Рідновіри поєднали в обряді основні символічні дії притаманні народному українському весіллю. Підібрали весільні пісні. які найбільш відповідають елементам обряду. Спочатку молоді обмінюються обручками. потім молоду викрадають її дружки і відводять у "батьківський двір" молодий відправляється у чоловічий двір, де отримує напутнє слово від матері, вона посипає його зерном і вручає ніж або шаблю - символ його високого військового статусу(з цього моменту молодий є уособленням Бога Перуна) молодій у цей час дружки садовлять молоду на діжку, застелену кожухом, заплітають косу і перев"язують її червоною стрічкою - символ того, що дівчина заручена нареченого зустрічають три перешкоди з хлібом-сіллю мати(справжня або названа) нареченої з узваром і на воротях він має відгадати свою сужену піля цього молодим дають кінці рушника в руки, стелять біле полотно, по якому вони заходять у святилище, і священник заводить їх тримаючись за рушник. Молодим одягають вінки з дуба та калини, вручають запалені свічі, які вони поєднують в один вогонь. священник зав”язує рушником нареченим руки і тричі обводить навколо алтаря молоді запалюють велике вогнище на алтареві від вогню своїх свічок п”ють з одної чаші, яку тут же розбивають наречені оголошуються чоловіком і дружиною. Молодий знову садовить дружину на діжку знімає вінок, розплітає косу і одягає намітку. Дівчина двічі знімає із себе намітку і відкидає по далі, на третій раз дає себе пов”язати Мати нареченого може допомагати в цьому Молоді кланяються священникові, батькам, усім гостям перед виходом їх осипають зерном Перед молодими виливають воду, чере яку наречений переносить на руках свою дружину Біля „двору” молодого розпалюють невеличке багаття, через яке наречений переносить молоду. Опісля ділять між гостями коровай ---------- Додано в 20:15 ---------- Попередній допис був написаний в 20:11 ---------- Коментарі до всільного обряду Весільний народний обряд має свій сюжет. Тому ми мабуть граємо весілля, ніби виставу, а не відмічаємо як день народження. Сюжет складався дуже давно, ще в епоху індоєвропейської єдності, тому весільні обряди різних народів перекликаються між собою. Сюжет весільного обряду можна побачити у фантастичних казках та космогонічних міфах. нам з казок відомі образи живої і мертвої води. в народних традиціях можна чітко простежити, що жива вода це та від якої все росте(наприклад весняна роса та дощі), а мертва - це та від якої ні чого не росте. наприклад осіння та зимові опади. після Різдва(в давнину - зимового сонцестояння) воду треба було оживити. Багатьом знайомий обряд коли прорубують ополонку і опускають у неї хрест, запалені смолоскипи - символи сонця, чоловічого начала. на поч 20 ст в ополонку лили ще буряковий квас, що довершувало аналогію із статевим актом Сонця і Води. Вода після такого обряду вважалася цілющою, живою. Вода і жінка між собою символічно пов"язані. Дівчина вважалася мертвою водою, яку чоловік має оживити, щоб вона могла дарувати життя. тому головним для весілля був акт дефлорації. якщо заміж виходила жінка, то весілля не гралося, був просто свяковий обід. якщо молода виявилася нечесною, то весілля тут же припинялося і всі розходилися. Якщо молодий не справлявся із своєю функцією, то його мав замінити боярин. Додам ще, що раніше під час весілля статевий акт не доводився до кінця. Він тривав лише до моменту дефлорації, яка відбувалася при свідках. І молодим ще деякий час подружні стосунки були заборонені. Наречена, символічно відносилася до істот потойбічного світу. Тому їй заборонено було під час весільного обряду говорити, їсти на людях, до її тіла не торкалися, а водили лише попід руки або за хустку, яку вона тримала в руці. Двір нареченої вважжався потойбічним світом, у який відправлявся наречений, щоб здобути собі дружину. З моменту пов”язування рук молодих , наречений теж не міг розмовляти, їсти, до нього не торкалися інші, аж доки він не „оживить” свою дружину. У фантастичних казках герой теж відправляється у потойбічний світ по свою дружину, яку украв змій чи Кощій У давніх міфах бог-громовержець теж відправляється у потойбічний світ по свою дружину, яку викрадає бог підземного світу. В індійських міфах – це Індра, який бореться із змієм Врітрою за Світові Води. В українському фольклорі