Депресія, як побороти?

Як усім відомо, депресія, це не просто поганий настрій, а щось значно гірше, таке що пояснити дуже важко. Усе загальмовується, втрачається сенс життя.
Хто мав таку біду і як боролися?
Цікавлять не медикаментозні методи, чи такі бувають і чи допомагають.

 

Улюблена робота, чи просто робота, яка забирає всі погані думки чи просто будь-які думки, та переключає всю увагу на себе. При наявності роботи також є колектив, друзі, нові обличчя, нові інтереси-захоплення, новий одяг, привід зранку встати, швидко зібратись, прибрати себе в порядок, встигнути зробити купу справ, ввечері замученій - прибрати-покормити-самій вмитись і бігом спати.
Не знаю чи підходить всім цей рецепт, але ділюсь тим, чим багата)

 

Отаке натрапила випадково, може буде корисним (як "Вредные советы" Остера )

 

Депресія - це серйозний діагноз. Якщо його вдається побороти самостійно- значить це деперсія легкого ступеню. Якщо за 3-6 місяців самі не дали ради- тут треба спеціаліста. Індивідуальні та групові сеанси психотерапії, при середній та важкій депресії певного виду - спеціаліст може підключити антидепресанти. Психотерапія може тривати і півроку і рік і навіть більше- залежить від того, якого ступеню депресія накрила і як задавнена.

насправді цим здолаєш лише депресію легкого ступеню. Або це узагалі була не депресія, а просто хандра, емоційна виснаженість, яка маскується під депресію. Від депресії середнього і важкого ступеню самостійно вилізти практично нереально. Тобто відштовхується від того: пройшло 3 місяці- стан лише погіршився- до спеціаліста. Пройшло три місяці, але "тримаєшся"- можна пробувати до півроку ще самому тягнути. Якщо через півроку "жизнь боль"- шанси з того вилізти самому ускладнюються.
Взагалі, чим більш задавнений стан- тим довше потребує реабілітації. Та і депресій є стільки видів, що тут лише спеціалісту видніше. Одні з них можуть пройти самостійно, інші- лише в хроніку переходять без вчасної терапії

 

Мені призначили, нажаль.. от того й питаю чи можна якось обійтися. Боюся щось такого роду ліків.

 

чому? суспільне упередження? суспільства яке завжди уникало антидепресантів, а значить досвіду у тому питанні нуль? чи сумніви у компетенції лікарів?

Я хотіла писати, передумувала і таки напишу.

Одною фразою мало б бути - "До лікаря!!" Але Ви вже звернулися і молодець.

На рахунок депресії мені особисто завжди підходив зачовганий вислів що бродить по інтернету і якого приписують Фрейду - перш ніж діагностувати у себе депресію, переконайтеся що Ви не оточені ідотами (щасливими ідіотами, які про депресію чули з інтернету). Я не маю на увазі ні батьків, ні сімю, ні дітей, але інших - тих що беруться радити. Бо фрази з розряду "взяти себе в руки", "а от у мене ..", "а глянь кому гірше", "а купи собі нову шмотку", "та не така вже в тебе й серйозна проблема", "у тебе хоч гроші/чоловік/дитина/інше є", "а займися ділом" тільки усугубляють, а того Вам не треба. Треба оточити себе людьми які дійсно розуміють Вашу проблему. Стане легше. Але не вилікує. Бо треба до спеціаліста і тільки до спеціаліста.

 

Ір, зараз на Личаківській відкрили групу денного перебування для особливих діток. З довезенням, працюють з 12 до 7.
Не хочете спробувати?

 

100％, на щастя дівчатка, які радять боротися з дeпрeсією часом на сeбe і роботою нe уявляють що цe за стан, путають його з хандрою. Дeпрeсія цe дужe сeрйозно. Цe паралізована воля людини, бажання жити, нeздатність радіти. Цe, для прикладу, коли абсолютно здорова фізично людина нe можe встати з ліжка. І мова йдe нe про нe бажання, вона справді нe можe цього зробити. І помогти при такому стані дужe складно, такe відчуття бeзсилля. Є багато літeратури, зокрeма пишуть люди,які з того видряпались, дужe раджу читати рідним і близьким, бо зрозуміти цeй стан самостійно практично нe можливо. Також раджу нe боятись тeрапіі і психолога, бо причини дeпрeсіі маскуються і ,зазвичай,заховані дужe глибоко. Також дужe радять біг, як компонeнт тeрапіі, чeрeз виділeння сeратоніну, алe то нe кожeн зможe,і то нe для запущeних випадків. Вихід є, однозначно, сама була свідком. Остання дeпрeсія тривала два роки, плюс вихід до додeпрeсійного стану зайняв щe півтора дeсь.

 

@iriwa, завтра у Львові відбудеться така подія
Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик | Facebook
якщо чесно, я не знаю конкретно що це, тому не раджу, а просто інформую - може знайдеться щось корисне для Вас, може фахівця підберете, ну, сходити-послухати можна.

