Бабуся/дідусь у процесі виховання

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Haidee, 20 Травень 2013.

  1. iragonzales

    iragonzales В декреті

    Непоганий варіант тут Вам запропонували.
    Але з Вашого дозволу додам, так, на майбутнє....
    Скажіть, те що у Вашого свекра був інсульт і йому не можна нервуватися дає йому право бити Вашу дитину? А судячи з розкладу продовження буде, бо Вашому свекру нічого не можна казати наперекір а бити то можно і нужно, сила биття я так поняла не контролюється, так як ви описували як сильно плакав малий, бо одразу буде скандал, перенервується і знову дістане інсульт.Тому щоб не було інсульту нехай б'є дитину....Я тут трішки утрірую....
    @javorivchanka те що свекруха з ним погокорить щось дасть?...коли такий впертий
    І про роботу.....Ви не боїтеся залишати малого зі свекром, коли підете на роботу? Що буде малому, коли не дай Боже вазу розіб'є...
    Нервовість це не вміння стимувати злість, коли з рукоприкладством то вже агресивність....
     
    • Подобається Подобається x 1
  2. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Звісно, права не дає, але факт залишається фактом. Якщо спокійно залагодити ситуацію не вдасться (тобто якщо інші члени сім'ї не стануть на її сторону, і схожі ситуації не будуть кожного разу засуджуватися і все ж при цьому дружньо і акуратно згладжуватися), ну то тяжко вступати одній в конфлікти з хворою людиною в його ж домі...тоді вже хіба одне вирішення ситуації напрошується.
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. iragonzales

    iragonzales В декреті

    То його не можна тільки нервувати, чи йому не можна нервуватися.....не все залежить тільки від оточення, ситуації виникатимуть, просто людині треба навчитися правильно реагувати.....Можна супер пупер пробувати дипломатично залагоджувати конфлікт, але коли інша сторона настроєна на крик і сварку, то буде крик і сварка...Здоров'я Вашого свекра його відповідальність в найбільшій мірі, а родичі повинні просто йому допомагати в цьому....
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Та він не те щоб хороший - він компромісний, так щоб врахувати саме факти, проти яких би хотілось повестися різкіше, але коли реалії життя такі, і кардинальні зміни неможливі...бо якщо так то все в драматичному світлі бачити - агресивний, хворий, б'є дитину нізащо, то тут одна рада - тікати і жити окремо, може ж все і не аж так критично, розумію, що серце за свою крихітку болить, але треба, перш за все, для себе постаратись якось об'єктивно оцінити його дії, поведінку, від того і відштовхуватись, і надміру не накручувати себе, може все вирішиться мирним шляхом. Бо форумлянку зачепило за живе, це зрозуміло, а ми тут ще масла у вогонь підлиємо, і можемо роздмухати полум'я, там, де це в сумі може зашкодити. Але своїх діток треба захищати, це однозначно. Просто це може мати різні форми, цей захист.
    --- дописи об"єднано, 10 Березень 2016 ---
    Звісно, не можна йому нервуватися, тільки то з розряду "легко говорити - тяжко зробити". Маю приклад у своїй сім'ї, тому прекрасно розумію, що нічому не навчиш, а хвора нервова система - це теж з категорії непідконтрольної, а якщо ще накладається на відповідний тип характеру...тому рідні роблять хоча б те, що можливо з їхнього боку - намагаються самі не провокувати конфлікти і гасити ті, які виникають не з їхньої вини.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  5. iragonzales

    iragonzales В декреті

    Щось тут я не зрозуміла, як гасити будете, коли за розбиту тарілку знову якось бабахне дитину?
    --- дописи об"єднано, 10 Березень 2016 ---
    А тут я взаналі темнота Казанська, як то називається....
     
  6. javorivchanka

    javorivchanka Well-Known Member

    я писала,що стараюсь не піддаватись на провокації,бо ситуацій до конфліктів повно,а наразі це було одноразово,до того на словах,надіюсь більше не повториться,а якщо хоч ще раз,то вже мовчати явно не буду. Чесно ваші поради мені допомогли зрозуміти,що роблю невірно.
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Гасити - це, умовно кажучи, така модель поведінки, як, наприклад, коли у вашої дитини істерика, ви її просто фізично убезпечюєте, і спокійно (довго, нудно, 100 разів) пояснюєте чому так і т.п. Це я писала в загальному, до різних ситуацій, коли хвора людина нервується.
    В даному конкретному випадку, наприклад, мама мала б забрати дитину, а свекруха чи син без надмірних емоцій, осудливо, але власне отак як малій дитині, говорити про те, що вони ж домовились цього не робити, що дитина того не розуміє, що не вартує та тарілка і т.п.
    Повторюсь, це якщо обирається компромісна лінія поведінки.
     