є залишки міфів про те як Перун кидав стрілами у Велеса(який доречі теж іноді символізується змієм), бо той украв його дружину. У сучасному весіллі теж і досі присутні і мотиви викрадання і мотиви боротьби. Коли заміж виходила подруга, то наречений мав побороти її батька перед входом її кімнату. В українському весілля мотив викрадення теж був. Офіційною частиною вважалися заручени, де молоді обмінювлися перстнями, давній прототип нашого розпису в загсі. Але дівчина продовжувала жити у своїх батьків, тобто перебувала у потойбічному світі. До речі, вінчання в церкві у 18 ст теж не давало права молодим жити разом. Наречені розходилися по домівках і вели себе як неодружні аж до народного весілля. Існували навіть спеціальні накази Катерини 2 для українських селян, про те, що молодих під наглядом жандармів мали супроводжувати до оселі молодого і піз загрозою штрафів не дозволяли дівчині вертатися додому В день весілля наречений збирав „військо”, „дружину” і вирушав у військовий похід здобувати свою наречену. Мати виряджала сина в похід, обсипалп пшеницею, у піснях наречений ототожнюється з Дажбогом, що вказує на зв”язок космогонічних міфів і обряду весілля. По дорозі наречений мав подолати різні перешкоди. На початку вулиці чи села дорогу перегороджала молодь з хлібом-сіллю, і молодий Князь(найвище звання у давній військовійієрархії) має від них відкупитися. Далі військо молодого зустрічають зачинені ворота в двір нареченої. Там відбувається справжній бій, бояри мають перелізти ворота і відчинити їх, а родичі молодої їх захищають булавами із реп”яхів та палицями. Та ось наречений входить у потойбічний світ. За давніми віруваннями, жива людина не може там перебувати. Їй треба прийняти статус мертвої. У Єгипті існував спеціальний обряд годування мертвих, для того, щоб душа покійника могла перебувати у потойбіччі. Сьогодні на Україні теж є подібний обряд носіння сніданку після похорон. Молодого в дворі зустрічала мати молодої із пляшкою горілки. Двічі вона пропонує випити, але молодий виливає горілку через лівве плече(куди скидається все погане, що має зникнути з цього світу), на третій раз мати відпиває горілку, а молодий допиває після неї. Статус потойбічної чстоти, що може безпечно перебувати на тому світі отримано. У казках ця роль відводиться Бабі Язі, яка живе між світами. Саме вона готує героя до перебування у потойбічному світі, миє, годує, допомагає порадами. Перед дверима у хату нареченому пропонують інших молодих. У казках є подібні елементи вибору, коли наречений мав з кількох однакових дівчат чи зачарованих однакових істот вгадати саме свою. Перед тим, як наречений заходить до хати, на порозі поєднують дві свічі в один вогник, симврлічно пов”язуючи два родових вогні в один. Молодим дають рушник в руки і тримаючи за середину рушника тричі обводять кругом столу. Стіл за давніми віруваннями ототожнювався з жертовним алтарем і мав велике сакральне значння у багатьох обрядах. Після цього руки молодих пов”язували цим рушником і вони вважалися чоловіком та дружиною. Одним цілим тілесно і духовно. Цікавим є питання, чому молодих називали нареченими. У єгипетських писемних пам”ятках збереглися фрагменти, де молодих називають нарЕчений брат мій і нарЕчена сестра моя. У нас на україні є нарЕчені батьки. Таким чином цією назвою підтверджуються родинні зв”язки між кровнонеспорідненими до цього людьми. Далі нареченій розплітали косу і одягали намітку. Цими діями змінювавася сиатус з дівчини у молодицю. Саме покривання мало дещо сексуальний відтінок. В українсткій мові є вирази, які показують символічний зв”язок покривання зі сексуальним актом. Це наприклад такі евфемізми, як покрити корову чи кобилу(звести їх іх самцем) або слово покритка. Після молода прощалася з батьками, двором, подружками і вирушала до оселі чоловіка. Перед двором виливалося відро води, яка символізувала річку Дунай, що відділяла світ живих від світу мертвих. У весільних піснях є дуже багато образів, пов”язаних з річкою Дунаєм. Дівчина, яка вийшля заміж – її успішно перейшла, чи її врятував від потопання милий. Утонути в Дунаї значило залишитися старою дівою. Дівчата, які вели сексуальне життя до заміжжя оспівувалися як ті, хто замочив фартушок у Дунаї. Перед воротами у нареченого розпалювали багаття через яке мав переїхати віз із молодими, засвідчуючи таким чином, що повернення з потойбічного світу і світ живих відбувся. У казках це вогняна ріка, яку долають герої, тікаючи з потойбічного світу. _________________
