в мене таке саме відчуття, найгірше,що коли роблю тест на вагітність, я зі страхом думаю, ащо буде якщо там 2 раптом...не знаю в чому справа, я поки що просто психологічно не готова до діток, але точно дуже хочемо з часом Як ваші справи до речі? Сподіваюсь побороли таки страхи..
В мене те саме. Але напевне я більше боюся наших лікарів. Зараз стільки летальних випадків трапляються в пологових, що мені страшно. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
@Your Princess@Yulia Lashkevich дівчата я так, розумію ви не були вагітні і не родили, то чого ви боїтесь? Лікарів, я ще можу зрозуміти, а от страх родів? Як можна боятись того, чого з вами ще не було? Швидше за все боїтесь самої дитини, бо трішки не готові)Не кидайте тапками, питання риторичні і кожен на них сам для себе відповість) Успіхів в подоланні страхів!)
Є. однозначно. Начитавшись тут відповідей, зрозуміла ,що я якась неправильна жінка☺ Все заради дітей, діти варті страждань,геморою, розривів,лікарів -халявщиків,післяродовової коми (а то й смерті),післяродової депресії,спорчених зубів,випадання волосся,розтяжок,недоспаних ночей,постійних стресів? А де ж я? Якщо в мене буде дитина,то що буде зі мною? Це я або правда неправильна, або просто не готова. А що як народиться чи то фізично або психічно неповноцінна дитина? Все життя буде крутитися біля неї, бо ж я не зможу її лишити-моє. А що як я не зможу виносити? Я не відчуваю себе здоровою сама для себе, не те, що для вагітності. Я одна дитина і сім'ї, але ніхто ніколи не говорив,що я егоїстка. Завжди була дружньою,любила ділитися,помагала і помагаю всім кому і чим можу. Але от як тільки постало питання своїх дітей-виплив цей егоїзм(( І що тепер? Чекати поки страхи пройдуть чи завагітніти і по ходу діла зі всім розбиратися?
По ходу діла розбиратися я б не радила, бо потім шляху назад нема. До материнства треба "дорости" морально, страхи є і будуть завжди. Діти варті отого всього, але не факт, що треба все це пройти. Лікаря можна вибрати нормального, розривів і т.д. Уникнути, а дитину просто треба любити. Я своїй лікарці на післяродовому огляді, через місяць після родів сказала, що не думала, що можна так когось любити. А тепер достатньо одної посмішки і забувається втома, недосипання, і все решта.
Не обов'язково,що після вагітності чи підчас будуть якісь негативні наслідки про які ми так багато читаємо .Підчас першої вагітності набрала 30 кг. жодноі розтяжки, про набряки та геморой не чула навіть. Був тільки токсикоз. Пологи пройшли легко себе так налаштувалахоч з лікарем були певні нюанси. За деякий час вага була навіть менша ,ніж до пологів. На данний момент вагітна удруге 35тижнів +25кг...теж жодних розтягів сподіваюсь , що не з'являться, додам що ніяким спец.олійками майже не користуюсь, набряки мала 2 дні і то можливо через надто солону їжу і поїздку у потязі. Протягом двох вагітностей фарбувати волосся щомісяця, нарощувала нігті та вії, літала літаком . Дівчатка, як Ви себе налаштуєте, так ваша вагітність і пройде. Діти змінюють життя ,але не варто ставити хрест на собі .Щаслива жінка-щасливий чоловік та діти. Звичайно з другою дитиною буду враховувати помилки допущені при першій вагітності ,щоб полегшити собі життя. Вагітнійте,народжуйте,бо діти це
@LyubovS, наперед наголошу, що це чисто моя думка. Напевно Вам просто варто почекати оцього "свого часу", коли Ви зможете з впевненістю сказати, що готові стати матір'ю. ось я тепер читаю свої дописи декількарічної давності, що боялась родів, відповідальності, і сама собі дивуюсь. Після завмерлої вагітності розумію, що тепер готова на будь-що, щоби взяти на руки своє малятко, а що це буде - розтяжки, геморой, біль чи зіпсуті зуби - абсолютно не має значення - все це можна полікувати, покоригувати, перетерпіти. Але розуміння того, що у тобі росте маленьке, але все-таки життя - одне з найпрекрасніших почуттів, які мені довелось пережити. . Вас не повинно хвилювати, що Ви - інша, отже маєте право на свою думку і відчуття, а не шаблонне "так треба"
ну, вагітності можуть по-різному протікати, маю сумнів, що наявність токсикозів, варикозів, набряків, і взагалі, будь-яких особливостей і проблем залежить від наших налаштувань, але ставлення до того, що є, таки в наших руках в значній мірі.
