Відповідь: Физическое наказание детей І я теж собі ніяк не можу пробачити, що я сьогодні шльопнула дитину по попі, нехай через памперс і теплі штани, але все таки вдарила.Відчуття вини не покидає, що я зробила доброго, викинула свою злість на дитину?
Відповідь: Физическое наказание детей Iрушка однозначно если сорвалась и шлепнула то надо поговорить об этом с ребенком и попросить прощения.
Відповідь: Физическое наказание детей Та він одразу після цього заснув біля циці з сльозинками на обличчі. Маю приклад своїх подруг. які бють дітей і взагалі виховання дітей зводиться до - по попі і в куток - результат діти вредні, постійно істерять і нікого не слухають.В вихованні своєї дитини я не хочу використувавати такі методи, дитина не винна що в мами бракує терпіння.
Відповідь: Физическое наказание детей намагаюся якомога рідше повишати голос на дітей, а тим паче пацнути - то табу. але нині малий вивів з себе три дні просила заповни щоденника на наступний тиждень. вранці питаю чи заповнений, а він мені - "нє" -рррр. дістав троха. тепер мучуся, але відчуття того, що по іншому не дійде мене не покидає....
Відповідь: Физическое наказание детей я також завжди була проти фізичних покарань, і до недавнього часу трималась......але напевно є різні діти з різними темпераментами, характерами, комусь і погляду достатньо, комусь голос підвищити і допомагає.... а моя мала, я вже і прошу, і пояснюю - не чує, просто не звертає уваги. Навіть якщо по попі дати - через 5 хвилин робить то саме, прямо дивиться мені в очі і нагло робить те за що 5 хв. тому я її насварила. Куток періодично практикую бо на данний момен це єдиний вихід з ситуації коли треба припинити негативні дії без фізичного втручання. І після того ми миримось, я їй кажу що так робити не можна, питаю чи буде Юля чемною дівчинкою, чи буде слухатись маму і у відповідь чую - нєєєєє. Думала може вона не так то "нє" розімує, ні, вона все чудово розуміє і "Так" чи "ні" говорить свідомо розуміючи ситуацію.... Ну і як з нею ладнати не застосовуючи фізичних покараь і кутка? Я вже голову ламаю над цим не перший місяць. Відволікати увагу це не вихід з ситуації, бо є певні речі яку робити не можна ні за яких обставин і це треба просто "зарубить на носу", і вона розуміє що цього робити не можна, і все рівно робить, і пофіг що ми з чоловіком сваримось, чи комусь боляче, чи ще щось... А ще той ї вереск на пів вулиці якщо щось не по її бажанню.... мне буває просто вже трясе. Дуже за це все в душі переживаю, але наразі в пошуках дієвих способів які б впливали на дитину без фізичних покарань.
Відповідь: Физическое наказание детей Я ті верески на вулиці тупо інгнорую, а при питаннях важливих-типу розетки, перебігання вулиці і т.д. і т.п. автоитетно спокійно повторюю, що в даному випадку буде так як кажу я , бо це аксіома, а потім знову і знову пояснює, спочатку не діяло, тепер діє майже безвідмовно. В нас в основному проблеми з одяганням при виході з дому -бігає, виривається, істерить, я силою тримаю, і теж наголошую, що потрібно вдягатись, правда буває що аж теліпає, то можу і прикрикнути. Але в мене дитина на будь-яке підвищення голосу істерить ще бульше. Ну і плюс внас тепер постійне бажання бігати, ще дома чи на прогулянці в певних місцях куди не йшло, але в різних там установах, типу банки магазини, -то капец, пр тому що частенько падає.
Відповідь: Физическое наказание детей а вас в дитинстві лупили? мене так... тому я знаю що це не метод виховання... особливо як ти правий а тебе ще й по дупі... буду старатись свого малого не бити...
