Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? , Ну, почнемо з того, що власне в Мостиськах проживає дуууже багато поляків(чи не 50% може і більше). Власне між собою вони говорять польською. Та ще ніколи мені там не відповіли по-польськи, якщо я запитала українською, тим більше в магазині З вашого допису складається враження, що за Городком починається Польща, а в Мостиськах суцільний "пресінг" поляками українців Там живуть українці, які розмовляють українською, там живуть поляки, які розмовляють між собою польською, а з українцями українською. Ось так, без перебільшень.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? так. це теж особливість регіону. Така ситуація ближче до угорського кордону. Але там живе і багато корінних угорців теж. Знаю, що і в школах теж навчають не чистою літературною укр.мовою. Це трохи сумно. Багато хто із закарпатців змушений знати угорську, оскільки люди живуть з того, що їздять на закупи чи на заробітки до Угорщини. В чоловіка є багато друзів із Закарпаття, які вчились з ним в політеху - всі чудово розмовляють українською. Також наша компанія має філію у Мукачево, то всі співробітники розуміють і розмовляють українською (хтось краще- хтось гірше, видно, тут освіта відіграє свою роль). А між собою вони говорять на своєму закарпатському діалекті, це не угорська мова. Перебуваючи в гостях на Закарпатті познайомилась з дівчиною чоловікового однокурсника -корінною угоркою. Дуже приємно було дізнатись, що вона розуміє і говорить українською (вона дуже старалася, хоча частково і потребувала перекладу на угорську).
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? це все дуже індивідуально. Такі речі залежать від людей, а не від національності. Я тут сиджу за пультом з таким старшим паном Збишком, так він на поляків ж все каже, що ліниві, що все люблять нарікати, тобто абсолютно не підвишує себе. І завжди повторює, що ми всі слов'яниі ми подібні і нема чого одне на одного гонити.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? поправочка... поляки ? з укр паспортами? молоді дівчата вона вчиться в укр школі має укр паспорт і вона полячка? та ні, так бабуся начила маму, мама навчила її і пішло поїхало. то вам відповідь на те чому в інших сім"ях говорять на інших мовах. п.с В мене там батьки живуть, я знаю історії сусідів в однієї чоловік поляк... такі вони заможні, о як то прогинаються наші і так до нього і сяк.. і кожен старається пшекнути а йому побарабану, як не вчепиш його то він і не привітається з того писка хіба і чути шо курва та курва... І хочу сказати кого зачіпає рос мова, якщо ми дітьми щей вчили її у школах, то теперешні діти як вивчать її по мультиках то добре, ше розуміти розуміють а сказати не так вже й можуть . шоб не було образливо треба вчити власних дітей, тоді і з мовою все буде добре. а запозичення, діалектизми, суржики, туристи ...вони є в кожній країні не тільки ми такі унікальні . Допис від Kayla ак як вони нас зневажають, то ще треба пошукати такого "москаля". зневага мабуть не така страшна як ненависть..я зустріла українця ненавидящого Україну, навіть його дружина росіянка не розуміє тої ненависті.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? і всі тебе прекрасно розуміють. нам ще не траплялися люди, які не намагалися перейти на українську/російську/або просто повільніше говорити, щоб ми їх зрозуміли. продавці на базарі - взагалі поліглоти))) і нормально вони це сприймають, і ніхто дулі не крутить і того угорського гонору і затятості не показує. нєм тудом ми ще не чули)
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Чому? Національність - це не мова, а усвідомлення себе частиною певного народу. Для прикладу, моя знайома - наполовину азербайджанка. Рідна мова в неї російська. Себе вважає українкою, є нею по суті. Неправильно?))
