Відповідь: Як я знайшла свою любов! Сталось це 5 листопада 2000 року. Я знала його і раніше, але щось було в повітрі в той вечір. Ми зустрілись поглядами - і я зрозуміла, що хочу бути лише з ним. Я вчилась в 10 класі, а він на 1 курсі. І тепер розумію, що ми були тоді по суті дітьми. І нас тягнуло одне до одного мов магнітом, ми були схожі з ним (в моєму випадку протилежності від мене відштовхуються ). Ми не зустрічалися, але бачились випадково, або не дуже. Ми жили в одному містечку, де одна школа, одна дискотека, один парк. Я і досі пам"ятаю його очі, губи, а найбільше руки. Але сталося так, що ми не змогли бути разом. Його і тільки я вважаю своїм справжнім коханням!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ми з коханим провчилися разом 5,5 років,а почали зустрічатися за тиждень до випускного(так довго одне до одного придивлялися).
Відповідь: Як я знайшла свою любов! tegusigalpa, моя історія так на вашу схожа!)) Вчимось з коханим в одній групі, три роки одне до одно приглядались, і аж на кінець третього курсу нам "очі відкрились"
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я шось як тепер пам"ятаю. Стою така красуня по коліна в снігу, ніс на морозі посинів і сильно працюю. Слідкую за завантаженням машини, я ще тоді зав складом працювала. Дивлюсь іде охоронник, думаю в умі: "гм, новенький, такий нічо...", а сама з виглядом неприступної сніжної королеви беру в нього зошит і розписуюсь за те що склад відкрила. Після того ми ще часто стикалися по роботі, але були виключно на "ви". Не знаю чого так стримано, але дуже вже старалися тримати дистанцію. Аж через пів року він наважився взяти мій номер телефону і запросити на озеро. Я якраз тоді тяжко відходила від попереднього роману, а коліжанки, як на зло всі на моря порозліталися, то щоб не вмерти зі скуки я погодилась. Ну, а далі кохання закрутило-понесло... :kiss3:
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А мій коханий вчився зі мною в школі, але в старшому класі. Вся історія почалася ще коли я була в шостому, а він в сьомому Почалося все з дитячої закоханості (хоча він каже, що і тоді любив мене по-справжньому) Через рік-півтора мені це перейшло і всі ці його знаки уваги, щирі погляди, валентинки і т.д. почали мене сильно дратувати Я уникала його як могла... І тут настало моє 14-ліття, я перший раз пішла на дискотеку - і тут знову він Ще й подарунок для мене приготував, який я не прийняла і відмовилася танцювати (дурне дитя) І після того я ще завдавала йому болю, бо не бачила себе з ним, але так хотіла зустріти того єдиного, якого би полюбила і який би любив мене... Ми часто шукаємо щастя далеко-далеко, не помічаючи, що воно зовсім близько... Та в 10 класі я щось почала помаленьку змінювати про нього думку... Якось попала у компанію, де був він і зрозуміла, що приймаю його не за того ким він є насправді... Мені відкрились очі! Прийшовши додому я побачила на телефоні смс від нього з таким змістом, що я сама собі вибираю кого любити... Мені якось так стало на серці, що я відписала йому, що ми можемо спробувати... От так ми спробували і мені сподобалось В моїх очах ця людина зовсім перевернулась... Мені інколи аж страшно подумати, що почалось це все ще з 6 класу! Та я ні разу не пожаліла, що він у мене перший і я у нього теж... В цій історії є ще багато деталей, про які може колись і напишу книжку)))))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Почитала і сама згадала свою історію... і вчасно.... Коли мені було 15 років ми з сестрою поїхали на море, так сталося, що власник бази, де ми відпочивали трохи шось напутав, і хотів нас поселити з хлопцями в одній кімнаті, та на щастя, з нами поселили жінку з дитиною, а цих хлопців в сусідню кімнату. А там було так продумано, що біля кожних двох кімнат був один столик. В перший вечір хлопці зайняли, а на другий ми, а на третій було зіткнення характерів, бо і ми хотіли посидіти за столиком і вони, тому ми вирішили посидіти разом, і тут в одних очах я втонула... Душ там був спільний - бо це приватний сектор і одного разу я нічого не підозрюючи йшла в душ, а виявилось, що всі душоі зайняті, і він був в черзі переді мною, ми почали шось говорити і він мені проспорив вино, яке ж в тому селі було класне домашнє вино.... Правда це вино ми випили окремо, та на наступний вечір, ми вирішили всією цією компанією, яка була зі Львова зробити шашлики, цілий вечір ми не відводили погляд один від одного... після цього ми пішли на пляж, там він взяв мене за руку, перед кімнатою поцілував... в щічку..... Наступного дня ми вперше поцілувались, ввечері коли йшли на пляж, всі йшли попереду, а ми задивились на зоряне небо і в цей момент впала зірка... я не скажу , що я загадала - ще не збулось... ми так задивились на цю зірку, що не подивились під ноги і стали..... в коровяче лайно...гидко і смішно, та мабуть на щастя.... Це було найкраще море в світі, і не важливо, що воно було брудне.... Ми прозустрічались півтора роки, потім розійшлись, через дурні причини, яких назбиралось дуже багато, та ще через рік, ми поговорили і зрозуміли, що поки наші бажання, на зірку, не збудуться, ми мусимо бути разом.... а одже ми будемо разом завжди..... Через два дні буде 5 років з того моменту, як ми вперше поцілувались,а рівно 5 років назад одна чудова людинка, проспорила мені літру класного домашнього вина.....