Відповідь: Физическое наказание детей Раніше було якось легше з малою, з її поведінкою, да і не виробляла вона такого як зараз. Юлька дорослішає і відчуває в собі силу чи можливіть зробити те що раніше не могла, ну і використовує це наповну. Чомусь довго не вміла правильно тримати совок щоб піском бавитись, зараз з тим проблем немає і вона крім того що в пасочки бавиться ще й всіх піском посипає, ну і про те що вона як бульдозер валяє пасочки всіх інших дітей то вже мовчу. Забирає без перепрошень будь які іграшки в будь кого, причому так рєзко це робить що власники іграшок лише потім розуміють що в них іграшку відібрали....раніше вона іграшками мінялась, тепер і своє тримає і чуже забирає. Якщо комусь прошу віддати іграшку, чи вже йдемо додому, то через раз вереск на всю вулицю.... раніше просто казала па-па, махала рукою, і її можна було відволікти на котиків, машини, пташок і т.д. Раніше ніколи спеціально не касалась - тепер ізподтішка підійде і кусає зубами, вже скільки не казали, не скарили, все розуміє і все рівно кусає - раніше такого не було взагалі. Тепер любить створювати шум - грюкати дверима об стіну чи косяк так щоб аж шкло дзеленчало в дверях, або як слон топати по підлозі, коли просиш не робити то дверями може і не стукає але назло обома ногами тупає сильніше - раніше так не було. Тепер треба по 100 раз повторити щоб вона почула, раніше я раз казала і моя чемна дитина все виконувала. Раніше ми багато часу проводили на качельках, горках, тепер же після довгого лікування циститу я її ані на качельки ані на горки не пускаю, бо нам категорично заборонили ще раз застудитись. Зараз же не маючи куди подіти свою енергію - вона подіває її як може. Деколи просто вже бракує слів, бо і так і сяк пояснюєш, і говориш, і згадуєш приклади минулих днів, і про інших діток розповідаю коли щось таке не дуже добре роблять, мол Юляся, бачиш, хлопчик погано зробив, так робити не можна..... і через 5-10 хвилин моя дитина робить іменно то про що я казала що неможна. Я по ній бачу що їй для гарного настрою треба бути постійно в русі, десь з кимось бігати, дуріти, активно бавитись, стояти в сторонці це не для неї, і вона на прогулянках чи вдома завжди старається активно бавитись, але не завжди ті активні агрі підходять для інших діточок чи для дому, коли немає місця, умов, часу, сил і т.д. І я також розумію що вона дорослішає, що проявляє характер, і чує моє серце там характер буде ще той, і вона і не повинна біля мене по струнці ходти, але ж елементарне розуміння що можна що неможна має бути і я не кажу вже за 1-м разом слухатись, нехай, ...але ж не за 10 коли я вже рявкну. А от коли підвищення голосу вже не допомагає, і вже немає сил це все витримувати то лчешуться руки і лізуть в голову думки про фізичне покарання. Я не кажу лупити, але разок по попі її моментально отрезвляє. А куток для неє це ще більше покарання ніж по попі отримати.... П.С. і ще нюанс - нерви мотає вона тільки мені, з чоловіком в них всьо чотко, з першого ну максимум з 2 разу все слухає. Лише кусатись вона так любить що не слухає нікого, за що їй регулярно перепадає від чоловіка.
Відповідь: Физическое наказание детей Ніколь, то ти про мою Злату пишеш ? У нас зараз все те саме, за винятком кусання... Я то все списувала на вік, на те, що з"явилась Юстя, але все має вже якісь свої межі для мого терпіння! Я розумію, що їй з таким пробивним характером і наполегливістю буде легше в житті собі раду давати, але зараз я собі не даю ради з нею... Будь-що, що є не так, як хоче Злата, має свою реакцію - крик на всю хату, лягання на підлогу і сльози. І вона добре розуміє, що робить неправильно, бо як тільки їй то пройде, вона приходить до мене, обнімає і цілує. А оце "що вона хоче" стосується всіх дома- хто де має сидіти, хто має бавитись з Юстиною, хто її буде одягати і т.п. Я уже не знаю, як навчитись її розуміти і як нам знову навчитись слухати один одного ...
Відповідь: Физическое наказание детей Точно вікове! В нас зараз так само: "Мама сядь там! Отако, тако! Нєєа! Хоцю...Не хоцю... Я сямаааа!" Важко...
Відповідь: Физическое наказание детей зробила висновок, що конфлікт краще попередити ніж його розв"язувати. Коли я бачу що дитина неспокійна, не в настрої, то стараюсь залучити дитину до гри, ми ліпимо, робимо аплікації, читаємо книги. Наш спокій залежить від того, наскільки вдало мама продумає день, наскільки в мене є час для гри з дитиною. Ще ніколи в нас не було конфліктів, коли ми щось робимо руцями, дитина отримує багато задоволенняі позитиву. В нас всі резетки легко відкриваються, деколи бачу в дитини велике бажання щось туди всунути. Один раз під наглядом я позволила йому запхати вилку, але знайшла таку, що не влазить. Він попробував і більше не хоче. Хотів спробувати мило на самк. Я дозволила. Яблучне не смакує, а господарське тре ховати, бо смакує Я бачу його любов до побутової хімій, то в нас все під замком, бо тут важко щось передбачити. Зараз ми живемо дружно, звичайно, буває по різному. Але фізичні покарання явно не для нас. В міру своєї необізнаності, емоційності і слабких нервів я колись пробувала виховувати за допомогою різочки і пряника. Нічого доброго з того не вийшло. Дитина стала ще більш емоційною, робила все на перекір і давала здачу. І це ще 2 років не було.
