Бабуся/дідусь у процесі виховання

а до вас особисто дм приходив? Бо якось мені трохи дивно. Ми з вами більш-менш ровесники. Але зі свого дитинства я не пам'ятаю дм. І ніколи в нас в родині ніхто мені нічого на нр не дарував.

Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

так, у мене не було Миколая.

 

Ну до мене в дитинстві теж пару разів ДМ приходив. Але то швидко загуло). Зараз у нашому житті його нема абсолютно. Навіть не реагуємо на нього взагалі. Навіть діти нічооо не питають. Навіть не знаю як то так вийшло.
Ну але в моєї мами інша "фішка" - голодна дитина), і щастя у пляшечці з сумішшю. Вона мене просто до сказу зараз доводить. При кожній нагоді, перед усіма постійно мені торочить про потребу дати дитині щось поісти. Я просто не можу зрозуміти звідки то в неі. Я вже ій 300 разів усе пояснила. І свою позицію, і те, що пляшку не дам. А вона як заведена "дай пляшку, дай пляшку". Таке враження, що то доя того, щоб мене понервувати чи що. Вона певно всім поза очі говорить що я трохи тойво). Якась така тупість. Навіть не можу знайти ій виправдання. Просто не реагую. Були свята, всі зібрались. А вона далі за своє. Ще й сестра моя ій піддакувала (на хвилиночку медик). Бо у неі є подруга, яка малу в 3 місяці догодовувала сумішшю на козячому молоці, яка дуже дорога, але дужееее корисна. А ти, горємать, жмешся чи що? І тут вже мама моя на тому фоні краще виглядає), бо вона з СРСР. Але сестра? І всі знають краще за мене. Ну та, доня у мене маленька, але за останній місяць 600 шрам набрала. І слава Богу! І що вони від мене хочуть???

 

@Rodionochka нічого не хочуть. Абсолютно. Дасте пляшку - то як ви така погана ГВ дитині забрали. Не дасте - то чого така бідна голодна, худа, і т.д. Зі строни ЇМ же ж видніше, як і що Ви мусите робити. То лиш би потриндіти ні про що. Не беріть близько до серця, та й по всьому. Бо що б ви не робили, завжди буда якась єрунда, яку ви для когось робите не так. Аби вам було добре, а вони переживуть!

 

у нашому теж нема. Але моя мама старається якомога більше акцентувати на тому, принести нам це ззовні. В тому і проблема. Якщо на цьому акцентувати, то вже і рекламки бачаться, і будь-яке зерно падає на благодатний ґрунт.

хочуть апагаваріть.

знаєте, мені одного разу по такому колу повернулась розповідь про мене, яку мама запустила, що я сама з себе вжахнулась Якби не знайомства через ДП, навіть і не знала б, яка я ... і які в мене травмовані, нещасні, імунодефіцитні діти.
Є в світі речі, на які ми не впливаємо. Не маємо важеля. Доводиться трохи на це переводити, бо дуже багато всього на голову не налазить.

--- дописи об"єднано, 10 Січень 2018 ---

коли йдеться про дітей то медиків, переважно, довше хвилиночки слухати нереально, бо вуха згортаються.

Я почула нещодавно, що новонародженій дитині антибіотики корисні, бо вона ковтала лише шкідливі води, тож таким чином ШКТ очищується.... лікар казОу

 

100%. Якось забула про це). Сестра дітей не має, але мене постійно "вчить". Ій як медику видніше).

 

Ахаха " я була ідеальною матір'ю...поки в мене не було дітей"
Якщо для вас принципово, щоб вони вас підтримували і розуміли, то мусите озброїтись статтями і фактами про користь ГВ. Якщо не принципово - забийте! Вони собі поговорили, Ви головою покивали і робите своє

 

О, а в мене все навпаки. Мала шалену підтримку і віру від мами в моє ГВ. Коли не вірили лікарі і радили суміші. Це при тому, що мене мама перевела на Малютку після 1 місяця, а після 6 місяців - на молоко.
Налагодження лактації дуже важко проходило. Було багато певних нюансів і помилок, відсутність консультанта і навіть інтернету. Поради лікарів в ще в пологовому купляти суміш і не мордувати дитину. Були в мене хвилі відчаю, коли вже здалась зовсім. Але ніколи від мами не чула "голодна дитина, дай суміш" чи щось подібне.
Каже, що вони були "дурні" і нема чого слухати, як колись було. Во так )))

 

Ну, про ГВ в мене сумнівів не було саме завдяки мамі і її довгогодуванню нас з сестрою. Це я також дуже пам'ятаю і ціную.

