Як ставляться мужчини до розлучених жінок з дітьми?

Думаю і те, і інше. І якщо хлопець теж релігійний, а дівчина проти релігії, тоді батьки дуже навіть праві. Якщо ж відносини хороші і дівчина не проти віри, а згідна її прийняти і розділяти у сім'ї, тоді проблеми не бачу.
@Leila щодо головного питання у темі скажу коротко. Різні чоловіки по-різному сприймають. Якщо ви у майбутньому ще хочете вийти заміж, то думаю знайдете такого, який з вашої ситуації проблеми робити не буде.

І думаю, що насправді ви певно створили тему, щоб почути побільше позитивних історій, бо маєте страх і невпевненість. Але поки ви самі не повірите в те, що є чоловіки для яких ваша історія не проблема, діла не буде. Можна хоч мільйон позитивних історій перечитати чи почути, а як буде негативне налаштування всередині, ті історії вам не поможуть. Дайте собі зараз спокій, а як перейде той негатив після розлучення, то легше буде повірити, що все в вас складеться добре.

 

Трохи офф. Не можу з телефону сховати. Дівчина дуже релігійна. Але не християнка(юдейка). Хлопець ні. Хлопцеві всеодно і дитина і віра.

Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

Я разлучена, в мене є дитина і мій коханий молодший за мене (одруженний не був). Наявність дитини для нього не проблема + він хоче спільних дітей і кличе мене заміж. От тільки я поки не готова до другого шлюбу і дітей.

 

З оцих дописів і досвіду деяких знайомих варто було запитати "Яке ставлення родини чоловіків до розлученої обраниці з дитиною". Бо часто бачу що батьки якраз найбільше проти, і часто дуже гармонійні стосунки в таких парах руйнуються саме через те що мама свого сина весь час налаштовує проти тих "чужих" дітей, особливо коли з'являються свої.

 

інколи власне батьки проти обраниці, але подають під "соусом" наявності дітей. Маю теж не так давнішній приклад, коли батьки ну ніяк не приймали обраницю сина , "бо у неї діти". Хоа з нею взагалі -то дуже мирно спілкувалися і ніколи "фе" не висловлювали. Але сина так мама налаштовувала, що ніби-то "нащо тобі то здалося". Він з нею розійшовся через 2 роки зустрічань. А через 2 місяці знайшов собі нову. І вона теж з дитиною. Лиш тут нова обраниця ну прям найкраща подружка з його мамою. І "чудом" потенційна свекруха уже ніц не має проти "чужих дітей" . Тобто власне не у дітях була справа

 

Відпочивав на морі цього літа. Склалось враження, що дуже багато жінок відпочивають без чоловіків, лише з дітьми.

 

інколи дитині треба бути на морі довший час. Зараз так у багатьох складається, що чоловіки не можуть виділити більше 7-10 днів на відпустку, особливо якщо він єдиний годувальник у сім ї. То жінці залишається або сидіти у місті і чекати "вийде чи не вийде" із відпусткою у чоловіка і взагалі нікуди дитину не везти, або їхати з дитиною. А там- як вийде- може чоловік і підтягнеться. Якщо дитину є можливість вивезти на море , то чому нехтувати такою можливістю і "маринувати" її у місті?

п.с. і по темі ( раз вже чоловік забрів у цю тему, то хочеться ,так сказать, почути із "перших уст"): " як ставляться чоловіки до розлучених жінок із дітьми "?

 

І дуже даремно...Скільки маю таких знайомих, які так робили, а потім розлучались з чоловіками через їхні зради. Звісно як відпочивати окремо, то не гарантія, що хтось з подружжя загуляє. Але нащо давати зайвий привід. Все таки сім'я має відпочивати разом, та й не тільки має, а й хоче, якщо в них гарні стосунки.

