Чи можливе життя з батьками після одруження?

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Inka Blond, 26 Жовтень 2008.

  1. solana rok

    solana rok Well-Known Member

    Ми живемо окремо від батьків, за 250 км) Обоє приймали таке рішення. Я взагалі вважаю, що хоча б роки притирки пара має прожити по максимуму окремо, ато ми все забудемо, а батьки намотують на вус, особливо слова невістки чи зятя)
    Зараз батьки в нас гостюють, не частіше, ніж раз в місяць. І то не проходить гладко( Свекруха залізе в кожну шухлядку і т.п, чим нервує чоловіка. А моя мама останні рази поводилася як підліток, ніяк не позбавлюся здивування від того. (Передостаннього разу у нас вночі пропав інтернет, вона почала кричати, що то ми їй мішаємо так, зібрала речі і почала мені будити дитину, бо я не хотіла її в 3 ночі десь відпускати. Ну і відпустила)

    Але насправді то все пусте, головне, щоб не порушувало злагоди в молодій сім'ї)
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. Apelsynka

    Apelsynka Well-Known Member

    О класна відстань,але може трохи заблизька,бо в гості часто щось до вас їздять:girl_haha:.маєте щастя,що живете окремо. А взагалі мені дуже сумно,що батьки так доводять своїх дітей,що вони змушені тікати від них чим далі, тим краще...:girl_cray:
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. truskaffka

    truskaffka Well-Known Member

    А я таки "голосую" за "окремо, але близько" :) - щоб в разі чого можна було зайти швиденько (і батьки не молодіють - згодом треба буде більше помагати, і нам часом треба допомогти...ті ж вазони полити під час відпустки). Але то, мабуть, у випадку адекватних стосунків. Мої батьки, живучи за 7 хв ходу, в нас бувають дуже рідко (тато взагалі не пам"ятаю, коли заходив) - частіше я собі ввечері перейдусь і зайду до них на чай, бо скучаю :). Чоловікова мама живе на іншому кінці міста - то десь-колись заїде в гості. Теж ми частіше до неї - відвідати.
     
    Останнє редагування: 9 Листопад 2015
    • Подобається Подобається x 8
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  4. Apelsynka

    Apelsynka Well-Known Member

    Чула дуже гарні слова священика, який крім цитати "Діти, поважайте своїх батьків...", казав також таку,яку я раніше не чула "Батьки,не дратуйте своїх дітей, щоб не впали вони духом..."треба священикам частіше людям про це казати, бо більшість батьків схоже навіть не знають цього і так дістають своїх дітей,що ті тікають від них за надцять кілометрів:girl_sad:
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  5. Thebestnata

    Thebestnata Well-Known Member

    Ми живемо з моїми батьками. Не скажу, що погано, є багато переваг. Це стосовно і готування їжі на всіх, і з прибиранням, пранням, і іншим. І місце є для житла, бо в нас 3-ьох кімнатна квартира. Але все ж.. Хотілося б жити самим. Ми так плануємо якось в майбутньому купити або собі квартиру або батькам. Але це покищо в планах, зараз в реальності це неможливо:) Я звичайно вдячна мамі за все, що вона робить, але хочеться відчути себе хазяйкою. І хоч я в себе дома живу, але головна мама. На кухні, чи в ванні, навіть якщо хочу зробити якийсь свій порядок, то всеодно потім все буде покидане де-небудь. Мама знає, де дешевше купити, та й ми часто купуємо "то не таке, то хімія". І за маминими словами я багато на чому не розуміюся. Жили би самі, навчилася би розумітися, та й думаю чоловік би не сильно критикував, що я шось не так зробила. І ще - хочеться власного простору. Ми хоч маємо свою кімнату, але тато працює дома, тому самі дома ми практично не залишаємося.:) І хоч нам не мішають, але своє житло - це своє житло. А зараз як би не було - це житло моїх батьків.
    З іншої сторони є приклад історії моєї подруги.Вона жила вдвох з мамою, потім вийшла заміж, народила дитину, але шось там не склалося у стосунках мами і її чоловіка. І то мама вигнала їх, і сказала, що дочка з дитиною може повернутися, а чоловік шоб і ногою не ступав на її поріг. От і орендують тепер квартиру, і мама живе сама. Не знаю шо саме там сталося, але прям так шоб виганяти. Подруга розказувала, що прийшла якось додому, а всі її речі покидані посеред коридору, ніби мама так натякала, що бери і вже виїжджай. Ну але це тільки її слова, правду ж не завжди всі кажуть:)
     