    • Подобається Подобається x 2
  8. iragonzales

    iragonzales В декреті

    Я трішки гублюся, бо в деяких Ваших дописах прочитала критику своїх порад, але коли би уважніше почитали,що я радила раніше, то я відкритого конфлікту не радила...а то віддуваюся не знати за що....Хіба не компромісно, перестати їсти разом, і свекор не буде бачити того безобразія і не буде нервуватися))).
    І ще про невротиків і неврози, хворі нерви...То не правда, що то не можна контровати...
    Наша нервова система побудована по принципу субординації, тобто нижчі відділи підкорться вищим,на вершині тої ієрархії є кора головного мозку, сіра речовина, вона контролює все, але по своїй суті вона трохи лінива, то кржен рух, дію вона контролювати не хоче, і частину обов'язків вона делегуввла нижчим рівням, десь там в підкірці є ценри емоцій. Не бувало , у вас таке, що щось може зовсім безобідне викликає страх....а то у Вас виробився може в віці 11 місяців зв'язок, хліб-біль-страх...Але виросши, ми включаємо мозг...."то ж тільки хліб"....Так само зі свеком, щось мені не подобаєтбся-злість-крик чи фізичне насилля, він навіть не заддумується чи співмірне покарання за ту чи іншу провину
    . Після інсульту просто стало більше всього що викликає злість і швидше відбувається явище-реакція, то що ви називаєте став більше нервовим
    ...Так непросто навчитися включати мізки доаналізовчи ситуацію, людині яка все своє життя того не робила і прожила купу років....Але коли той пан все ж таки хоче що таке щастя, то він поламає свої погані стереотипні реакції і наповнить своє життя позитмвними емоціями, вищими емоціями такими як любов прощення, самопожертва.....А дитина тут ні при чому.
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Так чого ж віддуватися? Ви написали своє бачення, я - своє, щось є відмінне, щось може схоже, форумлянка собі може під різними трохи кутами подивиться на свою ситуацію.
    Можна контролювати - гідазепам завжди вдома має бути:girl_crazy: Ой, якщо серйозно, може я занадто пропускаю через призму свого досвіду - можливо свекор форумлянки насправді не має аж таких проблем із керуванням емоціями і надасться до перевиховання)
     
  10. iragonzales

    iragonzales В декреті

    .
    Звісно можуть бути великі проблеми керування емоціями, особливо коли хтось поруч підтакує і виправдовує твою нездатність поскладати все в своїй голові.....І є гідазепам, сибазон і прочії транквілізатори.....Так, до теми, також в родині є така людина....і знаєте не обійшлося без насилля, хворий він був вічно,все дитинство і до тепер, а то не мало і не багато 30 років...
     
  11. irkazijka

    irkazijka Well-Known Member

    Інколи мене дідусі і бабусі виводять.
    Вони ж усе краще знають. А те що вони знають було 30 років тому і час і все змінилося.
    Але якби не вони кожен зі своїми пріколами і підказками як правильно виховувати дитину то скучно б жити було)))
     
    • Подобається Подобається x 1
  12. Lathorien

    Lathorien Well-Known Member

    Потребую поради, бо накипіло. Живемо від батьків окремо. І от майже за 4 роки життя, на пальцях можна перерахувати скільки раз бабусі з дідусями кудись брали з собою дитину чи залишалися з нею. Що у моїх батьків, що в чоловікових це єдина внучка, але брати участь у її вихованні зовсім не намагаються. У них своє життя, сповнене роботи, домашніх клопотів і часу для себе. Цілком достатньо спитати ввечері по телефону як справи в дитини і бачитися з нею годину на вихідні, коли приходимо в гості.
    Звичайно, коли прошу що треба забрати малу до себе на трохи- беруть. Але не більше.
    Що я роблю не так? Треба нагло ставити перед фактом, що то і ваша внучка і ви теж мусите приділяти час її (ну хоча б для того щоб дитина змінила обстановку, тай мама мала більше змоги приділити часу татові)))? Чи лишитися того ровера і самій справлятися з дитиною, бо зрештою, народжувала її не для когось?
     
  13. Online

    Online Well-Known Member

    Все нормально робите. І вони нормально, просто люди до свого "дідівства" ставляться по-різному: хтось самозречено, а хтось зі здоровим егоїзмом. Подивіться на це з іншого боку: зате ніхто не пхається з тисячею порад і зауважень як вам виховувати свою дитину і не копирсається у ваших стосунках з чоловіком. Порівняно з сім'ями, де бабці безпардонно намагаються командувати, ви у дуже виграшному становищі. НМСД, найміть хорошу няню і насолоджуйтесь - з неї і спитати можна якщо що без образ, закочування очей і гримання дверима.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  14. mylifelove

    mylifelove New Member

    Абсолютно погоджуюсь з попереднім постом... Ви в виграшному становищі однозначно... У мене ситуація протилежна, так проблем з тим щоб побути з дитиною нема, але є інша сторона медалі: безпардонне втручання в життя, повне несприйняття особистого простору як такого, постійні сварки і невдоволення... Рятує відстань , життя окремо... Але як на мене, я б не відмовилась мати такі стосунки як у вас... Щоб мінімум порад, контактів не хай і мінімум допомоги... Намагаюсь віднайти золоту середину, але виходить лише на своій територіі.


    Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
     
  15. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Lathorien не варто змушувати бабусь/дідусів до спілкування з внучкою. Ну не хочуть, то й не треба. Може пізніше захочуть. Як дитина підросте. Правда не факт, що тоді дитині то буде треба (чи захоче того спілкування).
    З моїми батьками ми майже живемо разом. І то бувають дні, коли навіть на руки ніхто не візьме отак по власній ініціативі. Коли мені десь треба відлучитися, то вже вибору нема і прошу щоб посиділи. А зайвий раз стараюся не «напрягати».
     
  16. Zaychenya

    Zaychenya Пухнастик-гризун

    то є тяжке питання....
    більшість скажуть, що мами-тати не зобов"язані нам бавити дітей. А ми, з своєї сторони (це я про себе), хочемо витикнути, що нас вибавили бабусі-дідусі, а батьки мали купу часу для себе. А ще як ті бабусі жили в селі, ну то "лафа" у батьків була гарантована.

    В мене склалася так ситуація, що я просто "залишила" старшу у своїх батьків, бо щодня добиратися до школи 30-40 хв - то не найкращий варіант для дитини. Та і для мене з меншим сином теж.

    Думаю, в Вашій ситуації, просто потрібно просити батьків щоб прийшли-залишилися-погуляли з дитиною. Можливо, вони дивляться з тої сторони, щоб не влізати у Вашу сім"ю з своєю допомогою і ініціативами. Якщо кажете, що на прохання допомагають - просіть!
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  17. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Ви впадаєте в крайнощі. Нащо нагло ставити перед фактом і говорити, що хтось щось мусить? Вам потрібна допомога? - попросіть. Я не думаю, що вона відмовлять.
    Погоджуюсь з дівчатами, що бабусі-дідусі просто не пхаються і Вам крепко з тим пощастило.
    Доречі от Ви їм нічого не говорите (мамо-тату, ми привезомо до вас дитину на 3-5-7 годин, а самі поїдемо в кіно, добре?), і вони Вам не говорять (привезіть нам дитину чи ми прийдем до вас, ми погуляємо, пограємся), Ви тут на форумі пишете, що вони не хочуть брати участь у вихованні, а вони, можливо, жаліються родичам, сусідам, друзям, що Ви їх до себе не кличете і не даєте їм дитину :)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  18. Lathorien

    Lathorien Well-Known Member

    @Online , @mylifelove , @Happy Fiancee ,@Zaychenya , @ruda kishka дякую. Трохи попустило. Дійсно, в тому великий плюс, що не нав'язуються. Але мені уявлялося що хоча б час від часу будуть питати чи треба побути з малою. Я в свою чергу не впихаю дитину, бо розумію що в людей теж є якісь плани.
    Але от з найсвіжішого вчорашнього. Планували з чоловіком на ці вихідні в польщу. Попросили мою маму щоб побула з Софією. Добре. Але плани змінилися, ніхто нікуди не їде. Говорю вчора по телефону з мамою: "ну що, мам, забираєте Софійку?"- "е....а...а що треба?....а ви що робити будете?....тато каже на село треба їхати..."
     
  19. Siania

    Siania Love Life

    Я десь Вас розумію. Хочеться щоб діти відчували казку, коли йдуть до бабці, щоб їх любили, балували, пекли тортики до їхнього приходу, навчали нового, такого, на що батькам не вистарчає часу.
    Але це рідкість, рідко коли бабця і дідусь бувають такими близькими з внуками. Мабуть, залежить від характеру людей. Якщо вони самі по собі люди більше практичні, не поглиблюються у стосунки, то не чекайте від них того.
    І як тут пишуть, не напрягають, і на тому дякую.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  20. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    @Lathorien в мене така сама ситуація.. інколи ображає. а інколи отак сяду і подумаю. мама з нами трьома няньчилась. і зара їй теж хочеться занятись своїмим справами.. їй легше на городі копирсатись ніж за Ромою бігати.. а він у нас шустряк ще той.. так само і мій тато, роки не ті. трошки побавиться з Ромою і втікає, каже я змучився, хочу прилягти.. свекруха взагалі.. приіїжджає до нас раз на рік і хоче, щоб ми її бавили. до Роми їй нема справ.. Дівчата праві, як є сильна необхідність, беріть няню.. Часи зараз інші. Люди не живуть великими родинами в маленьких будинках. всі хочуть свободи.. Вам тре в Польщу, а батькам в село. Зрозумійте їх. Ви колись теж будете на їх місці.
     
    • Подобається Подобається x 2