Вінчання африканців у Намібії Свадьбы, слоны и алмазы (Свадьба в Намибии) Африканские свадебные традиции для нас, украинцев, такая же терра инкогнита, как и сама Африка. Для большинства наших соотечественников знакомство с черным континентом ограничивается небольшими путешествиями по северной части материка при посещении египетских или намибиямарокканских курортов. Большая же, неизведанная, часть Африки продолжает оставаться в нашем представлении страной, где живет Бармалей и протекает сказочная река Лимпопо. Недалеко от реки Лимпопо (по африканским меркам) находится страна Намибия, где можно увидеть абсолютно все красоты Африки: горы, пустыни, джунгли и океан. Эта удивительная страна получила свое название от пустыни Намиб - самой древней пустыни в мире. Хотя пустынный участок территории занимает основную часть страны, ее растительный и животный мир удивляет своим разнообразием. Носороги, слоны, антилопы, крокодилы, зебры, жирафы, морские котики, пингвины, фламинго - вот только небольшой перечень представителей африканской фауны, населяющей Намибию. Человеческое население этой страны намибиятоже весьма многолико. Помимо многочисленных африканских племен, в Намибии живут и потомки иноземцев, осевших в Африке, - немцы, англичане, голландцы и португальцы. Первые белые поселенцы приезжали поднимать африканскую целину, основывая здесь колонии, из которых позже выросло большинство намибийских городов. Европейцы приезжали сюда в поисках сказочных богатств Африки, в недрах которой были обнаружены залежи золотой руды и алмазов. Жадность белых людей заставила Намибию в начале двадцатого века пережить золотую, а затем бриллиантовую лихорадку. Вдохнувшие ветер сирокко и очарованные этой волшебной землей, европейцы оставались здесь навсегда. Поскольку европейская культура оказала значительное влияние на развитие страны, сегодня большинство невест в Намибии так же, как и во всем мире, примеряют на свадьбу белое платье, считая его самым приемлемым нарядом для своего торжества. Но и в европейских одеждах африканские молодожены остаются представителями своего народа, а значит, не могут в день свадьбы пренебрегать своими традициями. (Кстати, именно в Намибии обнаружены самые древние в Африке наскальные рисунки. Намибийцы очень гордятся этим фактом, но едва ли вспоминают о нем в день свадьбы.) Африканские традиции По традиции племени герего, одного из самых многочисленных народов Намибии, свадьбу празднуют два дня. Это всегда очень шумное мероприятие. В Намибии принято отмечать свадьбу с пышностью. Даже самая бедная семья приглашает на свадьбу не менее ста гостей. А молодая пара, которая может позволить себе богатую свадьбу, принимает поздравления от 400-500 приглашенных. Гостей обычно приглашают специальной открыткой. Особым шиком у африканцев считается подарить ни чем не примечательную ранамибиястиражированную открытку-приглашение, которые продаются у нас в каждом супермаркете. Заграничные открытки стоят очень дорого, поэтому чаще всего приглашения на свадьбу изготавливают местные художники-ремесленники, вырезая из листьев засушенных растений фигурки слоников или танцоров и приклеивая их на бумагу. Несмотря на богатые залежи алмазов на собственной территории, Намибия - страна с невысоким уровнем дохода населения. Свадебные расходы могут разорительно подействовать на бюджет молодой пары. Поэтому приглашенные на свадьбу гости обычно делают небольшой денежный подарок молодоженам, чтобы частично компенсировать расходы на торжество. Для проведения свадьбы намибийцы, как и мы с вами, выбирают рестораны или открытые площадки, специально оборудованные для такого случая. Веселиться на свежем воздухе, не прибегая к услугам кондиционеров, очень приятно. Тем более, что, в отличие от других африканских стран, климат в Намибии не очень жаркий: максимальная температура не превышает 34 градусов даже в сезон засухи. Брак намибийских граждан регистрируют внамибия местной мэрии. Так повелось со времен колонизации и сегодня считается нормальным и цивилизованным. Жених и невеста едут