Для любителів легкого чтива про життя-буття рекомендую "Чуєш, коли приїдеш додому" Юлії Сливки. Читається легко і швидко, але зміст такий глибокий, душевний і домашній.
Для любителів підліткових пригод раджу серію книг Таємничі щоденники Улісса Мура. Прочитала перші 12 і вже дочитую 13-ту, і розумію, що ще 5 книг ще не перекладені. В оригіналі не почитаю, а на англійську версію не натрапляю(( шкода, що капці
Маріша Пессл "Деякі питання теорії катастроф". Цікава така книга. Жанр дуже несподіваний і важко піддається описанню)))) Але затягує, бо містить в собі все, що я люблю: література, науковці, ботани, інтелектуали, гарні фатальні жінки і розумні чоловіки. Коли читаю, то дуже добре уявляю собі кінокартинку. Вангую, що зніматимуть за книгою фільм або, ще краще, серіал)))Перекладу українською на жаль немає. Раніше читала цієї ж авторки "Нічне кіно".
Може закиньте які 2-3 назви? Я ітак читати буду довго, бо багато часу на читання наразі виділити не можу Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Я почала писати і потім відволіклась. Джейн Остін - все Агата Крісті - всього по трохи. Трохи Пуаро, трохи Міс Марпл, трохи всіх решта. (Ну або все читайте, але там є страшне «з раннього».) Шарлота Бронте - Джейн Ейр, за бажанням. Емілі Бронте «Грозовий перевал» і фільм подивіться, там де Жюльєт Бінош. Рекс Стаут детективи про Ніро Вульфа. (В цьому місці вам здалося, що я занадто люблю детективи? Вам здалося.) Джон Бакен (John Buchan) Salut to Adventurers Люсі Мод Мнтґомері серія «Енн з зелених дахів» і всі решта про Енн Гаррі Поттер - я знаю, знаю, але ви прочитайте. Астрід Ліндгрен - все що бачите. Казки народів світу - не одну книжку, а на кожен народ окрема книжка. Міфи давньої Греції, бажано щось серйозне. Сюди ж вивчити римські відповідники імен богів. Вірджинія Вульф - що витримаєте. Коцюбинського. Українських поетів-розстрільників. Андре Моруа Стефан Цвейг - про букініста історію. Діккенса «Великі сподівання», і кіно з Ґвінет Пелтроу. Рей Бредбері - 451 за Фаренгейтом. І що осилите. Не для слабкодухих. Великий Гетсбі, Ніч лагідна для маньяків Трумен Капоте, Сніданок в Тіфані Шекспіра - почніть з найбільш відомих і далі в глибину. Щось історично-класично-Артуріанське Пісня про Нібелунгів.
"Кульбабове вино" і "451 за Фаренгейтом" Рей Бредбері. Нарешті я познайомилася з цим автором. Добре, що розпочала я з "Кульбабового вина". Бо "451 за Фаренгейтом" мені дуже туго йшла з початку. Я вже навіть думала закинути читання. Та добре, що таки дочитала. Філософські книжки. Найбільше мені сподобалося мистецтво письма автора. Вже не вперше читала позитивні відгуки і рекомендації про «Кульбабове вино», тож нарешті зважилася і купила. Надзвичайно щиро, душевно і з такою любов’ю написана історія двох хлопчиків-братів, які проживають ніби звичайне, але таке неповторне Літо. Так відчувати кожен день, кожну дрібничку, кожну подію можна лише в дитинстві. Ми, дорослі, з часом втрачаємо таку дитячу безпосередність і вміння відчувати кожну прожиту хвилину. Ми кудись спішимо, плануємо, виконуємо свої завдання і цілі. І забуваємо просто зупинитися і Жити. Головний герой книжки – хлопчик на ім’я Дуглас, ніби прокинувшись від зимової сплячки, робить несподіване відкриття: «Я – живий!» і мчить на зустріч зі своїми особливими літніми канікулами. А от "451 за Фаренгейтом" сподобалася нестандартним, фантастичним сюжетом. Читаючи цю книгу, я згадала "Атлант розправив плечі". Однозначно, нація яка не читає, повільно, але впевнено котиться в прірву. Дивлячись на останню статистику по Україні, стає сумно...
@Orman дуже дякую Так приємно, що я навіть вже дечого почитала з того списку, але є і невідомі імена, буду тепер мати чим зайнятися Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Дівчата, а давайте теж ділитись своїми списками рекомендованої літератури? Мені дуже цікаво, наприклад, почитати що там в кого. @Orman ви ж не проти, якщо ми продовжимо, започатковану вами стежку?
