Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А ми вчимося як раз вміти розрізняти своє - чуже. Ніколи Яні не дозволяю брати чужі іграшки, вчу,що треба запитатися дозволу,і якщо не дозволять - то ніц не поробишь.Це чужа річ і ми на неї права не маємо. І так само ніколи не буду її заставляти ділитися своєї іграшкою,якщо вона того категорично не хоче.Це ж її річ, а я її мама і маю відстоювати інтереси своєї дитини. Але при тому намагаюся спонукати її до того,щоб вона не боялася ділитися. Інколи вона ненадовго дає свої іграшки іншим діткам.А спочатку просто тікала або навіть билася, якщо хтось просив в неї іграшку. Так що жадібними ми не виростем, сподіваюся)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Якби в мого малого інша дитинка відбирала іграшку, то я за те, що він може не давати.
Іграшка його і хай розпоряджається нею як хоче.
Буду вчити, що чужого без дозволу брати неможна, а також вчити обмінюватися.
Але віддати нашу іграшку, щоб хтось замовк - оце ні.

В нас сьогодні ніч і ранок капризів.
Вночі з 1 до 3 не спав. Щось скакав по ліжку, сміявся, хнюкав. Та в мене правило - вночі дитину не розважати. Так що розважав себе сам. Правда я в роті мазюкою памазала, бо думала, що зубки турбують.
Зранку нічний концерт продовжується.
Їти-пити я запропонувала, десенки помазала. Тепер як оре, то я просто не реагую.
перестає плакати - починаємо бавитися

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я також проти цього, надіюсь що не прозвучало так ніби я кажу віддати своє аби догодити іншому. Це все маніпуляції зі сторони іншої дитини які підтримуються його/її батьками.

Я попробую поговорити зі своєю дитиною щоб вона поділилась а з іншою щоб пояснити що то забавка моєї дитини. Але якщо моя дитина буде поводитись надто егоїстично то скажу що ділитись таки треба.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, з тими іграшками у нас часто були історії. Іноді навіть просто не хотілося йти на майданчик - щоб не провокувати крики і плачі моєї малої (малий якось спокійніше реагує). І скільки свого ми не брали - і ровер кльовий новенький, і лопаточки- відерка яскраві, чуже завжди було миліше Пам'ятаю, приїхали з щойно купленим велосипедом на майданчик, а вона побачила в сусідської дівчинки старенький ровер, і - хочу!...
А ще мені запам'яталося таке: мала завжди на майданчику просила в одного хлопчика сусідського іграшки, а він з нею ніколи не ділився і не мінявся. Плачу було! Але, як кажуть, історія повторюється - тепер з моїм молодшим гуляє часто молодша сестричка того малого - то тепер вже мій Северин їй не дає свої іграшки

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Про візочки:
Мій Мирослав влітку також з візочка вилазив і запхати його туди було несила... Я не могла з ним далеко ходити гуляти, тільки біля хати. Виїжджали на прогулянку в візочку, повозився півгодини, потім вилазив і все. Далі на руки і з рук не злазив, сам ходити за ручку не хотів. (та й пізно почав, у рік і 3 міс.) Потім обставини склалися так, що я намагалася носити його на руках по-мінімуму. То був жах....
Але зараз восени, десь після півтора року, гарно сидить на вулиці в візочку. Може захотіти вилізти і походити по травичці чи тротуарі, але потім гарно сідає. Я кажу, що на руки його взяти не можу (є причини), і щоб далі їхати, треба сісти в візочок, то він сам залазить. А от з татом гуляє тільки на руках (ну, або пішки) - тато сильний, високий, з його рук все добре видно...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас то саме, але вона свої пасочки чи візочок не то шо нікому не дасть, але кричить коли хтось до них наближається або вже дивиться. І пояснювала і кричала, і просила і била, все даром. Тепер просто беру на руки і йдем де нема дітей коли такі крики. Все чекаю що пройде, а коли????

