Чи має дитина право на власні таємниці?

По-перше, є різні способи спілкування і форми передачі та отримання інформації, власного досвіду та якихось моделей поведінки і цінностей. І це не обов'язково правило з книжки, повторене двічі. Хоча, такий підхід все б спростив — повторив двічі настанову, і все тобі виховання, mission completed. Більше — втовкмачування, менше — нестача спілкування, все решта — блажь. А то «така мука — виховувати.. »

 

Я не належу до людей, які почувши цю історію закачують очі від осуду...Знаєте, я не знаю який буде характер моєї малої, компанія, мрії, амбіції....Але коли заради її безпеки треба буде контролювати її смартфон буду контролювати. І мені буде глибоко десь, що там хтось думає про персональний простір. Бо я мама, я за неї відповідаю перед Богом як мінімум. І розгрібати наслідки буде мені. Тому кожен сам нехай вирішує стосовно свого неповнолітнього. І ще, коли контролювати своїх отрписків так аморально - чому придумано купа програмок для цього.
Про себе, я не люблю знати чужих таємниць, не люблю копатися в чужій білизні, в силу своєї роюботи переді мною нема таємниць...майже...Але завжди має бути здорлвий глузд і банальна материнська інтуіція.

 

з якої радості вони мені мають таке казати? Що ж я таке витворяла? Я своїй мамі таке не казала.
Ви точно зі мною розмовляєте? Бо там мій нік.

--- дописи об"єднано, 12 Грудень 2017 ---

оце ж логіка яка!
Якщо придумано стільки способів проникнути в чуже помешкання, то красти не аморально. *фейспалм

 

@Orman вибачте, в тім то річ я вас не знаю. Я не веду персональної переписки, я приводжу банальні як світ випадки(приклади)....Може ніхто вам нічого такого і не скаже, а читаєте не тільки ви. Мова не про правило,а про винятки, і як розпізнити що твоя дитина в винятку,і то попередити... Не сприймати жодного мого прикладу персонально, я лише приводжу до прикладу іншу сторону медалі.

--- дописи об"єднано, 12 Грудень 2017 ---

@Orman ви чітко розумуєте, що мова про неповнолітніх, а до 14 років,коли щось не так то сядуть батьки?

--- дописи об"єднано, 12 Грудень 2017 ---

А я допускаю, що мені таке можуть сказати,хоча я була мега слухняна, але таку думку можуть запропонувати однолітки, звідки дитині знати, їх там тоді не було....

 

Нічого собі... Оце я зараз уявила ситуацію. Приходить 13-річна донька і каже, що в її класі дівчатка вже мали інтимний досвід з хлопцями і називають її "синьою панчохою" і ще кажуть, що твоя мама 100% тим самим займалась з хлопцями у школі, просто не хоче признаватись і строїть з себе правильну. І не просто переказує, що ті дівчата сказали, а й сама вірить у це. Можливо, я стара буркотлива моралізаторка, але така ситуація для мене - катастрофа.
Не заперечую, що вплив однолітків є. Але він в жодному разі не має бути визначальним. Бо так можна скотитись бозна-куди - і в наркотики, і в сектантські чи суїцидальні якісь спільноти потрапити (лізуть зараз звідусіль - вже червону сову замість китів вигадали).

 

Гіпотетична ситуція ,але цілком реально. І таке скотитися також реальне...Я ж про це говорю. Питання як попередити і як бути.

 

Ні, не так. Просто треба бути готовим до таких вибриків. Пригадую Беверлі Хілз- то Бренда встидалася мами, що та сама прибирала вдома. А мама її коліжанки ніколи би так не "опустилася". В кіно був хеппі енд, бо крута коліжанка насправді була нещасна, і батьки нею не займалися...

 

Ну, от!Тепер про жінку з якої все почалося, тоді їй видніше...Як кажуть ніхто не знає чи опиниться в її ситуації, і чи буде читати смарт свого неповнолітнього сина.

