На жаль, маминого синочка вже не переробити. Але можна його "очолити", взяти кермо влади в свої руки. Замість мами. Нічна зозуля перекукует денну)
Я живу з "маминим синочком" в шлюбі 7 років. До шлюбу ми зустрічалися майже три роки, і вже тоді я почала помічати його "замашки". Ми два рази переносили дату весілля, бо перший раз його батьки витратили відкладені на весілля кошти на купівлю хати для його брата, а потім мусили ще підгодувати свині... І це при тому, що в чоловіка були свої відкладені кошти, але він пояснював мені, що весілля повинні зробити батьки. А я приймала його думку і чекала, бо кохала... Всі весільні нюанси я вирішувала з його мамою, костюм ми купували разом, і т. д. і т. п. Весільні гроші ми рахували з його мамою. Вона дозволила собі без стуку зайти до кімнати в якій ми спали після весілля. Та не зможу їй забути, що вона викинула мій весільний букет!!! Після весілля я залишила його у вазі в неї вдома, а ми поїхали працювати в місто. Жили на орендованій квартирі. На вихідні приїхали до неї, а вона сказала що викинула букет, бо підгнили корінці квітів у воді... Для мене це був шок... А чоловік сказав, що то нічого страшного не сталося, мама хотіла якнайкраще, воно ж підгнило... На роди первістка чоловік зі мною не пішов, бо мама сказала що" колись такого не було, і того не треба", дитину сказала йому на руки не брати і не купати, "щоб шось дитині не виробив". Ще боліло мене, коли мій "суджений" попросив мене сідати на заднє сидіння, коли з нами їде його мама, брат або тато, бо він з ними так зможе поговорити. Писати можна довго і нудно... Чому я з ним живу? Кохала, і вірила що з часом він зміниться. Старалася бути доброю дружиною для нього. Але за той час я народила трьох дітей, а він моїм так і не став. Люди не міняються. Я в це вже не вірю. До них можна просто пристосуватися. Я навчилася на деякі його "виходки" дивитися "крізь пальці". Я подружилася з свекрухою, і "іноді" це використовую. Заради справедливості напишу, що свекруха моя досить розумна, сильна і працьовита жінка. Вона нас не намагається розлучити чи щось таке. І саме тому ми ще досі разом. Просто мій чоловік без неї не може. Він не може їй щось заперечити, без її схвалення він не може прийняти важливого рішення. Він її обожнює, і він перед нею в постійному боргу!!! Рятує трохи ситуацію те, що я не пішла в невістки. Але повірте дівчата, - 50 км до рідної матінки - це ніщо для "мамія". Кожні вихідні він тягнув нас до неї. А телефон - то для звітів, про які писали вище. Перед народженням третьої дитини мій чоловік поїхав за кордон на заробітки заробляти на квартиру. Руки в нього "золоті". Мама його відпустила, щоб в АТО не забрали. І я ж то понадіялась, що може тепер буде легше... Спочатку ніби все було добре, часто дзвонив, гроші мені передавав. Але так тривало десь рік. А тоді після сварки передав мамі... Вона буцім не хотіла брати, казала що їй тих грошей не треба, каже шо наші гроші для неї "морока", але мені їх не віддає... Не міняється "мамин синочок"... Я не можу дорівнятися до свекрухи, бо вона тримає три корови. А я всього то навсього сиджу з трьома дітьми (6, 4, 2 рочки), і не маю господарки. Порівняння постійні з мамою. Постійні... Я в розпачі. Надоїло те, що нема в моїй сімї якоїсь цілісності, всюди йде рівняння на його сімю і його маму. Розлучатись не хочу (хоча не відкидаю такий варіант), бо ж троє діточок, чоловік працьовитий, розумний. Але мене вже доїдає просто. Що робити? Тим дівчатам, які сумніваються ще до весілля раджу однозначно: ТІКАЙТЕ!!! Далеко і швидко. Ви їх не зміните. І чим "дальше в лєс, тим больше дров". Тікайте дівчата. А переконую себе наразі, що така моя ДОЛЯ, бо як подумаю що це мій ВИБІР - б'юся головою об стіну...
@Iryna Babik не беріть дурного в голову! Майже всі чоловіки " мамині синочки" Я і про свого можу так писати, ну не 100%, але є таке, що мамі не може відмовити, а вона вміє ним маніпулювати, сльозу пустить, ну як тут відмовиш? Я йому намагаюсь "очі відкрити" вже 10 р, безрезультатно! Все для мами і сестри! Хоча дома є ще тато, Слава Богу здоровий, але то не то, що СИН!))) Мій чоловік любить мене і дітей, я бачу як він розривається, нервується, але то вже таке виховання, буде їм винний до кінця життя. Я вже звикла до того, якщо під настрій поганий попаде, то вискажу чоловіку все що про них думаю і заспокоюсь))) Батьки не вічні, і через таке руйнувати сім'ю не варто! Треба перебиратися чим подалі!)))Звичайно, гроші мамі передати, а не вам, це вже зайве! Ви повинні з ним поговорити, сварки-сварками, але гроші в сімейний бюджет, де на них чекають 3 дітей!
які сварки з чоловіком коли він купу часу на заробітках? та він вас, майже, покинув. Ніяких сварок, а тільки ділові питання- коли і скільки, як діти, мило і розумно балакати. Про що ви з ним говорите? Які маєте сподівання? Рік на заробітках? Прокиньтесь тримайте з ним рівні стосунки, бо ви залежні від його грошей. А самі рухайтесь десь на роботу, попри все, маєте дбати про себе і про дітей.