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Є ж поляки, з національністю "поляк", а є і так як Ви пишете(самі знаєте). Знаю багато сімей, де діти ходять в костел, вчаться польської релігії і т.д., між собою польською, а в школі і загалом розмовляють тільки українською. Ситуації різні, всіх не перерахуєш. Зрештою,
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Вітторія, погляньте на це з іншого боку. Ви пропонуєте людині, яка в багатьох поколіннях російськомовна, яка живе частково в російськомовному середовищі ( родичі, друзі), і яка по певних обстатвинах і неважливо скільки років живе в Україні чи навіть народилась тут, і для якої в любому випадку рідна мова російська, і рідна не териториально, а тому що людина на цій мові думає, раптом взяти і перейти на українську? Виключно нею спілкуватись, на ній з часом думати і щоб діти цієї людини вже іншої мови крім української для себе рідною не вважали..... і то виключно через те що всі вони живуть чи житимуть в Україні? Ви думаєте це нормально? Це мабуть те саме що українці які проживають за кордоном раптом взяли би і почали викорінювати свою рідну укр. мову зі свого життя. Абсурд, правда? Так російськомовні між собою навряд чи колись її перестануть вживати, і саме тому що вона для них рідна, і вони і їх діти на цій мові розмовлятимуть, і саме тому що вони не хочуть її забути, як ніхто не хоче забути свою рідну мову, навіть якщо комусь це і не подобається... І я згідна, державна мова українька, без питань, але вимагати щоб всі всюди і завжди розмовляли державною мовою, це трохи смішно, бо нереально )))
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Я то все розумію але навіть маю прикладом дві сім'ї, в котрих жінка російськомовна, чоловік цілком україномовний і чомусь діти розмовляють виключно російською і вона їм є рідна..((( Оце можна би було якось змінювати, було би бажання... Я щиро вдячна своїй мамі, котра від народження дітей перейшла цілковито на українську мову, завдяки тому я десь певно в 8 років лиш взнала, що виявляється моя мама колись була цілком російськомовна, то для мене був шок.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? А як вам отака сім"я(люди за 50 р.): жінка українка, чоловік російського походження, з дитинства розмовляв російською. Він в україномовному оточенні говорить виключно і чисто українською, їхні діти теж. Вона говорить теж українською, а до чоловіка і до дітей частіше російською, хоча вони їй відповідають українською. Чому? Бо вона так собі хоче і не інакше
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Ну це гіперболізуєте ясно. В Україні є, крім українців нацменшини, як в кожній нормальній країні. Я проти того, щоб ми самі себе принижували часами (підлабузницько переходячи на "удобный всепонятный", тоді як говоримо з своїми ж українцями). Я наприклад, без жодного дискомфорту перейду на російську, розмовляючи з росіянином..ну чи вірменином - бо так часом таки зручніше порозумітися, ніж англійською, плюс це додає мені плюса, бо я знаю на одну мову більше. Але якщо людина живе на постійних умовах в Україні (нехай навіть корінний росіянин) або просто з російськомовних регіонів - то я не вважаю, що в обов"язковому порядку маю переходити на російську. І в разі вимагання такого буду вважати це як мінімум неповагою. Зрештою, можна говорити всім так, як зручно - все одно ніколи не повірю, що мене не зрозуміє людина, яка все життя прожила в Україні, хоча і не говорить українською в побуті. До речі, про "хохлів". Я таке дуже часто не чую, але чомусь це звучить образливо. Чи я помиляюся? Принаймні на днях я просто таки оторопіла, коли почула від одного чоловіка, якого мені представили як росіянина, що він "тоже хохол". Я вроді взагалі не знайшлася як відповісти. Потім він знову так ...ну ніби себе назвав.....але мені знову стало ніяково. Як гадаєте, то в деяких регіонах України вважається нормальним? Він родом з Луганська, як виявилося.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? а власне так переважно і відбувається, що люди говорять так як їм зручно спілкуючись один з одним і чудово розуміються, і при цьому не починають думати " вот він не говорить до мене моєю мовою, він мене зневажає" бо коли є спільні інтереси, і зацікавленість у співрозмовнику, то байдуже по суті якою мовою хто говорить, головне суть розмови і те що людям цікаво разом. Зато вот коли я зайшла в якісь магазин і попросила продавця щось дати мені, і на автоматі звернулась російською ( бо це моя рідна мова), і у відповідь отримала повний ігнор зі словами " я вас не розумію".... то це вибачте ні в які рамки не лізе, бо навіть якщо продавець і думає що не повинна мене розуміти, і не хоче розуміти, вона мене чудово зрозуміла...
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? один в один, як я років так 6 тому в Харкові в магазині попросила цукор. У відповідь були теж квадратні очі і : чеггооооо?". Я з переляку довго згадувала слово "сахар", а тоді пост-фактум ще парі днів злилася... Неприємно, хоча мені було тим більше неприємно, що у мене вимагали не те що сказати державною мовою, а ще й навпаки. Ну взагалі треба бути добрішими, я так вважаю. Поважати себе і інших - ну і все мало б бути добре. Просто іноді поваги дійсно нема і принаймні мій досвід свідчить, що чомусь це частіше йде зі сторони якраз російськомовних (може, мій досвід не є статистично надійною вибіркою, але тим не менш). Пам"ятаю, спілкувалася з білорусами з Бресту. Спочатку російською - але вони відразу сказали, що можу говорити українською, бо вони все чудово розуміють (при чому це були білоруси в 2 коліні росіяни). А от один із їхніх друзів, який взагалі-то жив теж у Бресті, але себе іменував росіянином, дуже показово постійно мене випитував, чому це я не хочу російською говорити. При цьому не було жодного моменту, коли б він мене не зрозумів. І ще й при тому обзивався - так гидко посміхався і казав "хохлушка". От як на вашу думку - це нормальне ставлення до представника іншої нації? Мені б тоді трохи теперішньої впевненості - я би йому достойно від-"хохлила" певно, вічно добре думку приходить "опосля" .