  6. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    В нас в родині була схожа ситуація, син з невісткою після одруження жили з батьками, але щось там не поділили, довго не розмовляли і почали будувати свою хату. Тепер мають своє житло і зробили окремий вхід для вже своєї невістки і сина, а якби тоді не посварились, то б і далі жили з батьками в маленькій старій хаті
     
    • Подобається Подобається x 2
  7. Lathorien

    Lathorien Well-Known Member

    Моїх друзів так само. Вона - зі Львова, він - з периферії. Одружилися. Жили в неї. Трьохкімнатна квартира, тато, мама, баба, сестра, вона,чоловік, згодом малий родився. Але нічо, поміщалися. Але як то буває з часом, зять став поганий, бо дуже довго на роботі, дитина - дуже шумна, а ще є молодша дочка, її теж заміж треба видати. От і поставила мама умову: маєте місяць на переїзд. Рідна мама! :girl_impossible:
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Siania

    Siania Love Life

     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. Funny girl

    Funny girl Well-Known Member

    Я теж за те, щоб жити окремо, якщо звичайно є можливість. Дуже часто молода сімя живе з батьками, доки не налагодить фінансові справи, там було в моїх знайомих. Одружились, жили в мацюпусінькій кімнатці у будинку її батьків, де жила ще її сестра з чоловіком і їх двоє дітей.
    Коли народилась донечка - бавили всі по черзі. Їй було легше, бо мама і сестра допомагали і з дитиною, і їсти варили по черзі, і решта домашніх справ. Зятю було важко спочатку, але це стимулювало до того, що він більше працював, купив стареньку хату на сусідній вулиці і перебудував її поступово. Переїхали через 4 роки.
    Але всі ті 4 роки сварились між собою шепотом, я собі не можу уявити як це сваритись пошепки.

    Я щаслива, що ми живемо окремо, не у своєму житлі, але вірю що назбираєм. Я не змогла б зжитись ні зі своєю мамою, ні зі свекрухою, мої батьки за 70км від Львова, його- на сусідній вулиці. Ті постійні спроби влізти в наше життя мене доводять до сказу, добре, що я за рік часу з хвостиком навчилась менше жалітись мамі на чоловіка, бо вона за рідну дитину все памятає, а мені вже перейшло і потім по телефону ще захищала чоловіка. Регулярні ревізії свекрухи теж вдалось якось підрегулювати.

    Я майже впевнена, що якби ми жили б з батьками, ми б вже розвелись, бо я сваритись пошепки не вмію :)
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  10. happy story

    happy story Well-Known Member

    Мені коштує великих нервів жити з моіми. От таке відчуття ніби роздирають на частини. Кожен тягне в свою сторону і навязує свою думку. Окремо я ще місяць морально приходжу до себе. Але періодично треба іхати і помагати. Але літом я краще сидітиму в квартирі в +30 ніж постійно вирішувати якісь конфілікти... Мій вердикт однозначний - тільки окремо. Всі добрі лише на відстані.

    Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  11. Sunichka

    Sunichka Well-Known Member

    Можливе. Але з ду-у-у-уже великою купою нюансів. Якщо у вас високий рівень стресостійкості і не шкода нервової системи - можна жити =) Якщо ваша мета - тренування покори, пофігізму (потрібне підкреслити) - теж непоганий тренажер.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  12. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Можна додати, ті, які вживаються разом, одиниці, а переважно, дуже важко. Тому, всіма методами і можливостями досягати окремого проживання.
     