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

як маленьким так і старшим діткам хочеться покапризувати. коли моєму було 1-2 роки проблем з капризами практично не було. а от зараз у 4,5 коли вже все розуміє, але забаганки змінились і бажання "хочеться" теж посилилось, стало набагато важче. зараз намагається перебирати у їжі, але вже тоді, коли сніданок-обід-вечеря стоїть на столі. тобто "а якраз того я їсти не буду" , хоча перед тим називала кілька страв для вибору. та я не похитна, вибрав це от тепер прошу гарно поїсти, щоб мама була тобою таким чемним задоволена. в поведінці теж проблеми бувають. іноді сварю, буває і по дупі, коли на слова ніяк не реагуємо або наказую іншими способами. я думаю що кожен з батьків бачить, який підхід виховання є ефективним саме для їхньої дитини. бо це ж вже особистості і відповідно для кожного є свій метод сприйняття правильного-і не правильного. звичайно перш за все має бути діалог

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Привіт! Може хтось порадить,як відівчити свого 4х річного синульку від комп"ютера, бо як не пограє вдень 2-3рази по 15хв. а то й більше "Гонки",то починаються істерики і плачі.Я вже свару, можу дати по дупі,але ніякого ефекту! Теж саме маємо з "солодким",практично нічого не їсть(вибирає),а Цукерки їв би цілими днями.Ще й не хоче сам їсти,треба годувати,а так як в нас ще є 3х міс. братік,то я не встигаю...Малий може ходити пів дня голодний,хіба якесь печенько,йогоурт і т.д....Дякую.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

2 рази по 15 хвилин - не так вже й багато, у нас в малої був період, що годинами не могли відігнати. Ми тоді їй підсунули розвиваючі ігри, щоби хоч якась користь була. Зараз заспокоїлася, запускає собі мультфільм і йде бавитися ляльками. Але звуковий фон мусить бути! По дупі в даному випадку навряд чи допоможе, тут хіба чим-небудь іншим зацікавити, хоча зрозуміло, що вам це буде проблематично з другою маленькою дитиною на руках. Нам у такій ситуації дуже допомогли сусідські старші діти - з ними мала забувала за комп. За їжу також боремось зі змінним успіхом, деколи допомагає надурити - сідаємо їсти самі, а їй не даємо, деколи вона не ведеться, і нікуди не подінешся - стараємось вибрати щось корисніше з солодкого - сир зі сметаною, фрукти. Примусово не напихаємо ніколи, боїмося, щоб не спротивилась.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а ви не думали, що проблема власне тут, може йобу бракує уваги, він почувається самотнім, думає що ви його не любите? Пробуйте його залучати до справ по догляду за дитятком ну і не забувайте про його улюблені заняття, частіше повторюйте, як ви його любите.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Забрати комп"ютер. Поламався, тато забрав на роботу чи ше шось...Переключити увагу на книжки, побільше гуляти на вулиці, тобто зайняти дитину активними іграми. З солодким аналогічно - забрати з хати, тобто при дитині не діставати і не їсти. Запропонувати альтурнативу у вигляді смачної здорової їжі. Те, що він голодний ходить-то не страшно, якщо геть зголодніє - сам їсти попросить. Але солодощі з поля зору прибрати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене молодший інколи може іжею перебирати, тоді дуже допомагає строга дієта Півдня на воді і їсть те що мама дає. Я не роблю дітям різких обмежень, завжди запитую що саме хочуть їсти, але коли починаються фокуси (я вже не хочу бульбочки, звари мені макарони, а я хотів не такі макарони, дай мені ще помідори, не буду, дай салату...) мене трафляє. Їжу забираю зі столу і все. Ходіть голодні. Допомагає.

---------- Додано в 14:33 ---------- Попередній допис був написаний в 14:29 ----------

Компутер паролиться, на телевізорі блокуються канали. Спокій. Це все звичайно супроводжується довгими бесідами на тему чому дітям не можна довго дивитися мультики, але бесіди без кардинальних дій - трата часу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

З нашою так легко не обходиться - може не їсти набагато довше. Але такі причуди у неї не кожного дня, хіба деколи заходить.
Я ще звернула увагу, що з віком у неї смаки міняються: якщо у півтора року вона в один день відмовилася від молока, причому одного разу випадково випила ковток, то нею буквально тріпало, то зараз (у шість) любить собі горнятко вдудлити. Каш також не переносить, хіба деколи мюслі з молоком (а ще краще просто так, з пачки ). Десь я читала пояснення, що у деяких дітей поганий апетит буває через низьку кислотність, але це не смертельно, переростається. Головне, так як вище написали, з одного боку насильно не годувати, а з іншого не давати на голову залізти, моя свекруха так дитину розпацькує: тільки мала скривиться, що телятина їй не підходить, так бабуся відразу летить купувати курятину, не підходить картопля шматочками - тут же робиться пюре. Вдома таке не проходить.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

о, то видно у бабусь таке. Правда у моєї свекрухи взагалі пунктик - всі мають бути нагодовані і то до верхньої кришки... мені б такої порції на 3 рази вистарчило...
"ой, він не хоче того пити, може то інше горнятко взяти... ось це, о, йому сподобається..." і понеслась душа в рай. Кажу "які горнятка?! захоче пити - буде. Ні - гуляй... буду я їжу по тарілках різних перекладати, авось в якійсь йому квіточки більше сподобаються.... СЧАС!"

