***

Десь проходила ніжність між нами.
І спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
Бо не знала для себе назв.
Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
Ми тримали її, мов на прив"язі,
Щоб не сміла нас чаклувать.
І вона ставала незграбною,
Як отой циганський ведмідь.
Лиш боялась на людях раптом
Ланцюгом своїм прогриміть.
Чи були ми занадто гордими,
Що й слова були крижані?
Та й лишилась вона кросвордом,-
Може, ніжність, а може, й ні.

© Ліна Костенко