Як побороти рак?

Відповідь: Як побороти рак?

Дівчаточка, я вже декілька днів не спілкуюся з батьком. Я не знаю, як себе поводити, що йому говорити. Операція-це великий ризик для його життя. Він не знає правди про свою хворобу і про високу вірогідність того, що він не перенесе операцію. А це його життя. Я не знаю, чи вправі боротися за його життя без його згоди. Сказати всю правду не можу, а сказати тільки пів правди, він не зможе прийняти виваженого рішення. Я не знаю, як бути, не можу говорити з ним, ніби все добре. А його теж мучить невизначеність. Так важко, що не можу Вам передати...

 

Відповідь: Як побороти рак?

Я була в такій ж ситуації, казати чи не казати про хворобу, виважила всі за і проти, вирішила не казати всю правду і страшний діагноз рак, просто в мого татка такий характер- якщо б знав правду опустив би руки і вже нічого не хотів. Сказали йому що поліпи які потрібно удалити бо згодом можуть перерости в злоякісні. Теж мучило, а якщо не прийде до себе після операції ??? Але молилась Богу і вірила що все буде добре.
Тут все залежить від характеру Вашого батька, одні люди сприймають цю новину спокійно інші падають духом. В палаті з татком лежав мужчина який знав про діагноз але при цьому був цілком бадьорий і був з таким позитивом налаштований на те, що все буде добре і не інакше.

 

Відповідь: Як побороти рак?

у мене від онкології померла бабуня ( підшлункова) і два дідусі ( пряма кишка і сечовий- тут узагалі саркома була). ТО ми жодного разу не казали правдивогодіагнозу, а власне говорили про поліпи. Я більш ніж впевнена, що у свій час усі троє здогадувалися про реальний стан справ, але коли це прямо не озвучено- у людини залишається надія і оптимізм. А так легше боротися з хворобою. Бо ніби десь там людина сама і розуміє, що є реално, але оскільки то прямо не озвучено- мозок блокує сприйняття власне поганого діагнозу. А в боротьбі з онкологією позитивний настрой має дуже велику роль. Власне коли людина націлена на боротьбу з "якоюсь важкою, але несмертельною" хворобою, , а не на те, щоб впасти у депресію від реальності

 

Відповідь: Як побороти рак?

Дівчатка, завтра, я думаю, будемо лягати на Гашека. Сьогодні батько посповідався, я помолилася до чудотворної ікони Матері Божої і будемо сподіватися на Боже милосердя. Дякую Вам усім за співучасть. Я хочу вірити, що все буде добре

 

Можливо, не зовсім в тему, але хочу висловити свою думку. Моя мама знала, що в неї рак. І перед тим, коли вона пішла від нас, владнала незавершені справи, які були дуже- дуже важливі для нашої сім'ї і для неї зокрема. Хвороба не відступила, хоч вона і боролась до останнього і не думаю, що, якщо би вона не знала правдивого діагнозу, то для неї було би краще чи легше, чи вона би опиралась хворобі по інакшому.
Звичайно, що кожна сім'я сама собі вирішує казати чи не казати рідному про діагноз. Але я своїм давно вже пояснила своє відношення до цього: я однозначно хотіла би знати. Однозначно! Щоб встигнути попросити пробачення, якщо когось образила чи зробити комусь приємність на згадку, вирішити певні проблеми чи попросити про послугу, нюансів багато, але не хотіла би піти незнаючою.

 

Відповідь: Як побороти рак?

Проблема №121.
Пішла мама купляти препарат для хімії, а його нема.
Знайшли по довідці в одній аптеці. Приїхала мама туди ( дякувати, що аптека якраз мамі по дорозі в онко лікарню була), а їй продавець в аптеці сказала, що у них такого нема.
мама щиро і наполегливо попросила таки пошукати цей препарат, і, о диво, той продавець ( фармацевтом її тяжко назвати) ЗНАЙШЛА таки його . Що це було? на лапу хотіли, чи ще якась біда? чи просто лінивість і тупість??
зі страхом думаю, що би було, якби мама просто повернулась і пішла , типу " ну нема, то й нема"...
де би ми його шукали??
брєд якийсь. ну маєш в аптеці препарат ( недешевий) -продай його!

