Двомовність в Україні - реально?

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Або таких випадків є дуже мало, або я таких не зустрічала ( я про Львів). Мені взагалі здається, що люба людина, якщо хоче комусь , щось довести про її "високе" походження, то на якій би мові вона не розмовляла, для мене особисто з цією людиною все зрозуміло...

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

так, звичайно у Львові їх менше!

Люди, на жаль, слабкі істоти і часто щось комусь доводять. Власне я веду про те, що тут, у Львові, такий спосіб самоствердження не був дуже поширеним, але останнім часом випадків все більше і більше!

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Другими словами, растет количество людей с умственными и психологическими проблемами, потому что такой способ самоутверждения это отнюдь не здорово. И язык в таком контексте вобще значения не имеет, имхо. Но вобще я с таким тоже не сталкивалась.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

а яка причина такого переходу? Бо вдома само собою що по-російські говоримо, на вулиці чи десь поза домом дивлячись по ситуації, але до малої виключно російською. Не бачу причин на людях спілкуватись зі своєю дитиною по українські...для чого? Щоб люди думали що я україномовна? Що це міняє?

аналогічно

мене зараз закидають всім чим можна...але я також в тому сенсу не бачу.... Якщо для вивчення української мови, то ще буде садок, школа, да і суспільство в нас тут у Львові насичено україномовне, в любому випадку українську знатиме. А мені особисто легче читати і розповідати їй казки російською. І ще дуже хочу щоб мала свою рідну мову (рос) знала не гірше аніж українську, відповідно оскільки рос.мові у Львові приділяється не надто багато уваги, я докладу максимум зусиль щоб вона її знала на достойному рівні.

Ага, в 69, знаю його ще зі школи.... а ти звідки знаєш?

А по суті піднятого питання, особисто я не зустрічала людей ізначально україномовних які б заради понтів переходили на рос.мову. Зато багато хто на роботі при спілкуванні з коллегами зі сходу з поваги переходить на російську... і слухати це не модливо, бо такий акцент і та російська якась вже така кострубата виходить, що вже краще б спілкувались українською. А серед мого оточення в переважній більшості україномовного я спілкуюсь деколи українською, переважно російською...ніхто з цього проблеми не робить, ну мені так простіше, легше думку ізлагати, ну і нехай. Основне не мова спілкування а те чи цікаво і чи приємно тобі з людиною спілкуватись. Чи є взаєморозуміння і спільність інтересів...

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Любих людей треба лілеяти. Чи Ви мали на увазі слово із якоїсь іншої мови?

Колєґи колєґами от "ізначальна" кострубатість української мови декотрих українців "костьрубить". Можливо через те що "із начальника".

Та то Ви не дуже розумієте специфіку того міста. Вони ще не знали тої русифікації яку ми знали на сході на протязі 300-років. Харків, Одеса, Київ, мій Чернігів наприклад були колись україномовними. Тепер це омоскалена смердюча бурда. А починалось все із з цих з понтом толерантних мамаш котрі не змогли свого чоловіка навчити говорити до себе українською в Україні.

А до Львова опісля війни, явище набуло масового характеру в другій половині 50-тих навезли москальню із російської рагульні і кримінальників. Наставили їм погонів МВД і КДБ і поставили їх на керівні посади і також ними заселили центр Львова в квартирах фізично знищених львівян ними ж (українців, німців, жидів, поляків і інших).

Тому то явище не нове а продовження кацапської параної. Пригадую своє дитинство і одну школу. Був там один вірменин який розмовляв українською. А в класі всі кубіти (десь 13-14 років були російськомовними). Одна кацапка, вирячила свої блакитні моргала, кричить, скажена піна з рота. Обзиває вірмена "рагульом", знущається з його вірменського прізвища, обзиває його 70-ти поверховими матами які не кожен матрос знає. І всі мовчать бо бояться. Кацапня це ж совість і честь планети. Тому ті ж вірмени часто у Львові не хочуть вчити українську. Чому? Тому що кастратів, євнухів і проституток ніхто не поважає. І їх мову також. А українці переважно є кастратами, євнухами і проститутками.

Зрештою, як кажуть деякі жиди голокост нам допоміг, тільки найсильніші вижили. Можливо для нас теж буде краще коли із нас виживе тільки 2 проценти. Тому що українська нація не може собі дозволити євнухів, кастратів і проституток.