 

В мене брат розведений має своїх діток яких він не бачить бо колишня не дозволяє, а як бачить їх то тільки коли їй гроші треба і то під наглядом на вулиці через паркан( людина він золота і дуже добра просто полюбив не ту жінку(. Так я не про те він полюбив жінку в якої є дитина вона розведена, і зараз в них спільна дитинка і щасливі в шлюбі. Любляться він бере участь у вихованні тої дівчинки і дома в нас всі завжди раді їм, бо головне щастя для мене - брата, і для всіх, діти чи чужі чи свої вони є діти і їх треба любити і дарувати свою любов. Просто наші люди не доросли до цього чомусь, я стараюся до своєї дитинки ставиться добре і небражаю і з любовю ставлюся до чужих діток бо дуже хочу, щоб і до моєї так ставилися. Небуває чужих дітей всі наші людські. ) Здається якщо ти полюбив по справжньому то повинен полюбити і діток які є частинкою тої людини і якщо такого немає то можливо то ще не та людина) і ще не зустріли того єдиного.) Пишу не з свого досвіду, а з чужих в друзів і знайомих.

 

не завжди. Кохання до іншої людини і любов до дітей- то все-таки різне. І не для всіх людей усі діти "не чужі". І не всі діти красиві вже тому, що вони діти Просто якщо ти дійсно плануєш своє життя пов язати із людиною, у якої є дитина, то повинен собі давати звіт, що при будь-яких обставинах ти несеш тепер відповідальність за цю дитину і приймаєш її. Можливо, саме відповідальність відлякує частину чоловіків. Не неприйняття, а відповідальність. Причому і дійсно хороших чоловіків теж ( власне тих, у кого підвищене оце почуття відповідальності за будь що у житті. "Якщо не впевнений у своїх силах- значить не береться"). Тобто отакого "ти повинен полюбити діток"особисто для мене немає. Тому що справжні почуття йдуть із середини. І вони не йдуть у тісному зв язку із коханням до дорослої людини. Але ти повинен "прийняти" цих діток і нести відповідальність, якщо кохаєш жінку і бачиш своє майбутнє із нею.

--- дописи об"єднано, 3 Серпень 2016 ---

то в іншу тему про відпочинок, але не завжд так виходить. І не завжди це призводить до зрад. Бо то так складається враження, що наші жінки , виходячи заміж, уже патологічно бояться отої зради. Тому "все має бути разом, бо ми сім я і крапка " . А якщо помітяти картинку і чоловік їде відпочивати один з дитиною, бо жінка працює і не має відпустки; чи жінка очікує на пологи і не ризикує чи тільки народила і теж не ризикує їхати з малечею ( і я не раз була свідком такого)? А старша дитинка потребує оздоровлення.
Не знаю, от насправді такий великий страх існує відпустити себе від чоловіка ( чи його від себе) на певний час, бо це може призвести до зради? Звичайно, найкраще відпочивати усім разом. Але якщо складаються обставни трішки по іншому, то невже краще сидіти з дитиною у місті і пильнувати чоловіка "аби раптом щось йому в голову не прийшло"? ( ні, звичайно можна це подати під соусом " ми тільки все разом робимо" ).Та чоловік, який хоче загуляти- зробить це у жінки "під носом" . І не факт, що про це жінка навіть колись дізнається.

 

Хочу розповісти одну історію -- вчора дізналась, язик чешеться))) Є у мене знайома. Така далека знайома. Двоє дітей із різницею в 10 років, але від одного чоловіка. Величезна квартира, дві машини, вона ніколи не працювала, чоловік добре заробляв. І от, сину 20, вона -- вагітна. А чоловіка я не бачу. Зате бачу, що її дочка завжди із однією дівчинкою бавиться -- одноліткою, і колоски у них такі красиві на голові, однакові, заплетені. Ото вчора побачила спільну знайому і розпиталась.

Короче, водила вона дочку на секцію якусь. Там мужик-вдівець теж дочку водив. Ну далі ви поняли: розлучення, одруження, вагітність...