 

Поділіться лайфхаками з колядою, бо мене аж трусило від “заколядуй бабі, заробиш гроші”. А коли я сказала, для чого дитину на таке вчити, то на мене подивились як на дурнувату. Старша внучка заявила, що задурно на церкву щедрувати не піде

 

Лайфхаків ноль 10 років спілкування, 9 років пояснення позиції щодо дітей і віри

 

Де б мені взяти мудрості і терпіння до тих пояснень. Поки мої слова дають 0 реакції, навіть в простих побутових питаннях, а як про щось вище говорити я не знаю. Це при тому, що люди щонеділі до церкви ходять

 

мені дуже пощастило, що чоловікова мама якраз в останні роки дуже еволюціонувала в своєму ставленні до релігії та віри.
Тому те, що пояснювали ми з чоловіком нарешті знайшло відгук і сприйняття. Хоч часом всяке проскакує, на загал - але сумнівів в тому, що ми правильно чинимо щодо дітей, нема

 

Вчора старша дитина закатала істерику від якої в істерику впала баба. То я на 2 год вийшла з дому. Мала спала, але знала, що мама піде і вони з малюком трохи побудуть з бабою. Виявляється, недовго після мого відходу мала прокинулася і дуже сильно плакала і "ричала" (зі слів баби), бо хотіла мами. Не давала себе заспокоїти, обняти, вговорити- нічого. І баба з того теж розпсіхувалася, як я розумію від відчуття свого безсилля в тій ситуації. Сказала дитині, що вона образилася і не візьме більше до себе спати. Для справки - мала любить ходити до баби спати, принаймні на вихідні таке часом буває, там вона нормально спить і бавиться і взагалі не плаче за мамою чи татом. А сльози після спання - то в неї часто буває, навіть я не завжди можу її сходу заспокоїти - я сама досі не розумію чого вона ото ридає щойно прокинувшись з денного сну.
Та що тут найгірше - знаю я ті бабині ображання, я з тим все дитинство мала справу (( як мама ображалася, то починала мене повністю ігнорити і я чулася порожнім місцем, і в тих випадках я мала здогадатися, що треба йти просити пробачення. Ну і згадувати ту ситуацію баба потім буде довго і притикати тим малій.
Я так вчора глянула на то зі сторони, не стала пхати малу, щоб вибачалася, бо реально не вважаю що є за що. Дитина навіть проігнорила бабин відхід з дому і взагалі практично не спілкувалася з бабою решту часу. Ну і я бачила, що баба малу так само старається ігнорити і холодно відповідати на її звертання. Боюся така фігня трохи приглушить любов малої до баби, ну принаймні про якісь добрі стосунки в них я тепер перестаю вірити. Сумно за дитину.

 

Я трохи не в тему. Псіхи після денного сну - це варіант норми, щось там з гормонами, толком не пам‘ятаю, але лікувати його ніяк не треба. Просто пережити. В мене таке було з Варварою - година після денного сну йшла на те щоб вона прийшла в нормальний настрій.

 

Ідентично. Мій починав волати ще з заплющеними очима. 40 хв.стандартно. і то не хникав , а заходився ревом. Пройшло ближче до 4 років

 

В нас теж така бабуся, часто проскакують фрази "ну то я на тебе буду ображатися", "я тебе не буду любити", на щастя, для дитини мама головніша і коли одного разу мені мала сказала, що не любить мене, я відповіла, що люблю її в будь-якому випадку, більше вона такого не повторяла. І до малої кажу, що баба її любить, просто вона старенька і деколи говорить не те, що хоче сказати. Ну і при свекрусі пояснюю дітям, інколи абсолютно протилежне до того, що говорить баба, бачу, що до мене вони більше прислухаються і баба більше тих дурниць не говорить, так часто

 

одним словом я просто поговорити і почути/почитати досвід інших людей, як родичі д"ілять" дітей. доня вже місяць живе у свекрухи, типу поїхала в село на канікули. кілька разів возили її до моєї баби і мами. і от коли свекруха її забирає, то доня плаче і не хоче їхати. баба з мамою ображають, що мов доня могла б жити з ними

2х кімнатна квартира де живе 3 дорослих і часто ще 1 дитина, троюрідна сестра моєї доні, в свекрухи 3х кімнатна квартира 3є дорослих і доня

, кажуть, що я знущаюся з дитячої психіки. вони з нею гарно бавляться, по дитячому, повзають по підлозі, одним словом опускаються до рівня дитини і розважають її як можуть. свекруха так не вміє і не може, бо є гіпертоніком, і бачу, що їй аж боляче від тих страждань дитячих. сама говорила з донею, ну але по телефону, і з 4ирічкою, то малорезультатно, тому й кажу своїм родичам, що вони теж повинні поговорити і дитині пояснити, що вона до них приїхала в гості, що живе в іншої бабусі, але, то як об стіну горохом.

 

Були на днях в гостях у свекрухи і свекра. Останній раз я була ще перед карантином. Чоловік з доньками періодично буває в них .До свекрів якраз приїхав їх внук з Італії( їхньої доньки син 26 років) От сидимо за стодом і свекр каже:" Я тут між усіма , що тут сидять можу гордитися хіба Юрою" ... ( він в Італії пішов на роботу))) Я кажу ,а Ангелінкою, старшою внучкою ??? Це нічого , що того року закінчила школу з золотою медаллю, 200 з ЗНО занглійської, перша в рейтингу по навчанні в Могилянці.Тай молодша внучка розумниця теж....Як так можна казати при усіх внуках і виділяти завжди одного....Просто відпадає бажання туди ходити.

 

В інших людей «родичі не ділять дітей», бо то дійсно травмування дитячої психіки, і ви дозволяєте це робити зі своєю дитиною.