Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Кольорова, 6 Жовтень 2009.

  1. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    @Orman та то не постійні компанії. Ті діти, що дражнили, то разові. І то , тоді як старша дражнила, ми відійшли в інший кінець площі, де їздили на велосипеді, бо мала геть сплакалася, а та коза все намагалася коло неї проїхати і ше шось ляпнути. То я тоді вже до тої дитини гавкнула трохи, і то її навіть не дуже відлякало, і всеодно вона ще пробувала потім заїхати до нас на іншому боці, то я її мусила гнати геть.
    Ми взагалі постійної компанії не маємо.
    З постійних в нас є двоюрідна сестричка Яся , на пів року старша. Вони дуже любляться, але натури теж дуже різні: моя мала "однолюб", вона за Ясю кістьми ляже, а от Яся легко заводить дружбу з будь ким, їй не важливо з ким, вона швидко переключається. А моя тоді кисне - Яся бавиться з кимсь іншим, Яся сказала їй шось неприємне. Не знаю що робити з тим високим статусом Ясі в її голові, бо Яся таки часто приводить її почуття (якось книжно звучить).
    Взагалі на майданчику коло дому моя мала під настрій може і сама познайомитися з кимсь і побавитися гарно .

    Себе я теж пригадую досить плаксивою дитиною, і то власне, що просто глибоко все переживала, та і досі трохи того ще є - не вмію пропускати мимо себе.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  2. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    От ше мала написати - заспокоїти якось толком не дається , ніби і хоче, але нічого не слухає , деколи і притулитися не дається. Або часом починає ше більше плакати від жалю.

    А може то мені треба посилати подалі всіх дорослих, які так часто втирають нам обом, що Яся ж он не плаче і взагалі завжди така активна і смілива, а моя все в сльозах. Бо та зріаняйлівка вже мені на голову тисне, а я не вмію жорстко обламати.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  3. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Посилати не треба. З дорослими теж говорити неефективно, бо там вже старі таракани в головах. Я робила так: якщо бачила, що мала зараз розплачеться через якусь ситуацію з дітьми, то ставала біля неї, а дітям дуже спокійно говорила, що Терезці така поведінка/слова неприємні, бо вони взагалі не можуть бути приємні, але дехто ще й дуже переживає через таке. А малій казала, що треба або відійти і вже біля мене заспокоїтися і розказати, що ж так сильно засмутило, або, якщо ще не дуже сльозки тиснуть, то говорити тим дітям, що «мені неприємно», «я так не буду гратися», «ви говорите неправду» і т.п. Ну тобто старатися витягнути з дитини ті переживання і не боятися говорити вслух, якщо хтось тобі робить погано. З мого досвіду, сторонні діти зазвичай дуже добре сприймають такі пояснення. Звісно, це все має говоритися без наїздів і менторського тону. Просто переважно діти таки виховуються в великих колективах змалку, а там трохи є отого «сильні і слабаки». То їм навіть цікаво почути думку, що бути спокійним - нормально. Ну а дитині пояснювати, що часом так є - інші говорять неприємні речі чи відверту брехню, але ти знаєш, як є насправді, тому правда на твоєму боці. Ну скажу, що зараз мала вже значно рідше плаче (їй 5 і 8 міс). Як їй хтось якусь дурницю ляпне, то з таким кам‘яним виразом відповідає: «Та нє, то неправда». Старша її дразнить чимось, то теж навчилася «хто обзивається - сам так називається», «а ти на себе дивилася?» або ще краще «Юстя, йди гуляй»:girl_crazy: а взагалі їй краще самій з собою або коли знаходить ще когось такого ж тихого. Ну коротко моя порада - вбити дитині в голову, що вона прекрасна така, як вона є. Стосовно заспокоєння, то я так і не навчилася нормально заспокоювати. Частіше даю можливість виплакати ту порцію сліз, крізь які дитина нічого не чує, тоді вже щось говорю.
     
    • Подобається Подобається x 7
    • мімімі мімімі x 2
  4. Online

    Online Well-Known Member

    Дівчата, потребую поради. Малий дуже вразливий + перфекціоніст+ з загостреним почуттям справедливості. Все це виливається в сльози, часто на рівному місці. Не реве голосно, не істерить. Просто повні очі сліз або, якщо сильно розстроєний, - ховається і тихо плаче в куточку. Він вже великий, стидається таких проявів і хоче якось їх долати. Але зробити нічого не може. За його словами, він це не може контролювати і йому важко заспокоїтись. Різні "глибоко дихати і рахувати до 10" не діють. Чи можна якось мінімізувати тонкосльозість? Я інтуїтивно розумію, що це ще незріла дитяча психіка. Намагаюся не допускати психічних перевантажень.
     
    Останнє редагування: 7 Серпень 2019
  5. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    @Haidee візьму на замітку ваш сценарій .
    Я теж якось пояснювала, що інша дитина говорить неправду і треба слухати не її а маму з татом.
    А вже нині сама собі подумала, що десь глибоко всередині я сама напевно ще не прийняла тої її вразливості і делікатності , тому часом замість боронити дитину, хочу сама боротися з тим плачем , а то не те


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. Piy

    Piy New Member

    Стараюсь не срываться на крик, но иногда доводит, сдерживаюсь. Иногда ребенок просто не может сказать, что хочет, а иногда это просто манипуляция. Во всяком случае всегда нужно разобраться в чем причина таких истерик. Есть конечно кризисы разных возрастов. У меня дочка сейчас по любому поводу кричит, чуть что не по ее. По возможности переключаю ее внимание на что-то другое.