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Кожній важливій події у житті передують інші події, подійки і подійчики, які, на перший, на другий і на третій погляд нічим не повязані і не спрямовані на якусь конкретну ціль, але випадково (чи не надто) вони складаються до купки і у вигляді здорового копнячка штовхають навіть найзневіренішу людину до її щастя Приблизно так було і зі мною Мені було 19 рочків і, як частенько буває у такому віці, я вважала що все вже знаю про життя і те що я знала мені не надто подобалось і навіювало мені стабільний довгограючий депресняк. Цей ніжний підлітковий стан ускладнювала ще й та обставина що в серці моєму в той час творилося щось незрозуміле - стосунки, які в той час керували моїм пульсом, були без майбутнього, як і без теперішнього і минулого -хворі, платонічні, болючі стосунки, які скінчилися, так і не розпочавшись по-справжньому, і тому лишили багато запитань, які не давали йти вперед, у світле майбуття. І я вже не надіялася на щось краще, зневірилася в коханні, але амурята вирішили мені показати що не все так погано. Випадково, під час підготовки до студентього фестивалю, я стала свідком справжнього прояву кохання - і це не був принць на білому коні чи мільйон алих роз під вікном, це був просто погляд - хлопець з нашої студенської команди КВН дивився на свою дівчину, яка чекала поки ми закінчимо репетицію. І в цьому погляді було стільки всього - ніжність, любов, розуміння, вибачення за потребу чекати...і вона його розуміла без слів і дивилась на нього із такою ж ніжністю. І в той момент в мені зародилась непорушна впевненість - колись і до мене прийде таке кохання і на мене хтось дивитиметься таким поглядом, повним ніжності і розуміння, і це буде взаємно. Подумала я так, подумала...і не помилилася! На студентському фестивалі наша команда перемогла і з тої радості було вирішено їхати в студенський табір влітку на море. В перший же вечір, коли весь табір збирався на вечірку-знайомство я краєм ока побачила хлопця, який виділявся з-поміж усіх присутніх, тому вирішила придивитись до нього уважніше, причому мій погляд прямував знизу-догори приблизно так: спершу я побачила стоптані та запорошені кросівки, потім чорні потерті й місцями подерті джинси, вище чорну футболку з прінтом рок-гурту, широкі, але худорляві плечі, на які спадало довге русяве волосся... вже десь на рівні плечей я подумала що то якийсь крутий панк і очікувала побачити суворе обличчя шанувальника важкої музики, але... замість цього я побачила наймилішу в світі посмішку, гарнюній носик картоплинкою і ясні сірі й по-котячому примружені оченята. В мене був шок! Я не повірила що така янгольська зовнішність може поєднуватись із рокенрольним стилем, перша думка була - ну який з тебе панк з таким милим носиком друга думка - треба підійти й познайомитись, але негативний досвід попередніх стосунків, в яких ініціативу здебільшого проявляла я, змусив мене зупинитись і придумати собі виправдання - та він певно якийсь злий і не добрий, підійду, так він мене ще й пошле. На тому б певно історія б скінчилася, а точніше не було б ніякої історії, якби не погана погода З компанією мені пощастило, а от з погодою ні - оксамитовий сезон виявився не надто лагідним, тому замість того щоб ніжитися на сонечку я разом із своїми хлопаками з КВНу допомагала в організації вечірок та готувалася до спортивного конкурсу, який мав відбутися наприкінці заїзду. Якраз на одному з тренувань той патлатенький хлопчина мене і зауважив - якраз в той момент коли я, нічого не підозрюючи, намагалась крутити обруч на талії. Вдавалося мені це не дуже, але певно йому таки сподобалося, тому що він одразу вирішив зі мною познайомитись. Але була проблема - я майже всюди ходила з двома своїми друзями і