Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Поцікавтеся тим, як мова асимілює слова. За тим і побачите, де запозичення, де суржик і варваризми.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? та чого так зразу... тема досить цiкава, головне без агреcii до неi вiдноситись. Я от завжди думала що полонiзми це теж суржик. не знала.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Залежить. Однозначно дивитися не можна, бо мова - не математика. Є запозичення, є суржик, є варваризми.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? І дуже Ви неправі, та ще й ображаєте тисячі українців на Сході. У мене, наприклад, чоловік зі Сходу, розмовляє чудовою, чистою українською мовою. Те саме можу сказати й про свекруху та інших родичів зі Сходу. До речі, коли буваю в них у гостях, розмовляю виключно по-українськи. І, завважте, ніколи не чула нічого поганого. На Сході живуть тисячі освічених українців, які рідною мовою володіють не гірше за галичан з нашими "колєжанками" та "пательнями". До слова: я народилася й все життя прожила у Львові, а батьки мої - корінні галичани.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Особливо ті, хто в школі вчилися. Вони розмовляють літературною мовою, бо розмовної не мали де вчитися. Те саме є з тими, хто з Криму. Але якщо по селах піти на сході, то вже ситуація геть інша. Так само, як і по наших селах на заході. Там дуже сильно суржик у головах сидить. І причина проста. Міста були заселені російськомовними, відповідно селяни мусіли вчитися їхніх слів, коли їздили щось продавати до міста. Слова вони не асимілювали, а так і лишили в чужій вимові. От і вимовляють різні "фонаріки", "каляски" та "кавьори".
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Недочитавши дописи до кінця, згадала ще картоплю (бараболю, картошку, бульбу, картофлІ так моя бабуня говорила)...
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? В українській мові 12 (або й більше) назв картоплі. Я колись познаходила майже всі.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Liliyah Romanova: Особливо ті, хто в школі вчилися. Вони розмовляють літературною мовою, бо розмовної не мали де вчитися. До слова, чоловік закінчив російську школу, бо українських шкіл у Харкові було не так багато, та й ті на околицях, а на початок Незалежності взагалі дві залишилося. Це зараз їх 65% від усіх. Зате усвідомлював себе українцем, хоча галичанам в це досі важко повірити, і всі вони думають, що так говорити чоловік навчився вже у Львові. Закінчив там-таки українську філологію, захистив дисертацію. Я галичанка, але мені прикро буває чути, коли східняків ображають, вважаючи, що українська мова лише в нас, а все, що не в нас - несправжнє, суржик і т.д.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Підтримую. Ми, галичани, чомусь завжди шукаємо для себе винятків. Передерли живцем польське слово - та, йой, то ж діялект. Сказав східняк російське слово: йой, який суржик! Ну, й ще одна така наша риса - ми страх як не любимо визнавати, що не маємо рації.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Я мало знаю таких, хто так вважає. Тому мені ваші узагальнення дуже дивні. Просто я знаю тих, хто вчився розмовної вже в свідомому віці, а знаю тих, хто винесли знання зі школи та ТБ. Маю на увазі лише східняків. Ніхто не перечить, що там є патріоти. Та й не конче мати неабияке знання української, аби бути патріотом. Можна мати чудову українську вимову, багатий запас слів і... бути шовіністом. Покажете протилежний приклад? Чи то просто був прояв самокритичності враз із критикою?
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Мушу визнати, що відношуся до тих галичан, котрі вважають російські слова суржиком, а польські - діалектом і не хочу думати по-іншому. Розумію, що не до кінця права, та, прочитавши Ілька Лемка "Легенди старого Львова"(і ще декільки книжок на ту тему) і усвідомивши, наскільки був великим внесок поляків у нашу культутру і врешті свідомість, ніяк не можу назвати наші "колєжанки-пательні-філіжанки" суржиком, - то для мене лише діалект!(чисто суб"єктивна думка) Може з точки зору критичної лексикології, то все таки суржик, але то ж частина нас, галичан! Оті словечка є незамінні у нашій розмовній мові! Саме вони вирізняють нас від решти!! Котра нація говорить виключно літературною мовою? Та навіть ота ж англійська: скільки є її "видів" - і Британська англійська, і Американська англійська, і Австралійська... ... а у нас - принаймні, краще говорити "файно", ніж "хАрАшо" (Купила малій абетку. Там віршик: - тепер скажіть, правда файний віршик? )
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Чи клубніка, чи полуниця або трускавка- це є ягода. І головне в ній смак і аромат. А називаємо так, як чули назви із дитинства. мої дві бабусі називали цю ягоду "клубніка". Мама і тато називають все " Суничками", а ні разу ніхто не називав "трускавка". Якщо дитину, будуть вчити, що це "клубніка"- пояснюватиму, що правильніше "полуниця".