официально зарегистрировать брак в мэрию в сопровождении небольшой группы самых близких родственников, а из мэрии, сфотографировавшись предварительно на фоне местных достопримечательностей, отправляются на свадебный банкет. Все как у нас! Гостей встречают местные музыканты и танцоры и, окружив их кольцом, провожают пришедших к жениху и невесте. Новобрачные всегда сидят на возвышенном месте, как король и королева торжества. После того как молодожены примут поздравления прибывших, танцоры провожают гостей на их место за праздничным столом. На намибийской свадьбе принято накрывать два стола - для гостей жениха и для гостей невесты. Столы устанавливают параллельно, чтобы гости могли видеть друг друга и общаться. Так как между столами довольно большое расстояние, то, чтобы быть услышанными, гостям приходится разговаривать очень громко. Вот почему намибийские свадьбы очень шумные. Достаточное пространство между столами нужно для того, чтобы все гости могли видеть шоу-программу, проходящую в центре площадки. Вот на этой площадке и можно увидеть настоящую африканскую свадьбу, какой она была по племенным обычаям. Представление разыгрывают приглашенные артисты, и оно может длиться полтора-два часа. Блюда на праздничном столе мало чем отличаются от обычной африканской трапезы, главное на свадьбе - большое количество спиртного. (Забавный факт!) Не так часто у намибийцев появляется повод от души повеселиться, а спиртное у местных жителей как раз и определяет градус веселья. Намибийцы любят пить пиво, местное вино и граппу. На свадебном столе традиционно присутствуют устрицы, свежие овощи, например аспарагус, большие мясистые грибы "омайова", растущие у подножия термитников, страусовые яйца, вяленая говядина и баранина, а также мясо диких животных - антилопы, крокодила, зебры. Веселое застолье и танцы продолжаются до глубокнамибияой ночи. И официально первый день свадьбы заканчивается факельным шествием: гости провожают жениха и невесту в их общий дом. Затем свидетели вносят в дом свадебные подарки. Разбирать подарки принято только на второй день, потому что, по местным обычаям, жених и невеста в первую брачную ночь обязательно должны доказать друг другу свою любовь. Утро второго дня начинается с завтрака и разбора подарков. Это очень увлекательное и долгое занятие, ведь число подарков равно числу гостей. Поэтому до полудня гости молодоженов не тревожат, а собираются к обеду, чтобы продолжить свадебный пир. Как правило, во второй день гостей всегда меньше, и приходят они по собственному усмотрению, а не сообразуясь с официальным этикетом, и рассаживаются так, как считают удобным. Во второй день тоже принято дарить подарки новобрачным. Это могут быть овощи, фрукты, напитки, домашняя утварь - словом, все, что может понадобиться молодым для начала семейной жизни. В Намибии не принято показываться на людях первые несколько дней после свадьбы, поэтому принесенных съестных даров молодоженам должно хватить на период "затворничества". На второй день свадьбы принято петь обрядовые песни и, конечно, танцевать. Особая роль в этот день отводится родителям жениха и невесты. Они обмениваются подарками и обязательно должны спеть хором, потому что теперь они стали одной семьей и должны объединять свои таланты для благополучия новой семейной пары. Медовый месяц Свадебное путешествие намибийцы обычно проводят внутри Намибии, потому что ехать за пределы африканского континента очень дорого, а соседние государства мало отличаются от родной страны. Благо, Намибия - прекрасное место для отдыха, где среди доступных развлечений можно выбрать пресноводную и океаническую рыбалку, охоту, экскурсии на воздушных шарах и прогулки на вертолетах, гонки по песчаным дюнам на мотоциклах или подводные экскурсии к затонувшим кораблям недалеко от Берега Скелетов. Множество отелей, ферм и кемпингов с удовольствием предоставляют свои номера для молодоженов. Тем более что в Намибии принято несколько раз возвращаться в то место, где новобрачные провели свой медовый месяц. Считается, что супружеские отношения в такой поездке приобретают прежнюю страсть и пылкость. Джерело: http://w-day.com.ua/tradition/articles/art7.htm
Відповідь: Вінчання африканців у Намібії тепер, з замиранням серця, чекаю на "Вінчання ескімосів на Алясці"