він вважав що з кимось із них ( чи й обидвома ) я зустрічаюся. Тому познайомитись не вдавалось. Але настав чарівний вечір - вечір трансвеститів! ні-ні, не подумайте, нічого збоченського, просто вечірка, на якій хлопці перевдягаються дівчатами, а дівчата - відповідно хлопцями. Я також перевдягась і в нього привід для знайомства знайшовся - він прийшов до мене в кімнату позичити ліфчик а після вечірки він чемно приніс його мені назад і попросив допомогти змити макіяж ми розговорилися і виявилось що в нас багато спільних уподобань, і після того він постійно гуляв із нашою компанією, але я думала що він це робить через те що своєї компанії не має (але мав - десь так чоловік 10 ) або через те що він упадає за моєю сусідкою по кімнаті, дуже гарною дівчинкою, за якою упадали ледь не всі хлопці в таборі. Ех, яка я тоді була сліпа мені казали що я йому подобаюсь, але я не вірила. Але все колись стає явним - в один із останніх вечорів відбулися спортивні змагання, які наша команда з тріском програла, а наша красуня ще й травмувалася. З того горя було вирішено піди напитись на березі моря. Спочатку ми всі сиділи похнюплені, пили, говорили, потім люди почали розбрідатися хто куди, непомітно зникати, і, зрештою, ми лишилися лише удвох і нам було добре. Море шуміло, зорі сяяли, а ми все говорили про якісь дурниці, так, неначе ми не кілька днів тому познайомились, а ніби знаємось ледь не з пісочниці було так легко, а ще було холодно і ми якось так непомітно одне до одного підсовувались, все ближче і ближче,потім обійнялись ( для збереження тепла, звісно )і так провели всю ніч на березі моря, під шум хвиль і вітру. Ну і може ще трішечки цілувалися Романтика і холодно не було анітрішечки! Назад на світанку ми вже йшли тримаючись за руки і було таке відчуття що тільки так і має бути - ми разом і ніяк інакше, і це відчуття досі нас тримає разом - вже цілих 5 рочків Часом собі думаю - а якби я тоді не поїхала в табір, чи він би не поїхав, чи він би не наважився познайомитись, чи погода тоді була б краща і він взагалі б мене не побачив з обручем, а якби... але я все ж знаю - ми б все одно були б разом, бо є у мене така непохитна впевненість, яка зявилася ще коли ми навіть не були знайомі, коли я випадково перехопила чужий закоханий погляд і повірила що кохання таки є! Хто дочитав до кінця - МОЛОДЕЦЬ!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми познайомились на роботі. Мій коханий пів року ходив туди-сюди і приглядався. Аж поки не наважився підвезти мене додому і запросити на побачення. Тепер час від часу попрікає тим, яка я була неприступна і строга )))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ой,як згадую ті студентські роки... Познайомились ми з чоловіком 1 вересня на 1 курсі. Звернула увагу на нього, бо мав шикарні та ідеально чисті замшеві мешти. Тоді перший раз побачила замшеве взуття, бо у моєму маленькому місті таких ніхто не мав. Жили ми на сусідніх вулицях, тому з перших днів їздили додому разом. Пригадую, я говорила до нього "Двійка, поїхали" (їздили трамваїм №2-до цього часу згадує, як його це нервувало ). Я ж не львівська, тому мені це місто здалось таким великим і заплутаним, не могла довго запам’ятати як з дому доїхати на фізкультуру до Стрийського парку, тому їздили ми разом і туди. А зустрічатись ми почали через місяць, а одружились після закінчення політехніки. так ми вже 8 років разом . До речі, зараз перше, на що я звертаю увагу, коли з кимось спілкуюсь - то на взуття
Відповідь: Як я знайшла свою любов! То напевно таки правда, по собі ніц не скажу, а от по сестрі бачу, що так і сталось: вона завжди так сильно хотіла мати хлопця..., а як тільки з тої теми з'їхала, так от і появилось в неї кохання в житті, по сто раз на день про нього говорить. Одним словом, після 3-ьох місяців зустрічання отримала від нього пропозицію руки і серця, от так от