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? ні,це ненормально,однозначно.це питання виховання людини. але скажу Вам, що інколи така "затєтість" з боку наших людей, теж є нездорова. на цього білоруса варто ображатися як на людину невиховану,а не в контексті нації, чи мови. може він подумав, що оскільки ми родом з СРСР, то російську мову ви могли знати, як мову всіх держав співдружності. маю купу випадків на роботі, коли колеги з київського офісу переходять запросто на українську зі мною, маю подругу в донецькому офісі, то я з нею, наприклад, говорю російською. головне питання в тому, що я не роблю проблеми з того, хто і якою мовою до мене говорить. так само і люди по відношенню до мене. моя донеччанка обожнює Львів, нашу культуру, але не вміє вона говорити українською. зараз хтось скаже - а вона пробувала? ні не пробувала, мабуть,але їй так комфортно, вона народилась і виросла в російськомовному середовищі. то хай говорить,як їй легше. звичайно, якщо він/вона не ображає моєї гідності, почуттів і т.д. тут вже питання стоятиме не в площині мови, а виховання,як я вже сказала. і зрештою, вона не Азаров, хай він вчиться говорити українською, коли розказує про "пакращєння". чесно, для мене краще чути іншу мову, яку я розумію, ніж терпіти потуги говорити українською на шаленому суржику.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? якби я в ПОльщі зайшла в магазин і звернулася українською, ну бо вона мені рідна , то чи маю я дивуватися, що мені скажуть-не розумію... Певно ні.. (І додам, що тут де ми живемо дуже багато українців, за походженням, операція Вісла). А в нас мені дивно, коли чатсо в Києві до тебе ще так принизливо причому-ні панімаю... А я не раз то чула, за Крим я взагалі мовчу... Ми з дівчатами там просто мусіли перейти на російську до продавців, а наш колега то вперто говорив українською, ну бо рпосто російською дуже смішно виходить. Так от на нього там всі очі вилуплювали і ні разу ніхто не зрозумів... Отак і живемо , доказуємо хто кому повинен
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Я і знаю....в певних рамках (бо он доводиться зараз спілкуватись - то часом важче, ніж англійською ), але суть була в тому, що він все розумів і я все розуміла, але йшлось саме за те, щоб показати мені моє місце. Він навіть не притворявся, що він чогось не розуміє, просто казав "и почему не разговаривать на НОРМАЛЬНОМ языке"! (Подумала, що можна це дати в тему про рагулів, нє? ) Ну але я просто потім не звертала уваги - з друзями собі спілкувалась як хотіла, а з ним за необхідності і таки українською Тут вже теж принцип пішов. ---------- Додано в 22:52 ---------- Попередній допис був написаний в 22:49 ---------- Хоча часто таки розуміють . Я польською ні бум-бум, англійською там часом туго -а українською запросто!!
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? а чому Ви його не спитали, який для нього "нормальний язик"? виходить, Ви це проковтнули. а я б саме так і спитала, і все одно мені, хто він - білорус, поляк, чи росіянин. ніхто, не залежно від мови, не має так права говорити зі мною. все виховано, в стриманому тоні. але щоб чоловік подумав, що він не натрапив на "хохлушку". ще раз кажу: тут питання ЙОГО виховання. таке саме "рагульйо" є і серед наших. Наведу ще декілька прикладів: одна колега з Криму, яка працює в київському офісі якось дзвонить і каже "Зайчик, ты не подскажешь какой-то ресурс для е-буков на укр.языке. хочу закачать Бегбедера "Любовь живет 3 года" на украинском". я була приємно здивована. питаю, а що на рос нема. а вона - я хочу укр учить). історія 2 - та ж таки донецька колега на 8 березня прислала всім величезного вірша написаного на українській мові, де не тупо скопійований віршик-привітання, а так би мовити "проза". там розповідь від себе,чого вона нам бажає, різні роздуми ну і власне, привітання. я їй подзвонила і кажу - а чого саме українською? такий приємний сюрприз. а вона каже - "потому что все смеются вечно, что Вита не умеет на укр разговаривать, я решила всем доказать". а послала вона це все на ки\вський офіс, львівський, дніпропетровський і донецький. при чому зауваження-підколки їй надходили якраз з Києва, а не від мене.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? У мене власне так і є, що я розмовляю з дітьми по українськи, а чоловік по російськи, томущо він виріс на цій мові, і йому подобається на ній розмовляти, хоча якщо співрозмовник україномовний, то він елементарно переключається на чисту українську. Я особисто нічого поганого в цьому не бачу , а тільки плюси, наприклад що окрім української діти знають ще одну дуууже поширину мову в нашій країні. З нами на майданчику гуляла дівчина чиста українка, але до своєї дитини зверталась на французькій мові і дитина їй відповідала теж на ційже мові, але коли хотіла сказати щось мені то вже переключалась на українську, і мене це не дратувала, я навпаки захоплювалась яка дівчинка молодець. Щодо полуниці. То я їм і полуницю, і трускавку , і клубнічку
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? так то правда... у росiян з бiлорусами дуже теплi вiдносини. там навiть не постаэ питання на якiй мовi говорити, зрозумiло i так. а що до нас вони часом навiть не можуть повiрити що ми можем не знати рос мови. але все рiдше таке.. минаэться то.
