Вбивча правда чи життєдайна брехня?

В багатьох релігіях і не лише в релігіях, а і взагалі просто в звичайних морально-етичних нормах закликають людей бути добрими і чесними людьми. Чесність – це добре, а брехня – це погано. Такі загально прийняті норми моралі. Але якщо подивитися на реальне життя то воно часто показує, що чесність – це далеко не завжди добро, а брехня – це не завжди погано….
Ось вам пару простих прикладів.
Жінка лежить в лікарні після інфаркту. Будь яке хвилювання може викликати серцевий напад, що може призвести до смерті. До цієї жінки в палату заходить її доросла донька. В розмові жінка розпитує доньку, як там дома, як там син. Дівчина на секундочку задумалася, що відповісти. Справа в тім, що її брат (тобто син про якого питала жінка) сьогодні потрапив в аварію і зараз перебуває тут же в цій лікарні, але в іншій палаті. Як же про це розповісти зараз хворій матері після інфаркту, якщо будь яке хвилювання може зараз вбити її? Але ж брехати – це погано. Що ж робити? Сказати неправду? А як же тоді чесність і мораль?

Ось іще цікавий випадок.
Коли я був в армії і ми з хлопцями писали додому листи то читати їх було дуже кумедно. Наприклад я завжди писав, що у мене все добре і що командир у нас дуже турботливий, і уважний, про всіх дбає, і піклується, і що немає ніяких конфліктів в стосунках зі старшими по службі, і що настрій у мене чудовий, і що мені тут все подобається, і що в приміщеннях скрізь дуже тепло (взимку), і що на вихідні ми всі відпочиваємо, дивимося цілий день телевізор, граємо в шахи, і що в їдальні годують дуже добре. До речі хлопці про їдальню писали ще цікавіше. Вони писали, що нам на сніданок на десерт дають шоколад або згущонку, а в обід дають апельсини або банана. А на вечерю на десерт обов’язково дають цукерки. Потім хлопці читали свої листи вголос і ми всі реготали, слухаючи ті байки…
А ви вважаєте що батькам варто було писати правду?....
Але як же тоді бути з чесністю і моральністю?
Чи може доброю і чесною людиною варто вважати не лише тих людей, які ніколи не брешуть, а ще й тих які можуть іноді збрехати для того, щоб вберегти когось від смерті, (тобто для захисту) чи від важких переживань, страждань, сліз? Чи ви вважаєте що так все ж таки діяти не слід, а слід завжди казати правду за будь яких обставин, і що лише таку людину, і більше ніяку, можна вважати доброю і чесною людиною?...