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Студентські роки...чудова пора!!!Саме тоді я зустріла свого першого громадянського чоловіка - це було кохання з першого погляду! Він був такий гарний, що у мене аж дух захоплювало і все з рук валилось, як я його бачила, хоча мені він здавався дуже зверхнім і самозакоханим! Я дала собі слово, що він буде моїм!!!!Ось так ми рік одне на одного дивились, він почав ходити в місця, куди ми з подругами постійно ходили - проте ніхто з нас двох не підходив знайомитись, тільки стидливі погляди! І ось я набралась сміливості (перший раз в житті )))) і підійшла до нього сама - він так зрадів і, о диво, він виявився дуже скромним і милим, і просто стидався підійти, хмм......думав, що це я зверхня!!!! Ми прожили разом 6 років в громадянському шлюбі - жодного разу не сварились, просто не було приводів, справжня ідилія і ...кохання до безтями!!!! Все почалось з того, що він мені запропонував одружитись офіційно - я як з "цепи сорвалась"! Я стільки часу чекала цієї пропозиції, а дочекавшись - засумнівалась! Дуріла, не приходила додому,без причин сварилася - і врешті-решт пішла від нього сама! Ми мали виїжджати за кордон жити, бо тут в нього не було можливості для нормальної роботи - а я не змогла покинути Україну!!! Звичайно кілька років була депресія страшна - але час лікує усе (і зараз ми з ним друзі і спілкуємось по інтернету часто)! Я жодного разу не пошкодувала про своє рішення - я зустріла свого справжнього чоловіка, з яким ми взяли шлюб! А познайомились ми через інтернет - і вже через тиждень жили разом, а через 7 місяців одружились! Я би не сказала, що одружувалась по шаленому коханні - просто відчула, що готова одружитись і це саме така людина з якою я відчуваю душевний спокій і комфорт! Він чудова людина, ще й красень,ще й терпить мій противний характер! Живемо з ним душа в душу, ттт, вже кілька років. Ось такі історії кохання.... риклад, завжди любила красенів (ну як їх не любити ))))) - мій перший чоловік був як з обкладинки журнала (правда він іноземець). Ми прожили 6 років - і жодного разу я не мала приводів для ревнощів - він домашній, працьовитий, добрий і скромний, ми жодного разу не сварились. А розвела нас країна - так склались обставини в житті, він змушений був повертатись додому за кордон, тут були проблеми, і я не поїхала за ним - не змогла залишити Україну. 2 роки в мене була страшна депресія. Але я жодного разу не пошкодувала про своє рішення, я знову зустріла чудового чоловіка, теж красеня, і по характеру, як на теперішніх мужчин, практично ідеального. Мене звичайно беруть нерви, коли на нього дивляться дівчата і посміхаються йому (я страшна власниця)!!!!! Мені здається це все якісь забубони, що красиві люди всі самовпевнені егоїсти. Так буває, але далеко не завжди! Я знаю багато дуже гарних дівчат - і вони вірні дружини, хороші матері, а одружені з такими козлами!!!!! ---------- Додано в 16:47 ---------- Попередній допис був написаний в 16:41 ---------- Ой вибачте! Останній абзац помилково залишився з іншої теми ))))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Я зі своїм чоловіком познайомилась в маршрутці. Їхали до Львова, цілу дорогу дивилася мовчки в вікно бо була надута шо довелося сидіти коло якогось незнайомця (а їхала я з другом - він мене і практично змусив туди сісти). Аж коли лишалося хвилин 15 їхати, він почав до мене шось говорити (страшно балакуча людина - ніяк не можу це побороти ) А я - то така скритна натура, в життю не буду спілкуватись з незнайомцем, але того разу чогось розговорилась. Я телефон давати не збиралась, а він не збирався його просити. Отак і розійшлися. А потім