Ніхто щось не хо більше писати список рекомендованої. напишу я.. - Гюстав Флобер "Пані Боварі", "Сентиментальне виховання" - Гі де Мопассан Новели - Генріх Бьолль(Белль) "Очима клоуна"(хто осилить - тисну лапку, то мій улюблений) - Бернард Шоу - всі п'єси, що знайдете, а не тільки "Пігмаліон"))) - Марсель Пруст "У затінку дівчат-квіток" - Діккенс "Крамниця старожитностей" - Ірвін Шоу "Нічний порт'є"(Нічний черговий) - Джек Лондон "Маленька господиня великого будинку", "Мартін Іден" - Чосер "Кентерберійські оповідання" - Лопе де Вега(ні, це не мореплавець, того звали Васко де Гама. Уточнюю, бо були прецеденти) - що осилите і знайдете. - Еміль Золя "Тереза Ракен"(взагалі в Золя можна знайти багато цікавого для жіноцтва)
«Багряний колір вічності» Наталя Гурницька. Почну з того, що я відношу себе до некапризного читача. Мене досить легко захоплюють нові книжки, особливо з цікавими сюжетами і гарним авторським письмом. Як я зрозуміла, ця книжка є своєрідним продовженням історії Анни з роману «Мелодія кави...». Але ні. Це скоріше роман про нащадків Анни, а саме її правнучку Ірену. Тож, я все ще сподіваюся, на продовження історії життя головної героїні «Мелодії кави...». І надіюсь, що ця історія матиме щасливіший кінець, ніж «Багряний колір вічності». Я не можу сказати, що цей роман мені не сподобався, та він реально сумний. Так, це були страшні і важкі часи, які нам навіть уявити складно. Так, український народ пережив і переживає зараз багато трагічних подій. Так, на долю українських матерів випали жахливі випробування репресіями, голодом, втратою дітей, рідних та близьких. Ми не повинні про це забувати. Але повинні рухатися вперед і все ж пробувати будувати щасливе суспільство, а не безкінечно повертатися до трагізму в історії України. Можливо Ірена і була сильною особистістю, адже вона вижила у важких кліматичних умовах Казахстану і прожила до глибокої старості, по суті, в самотності. Та хіба в неї був вибір? Це вже не перша книжка про життєвий шлях головного героя від народження і до смерті, яку я прочитала протягом останнього року. Але так сумно мені ще не було. Ще й в автора, Наталі Гурницької, дивовижний талант писати так, що читач поглинає в атмосферу роману і ніби переноситься в інший вимір. Відповідно, головні герої стають майже членами сім’ї, з якими не хочеться прощатися.
Пані Наталя працює над продовженням, наскільки я знаю. А взагалі скоро буде серіал за першою книгою ("Мелодія кави у тональності кардамону"). Головна чоловіча роль за Павлом Делонгом з Польщі. Анна - українська акторка Олена Лавринюк. Цікаво, хто буде грати Анелю. Бо то сильна характером і красива жінка була. Складна роль. На мою думку, складніша за роль Анни. Цю книгу я теж недавно прочитала. З подібних велике враження залишила книга "Століття Якова". Вона така маленька, але стільки всього в ній.
О, ви мене втішили ) Буду чекати на продовження. І я теж вже в очікуванні серіалу )) Хоча з іншої сторони не хочеться розчарування, коли серіал піде своїм сюжетом, далеким від книжки.
Про списки рекомендованої літератури, плюсуюсь до вищеназваного, Цвейга напевно Орман мала на увазі Лист незнайомки, я прочитала ще в школі, єдиний твір, яким була вражена до сліз; Бальзака , зокрема Батько Горіо; Все-таки Війна і мир Толстого, на мій погляд , таки варте; Майстер і Маргарита, теж ще зі школи полюбила, в нас була бомбезна вчителька літератури, вміла зацікавити; Маленький принц Екзюпері І, безперечно, Ремарк, весь, я починала з Три товариші, а вже пізніше все решту, він так пронизливо писав про війну, до болю Сподіваюся, комусь стане у нагоді І якщо до сучасників, то Марія Матіос, кілька років тому я купила збірник, кілька повістей, то не могла відірватися , поки не дочитала. Зе бест оф зе бест -вірші Іздрика, вони для мене він на рівні Ліни Костенко, а вона - вже на рівні класиків
Відкласти все, щоб насолоджуватися лише однією історією. Це якраз про «Місто дівчат». Читаючи цю книгу, я згадала «Природу всіх речей» цієї ж письменниці. Ця історія теж про жінку, її непростий життєвий шлях, її оточення, друзів, родичів, коханих і просто випадкових людей. Історія про звичайну жінку, яких десятки, сотні і може тисячі. Та кожна з цих історій буде особливою, бо кожна проживає своє незвичайне життя. Хтось має багато друзів, хтось має сім‘ю, хтось будує кар’єру. Хтось робить акцент на одній сфері життя, а інший балансує між кількома. Комусь виходить краще, а комусь гірше. Всі ми живі люди, зі своїми хвилюваннями, емоціями, помилками, талантами, вдалими та невдалими рішеннями. Десь так і героїня «Міста дівчат» проходить свою стежину життя, шукає себе і своє місце у великому місті Нью- Йорк. Цікаво, що героїні Елізабет Гілберт (так зауважила в уже двох її книжках) не бачать себе заміжніми жінками, а проте є цілком гармонійними особистостями. І це в часи, коли заміжжя було основною метою майже кожної дівчини. Що вже говорити про наш час. Тож, якщо хтось надумає взятися за читання цієї книжки, запасайтеся теплим чаєм з медом, історія буде довгою.
Життя після 16.30. Олександр Терещенко. Розповідь атовця, як приходив до тями після важкого поранення і адаптовувався до нового життя. Після прочитання задумуєшся, скільки рутинної роботи є для тебе тягарем, а для когось радістю, бо ти можеш її виконати.
«Правда про справу Гаррі Квеберта» - захоплюючий! Зараз почала "Джерело" Дена Брауна. Пробувала "Ніч лагідна" Фіджеральда, але щось затягнуто, відклала.
Зараз дочитую Кідрука "Не озирайся і мовчи". Друга книга яку я читаю його. І чесно скажу, від першої відходила напевно місяць - нічого читати не могла, а це друга... і така затягуюча, з шкільним булінгом, з всяким, але відірватися неможливо. І прочитала Мілан Кундера "Вальс на прощання". Дуже легко читалась за 5 днів. Отримала насолоду від книги і рекомендую до прочитання.