То я до чого веду. Як зустрінеш своє кохання, то не будеш дивитись є у неї діти чи ні -- то раз. А два -- то я своєму п"яному (ну і я не краща була) чоловікові ту історію за ніч певно 5 разів розказувала. Бись ти знав, що навіть на одружених і з дітьми око кладуть. І ще й як! Ато розслабився. Нє-нє, компліменти робить і квіти дарує. Але всерівно ота така впевненість, що сьогодні можна мене образити (ну як образити -- то я просто ображаюсь за те, що він може класти дитину і заснути. А я ж вєлікой любві чекала), бо буде завтра і поспимо завтра. А мені треба, щоб мною прям кожну хвилину захоплювались. Як казав один хлопець, від якого вимагала уваги і якого я кинула: "ти хоч шоб я весь час тобі в рот дивився?" Ну десь так і хочу

 

Маю двох різних знайомих. Перша - була заміжня (спілкувалися досить давно), чоловік, мяко кажучи, неблагополучний, має двох синів. Не так давно зустрічаю її - весела, щаслива, розповідає, що з чоловіком розійшлася багато років тому (прожила з ним, якщо не помиляюся, років 10, а може й більше), вийшла ще раз заміж і народила донечку.
Друга - чи була заміжньою не знаю, але сама виховує сина і непогано при цьому почувається, зустрічається з хорошим успішним мужчиною.
Але маю і інший приклад - двоюрідна сестра розлучена і одна виховувала двох дітей, сама ще молода, але вирішила більше заміж не виходити, хоча були чоловіки, що хотіли одружитися. Живе заради дітей, працює на трьох (!) роботах, щоб забезпечити усім необхідним (діти дорослі, обидвоє вчаться у вузах). На жаль, в її випадку, діти вважають, що це нормально і матері не допомагають ні в чому.

 

Любов вона і в Африці любов.
Те, що у нас під цим поняттям кожен думає про щось своє - це вже на жаль інша історія.
А дітки - маленькі - вони усі красиві. Особливо, якщо дивитися у очі. Там стільки доброти..

 

Ну тоді і свекрів маєш полюбити як власних батьків, хіба ні???

Цілком достатньо ставитися, скажімо, як до своїх племінників...

 

не полюбити, а принаймні намагатися стати другом.

 

І начорта мені такий чоловік, якого страшно лишити самого??? Краще самій бути, ніж такого чоловіка мати.

 

Повірте, загулюють і за наявності дружини (чоловіка) під боком і відпочинок разом чи окремо тут ні до чого, то від самої людини залежить.

 

офтоп звичайно, банальний офтоп, але не втрималась

 

То все гарний пафос. Любов є різна. І дивиьтся на інших діток, і сюсяти з ними - не тотожно тому, щоб бути готовим полюбити чужу дитину прям всім серцем і безумовно. Особливо чоловіку, який по природі інший,нвж жінка. Якби була оця всезагальна охоплююча любов навіть серед жінок, не бкло би дітей у дитбудинках. Не кожна жінка готова усиновити дитинку, навіть коли має своіх кровних .А від чоловіка очікується,щл він одразу і безумовною любов ю має полюбити фактично чужих для себе дітей жінки. Бо це діти . Так чоловіку потрібен час, інколи- багато часу. І прийняьтя теж не означає, щл він безумовно полюбив ту дитинку. Але він може буьи ій хорошим другом і порадником, не відчуваючи якоісь надзвичайноі любові як до рідноі. Це і є прийняття.

 

Полюбити дитину чи жінки чи чоловіка, то питання друге, питання в тому чи готові на серйозні стосунки чоловіки з розлеченою жінкою впринципі, бо в нас і так суспільство таке що до розлучених жінок ставлення не дуже, а якщо діти то взагалі. Якщо відносини без будь-яких обов"язків, то звичайно все рівно є діти чи ні, бо немає відповідальності.