---------- Додано в 23:48 ---------- Попередній допис був написаний в 23:27 ----------

Повністю з вами згідна, і щиро вдячна моїй мамі, що вона сама керує всім процесом, наскільки тяжким він би не був.
Теж не розумію оцих приховувань, стикалася з такими приховуваннями в онко-лікарні.
Жінка сидить із хворим чоловіком в черзі на огляд, і всім моргає, щоб люди мовчали про свої проблеми, бо він дізнається, що у нього не просто поліп.
на щастя ( якщо так можна висловитися) мене минувала доля повідомленння про погані справи зі здоров"ям, бо мама все хотіла знати сама, і сама хотіла вирішувати свою долю.
Думаю, що кожна людина в праві мати таку можливість- вирішити , як бути далі.
Хоча це на мою думку.

 

Відповідь: Як побороти рак?

З приводу казати близьким про рак чи ні.
Кожен і справді краще знає своїх близьких, тому тут вирішувати треба дуже індивідуально. Реально є люди, коли вкрай важко в минулому давали собі раду у складних життєвих ситуаціях. Можливо тоді й справді приховування є виправданим. Крім того, для когось психологічно краще невідомість, а для когось знати правду краще, аніж щось там собі здогадуватися. Мама моя в в лікарні про не один випадок чула, коли з онко на кульпарків потрапляли.
Ну а щодо моєї мами - вона дуже грамотна жінка, тому коли після біопсії тре було їхати в онколікарню, вона й так все зрозуміла. Ну і на такі випадки то хіба тре бути коюсь геть затурканою бабусею з глухого села, аби не зрозуміти в чім справа (до речі такі теж з мамою лежали, і про ніщо не здогадувалися). Не здогадатися можна певно хіба тоді, коли стадія не піддається лікуванню, чи коли онко оперують не в онколікарні. Та й все-рівно після чи до оперування як правило слід пройти певний курс лікування, наприклад променеву терапію, і на всіх же ж кабінетах є надписи, тому тут теж мало хто не здогадається, бо ж тільки рак лікується в такий спосіб. Я вже мовчу про те, що ніхто не лежить в ізольованих палатах, і хворі між собою спілкуються, і ходять на ті ж самі процедури, і під кабінетами люблять потеревенити. І з-поміж тих хто знає свій діагноз, 100% знайдуться охочі поговорити про те, як виявили, про стадію, про перебіг, про побічні.

 

Відповідь: Як побороти рак?

погоджуюся. людина все рівно здогадується, навіть якщо і не в онколікарні лікують ( мого дідуся в онколікарні відмовилися приймати. Сказали, що оскільки це саркома, то там відлік іде на тижні і не варто нічого робити.ТОбто йдіть і тихенько собі вдома помирайте. Але справа була в тому, що без оперативного втручання він би не просто загинув дуже швидко, а і ще дуже мученицьки ( бо сечовивідні шляхи уже перекривалися і просто не йшло виділення сечі узагалі). Його прийняли знайомі урологи у відповідному відділенні лікарні на Чупринки. Майже 8 місяців він прожив у лікарні ( періодами),_ увесь цей час йому періодично "зачищали" поліпи ( загалом було 7 втурчань). Але ці 8 місяців він все таки прожив без жахливих болей і з вірою в те, що все буде добре.І навіть дочекався народження першого внука. Геть погано стало лише за місяць до смерті. Цей місяць він провів вже вдома, бо лікарі були уже безсилі. Прямо він свій діагноз не знав, але , думаю, здогадувався . Просто ми знали, що якщо сказати прямо, то він просто опустить руки.

ПРо те, як на деяких людей впливає власне це "знати" теж бачила на прикладі батька своєї найкращої коліжанки. Він усе життя був таким активним і міцним чоловічиком. Аж тут почав кашляти. Терапевт з поліклініки , після огляду рентгензнімка, вирішила, що немає чого бавитися із майже 80-річним чоловіком і прямо сказала, що у нього "онкологія" і виписала скерування на Гашека ( і то нічого, що його знімок навіть онколог в поліклініці не дивився). Ми якраз приїхали з Карпат , де були кілька днів. Заходимо з коліжанкою до неї додому і бачимо картину : її батько, укрившись коцом по самі вуха, лежить на ліжку і дивиться в одну точку. У коліжанки шок- батько в неї узагалі ніколи вдень не лежав, навіть як би погано не було. НА запитання, що сталося, він відповів, що " уже все. у нього рак і вже геть все погано. і він уже не встане". Не буду казати, що за день коліжанка з чоловіком підняла на ноги усіх знайомих лікарів і ніякої онкології легень у нього не виявили. Був банальний бронхіт І, о чудо, як тільки батько почув, що він здоровий, то ще вчора "вмираючий-нічого не споживачий" наївся, ожив і пішов 4 сотки городу перекопав . ТОму, коли через кілька років він таки дійсно захворів ( але це вже була онкологія "по чоловічому"- простати), то коліжанка йому нічого не казала. Усі потрібні медикаменти давала, але справжній діагноз приховувала. Бо знала вже, що як скаже- то він ляже і не встане. ЇЇ батько був активним фактично до останніх днів ( зліг вже буквально геть за 2 тижні "до").