Сумніваюсь що всі перераховані симптоми будуть в однієї жінки)) Може варто просто не думати, а коли прийде час, Ви зрозумієте що хочете, що готові. Може я забобонна, але вважаю що не можна постійно думати скільки вагітність принесе негативу, Ви таким чином наче налаштовуєте свій організм що Вам цього не потрібно, але ж колись Ви захочете дитинку. Думайте краще про позитив, який дарують рідні дітки, наголошую на цьому, бо коли своє дитя, то всі ті страшилки - зовсім не страшні Я не те щоб боялась, просто дуже довго розуміла що ще не готова, і навіть не думала на цю тему, а зараз так хочеться свою рідну кровиночку
100% , ставите бар'єр психологічний і потім позбутись того дуже важко. І взагалі вагітність і пологи це зовсвм не страшно і не важко. Важче виховувати дитину, бо це потребує сии, витримки, терпіння. Але віддача радості , любові така величезна, що не помічаєш того. Усе в природі продумано до деталей.
Як мати трьох дітей, скажу про свій досвід: зуби на місці (пару поверхневих пломб при тому, що сумарний стаж ГВ 7 років) Волосся... пару разів було випадіння, але колись таке теж бувало через стрес чи дієту. Нічого особливого. Спробувала стрижку, трохи відживила, тепер відпускаю знов. Вигляд мені подобається. Про лікарів-халявщиків і розриви - треба комплексно готуватись до пологів, щоб мінімізувати ризик одного і другого. Від геморою не застрахований ніхто ні з жінок, ні з чоловіків. Незалежно від пологів. Тут загалом треба за спосіб життя думати. про невиношування вагітності... це дуже важко, але нажаль, таке трапляється. І дуже багато матерів вагітніли більше разів, нід народжували. Але знайшли сили жити далі. Я б не радила занурюватись в цю проблему заздалегідь, це забагато болю. Щодо всього іншого - що більше знань, то більше страхів, розумію Вас. Я 10 років у "дитячій" темі, і знаю ще більше страхів. Тут нічого крім молитви не допомагає. Ніхто не хоче ні зіпсутої зовнішності, ні страждань, ні ускладнень. Оцінивши ризики, важливо робити щось для профілактики чи покращення стану речей. Материнство - це не страждання. Це насичене і відповідальне життя. Вагітність і пологи - насправді найлегше, що в цьому шляху є (на мій погляд), оскільки принаймні 7-8 міс є на підготовку до важливої події народження. До інших етапів життя дитини часто нема стільки часу готуватись і доводиться діяти значно швидше, і в цьому складність. Важливо зробити свідомий вибір. Але бажано при цьому керуватись не надуманими страхами, а реальними оцінками, на мою думку.
то правда. І оскільки з народженням дитини "страшних" опцій тільки більшає, то треба всерйоз поміркувати над готовністю до материнства до (краще - задовго до) зачаття. Спостереження: якщо відпустити від себе думки про вагітність - то відходять і страхи. Особисто я не вважаю, що всі, хто одружився, мусять одразу народжувати. Коли даєш собі свободу вибору, легше почуватись спокійним і впевненим. Я загалом активна і позитивно налаштована людина, але часом як подумаєш якусь дурницю на тему страхів за дітей - і все, не спиш ніч і трусишся. Під ранок розумієш, що на все воля Божа і що тільки Він може зробити так, щоб складне пройшло нормально. І що якщо Він допустить - то щось непоправне може трапитись навіть у безневинній на вигляд ситуації. Починаєш молитись. Потім можна б і поспати, але як правило, це вже по 06.00 і дзвонить будильник...
от в мене якраз такий страх. Спочатку був страх що не впораюсь. Зараз після того як на мене залишали декілька раз похресників, +мала дитина посусідству, страх перетворюється в паніку. Страх не в тому що я не виховаю гарну дитину, а страх що я не зможу впоратись з істерикою дитини, не витримаю постійного шуму.