ось сьогодні. Їв спокійно макарони, а тут чогось вже не те - давай плювати. Насварила, заставила прибирати наплюте під ноги. Через якийсь час з зупою та ж історія. А далі давай просити цукерку. Кажу "або зупа, або ніц. а цукерки точно не дам!" нив, плакав... тепер жує чорний хліб з водою... мачуха, нє? а іноді мус, бо такі витрибеньки не підтримую точно!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та де... не тільки. Так розпацькали мого чоловіка його мама але я їй не дивуюсь, бо він був в неї хлопчиком-мізинчиком якого вона народила коли їй було 40 років. Той старалась йому догодити а він виріс егоїстичним пацєм, бо нераз таке може своїй мамі сказати що мені волосся дуба стає і то нізащо, а тільки тому що йому так захотілось. Вредотина. Мені його маму шкода.

А он що до моїх, то вони пробують все що я варю але їдять тільки вибране. В мене готується подвійно - одне для дітей а решта для дорослих. Кожна дитина їсть інакше але вони можуть цілими днями бігати і бавитись і забувати про їжу а потім коли йти спати - МАМО! Я ГОЛОДНИЙ!!! :D:D:D

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ми так вчора старшого спати заганяли, поки не зізнався що голодний і не спатиме поки не поїсть
Мої теж можуть вибирати із того що є, але ж не на голову вилазити. Капризуєш - значить не голодний. А моєму колобочку не зашкодить і два дні не їсти так що я не переймаюся сильно

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас з їжею, тьху-тьху, проблем якось не було і нема...Хтось би мене назвав поганою мамою, але їсти малому даю тоді, коли він сам попросить, тобто його ніхто ніколи не годував насильно. Перед вулицею чи сном перепитуємо, чи хоче їсти: як хоче, даємо, як ні-ну то йде так. Може тому вибриків з їжею теж ніколи не робив, їсть те, що дають, не перебирає...Знаю, звичайно, що йому подобається більше, а шо менше, тому готую часто таке, шо він точно буде їсти залюбки
Ну а сльози і капризи спочатку "йдуть до ванни" (то у нас в хаті місце таке, де єдино можна плакати), а потім спокійно пояснюється, чому не можна і яка буде альтернатива (мультика зараз не буде, бо треба прибрати іграшки).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мені на апетит своїх діток нарікати гріх, та і я вже знаю що люблять- те і готую(але вони в мене практично всеїдні))).А на капризи реагую в залежності від ситуації. В основному стараюсь пояснити, але іноді приходиться реагувати і силою. От наприклад у мого 4-річного сина є товариш з яким вони найбільше бавляться і він запросив мого до себе в гості. Коли я через годину прийшла його забирати почалось: я ще не хочу, хочу тут спати, хочу тут їсти...Після кількох хвилин роз"яснювальних розмов з мого боку і включання ще більших звукових ефектів з його- взяла на руки і принесла додому. Після цього випадку в гості до того хлопчика він не ходив 2 тижні. Це подіяло

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

на днях малий був в бабусі( моєї мами) Коли я прийшла його забирати, то чуть не впала. картина. Сидить малий в великій кімнаті ість, за журнальним столиком, перед ним серветочкт, ножі вилки, ложки, бокал, стакан- то він відіті лє в ресторані, а баба з дідом бігають біля нього як біля яйця розбитого, компотіку- вже біжу сашенька, ще котлетку- зараз, повитирати ротика- вже....Блін, як я сварилась....ну що то за розбалування!!!! Сів на кухні, порєдно наївся і будь здоров.....

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ага, як в тому Єралаші "бєгу, Фєдєнька, бєгу!!!"

добре, що в мене малий знає, що з мамою такий фокус не пройде. а бабусі - ну ніц вже з ними не зробиш. головне, щоб не входило в систему