж пропонували заміж,і все було, і гроші,і увага.лиш кохання з мого боку не було.. та по молодості вважала ,що так добре..основне море квітів,чудові подарунки..усюди возять..ніяк не могла з ним розірвати стосунки..все не виходило.. як тільки посваримось,то він ще більше квітів дарував,ще красивіший перстень.. навколо всі зітхали.. Чого вигадуєш?.. Дивись, як за тобою мліють?.. і Я все пробачала, погоджувалась на вмовляння,та кожного вечора при молитві просила Господа якщо не маємо бути разом хай вирішить за мене... так тягнулось 3 роки.. а потім я зустріла Його (мого єдиного!!!)..ми вчились в інституті і прогулювати пару пішли разом 1.09...так співпало, що обоє посварились 24.08 з половинками... Вже писала це в іншому дописі та не знаю як ссилку зробити.. тому перенесла це сюди...А ми вчились в одній групі.. і до третього курсу не помічали один одного у кожного була своя пара,своє життя. Мій коханий поступив до Львова заради його тодішньої дівчини(спочатку вступив в Харківський авіаційний інститут,а вона у Львів...і заради неї, передумав ,переконав батьків,забрав документи і вступив до нас в ЛКА... До Львова його привело Кохання!!!Та він і не думав ,що тут знайде нове,справжнє,інше,та й я тоді гадала ,що мене чекає біла сукня... а потім наче блискавка,грім наші погляди зустрілись і кохання накрило з головою... і наступні 2 роки сиділи за однією партою.сумували один за одним протягом канікул(коханий з Чернівецької області),писали неперевершені листи,говорили годинами по телефону,їздили один до одного в гості....це був чудовий,захоплюючий час .. і зараз теж "КЛЬОВО"!!!Я захопилась("накрили" спогади!)!Після 5го курсу ми одружились!Значить зустрічались 2 з половиною роки.... ....забула написати.. ми пішли вперше на каву 1 вересня!а 15 вересня -він подарував мені хустинку(так романтично!!!)де написав ВИХОДЬ ЗА МЕНЕ ЗАМІЖ! Я погодилась за 2 з половиною роки!) і з цим не згодна.. він був інший не мав грошей.. статків та мав щось більше за це...я довго опиралась цим стосункам та врешті решт здалась..Доля,це моя ДОЛЯ, кожного дня гадаю хвала Господеві ,що допустив цей шлюб..дарував нам один одного...Я щаслива.. Він таки кращий (ну принаймні для мене!)!!! о,ще згадала...моя коліжанка вийшла заміж за старшого чоловіка 45р,розлученого,з 2ма дітьми.. котрий любив випити...довго розповідати,я просто була шокована як взнала про їхнє весілля,і просила її і вмовляла.. а вона мотивувала,що їй 24..ні з ким не зустрічається, а він їй борщі варить і приносить на обід (на роботу)..він хороший.. ну запиває...Їй колись наворожили,що вийде заміж "З жалости.." (йой, не можу перекласти укр. не підходять інші слова...) Що це її доля!!!-хіба можна собі таке вбити в голову....так і живуть.. а може не живуть, а існують поруч...
Відповідь: Дівоча доля.. Сказати,але найти підходящий момент, а не тоді коли Вам цукери і квіти,а Ві йому наплюєте в душу,краще запросіть до кафе,зайдіть здалеку і зробіть так,щоб він почав на цю тему говорити, Вам легше буде потім...
Відповідь: Дівоча доля.. Щодо першого допису цієї теми то сказати йому, як ви до нього відноситесь. І зробити це чим швидше, бо чим далі, тим важче буде сказати правду.
Відповідь: Дівоча доля.. цілком з тобою згідна. Сама кілька років тому мала наче те що хотіла, але постійно сумнівалась, думала що не люблю, думала що є кращі, і от прошло вже більше 2 років і мене не відпускає, хочу бути з ним і все! Кожні наступні стосунки щоб його забути це суцільний обман: і насамперед обман себе, бо в кожному вчинку, в кожньому дотику, згадую тільки його. Як я вже не намагалась його забути але всерівно хочу бути з ним поруч. З гіркотою та сльозами на очах я пригадую, як я жорстоко помилилась коли сумнівалась в ньому в тому що його люблю,він і заміж мене кликав, і була можливість створити сімю, а зараз я лишилась нізчим(( У нього є інша дівчина, яка мене в свій час обвела округ пальця, щоб бути з ним разом, і ми більше не спілкуємось з ним, що завдає мені ще більшого болю, а я з кожними новими стосунками намагаюсь когось впихнути в своє життя, але не можу, не відчуваю того що відчувала, я навіть не можу нормально поцілувати щоб думками не бути поряд з ним. Теперішні хлопці це відчувають, говорять мовляв ти мене не любиш? а що я можу сказати - так справді не люблю! Що своє щастя я давно уже проворонила. Йде час а я стаю все прискіпливішою до чоловіків, мене дратують їхні мінімальні промахи, їхня не впевненість, мені все важче і важче, і здається що це не скінчиться ніколи. Вибратись на побачення це взагалі подія, але і те мене дратуює, всі мужчини які мене тепер оточують схожі на одних мамліїв, а мені хочеться бути такою беззахисною, хочеться щоб про мене хтось піклувався, любив, допоміг забути, зрозумів з півслова, питання тільки одне - де його шукати!???
Відповідь: Дівоча доля.. Була в мене минулого літа велика любов.. Але наші стосунки незрозуміло закінчились, навіть не розпочавшись.. Мабуть ті стосунки, що не вийшли по дурості когось з закоханих, якраз надовго і засідають в голові) Хоч я тепер і розумію, що у нас би нічого не вийшло, але всеодно часто про нього думаю, хоча ми не спілкувалися вже більше року.. Але це не більше ніж просто спогади, зараз я щаслива з протилежним до нього хлопцем)
Відповідь: Дівоча доля.. Найкращі стосункі мабуть ті, яких не було, а могло... Тут фантазія домальовує все те, що могло б відбутися, або ні. Це як очікування поцілунку, яке часто краще за сам поцілунок. Це як велике кохання без розчарувань бо їх фантазія не малює