    • Подобається Подобається x 1
  13. Rapsodiya

    Rapsodiya Well-Known Member

    Мені вистачило тижня, щоб зрозуміти, що в моєму випадку спільне життя з свекрами не можливе))
    Свекор ще 50/50... А зі свекрухою ми геть різні: вона все любить контролювати, все перевірити, прокоментувати : починаючи від того які я колготки купила і до того як я чешу волосся. Коли мене немає - йде дивитися до моїх речей, вишукує чеки...потім читає довгу лекцію які непрощено дорогі подарунки купує мені чоловік))

    я розумію, інший менталітет, але то мене до сказу доводить...правда я тримаю себе в руках і мовчу, а потім нервуюся насамоті.


    Добре, що нам разом перетерпіти кілька місяців, а потім розїжджаємося. Додатковий плюс в тому, що чоловік мій на моєму захисті стоїть...тому всі колкі питання та зауваження робляться, коли дома я і свекри.

     
  14. Zaychenya

    Zaychenya Пухнастик-гризун

    живемо з чоловіком окремо від батьків 10 років. 2 рази жили з моїми батьками:
    перший раз після одруження (робили ремонт в квартирі). Але тоді я була вагітна, ми разом ходили з чоловіком на роботу, після роботи могли сходити погуляти. Мене ніхто не чіпав. Пів року якось минуло.
    Другий раз - це просто щось з чимось. Продали ми свою квартиру, купили нову (ще з фундаменту). Переїхали до моїх батьків і тут почалося. В кожного виробилися свої звички за стільки років. 2 тижні потерпіла, почала огризатися, а через 1,5 місяці взагалі з"їхали на окрему квартиру. В мене практично ангельський характер :girl_flirt:. Якщо мене не зачіпати і не дратувати - я цілком адекватна.
    в мене навпаки. Свекор все життя звик що йому "принесли-подали-забрали-пішли". Свекруха як тяглова конячка (дров нарубати, город "випахати", біля хати все обійти, наварити їсти 10 видів... Але я з ними лише "на канікулах" довший час залишаюся. Тому все добре. Але жити разом?-
    НІ! молода сім"я, яка більш-менш себе почуває стабільно в фінансовому плані, має жити окремо!
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  15. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    якщо чоловік купує подарунки - це в кожному разі дуже класно, старайтесь радістю від того переважити ті бздури.
    Ну хоча, копирсання в речах - це, звісно, капець.
    Тримайтесь, головне - що це тимчасово
     
  16. AdFeja

    AdFeja Навіжена фея

    Я! Я - та людина, яка живе зі свекрухою вже 15 років. І я вас скажу, зі своєю мамою не зжилася б, а зі свекрухою цілком нормально. Так, спочатку теж пробувала і в шафі мені чи чоловікові поскладати, на що їй пояснили, що ми того не потребуємо, і говорили зі свекром, що "вони такого не їдять". Пфффф, не їсте, ну то й не їжте, нам більше буде :girl_crazy: Щодо складання речей зараз, то ледве відівчила її складати і прибирати у дочки в кімнаті, бо дівчинка має сама вміти підтримувати чистоту, а як за нею весь час прибирати, то так і звикне (то всіх стосується, не тільки дівчаток).
    Ми з нею не ділимо територію, хто прибрав - той прибрав, готуємо так само - хто час має, та і готує. Буває, що наготуємо обидві і нічого, нормально. Щось я в неї запитую, в чомусь вона зі мною радиться - майже ідилія ). Мудра жінка, моя свекруха, хоча в чомусь і специфічна.
    Продукти в основному купуємо ми з чоловіком (у нас все ж дохід більший, ніж їхня пенсія) на всіх, але вони також купують, і то все до спілки, кожен бере те, що хоче. Що не має біти спільним, тримається в кожного в кімнаті, або в коморі на окремій поличці. Комуналку оплачуємо частину ми, частину свекри.
    Щодо допомоги з дочкою, коли та була маленька, то допомагали, але без фанатизму і зайвий раз з допомогою не лізли.
    От що ніколи не роблю - біля хати на ділянці (городу як такого немає, 1 грядка з морквою/огірками/травичками), бо не подобається мені в землі копирсатися, а свекруха навпаки - любить це діло, хоча й стогне, що втомляється)
     
