Лікарі і вимагання грошей: Довіддячувалися?

Пенсійний фонд взагалі планують ліквідувати. І кожен буде сам за себе, без сподівань на державу. Як в "цивілізованому світі", як кажуть наші владоможці. Тому найкраща страховка на старість - це власні заощадження і добре виховані діти. А інакше навіть не знаю як бути. От тут була тема "Плачі за Совком" так от, тоді стареньких аже так не принижували, або я не все знаю про той час. І система медична якось краще працювала так - були "блати", але не в таких кількостях і не було такого здирництва. Бо зараз нарікань у людей купа і медицина така, то бачимо, без грошей як не заплатиш тоттвої проблеми, альтернативи не зробили. Лише мізерні зарплати у лікарів, і людям все обрізають, а пенсіонерми які по 40 років чесно відпрацювали і на старість не можуть без грошей нормально лікуватись? Навіть не уявляю як ім образливо. І ще добре, якщо діти і родина є, яка допомагає.

 

я про те ж.
А смішні зарплати не тільки в них.

 

Залізний? Такого не пригадую. То була тоненька скляна трубочка, яку купували там в аптеці внизу. А вам ставили залізний? То може такі "казенні" в них є? Жесть, звичайно. Я б вже тих пару гривень дала щоб купили нормальний катетер, ніж таке.

--- дописи об"єднано, 14 Червень 2016 ---

Я народжувала на Мечнікова, за Батальну не раз чула негативні відгуки.

 

у мене не було ні копійки, а чоловік не привіз ще гроші тоді.

 

хоча бували в мене ситуації, коли лікарі допомагали і не вимагали грошей:
1) після однієї з операцій (через декілька годин) пішла я в туалет, але так і не дійшла, бо почалася сильна кровотеча, як з відра полило. то взяли мене зразу зупиняти ту кровотечу, зашивали там якимось нитками дорогими, але вже ніяких грошей не брали. ще й запропонували чоловікові лишитися зі мною ночувати в палаті. ну хоч це можливо тому, що я була сама в палаті і на поверсі ніби теж, бо чергові лікарі і медсестри були поверхом нижче, так би до них не докричалася)
2) ще якось після загального наркозу довго не могла прийти до тями, а потім вже як просиналася, то не могла дихати, мені там трубки якісь ставили, чи шось таке. і анестезіолог був весь той час біля мене, чоловіка правда вигнав з тої реанімаційної палати. а потім не брав гроші, тільки за ліки, і переживав (на відміну від лікаря).
такшо багато напевно ще залежить від людини, чи від того на скільки ті люди залишаються людьми, і не думають тільки про гроші.

 

Капець. А по 500 грн. не хотіли збирати? Я про ренген в своїй поліклініці таке знаю: от коли робила недавно флюорограму, то ні з ащо не платила, плівки не купувала, а коли рентген на ніс робили колись, то казали плівку купити (то брала в аптеці за 9 грн. вроді). Мабуть флюорограми державою фінансуєтьтся. А от що в лікарнях собі дозволяють це жесть. Цікаво, а якщо до їх керівництва звертатись (наприклад до головного лікаря, чи в відповідні їх керівні відомства), то реакція була б? Чому ж всі хто з таким стикався мовчать і не звертаються в відповідні органи чи до керівниицтва? Настільки безнадійно?

 

Медінститут...мама подякувала і відмовилась від тої постелі. Принесла собі з дому.

Так, прооперували вже маму, в четвер. Видадили повністю щитовидку. Мені лікар на телефоні показував те, що видалили. Сказав, що по факту розміри були значно більші, ніж на УЗД показало. Вже мама вдома, все ніби добре, але через те, що кров дуже рідка, збирається цукровиця і мамі сьогодні поставили знову дренаж. Лікар каже, що це нормально і не лякатись, не знаю, побачимо...Може треба буде зробити один укол для згущення крові.