 

як побороти - не знаю..
у мене інше питання - як не звалитися у ту саму депресію?
Мені зараз дуже важко

два місяці поряд з лежачою мамою, відчуття повної безпросвітності й розпачу, нікуди не виходжу - навіть за ворота, просто сиджу в хаті й тупо чекаю її смерті - нічим зарадити не можу, вона просто вже не хоче жити..відмовляється від їжі, від спілкування..це все просто нестерпно

допиваю упаковку гліциседу (на рекламу повелася), але шо з ним, шо без нього. Нерви ДУЖЕ розхитані - постійно в напрузі, постійно "начєку".. Болить серце, трусяться руки, нічого не хочеться..

 

Я вам щиро співчуваю. То є ваша мама і наразі ви нікуди від того не дінетеся. Хіба, якщо маєте фінансову можливість, то можете найняти людину, яка хоч частково вас від того розгрузить. Або когось з родичів попросіть на кілька годин вас підміняти хоча б інколи. Щоб ви мали час відновити трохи сили. Бо це вам просто необхідно! Ваш стан нормальний при таких обставинах, тут будь-кому було б важко, але обов'язково робіть щось таке, щоб вас розвантажувало психологічно. Прогуляйтесь у парку, почитайте справді цікаву книгу, купіть щось смачненьке, подивіться комедійний фільм, моліться, поспілкуйтесь з приємними позитивними людьми. Робіть все те, що відволіче ваші думки і додасть вам хороших емоцій.

 

Співчуваю вам. Не знаю вас, але хочеться якось допомогти хоч словом. Вам тяжко, то все усвідомити, прийняти. Руки опускаються від того, що ти вже нічого не можеш зробити, це дуже боляче і важко це усвідомити. Мусите то пережити, бо іншого виходу нема. Час, мабуть, не лікує, просто настає якась стадія сприйняття того, що відбулось, тоді вже починаєш потрохи жити з тим. Справді, щиро бажаю вам не падати духом, наскільки це можливо. Недавно було 40 днів, як помер наш кум Степан, залишилось в нього троє малих дітей, тому розумію вас. Дуже мені його жаль...
Сили Вам.

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

Натрапила на цікаву статтю: У тебе депресія — з’їж шоколадку, або 6 міфів про психічні захворювання

 

Я скільки не з’їм...Депресняк і мене дістав.Все бачу в темних тонах.Заспокоювало мене завжди в’язання,вишивка.Зараз творча муза в тривалій відпустці.Якась безнадія накриває,погода паскудна,нічого не хочеться,нічого не смакує.Хочу думати,що то мої ліки мене так пригнічують.

 

А якщо спробувати мріяти.. і не думати.що воно не збудеться.. а ще можна заставляти себе молитись подумки.коли думки гнітять..мультфільми дивитись.комедії..

 

Написала допис,включила улюблену музику.Трохи помогло.

 

дякую за підтримку, дівчата, бо мені навіть поплакатися нікому
Але ж ото й власне, що нічого, ніде й нікуди мені не хочеться

ні прогулянки, ні смаколики не зможуть заглушити оте відчуття відчаю й приреченості

Єдине, чим можу займатися - то в"язання. Але якщо раніше мене то заспокоювало й приносив задоволення результат, то зараз то якась паталогічна пристрасть - процес заради процесу - плету й розпускаю, плету й розпускаю... Самій від того страшно, бо розумію, що то вже щось нездорове, щось невротичне, що в кожну вільну хвилину хапаюся за спиці і зовсім не цікавить, що з того получиться.
Треба відростити грубу шкіру..півметровий шар пофигізму або якісь транквілізатори пити
А насправді все дуже невесело..

 

І мені призначали. Правильно підібраний препарат за 2 місяці включив світло в моему житті. Минуло 2 роки. все гаразд.

 

Прочитала в газеті такі способи, як позбутися постійних нервових розладів:
1. Щоранку - склянка води з медом.
2. Щовечора - ложка меду з двома ложками бурякового соку.
3. Заспокійливі чаї. Але не з медом, лимоном, до печива і т.п, а чітко за схемою і кілька місяців.
4. Для відновлення судинного кровообігу раз на день наливати у миску джерельну воду (т-ра води - 28-29 град.), кинути жменю полови і мочити ноги і руки протягом 40хв.
5. Водні процедури: якщо це басейн, то не активне плавання, а полежати, попірнати, легенько поплавати.
6. Ванни: хвойні, соляні, з м'ятою, мелісою. Т-ра води - 36-40 град., не більше!
7. Контрасний душ: вранці закінчувати холодною водою, ввечері - теплою.

З прочитаного так виглядало, що писала людина, яку вже протягом кількох років діставали розхитані нерви і якій ці процедури реально допомогли, як ніякі ліки. Але то треба серйозно за себе взятися.
Мабуть, у стані депресії то є надважко. Знаю, бо маю дуже дорогу мені людину, яка вже три роки страждає жахливими депресіями. У такому випадку потрібне медикаментозне втручання, але я однозначно раджу попри то ще ходити до психолога. Можливо навіть почати не з ліків, а саме з психолога, а вже він побачить критичну точку, де його допомоги буде замало.
Знаю кількох християнських психологів, бо свого часу шукала багато такої інформації. Кому треба - пишіть.

 

А чому? В них немає нічого страшного. Коли у вас якесь захворювання (гастрит, грип, запалення чи ще що....), ви ж таблетками лікуєтесь, чи просто відволікаєте увагу на роботу, як тут радять?
Як на мене медикаменти та/чи психотерапія. Це те, що справді ефективно у кризових та важких ситуаціях.