 

Я зараз про себе. Якби читала з якихось причин особисті переписки сина, то і до якихось дій вдавалася, а не просто "щоб знати". Якщо є якісь підозри, то в мене мав би бути план дій, якщо вони підтвердяться

 

Можна поофтоплю)))
Розповім, де я колись тримала свій щоденник, в якому було багааато інтимних таємниць......у маминій шухлядці з білизною, я просто була впевнена, що туди ніхто ніколи не загляне і не прочитає. Треба мами запитати, чи вона його читала, але чомусь на 98% впевнена, що ні. І так, - я була не легким підлітком)))) Але батьки мені довіряли. Для себе вважаю припустимим ввірватися у особистий простір, якщо відчувається критична ситуація. У інших випадках ні. Ну і для мене неприпустимо, коли дитина робить речі, які для нашої сім’ї вважаються аморальними, на це закривати очі і мовчати. Я обов’язково говорила б, ніяк інакше.

 

Багато припущень, роздумів і "якби"... Насправді ж всі в чомусь праві. Так, треба виховувати, показувати приклад, заслуговувати довіру і т.д. Але ж є купа прикладів. коли батьки все це роблять, а дитина все одно "коні показує". І таки оточення грає неабияку роль. Дуже мало в кого батьки у всі періоди життя були найбільшим авторитетом. Так вже ми влаштовані. Підлітковий період, зміни в організмі, гормони на максимумі, та дитина не знає що з нею робиться... Та ж деякі дівчата бояться сказати мамі, що в них місячні почались, я не кажу вже про якісь почуття чи серйозні проблеми. І мова зараз не про асоціальні сім*ї, таке трапляється і в гарних родинах. Просто кожен з нас має пройти цей шлях, а от як це зробити--питання.
Ну і ще одне "якби": почали помічати підозрілі зміни в поведінці, пробуєте вивести на розмову--мовчить. А дзвіночки щораз голосніші. Що будете робити? Далі оберігати особистий простір? Чи все таки полізете в телефон чи історію браузера? І не треба зараз знову казати, що "головне спілкування і щоб дитина довіряла мені". Пубертат--мінне поле.

 

а особливо - до того, хто довкола тебе з яких приводів буде нещасним.
тому особисто я просто нарощую міцність. Чесність з собою. Гармонію і порозуміння з собою. Тоді і зреагувати буде легше, ніж коли розпорошена і розбита.
А я маю право на таємниці перед дитиною, цікаво? Чи є питання, які дитина задасть, а я маю право сказати "сонечко, це не твоє діло"?

 

Живий приклад (задля збереження повної конфіденційності не те що імен, навіть не буду писати ким мені ця людина приходиться) - дівчинка-відмінниця, вся така правильна, хороша. Дружить тільки з хорошими дівчатками, вихованими, культурними. Не палить, не вживає алкоголь. Почала зустрічатися з хлопцем, однолітком. Через півроку зустрічань він таки вмовляє її на секс. Одружишся? - Ну та, звісно, тільки ж не зараз. Зараз ніяк. Ще роботи нормальної нема, ще грошей нема і т.д. Але потім - обов"язково, все буде. Ну дівчина й розтанула - все, думає, то ж чоловік вже майбутній, без 5 хвилин. Та й півроку - строк чималий, чекав все-таки - любить значить. Але додому він її не запросив. А прийшов до неї на роботу і 1-й раз (який мав бути найромантичнішим спогадом) у неї стався на дивані для відвідувачів на робочому місці, в офісі, поки шеф був у відрядженні. А потім всі інші рази - взагалі у під"їзді багатоповерхівки, де вона жила. Опустимо зараз всі ці "Боже, яка вона ідіотка! Нащо було віддаватись йому, якщо він навіть місця порядного не спромігся знайти" - бо то тема вже інакша, і вона прекрасно розуміє, що була ідіоткою. Шкода тільки, що запізно зрозуміла. Батьки цієї дівчини ні сном ні духом про те, що відбувалось. Думали, що просто ходять собі десь вдвох гуляють. А якби дізнались - не знаю, чи змогли б пережити. Бо така ситуація для них ну просто абсолютно немислима. І набагато гірша навіть за згвалтування.