---------- Додано в 18:14 ---------- Попередній допис був написаний в 17:50 ----------

I am curious what language this is? Reminds Albanian or is it Moldavian?

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

не змогла підібрати потрібного українсього слова

це не найгірший варіант
набагато гірше коли "Із грязі в князі"

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

тому що,(тут мав бути "пробіл")Вік, мені було складно вивчити українську через те,(тут мав бути "пробіл")що постійно перебувала в оточенні російської мови(тут мав бути "пробіл")-(тут мав бути "пробіл")через це мала великі проблеми в навчанні подальшому. вот й все. ну,(тут мав бути "пробіл")то наші з тобою дітки будуть жити в україномовному суспільстві й ми нікуди не дінемся))) хай знає й розуміє дві мови,(тут мав бути "пробіл")а чому би ні? й садочки,(тут мав бути "пробіл")й школи,(тут мав бути "пробіл")університети(тут мав бути "пробіл")-(тут мав бути "пробіл")всі україномовні, а вдома спілкується рідною мовою.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Та йой...
Гляньте "Золоте яєчко":

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Ліля, я хочу жити у мирному суспільстві.
Україна не є виключно україномовна. І вже не буде. На жаль чи на щастя чи бо так є, складно мені сказати, думаю всім теж так.
Мій дідусь, мами батько 10 років був у засланні в ГУЛАГу, був вивезений і жорстоко мордований на Сибірі. Сидів за те, що не підписав православ'я.
Моя бабця народила дитину, мамину старшу сестру, без чоловіка. Мами сестра, коли її тато постукав до дверей, перестрашилася. Вона звикала 5 років! до тата.
Моя бабця мужньо переживала щотижневі обшуки "совєтской власти", між тим виховувала без чоловіка одну дитину, і без нього похоронила свою першу.
Мій чоловік росіянин. Тобто мама українка, батько з "русской глубинки".
Ми сім'єю жили з маминими батьками. Дід, який сидів на Сибірі і Їмость, яка мала уже нелегке життя, мене виховували в першу чергу в любові до своєї землі, України, держави.
Я - українка.
АЛЕ!!!!! Я людина і не розумію людиноневасників. Мій дідусь казав, що люди і патріотичні ненависники нічого спільного між собою не мають.
Мій чоловік розмовляє українською і російською. Моя дитина живе в Україні, і ми говоримо до неї українською. Вибирали подарунок недавно на Миколая, а чоловік - не беремо (забавка російськомовна), наша дитина не знає російської. Але я ніколи не буду проти, щоб знала. Це не нормально.
Патріот - це не той хто на посиденьках сіє образливими звертаннями і образами СИЛЬНО ПАТРІОТИЧНІ ТЕКСТИ!!!! Бо ненависть до людей це гріх все-таки, нє?
Моя дитина має знати, що вона українка, її держава Україна, що історія її народу рясно засіяна кістками, горем, кров'ю, де-не-де навіть любов'ю... але поза тим, вона має знати, що війна це зло, ненависть до людини, як така це гріх, осуд це гріх і що вміти відстоювати свою позицію не означає зневажати людину. Власне ЛЮДИНУ.
Люди будь-якої нації - росіяни, поляки, українці, німці - це ЛЮДИ.
Ненависть до людей породжує хвороби.
Українцям історично і німці, і поляки, і росіяни, радянська епоха ... всі насолили добре в різні часи і епохи, то що тепер? вистріляти?
Я не хочу таких висловлювань, як у Ворона в наш час. І маю на це повне право.
А українська діЯспора (я тебе до неї не відношу) - для мене окрема тема.

А тема - про двомовність. Чи це реально. На мій погляд абсолютно не реально. Жодні порівняння з Квебеком і т.д. в даній ситуації застосовувати - це підмінювати поняття. Я не вважаю, що нам це потрібно, і взагалі вважаю що то надумана політична афера.
Моя країна - Україна. Моя мова і мова моєї держави - українська. І це безапеляційно. Для мене.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

і що ти думаєш, що так можна казати комусь (про рідну дитину мовчу)?