 

Нє, то не плачі ))) то реально дуже добра система. Вона працює дуже успішно у кількох розвирених краінах. Не пригадую де, бо давно дивилася ту передачу, але таке є. Але і податок на ту медицину там платять великий. А от там де медицина страхова, є багато проблем. Власне саме через те, що страхові компаніі зацікавлені в тому щоб не платити.
А ще в якійсь краіні всі ліки в одну ціну. Наприклад, будь що коштує 20 дол. І то до коштує один цент, і то, що коштує дві тисячі. В такий спосіб дорогі ьіки роблять доступнішими. А лікарям за те, що до них менше хворих звертається, у порівнянні з попереднім роком преміі дають. Бо це значить, що вони добре про пацієнтів дбають.
А страховка це в першу чергу бізнес. Ну і не завжди людина може купити собв ту сраховку, втрата роботи, працездатності і т.п. і все, на законних підставах таку людину не лікують. Якщо страхування державне, такого не станеться. Не все совєцке було поганим. Система дрбра була, але іі спростили, дали мізерні зарплати лікарям, мід гаслом"хароших врачей больние прокормят, а плохіє рам нє нужни" ну і воно докотилося до того до чого докотилося.

--- дописи об"єднано, 14 Червень 2016 ---

Я теж )))

 

Брата у вівторок прооперували, а випустили в неділю -- бо то Паска була. Якби не свято, то би довше тримали. А в кого оперувались?

 

маму тут оперували у 2 хірургії. Правда палата була платна. Але за 100 грн - чисто, душ-туалет в палаті, телевізор і чистенька яскрава постіль, як у готелі. Рещта палат ( неплатних) тут , звичайно, жахливі. Постіль є лікарняна, але вона брудно -сірого кольору.Тата оперували у 3 хірургії. Тут все плачевніше, як у 2. Тут за постіль одразу попередили, що можуть надати свою, але краще все-таки брати з дому . А післяопераційна палата в третій хірургії, це взагалі як із фільму жахів- все обдерте, залізні страшні ліжка, облуплені тумби, здертий до дірок лінолеум на підлозі, 4 ліжка, стільці для родичів і штативи з капельницями - пройти взагалі нема як.

 

Думаю реакція була б. Але коли про "благодійний" внесок повідомляють за день до операції і почуваєшся хижо-безпомічно, і потрібно ще придбати списки ліків, знайти донорів крові і т.д., то вже якось не до того, щоб відстоювати справедливість. В жодному разі не виправдовую себе, але направду, в стресовій ситуації все сприймаєш по іншому і вже зараз пробувала б з тим боротися. Рентгени робили десятки разів (руку ніяк не могли скласти), то щоразу доводилося або плівку купляти (в аптеку на 1-ий поверх спускатися з досить громіздкою конструкцією на плечі), або платити за плівку на місці. Для екстренних випадків - важких травм, ДТП, травмованих безпритульних, в відділенні все ж є і плівка, і гіпс.

До тепер згадую, як в поліклініці відмовили в проходженні комісії і продовженні лікарняного і закрили лікарняний з приміткою: "Приступити до роботи з..." за 3 дні до операції, з переломом правої руки, просверленим ліктем і складною шино-гіпсовою конструкцією на руці й загіпсованим тулубом. Може в тому і був сенс, бо рішення начебто обгрунтували і запевнили, що лікарняний можливості продовжити немає (то після 100 днів).

Причини назвали 2: 1) лікарняний дадуть ще максимум на рік, а за рік я ще не буду працездатною; 2) в мене і так інвалідність є по іншій причині, то і пенсія по інвалідності є, а я ще й лікарняний отримувати захотіла.

Але, млинець, до якої роботи могла б приступити в такому стані. Так, сама винна, що залишила все так, але не було сил боротися і відстоювати права в такому безпорадному стані (не могла ні вдягнутися самостійно, ні добратися в поліклініку/лікарню самостійно (було важко рухатися, власного транспорту немає, а на таксі і так багато коштів витрачалося, ще й комусь з близьких постійно потрібно було з роботи відпрошуватися, щоб супроводжувати).

 

ну ви ж не маленька.
Одне діло воювати в поліклініці, а зовсім інше коли дитина в гострому стані і ніхто без грошей не дивиться, то важко бігати по керівництвах. Але тому це й уродська система, бо вона ловить тебе в такому стані, коли спротив практично неможливий. Добре як є кому повоювати і є час, а як нема, тоді починається жесть.