і в мене колись були переживання щодо того, скільки всього має знати і вміти мама (ну, така ідеальна, як би мені хотілось))), і мені ще до цього ого як далеко здавалось. Але в певний момент прийшло відчуття, що я впораюсь, тобто я якось відчувала потенціал навчитись цьому всьому, і це переважувало страхи перед якимись конкретними "незнаннями". І насправді розібралась я як поводитись з істериками вже ближче до появи істерик в моєї дитини, якщо не сказати що навіть вже на практиці, а зараз так само перед багатьма речима є таке хвилювання невідомості: як поводитись, коли в дитини конфлікти в колективі, як говорити на ті чи інші "слизькі" теми, як воно буде в підлітковому віці...але це і є життя, до якого наперед не надто підготуєшся, і відповідальне батьківство не виняток - як на мене, відповідальність в тому, що я готова постійно розбиратися із тим, чим супроводжується дорослішання дитини, маю певні пріорітети щодо виховання своїх дітей, а не в конкретних уміннях і знаннях, які ж, втім, набуваються і здобуваються в результаті, +не скидайте з рахунків одну дуже важливу річ - батьки також загартовуються, зрілішають і мудрішають разом зі своїми дітьми, тобто і потенціал "давати раду" зростає.
@LyubovS недавно говорила з подругою в якої 2 дітей. Каже що важко поки двоє малі (в них маленька різниця), розказала що після 2 вагітності появились десь вени на ногах, живіт каже треба тренувати бо обвис чи щось таке (буває мязи живота розходяться навіть як діастаз, але то ж не у всіх), зуби каже трохи попломбувала і все в нормі, волосся каже лізе. Я то послухала, таки шкода що у декого буває не просто. Але що вона точно сказала, то те що якщо вже настроїлись в принципі мати дітей, то з тим краще не відтягувати, бо чим далі тим фізично тяжче і з роками в багатьох здоров'я не поліпшується. Так що маєте для себе вирішити чи хочете своїх дітей в принципі і тоді вже планувати. --- дописи об"єднано, 30 Березень 2017 --- @Hermi з своєю дитиною кажуть все інакше і відношення вже зовсім інше до своїх.
так, зі своєю інакше. Але, не факт, що легше)) дівчата, прийде усвідомлення того, що воно вам треба, і не буде страхів (звісно, якщо це не клінічний випадок). Так, завжди є сумніви, чи робиш правильно, чи могла б краще, і т.д. Але, життєвий досвід, інтуіція і здоровий глузд допоможуть. У мене зубам нічого не сталося, маю 2 пломби за все життя, токсикозу не було, розтяжок немає, розрив під час пологів я не відчувала взагалі, я і сідала, і ходила, і на 5 день після пологів 4 км в аптеку гуляла з коляскою...Ну лишилося ще з 4 зайвих кг, але не вважаю це критичним, бо, чесно, ще не заставила себе займатися) Навіщо одразу всі можливі негативні ситуації проектувати на себе? Це песимізм, чи що? Стільки радості, як дарує власна дитина, мало хто і що може дати в житті. Так, це відповідальність і певні обмеження, але це і задоволення, нові емоції, новий сенс життя!
@LyubovS , отримайте задоволення від прочитаного))) Я кайфую від цієї жінки і її сім"ї ) Instagram post by Lena Abakumova • Mar 17, 2017 at 11:25am UTC
я була вагітна старшим сином і нам з чоловіком на один день "позичили" дворічку. Я заснути не могла від жаху, що ж я буду робити, коли народжу, і як же ми хочемо троє дітей мінімум, коли з одним ради не даємо
Я під час вагітності і на манікюр, педікюр ходила, і стриглась, одяг для вагітних завжди гарний є, то не причина не дивитись за собою)) Нічого з того описаного в мене не було, фігура навіть жіночніша стала і краща після пологів. Напевно дітей по багатьох причинах краще мати, ніж не мати, а старші люди взагалі часто кажуть що чим більше дітей тим ліпше, є такі що шкодують що не мають дітей або мають замало
Попадаю на цю тему і якось хочеться сказати- вовка боятись, в ліс не ходити. Насправді це найпрекрасніший стан жінки, незважаючи на усякі там дрібнички негативні. Від розуміння , що в тобі зароджується нове життя метелики порхають по всьому тілу. Ну це ж насправді прекрасно. І в ці 9 місяців жінка така особлива і відносяться до неї усі по особливому і вупше, чого тут боятись?