по темі тут і думати особливо не треба (мені). В Україні державна мова має бути одна - українська А як люди розмовляють в сім"ї, чи на вулиці в своїх особистих розмовах - це їхня особиста справа. Мене, чесно кажучи, набагато більше непокоять матюки (а матюкаються україномовні не менше, а часом більше, ніж російськомовні).

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

розумієш, Лілю (додам коротко від себе) - чи то Ніколь, чи дашулька, чи ейрі_кет чи..... - от чому вони повинні розмовляти вдома, наприклад зі своєю дитиною не на їх етнічній мові? вони з якихось причин тут оселились, чи бо заміж вийшли, чи бо батьки сюди переїхали колись раніше... от тільки твоя, Ніни, Маруськи ситуації - Ви також емігрували і тим не менше розмовляєте з дитиною вдома по-українськи, бо це мова батьків дитятка, але твоя дитина теж розмовляє англійською, правильно я розумію?

Тобто я за таку модель формування світогляду у своєї дитини: твоя держава Україна і її державна мова - українська! єдина. Доня, в нашій країні крім того, з різних причин, живуть також люди інших національностей: росіяни, поляки, вірмени... Їх рідна мова - російська, польська, вірменська... а державна - українська. А ти - українка, живеш в Україні і твоя мова і рідна, і державна - українська.

І повертаючись до постів Ворона. Дитино, ти своє життя, щоб бути щасливою мусиш формувати і закладати тільки на Любові, з Любові і знаючи, що Любов і все що з неї зароджене і тільки таке, може зробити тебе щасливою. А людиноненависть (кацапи - це жахливе висловлювання в наш час, скільки ж ще має пройти часу, щоб його викоренити? скільки ще мають полягти? скільки?) - це гріх. і Обернеться тільки супроти тебе ж самої.
Отаке в мене бачення.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Дякуємо, звісно.

От почали б декотрі її представники вчити пунктуацію, для початку, бо аж ніяк від кацапів не відрізняються. А проЄкти діЯспори не допомагають їй той кацапизм прикрити.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

не негативне
скорше дивне
бабциних два брати і сестра емігрували давно
Сестра на фірі, через Німеччину, бо були би її чоловіка замордували. Яка різниця з якої причини.
В часи 90-х коли приїздили, всіх нас тут тільки критикували(.
Я не коментую твій допис, я просто хочу тебе запитати, що правдивого в висловлюваннях пана Ворона? вирваний невеликий кусок з історії, котрий пеленою затьмив усе добре і позитивне?

про кого ти говориш? про яке століття? про яку людину? якого віку? Або я може не розумію кого ти називаєш хохлом чи москальом?
москаль для мене наприклад Азаров. В нас поняття сходяться?

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Я говорю про тих, котрі пишуть з помилками в темі про двомовність, чи про українську мову, чи про державність, тощо - про те, що стосується України, при тому зневажливо відзиваючись про тих, хто залишився в Україні, називаючи їх кацапами. Безроздільно.

Я також. І багато. І осмілюсь сказати, що я працюю для України, навіть перебуваючи тут. Але це чомусь не заважає декому з діяспори відкривати писок і звинувачувати в кацапізмі співбесідників, котрих в очі не бачив.

 

Відповідь: Двомовність в Україні - реально?

Читаю останні сторінки і розумію, що кожен десь добре написав. Але я теж за те, щоб історію пам"ятати, а не відомо кому її випоминати. Ну бо щоб країна змінилась тільки щодня щось робити потрібно. І коли в нашій країні не будуть пошарпані потяги-маршрутки-дороги, не будуть брудні вулиці-подвір"я-під"їзди, не буде чути мату звідусіль, не будуть один одному хамити - в державних та приватних установах...чужоземці теж не стануть смітити чи демонструвати зверхність. Будуть шанувати все те (в т.ч. і мову), що українець покаже ЯК ТРЕБА ШАНУВАТИ. Правду казати це за рік не відбудеться, мусимо теж це розуміти. І взяти будь-яку країну світу - вона до стадії зразковості, бажання приїхати і говорити її мовою змушена була дорости! Чи хтось хоче поїхати в якесь африканське зімбабве і вчити його мову? Певно всі тягнуться до високорозвинених цивілізованих країн в багатьох розуміннях цього слова. Таким легше змусити поважати свою мову. Незалежній Україні просто ще так мало років... І рано над нею ойкати - ще всього досягнеться.