    Останнє редагування: 27 Березень 2018
    • Подобається Подобається x 10
    • Зе бест! Зе бест! x 4
  17. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Покладіть якусь сороміцьку іграшку поміж речей, якийсь вібратор чи ще щось. Якщо наважиться про це запитати, то скажете, що це теж чоловік подарував
     
    • Смішно Смішно x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 4
  18. AdFeja

    AdFeja Навіжена фея

    Я не знаю ваших свекрів, але може вартує їм сказати, що вам не подобається, коли лазять у ваших речах? Або хай чоловік їм скаже, то ж його батьки.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  19. Online

    Online Well-Known Member

    Згідна зі всім вищесказаним. Але думаю, що батьки і свекри теж не в захваті, коли доводиться жити з дорослими дітьми та їхніми сім'ями. Особливо, коли молоді ще й з претензіями. Я б точно не хотіла. Хай краще в гості приходять...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  20. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    200%. Увага на тон, час, місце, коли то говорити.
    Ми зараз живемо більше року у моїх батьків, бо квартиру у Львові здали, почали будуватись, і трохи будова затягнулась.
    То в принципі, раз на місяць-два є нарада двох сімей. Всі претензії щодо закупки продуктів, комунальних (порівну), виховання дітей (дідо, бабуля не лізуть, або з дозволу батьків, або за узгодженням з батьками), розпорядок дня (70% це спільні прийоми їжі, щоб не розігрівати та наварювати по пять раз окремо), допомога по господарству тощо. Висказались, обговорили, запропонували, обговорили, погодились. Прийняття рішень в християнських рамках. Тобто, наприклад, враховуючи:
    - да приліпиться чоловік до жінки....- в наші сімейні відносини батьки не лізуть, а ми не ліземо в їхні, які б неправильні вони не здавались часом;
    - поважати батьків;
    - не подразнювати дітей тощо.
    Є питання, які обговорюють чоловіки між собою, і ми з мамою туди не пхаємось. Так само, я з мамою деякими господарськими питання не виносимо мозок чоловікам. Самі домовляємось. Проблем нема.
    Ну і якби у мого батька характер буває різкий. Коли він якусь лажу таки не втримається і виговорить - то він перший вибачається, влагоджує конфлікт. Мама при всій своїй доброті душевній може надокучливо ниттям чи незрозумілими висновками нагнітати обстановку, а потім коли отримує зворотню реакцію - "ну я же маю свою думку, я же можу помилятись...". У нас теж свої ключові таргани та кактуси. Але один одного любимо, і всі ускладнені ситуації (а вони завжди трапляються при спільному проживанню) вирювнюємо одразу чи пізніше. Враховуєм також стан емоційний і здоровя (якого у батьків менше).
    Окремий фактор діти.

    За весь період жодного скандалу, максимум - кількасекундний підвищенний тон. Ніхто не підзужує, не налаштовує один проти одного, не затаює образу, гнів. Хоча, часом коли таке буває :) - його не сховаєш, тож збираємось, щоб діти нас не чули - тай вирішуєм, обговорюємо, говоримо, домовляємось і тримаємось домовленостей.
    Скоріше б переїхати :)
    І всім того бажаю, в кого є потреба.
     
    Останнє редагування: 27 Березень 2018
    • Подобається Подобається x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 3