привітались в чаті нашого міста (бо сказали одне одному свій нік) - і вже через тиждень почали зустрічатись. Хоча я така була тоді вредна - всім відмовляла, все шукала свого принца. Мала "кавалєра", який 3 роки впадав за мною, пропонував зустрічатись, чекав і чекав - а я - ну ніяк(хоч і подобався мені). А тут тиждень по знайомству - і погодилась, хоч зовсім не знала його, та й я була в 11 класі, а він інститут закінчував. Ну короче доля "вяла мене в оборот" і понесла Спочатку в мене не було до нього жодних почуттів, та й він, як потім виявилось, серйозних намірів не мав, хіба якісь підступні. Навіть не пам"ятаю,коли зрозумілі, що кохаю його більше за все на світі, пам"ятаю тільки,що він сказав про це перший, а я все казала, що ще не впевнена. Відтоді як познайомилися, ми ніколи більше не розлучались. Через 5 років одружились і кохання за цей час тільки міцнішає. Ми щодня говоримо одне одному слова кохання, обіймаємось, робимо щось приємне, все пробачаємо, через все проходимо разом, підтримуємо одне одного - тільки так можна зберегти кохання і не втонути в рутині Ми часто думаємо, які ж бідолашні ті люди, які кажуть, що любов живе скількись там місяців, а далі це -звичка. Наша звичка вже триває без місяця 6 років.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Кохання приходить саме в той момент, коли на нього саме менше очікуєш… Прочитала ваші історії і згадала свою… На той момент коли я знайомилася зі своїм теперішнім чоловіком, будь –які стосунки з чоловіками були для мене табу. До того часу я сильно обпеклася, чоловік якого я любила і вірила просто зрадив. Навіть не просто зрадив, а зламав в мені довіру до чоловічої статі. Потрібно було вчитись жити у чужому місті, без житла, без друзів і без кохання. Але життя тривало і потрібно було жити дальше. Спасала молитва і робота. Так пройшло майже чотири роки. Я не шукала ніяких стосунків, можна сказати по правді, втікала від них, оскільки кандидати у кавалери були. Для того щоб було дешевше орендувати квартиру я скооперувалася із знайомою дівчиною, та й сумно вдвох не буде. Після першотравневих свят 2010р ми взялися перевозити речі. У її скромному приданому малася пральна машина, яку двом дівчатам нереально перенести. Подзвонила моя коліжанка до свого знайомого по допомогу. Коли він приїхав то я згадала, що ми вже пів року назад знайомились на вулиці (моя співмешканка нас і знайомила). Але ні тоді, ні пізніше я не придала цьому знайомству ніякого значення. Правда амур вже втомився за мною бігати і вирішив більше шансу не упускати. Новий знайомий звано-незвано почав приходити до нас в гості, я то собі думала що він приходить до співмешканки, оскільки вони добрі знайомі. То чаю попили, то на природу всі разом поїхали, багато спілкування. І тут я почала розуміти, що всі знаки уваги адресовані саме мені. Я була в шоці. Якраз в мене випала командировка за кордон. Тиждень часу я боролася сама із собою, я боялася цих нових стосунків як вогню, хоча вже розуміла, що ой-влипла. Коли я їхала за границю, то повідомила лише день свого приїзду і просила мене не зустрічати. І яке було моє здивування, коли на пероні мене зустрів Він. Зустрів щоб більше не відпускати. Я ще деякий час тримала його на відстані, але зрештою здалася. Через пів року після знайомства він запропонував одружитися. Тепер я згадую слова головної героїні із «Москва сльозам не вірить»: «якби я тоді так сильно не обпеклася» і як добре що кохання знайшло мене…)))))))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! а в нас все, як напевне не дивно на теперішній час, познайомив "контакт". хлопчині сподобалась моя аватарка, а мені хлопчина, за тиждень переписки ми зустрілись і зрозуміли що всьо, влипли в ту любов) вже 2 роки разом, плануємо одружуватись...
Перше побачення. Приємно згадати))) Зустріла я свого теперішнього чоловіка у подруги дома. У неї брат одружився і пішов жити з жінкою окремо, подруга тому дуже раділа, що має свою власну кімнату і я дуже часто у неї була в гостях, а навіть і жила часом як мама їздила у село чи ішла на роботу у нічну зміну (тато помер). Та за 2 місяці брат повернувся, і привів ще 3 колеги по роботі, вони з дозволу мами зробили собі дома офіс і працювали з 9год. ранку до 18год. там ми і перетинались часто, мушу сказати, що хлопці були на мій погляд, дуже скромні і стидливі, незважаючи що їм по 25-30років і не одружені, крім брата, от ми з подружкою і доставали їх різними способами, я з часом, до свого теперішнього чоловіка, завжди казала, як приходила: "Я так за тобою скучила" - він червонів і щось не хороше відповідав завжди....це все були жарти, я серйозно цього не сприймала, бо тоді якраз розійшлась з хлопцем, яким зустрічалась 7 років, просто подобалось дразнити... Але з часом, мій теперішній чоловік запросив мене на пиво, я посміялась і не пішла...другий раз знову запрошує, я вагалась, а подруга випхала мене з хати, а я йду з ним і думаю..про що я буду з ним говорити....але повезло, як на диво, цілий вечір говорив він, потім провів мене додому, подружка потім каже, тобі що не все одно, розвійся, забудеш про колишнього хлопця, хватить дома сидіти...ну от я й ходила періодично, коли мене запрошував з ним гуляти, але дуже злилась, чого це перші два рази на пиво запрошував, я що на "собутильника" похожа, але потім на шашлик, то на день народження до друга то в парк культури на качелі, почав дарувати шикарні букети троянд, на мій день народження подарував мені телефон, який я хотіла (у подружки випитав), але через три місяці я закохувалась у нього все більше і більше і не могла зрозуміти чому він мене не цілує навіть в щічку, аж потім з часом виявилось, що він боявся щоб я не втекла, як він щось не те зробить.....ой як згадую : Girl_blush2:: Girl_blush2:: Girl_blush2:: Girl_blush2:
Відповідь: Перше побачення. Мене мій чоловік знайшов вконтакте) Сказав, що приїде в гості і приїхав Я, маючи парочку невдалих зустрічей через мережу, серйозно до того не ставилась і взагалі в останні хвилини перед зустріччю хотіла втекти, на щастя залишилась Правда до того часу, поки ми почали зустрічатись пройшло десь 1,5 роки (тепер думаю, що так і мало бути, не готові ми були, мали ще пожити трохи поокремо).
Відповідь: Перше побачення. Як зараз памятаю цього хлопчика girl_yes: виглядав значно молодше свого віку) в голубенькій сорочечці і з букетом ненависних мною червоних троянд під корпусом Політехніки. Це була перша наша зустріч після інтернет-переписки. Виявилася вдалою і тривала до пізньої ночі з вештанням по Високому Замку, найкращих кавярнях (де мій вже муж замовляв собі лише каву, так як потратив на мене усі гроші ), романтичним прощанням біля підїзду і зовсім несподіваною серед ночі sms-скою про чекання наступної зустрічі. Ех, раманціка...))) До речі, з того часу на Високому Замку ще не була, а пройшло вже добрих 3 роки)) Тре мужу нагадати, як то ми були молодими і повторити ще раз
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дякую універу - за чоловіка, його я там знайшла. (Мається на увазі, як би не поступила не пішла б на пари, там би не знудилась і не зайшла в нет.) Сидячи на парах, а то було заочне навчання, якось так мені було нудно. То була моя наступна освіта і багато з того, що говорив лектор я уже 100 разів чула. Тому, як і всі слухачі думала щось своє. А муть така голуба була щось типу історії політичних вчень (вже й точно не згадаю). І я витягнула чудо техніки - мобільний телефон. Давай там в неті на сайті Київстару шукати якісь розважалки. Втрапила на знайомства, а ще колись там реєструвалась і переписувалась з віртуальними кавалерами, але так граючись. Потім забула і тут залізла. А в мене в скриньці лист від якогось ікс. Та почитала текст ніби нічого, похабщини не має, відписала. З того кінця за короткий час ще лист і так почалась легка переписка, яка за кілька днів перейшла у прохання зідзвонитись. Рівно за тиждень пішла на перше побачення. Так і закрутилось. І я нині нагадаю. чого сюди залізла ? Сама не знаю. Але згадала приємні речі з життя. П.С. один мінус - Історію тих голубих вчень з першого разу не здала, довгенько походила.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Для тих, хто шукає супутника.http://proscha.in.ua/index.php/component/k2/item/341-10-porad-yak-znayty-suputnyka-zhyttya Дуже гарна стаття!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ми з майбутнім чоловіком познайомились на весіллі - були дружбою і дружкою. Через кілька днів після весілля він приїхав у моє село, знайшов мене і запросив на перегляд відео з весілля. А я вже ці дні тільки про нього і думала. Так ми почали зустрічатись, а через 2 роки одружились.