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Власне кажучи, я теж в повсякденній мові вживаю "галицькі" слова й фрази. Теж не збираюся від сего відмовлятися. Але будьмо справедливими - то ж ми найбільше галакаємо про русифікацію й ніколи не згадуємо полонізації. Моя позиція така, що в побуті - що галицький "діалект", що східняцький "суржик" - рівні. Але на загал нам разом треба демонструвати повагу до літературної мови. От, скажімо, все те, що написали Ви, напише якийсь полтавець, тільки замість "колєжанок-пателень" він напише, що не вважає суржиком "рубашка, бутилка, роза". І що ми йому скажемо?
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Деякі російські теж до діялекту належать. Вистачить послухати народні пісні, аби це зрозуміти. От тільки там вони асимільовані. Віршик файний, але наголос у слові "новий" - не український. Тю, а відколи то суржик лише східняцький? Західняки суржиком балакають чи не частіше за східняків. Вже не кажучи про масу помилок.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Згоден. Я це вжив в іронічному контексті, оскільки, незважаючи на присутність в нашій, галицькій версії укр. мови як полонізмів, так і русизмів, суржиком ми чомусь називаємо лише русизми.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Просто якщо порівняти, то польських - аж надто малий відсоток. А суржик російськомовний - поважна проблема. Правда, тепер ще один суржик стає проблемою - англомовний. До речі, а шкло та шклянку куди відносите? А горнятко?
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Я сама приїхала до Львова з Херсонської області, де частіше не "розмовляють" чи "разговаривают", а просто "балакають". В моїй сімї говорили російською, бо батьки самі з Донбасу, але ходила я в українську школу. А от коли до Львова приїхала, то половини слів не розуміла. Виходить, то були і не українські, і не російські слова. Мешти, кобіти, пательні, коци, струделі і т.д. Памятаю, навіть список незнайомих слів тоді писала. Але, так розумію, що тут так історично склалося, що москалів не люблять (і не заперечуйте), тому русизми так ріжуть вам вухо. Особливо мене добиває те, що коли в пісочниці мій син каже "Спасибо, мама", і чиясь дитина повторює за ним "СПАСИБА", то її мама аж перекидається - виправляє Не СПАСИБА, а ДЯКУЮ. А якби син сказав МЕРСІ... Вони напевно були б у захоплені: Ба, французькою говорить!.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Мене завжди цікавить, по аналогії з побутом, ми сусідів повинні любити? Чи які стосунки з сусідами? Я хочу тільки *добрий день*\ *до побачення*. Люблю тих, до кого душа тягнеться. ---------- Додано в 18:56 ---------- Попередній допис був написаний в 18:51 ---------- В мене є такий самий приклад) Чоловік моєї подруги - російськомовної - говорить виключно чистою українською мовою, ніколи не переходить)) Я була дуже здивована, коли дізналася, що він з маленького містечка на Луганщині) і вона теж, власне) І, до речі, таких патріотів ще треба пошукати!) ---------- Додано в 19:09 ---------- Попередній допис був написаний в 18:56 ---------- Про "полуницю".. Наскільки я знаю, суниці і полуниці вживаються тільки у множині? Чи ні?) Моя бабця казала "трускАвки") Згадую, як в Криму вперше почула - не "креветки", а "креветка": "Кому свежую креветкУ?")) або в нас: "Скільки Ваші бурякИ"?)