Тому кожен краще знає своїх рідних і відповідно до цього приймається рішення "казати чи ні".( ще напишу таке: одна дуже-дуже близька молода жінка в нашій родині колись перенесла онкологію. Про свій діагноз вона знала ( бо там єдиним способом лікування була хімія і багато курсів). Але вона не втратила надії, пройшла усі курси хімії і повністю одужала. Вийшла заміж і народила діток.)

 

Відповідь: Як побороти рак?

Моєму дядьку лікар сам сказав, що рак і четверта стадія, нікого не питаючись. Він старається триматись, але часто плаче. В Украіні від нього відмовились, а німці вирішили лікувати. Йому не казали, але дружині сказали одразу, що добре не буде, що не лікуючи дядько протягне місяць, а з хіміями до року. Цього він не знає, він вірить, що є шанс і бореться. І ми, хоч і знаємо правду, всеодно віримо, що все буде добре. Стаються ж дива, може і в нас воно настане!

 

Відповідь: Як побороти рак?

Ви вірте і моліться і диво мусить настати. Я теж вірю. На понеділок призначили моєму татові операцію. Ризик великий. Не знаємо, чи він її перенесе. Але я вірю, що все буде добре. Якби не вірила, як тоді жити?

 

Відповідь: Як побороти рак?

З тими препаратами взагалі жах.
Ми також затягували між хіміями, бо пропадало, то оде, то інше.
Вже закінчили ми маміну хімію.
Зараз усе в Божих руках.
Дівчата, моліться до Святого Юди Тадея і Анни-Марії Тахджі. Вони дуже помічні!!!

Кому тре скину

 

Відповідь: Як побороти рак?

raspberry, як Ваш дядько? З моїм татом дуже погано, але я теж сподіваюся на чудо.

 

Відповідь: Як побороти рак?

Вчора поїхав на третю хімію, сьогодні мають зробити обстеження, щоб знати чи є позитивні зрушення, чекаємо, молимось.
Тато погано переніс операцію? Що кажуть лікарі? Які в нього шанси?

 

Відповідь: Як побороти рак?

У тата через добу після операції стався інсульт. Таки його судини не витримали навантаження. Це те, чого ми боялися. Він уже 2 тижні в реанімації без свідомості. Я вже виплакала всі сльози, лишень молю Бога про допомогу і не втрачаю надію

 

Відповідь: Як побороти рак?

Дівчаточка, тато уже 17 днів в комі. Лікарі уже не дають надії. Я не маю уже сил від розпачу і не можу собі пробачити, що погодилася його оперувати. Як з цим жити? Кожен по-своєму переживає горе, але для мене батько-це частина мене, без якої я не вмію жити.

 

Відповідь: Як побороти рак?

Навіть не думайте про таке, прошу вас...
Операція- це був його шанс.
нажаль, є речі , на які ми не можемо вплинути.
ніхто не може, ні лікарі, ніхто.
Співчуваю Вам, тримайтеся, вам це потрібно. До останнього- вірте в чудо!
І хай буде так, як повинно.

 

Відповідь: Як побороти рак?

Мені так і лікарі кажуть. Що коли не має шансу, то вони відмовляють в операції. А в мого батька був шанс і вони намагалися його використати. А я все думаю, що вони себе виправдовують і не прорахували усіх ризиків. Це неможливо сприйняти серцем.

---------- Додано в 00:45 ---------- Попередній допис був написаний в 00:44 ----------

Я вірю, справді, вірю. Молюся і вірю

 

Відповідь: Як побороти рак?

і якщо ним не скористатися , то потім

що не погодилися на операцію.

Тобто чи так- чи сяк, а рідні мали би причину для самокопання і звинувачення.

 

Відповідь: Як побороти рак?

А ваш тато що казав? він приймав участь у вирішенні?

Дівчатка, дуже потребую вашої молитви ці дні..мама Оксана, чергова хімія, молюся, щоб була остання. хай буде остання хімія з причини повного зникнення пухлини, ДАЙ БОЖЕ..

 

Відповідь: Як побороти рак?

Наталь, а як вони перевіряють мамі чи ще тре?
бо нам просто вирізали, сказали 6 хімій і все.
і ми питали чи тре якісь аналізи,казали на разі нічого.

я вам кинула на пошту молитву,не знаю чи бачили ви чи ні