І, до речі, оце все може статися в будь-якому віці. Кого кохання в 14 засліплює, кого в 19, кого в 21 і т.д. Тому висновок - певно, все-таки не кожна мама може відчути оту схильність дитини до небезпечних речей.

І питання загальне до всіх - а що б ви робили, якби отак надумали піднятися на кілька поверхів вище до сусідки "по сіль", а там ваша доня (суцільне янгелятко, як ви вважали) прямо на підвіконні займається сексом з хлопцем? І чи буде різниця в реакції на ситуацію за віком - повнолітня чи неповнолітня?

 

мене загалом дивуює "погодження на секс" заради обіцянок. І "погодження на секс" в принципі, але то вже інша тема.

вона повнолітня і свідома особа. Якщо їй сумно і вона схоче цим поділитись - мудрі батьки, на мою думку, мали б морально підтримати. Якщо ж вона не схоче - це її діло, і ніхто не вправі змушувати її розповідати.

а що, батьки зґвалтованої дівчини мають на собі якусь ганьбу? вони винні, що її зґвалтували, бо не навчили її поводитись так, щоб не потрапляти в загрозливі ситуації?

 

Мені взагалі про місячні ніхто не розповідав. І я не те щоб досі ображена... Я так довго ображатись не вмію. Просто не можу зрозуміти, чому не розказували. Для мене особисто це був справжній шок.

Бо вони почались вранці, та ще й не поступово, як пишеться, у багатьох буває - а одразу як з крана. А на мені довбаний піжамний комбінезон, який заливається прямо на очах... І простирадло... Мені здавалось, що то вже всьо - якась кровотеча почалась і я зараз помру від втрати крові. Мене трусить, я на грані втрати свідомості. А тут мама починає - "Знаєш, то менструація. Вона йде кожен місяць. Потрібно буде користуватись прокладками". І все. Крапка. Єдиний позитив - що то був вихідний день. Бо в школі сорому було б.... Потім, вже в 10 класі, вчителька нам розказала про одну таку бідну необізнану дитину, яка в школу надягла всі труси, що в неї були вдома. Але це, звісно, не допомогло, і вона почала плакати і кричати, що помирає. Батьків моментально викликали. Мама та виправдовувалась перед вчителькою, що вони не хотіли зарано розповідати. Ну та вже запізно.

У класі з дівчатами якось у спілкуванні ця тема взагалі не піднімалась. Комп"ютера в ті часи ще не було не те що в планах - навіть у мріях. Інакше я б усе знала і без батьків. А в рекламі по телевізору весь час лили на прокладку водичку, яка перетворювалась на синій гель. Ну я десь так приблизно і уявляла - що з мене має щось прозоре текти і це називається критичними днями.

Одним словом, у мене це один з найжахливіших спогадів.

--- дописи об"єднано, 13 Грудень 2017 ---

Та вона кохала його без тями. А він з того користався. Це з серії "знав би, де впадеш - соломки б настелив"

Суть в тому, що в згвалтуванні якраз дівчина і не винна - а тут сама ж погодилась. Ніхто не силував.

 

Сказала би , що приб'ю... закрию на місяць в хаті, відправлю вчитися за кордон, не дам грошей..
Потім згадаю себе, вип'ю кави і 50 г вина, ще раз згадаю себе , і скажу, що трохи погарячкувала
@Sunichka ви перебільшуєте, секс на дивані на роботі, то вже не підліткова проблема

 

то інакша штука. Любити, хотіти, бажати - це одне. Це те,(на мою думку) на основі чого може бути прийняте рішення самою особою.(хай умовно-об'єктивно неправильне, але особисте і свідоме) Але не обіцянки одружитись тощо.

 

@Sunichka суть в тому, що дівчина повнолітня особа і батьки до її вчинків вже десь там збоку. Те,що вони собі будуть думати про її виховання-їх проблема. А тут мова про підлітків.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk