Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Як на мене, не бачу нічого поганого в тому щоб дати дитині яблуко на перекус.
Якщо дитина нормально їсть основну їжу, а поміж тим хоче перекусити, погризти печенько чи яблучка... ставлю себе на місце дитини - мені було б неприємно чути про себе "не знає почуття голоду, тільки відчуття напханості". Єдиний виняток - зайва вага, тоді логічно.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Але ж краще зайвої ваги не допускати, аніж потім з нею боротися, а оті постійні перекуси, на жаль, якраз тому і сприяють.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Мені мабуть в тому "питанні" повезло, бо мої рідні навпаки заспокоюють мене, що малий гарно виглядає, доглянутий, не худий і незаповний, їсть практично все що приготую (звичайно є таке чому надає перевагу). В нас такого немає, щоб за Данилком "ганяли" з їжею по квартирі, навіть якщо і не бажає їсти, зголодніє то сам попросить.
Дуже добре мати в усьому "золоту середину", не ходити, щоб тобою вітер колихав, але і не переїдати.

Це мабуть швидше до Лілі, здається що переїдання - це гріх?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Правильно, я теж сама Ромчикові кажу: "Якщо вже тобі не смакує, то лиши". Мене ніколи не заставляли доїдати. Ну то ж взагалі знудити може, як так в себе через силу три ложки запхати. Ні, їжа має їстися із задоволенням.
Є в Ромчика ліпший друг. Так його бабуся встає щоранку в 6.30, варить бульбу, сосиску, а він двічі в рот візьме, жує-жує поки не виплюне або не зригаєся. І кажу я їй, що для чого вона то робить, як толку з того нема. Мене саму з самого ранку від такої їжі би знудило (я п'ю каву з маленькою канапкою). Вечеряє той хлопчик строго в шостій годині. Потім вона вже йому дозволяє тільки кефірчик, бо все інше важке на печінку (то вона так вважає). Але все рівно там якийсь непорядок, бо в дитини рвотний рефлекс аж дуже розвинутий. На мою думку то тому, бо в сьомій ранку він ту бульбу туди, а вона назад.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Може то залежить від дитини, не знаю. Але я волію не боротися з проблемами там де їх нема.
З мого досвіду - мені ніколи не боронили в яблуці чи печеньку поміж основною їжею, і ніколи в житті я не стикалася з проблемою зайвої ваги в себе.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене так було, я вже як доросла була то батькам спиталанавіщо ви мене навчили їсти полуниці з хлібом? Щоб було ситніше. Але ж краще суп з'їсти а полуниці то десерт, не розумію, і головне що зараз мені не смакує та полуниця без доброго хліба, чорниці чи малину запросто, а полуниці -ні. І злюся на себе, але їсти без хліба не може.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Так і є, залежить, то просто я на себе рівняю.

Мені все здається, якби мене навчили харчуватись правильно, то я би не мала проблем з вагою. В моїй родині по татовій ліній є схильність до повноти, в мене вона теж є і в моєї малої очевидно теж, тому тут головне навчити корисному харчуванню. Звичайно треба у всьому мати межу, на дієту дитину ж не посадиш, але що занадто, то треба викорінювати..

.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а я перекуси поганими не вважаю. Хіба би перекуси ЗАМІСТЬ основної страви.
а так ще з садочку пам"ятаю як ми мали перший сніданок, другий сніданок, всякі там підвечірки тощо.
2 скляночки домашнього йогурту (це орієнтовно 300 мл) з печеньком або вафлею цілком вважаю гарним другим сніданком або підвечірком.
Так само яблуко десь за годину до їди є непоганим аперетивчиком.
Пункту на тому аби дитина постійно щось жувала не маю. Але цілком не проти періодично з"їсти печенько з чаєм (ну і малий поруч за мною), або якогось фрукта так само з малим.
Тому перекус від перекуса відрізняється

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Точно-точно если я знаю что через15-20 мин мы будем кушать, то говорю, подожди поедим потом печенье. Потому, что на голодный желедок напхать печеньем не проблема.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я думаю з дитиною можна домовитися щоб не було плачів, істерик і сліз, дитинка кожна індивідуальна з своїми бажаннями (захцянками), в кого з нас такого немає, у всіх свої, але її думку теж треба поважати в будь чому головне, щоб не переходило межу. Мій Стас теж така вредота часами що капець, але я намагаюся йому пояснити, по-більше говорити що і чому, і як, тоді він ніби погоджується і не кричить, не плаче. В магазині показує що хоче все що бачить, кажу в нас вдома є, і відводжу в сторону, поки що працює, до дому він вже забуває що хотів. Коли їсть мандарини, які є для всіх на столі і хоче всі кажу, що то буде Лілі, татові, мамі, бабці, і ще на другий день, то він бере ще одну і каже що буде її їсти завтра.
Один раз я ще була вагітна збиралися ми на вулицю гуляти, а наш тато саме на балконі щось ремонтував, і там чомусь була лопатка Стаса, малий почав за нею кричати, я не бачила її і не зрозуміла що саме він хоче, думала що інструмент чоловіка, вже насварила дитину, аж побачила його цяцьку, то вже і сама плакала що дитину ні за що насварила. Головне не просто правила встановлювати, а ще як їх встановлюють батьки. В дитини ж малої не 3 разове харчування (з віком звичайно переходить на рідше), а більше, я між снідонком і обідом даю фрукти, але на годинник не дивлюся, і ніколи не напихаю, ні то ні, а в баби страшенно плюється, бо вона напихає, хоче чи не хоче протест так виражає

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ото найбільша біда нашої бабусі: Петре, то ти брав, де поділося? А Петро все правду каже, якщо сказав, що не бачив і не брав - значить не брав. Шкода часом дитини.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Отак, мамцю, готувала б їсти для домочадців - знайшла б. А то вчепилась вишивки, а дитина голодна ходила )))))))))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та ні, якби бабуся більше довіряла - то було би ліпше Бабуся просить пробачення коли завинила, то не є у нас проблемою