Не згодна з вище написаним, не всі чоловіки мамінкіни синочки. Якщо у вас такий, то потрібно терміново щось вирішувати, чи він живе своєю сім'єю або сидить під маминою спідницею.
--- дописи об"єднано, 13 Вересень 2017 --- Та нема наразі відчуття, що він нас покинув. Просто нема "нічної кукушки", тому сварка інколи і виникає на рівному місці. Та й говорити є про що. Щоб покинути сімю потрібно прийняти тверде рішення. А рішень він не звик приймати сам. Свекруха його до цього не штовхає. Троє внуків все таки... "тримайте з ним рівні стосунки, бо ви залежні від його грошей" - стараюсь звичайно. Але я жива людина, і інколи емоції беруть верх. І тоді тато дітей біжить з грішми до своєї мами. Це нормально? Як реагувати якщо таке повторюватиметься? Рухатися на роботу? Я б не проти. А дітей де діти? (6, 4, 2 роки). Найменшій ще й трьох нема. Середня в дитсадку. Найстарший пішов в перший клас. Я зовсім не байдикую. Але планую з літа піти. А поки що гріш ціна його заробіткам, якщо я ще маю сімю забезпечувати? Яка ж тоді його роль в сім'ї? Ще таке на себе взяти? Ні. Приїде, лишу його з дітьми, а сама піду на роботу.
Вам на роботу йти не можна, з ким дітей залишити? Тим більше навіщо він вам тоді взагалі потрібен, якщо ви будете ще й працювати?
А чия то була ідея їхати на заробітки? З Вами радилися? Коли би ви попросили вертатися-він би вернувся?
дівчата ви впевнені що про "замУжність " говорите? Про маминих синків---- ми, жінки, інколи перебільшуємо. .. Та і, палажу руку на серце, кожна мама хлопчика хоче, щоб він їй допомагав, дзвонив, втішав..іт.д.....То чому так не любимо це у своїх чоловіках? В мого чоловіка також бувають "перегиби", бо він любить свою маму... Хай це не завжди подобається мені ( і я можу пожалітись коліжанці, йому, чи ДП) , але це нормально. І з цього потрібно виходити. Нормально любити свою маму і в 20 і в 30 і в 50 років... А от порівнювати--"а кого ти більше любиш"---от це не є нормально ні в 5 , ні в 25 років. Я не можу сказати, що я люблю свекруху, чи що у нас теплі стосунки....але однозначно - я її поважаю, бо люблю її сина. І рахую своїм обов*язком запитати його час до часу--" ти дзвонив мамі?..в твоєї мами скоро ДН ..що подаруємо іт.д." І для мене це нормально.
Приїде, лишите. Навіть він сам того може захотіти. А через деякий час будете мамою-зозулею, яка підкинула йому його ж власних дітей. Поговоріть з ним, чого хоче він сам і як він бачить подальше життя. Вам легше буде самій після цього оприділитись як жити далі.
@nibysh там мало інформації. Як на мене у всьому має бути міра, телефонувати мамі і патити про її здоров`я то одне. А телефонувати і проводити звіти , то зовсім інше...Ще залежить яка та мама, і який вплив здійснює на сім`ю. Бо коли їхати від 3 дітей(читай кинути жінку саму з 3 дітьми) і навіть грошей не присилати, то мені вибачте....Перше форумчанка має ідентифікувати для себе, що є добре, а що зле. А далі пробувати вирівнювати ситуацію. Однозначно того мужика треба вертати додому. Раз. Два форумчанці не тупо йти на роботу, і кидати дітей. А поділити час на 3 частини: ти з дітьми. я з дітьми. і ми всією рожиною разом. Питання свекруха також треба продумати, бо її руйнівний вплив на родину на перший погляд може бути не помітний. Питання хто придумав ті заробітки?
Я не зовсім підтримую те, що жінка повинна сидіти вдома і не працювати. Ось тепер така ситуция вийшла, чоловік на заробітках і справа може скінчитися розлученням, ще й теща заважає. Але три дитини ... назад дороги немає, або терпіти або шукати нового чоловіка і йти, так як роботу знайти нелегко
@nibysh а мене хвилює питання за що мають жити 3 дітей. коли тато гроші віддає бабусі, а мама без роботи на разі, і знайти роботу зараз не має можливості, у зв`язку з малолітністю останніх. Чого свекруха дитячі гроші триимає, я би особисто подавилася канапкою. коли би знала, що мої онуки кинуті напризволяще....Тому я піддаю сумніву слова форумчанки, про мудрість своєї свекрухи. Але то моє бачення.
Справа може закінчитись завжди чимось. а от вже "чим", то залежить лише від нас. І в мене є одне найважливіше правило життєве...."з кожної ситуації є як мінімум три виходи. І від того, що вони мені не подобаються , варіантами вони бути не перестають" --- дописи об"єднано, 13 Вересень 2017 --- @iragonzales, а я піддаю сумніву взагалі усю інформацію, що не з перших уст почула. Тому не раджу ніц конкретного по ситуації, лиш вказую на деструктивність розуміння "замужества"...
можна взагалі багато чого..але мус почати з першої сходинки--розуміння себе і своїх сімейних "уставів"..