 

В Медінституті (проктологія) так.
І до свекрів підійшов саме хірург, сказав, скільки потрібно оплатити за послуги анестезіолога та молодшого медперсоналу. І скільки мінімум за його послуги. Але добряк попався, сказав перше заплатити підлеглим, а потім вже йому.

 

якби то було так, але це не мій випадок... на жаль про наслідки я прочитала у інструкції до препарату

 

100%
Рідна бабця на цілу палату випитувала, скілько тра за укол давати.
А коли я повезла її на платний аналіз в приватній лабораторії, то мало мене не з"їла по дорозі, бо ж мож було дати медсестрі, і вона б зробила в лікарні той аналіз. Дешевше б вийшло.
грр
А Ви б бачили, в яких умовах вона лікувалася на Топольній. Від тієї обдертої палати можна було здоровій людині захворіти.
Найгірше, що достукатися до неї я так і не змогла.

 

А з бабцями то без варіантів. Дивлюся по своїй. То вже і вік, і якісь свої переконання.

Але раз вже тут пишу, то згадаю свої лежання в лікарнях (на щастя нічого страшного). Може щастило, але ніхто ніколи не натякав на віддяки. Останній раз лежала якийсь час сама в палаті. Треба було колоти уколи. Чесно, раз запропонувала 20 грн. Медсестра впевнено (і навіть з обуренням) відмовилася. Я втішилася

(не звикла до того пхання грошей по кишенях)

і більше не пропонувала. Хоча в інші дні були інші медсестри. Всі прокололи гарно.
Тому думаю, що все залежить від людини. Як мабуть в кожній галузі серед лікарів є совісні, а є ... ну які вже є...

 

а я ще один випадок згадала (в мене було декілька операцій, то й спогадів багато)
після операції завезли мене в палату, вже проснулася, але ше так не все розуміла, сонна була. і перше, що пам'ятаю, то стоїть наді мною якась жінка в лікарському халаті (чи то анестезіолог, чи медсестра не знаю) і каже, що треба за ліки і за її послуги гроші віддати. а чоловік тоді якраз десь вийшов, то я кажу, що десь на коридорі він має бути, то йдіть йому і скажіть, бо я точно не знаю чи є в мене гроші і де а ще чи то вона, чи хтось інший каже, що йдіть там з медсестрами розрахуйтесь, бо вони не йдуть навіть додому, чекають на гроші
просто переконуюся, що самому в лікарні, ще й після операцій важко. добре, щоб був хтось з близьких, рідних, які би бігали і всіма тими грошовими, і організаційними питаннями займалися.
ше й ті пріколи і жарти лікарські не зажди пацієнтам зрозумілі і доречні. от теж чоловік питався чого одна з операцій довго тривала і чи все добре, то йому пожартували, "що це ж не курку різати, що швидко". ну та мало би бути смішно

 

В мене тато там оперувався кілька років тому ніхто і слова не сказав про якісь гроші. То, напевно, ще від лікаря і його команди залежить. Ми віддячилися, звичайно, але вже після. І це зовсім не завадило лікарю прибігати у вихідні, бо тата прооперували в п'ятницю , дивитися як там і шо, і бо сестричок відзвонювати щоб подивилися як там справи. Хоч був черговий лікар.

--- дописи об"єднано, 15 Червень 2016 ---

За оплату постелі, не скажу, бо тато з іншоі області, то ми все через касу платили, то, напевно, та постіль туди вже входила.

 

Лікар теж приходив після операції. До операції тільки ліки купили.

В мене до професійних якостей хірурга поки що претензій жодних. Сподіваюсь, через кілька десятків років здорового і щасливого життя мого свекра зможу свої слова підтвердити.

Постіль таким хворим треба міняти часто, і в якому вона буває стані в перші дні після операції, той, хто таке пройшов, знає.
Але оте нахабне вимагання коштів за заміну постілі (подертої, сірої, жахливої), в той час, коли людина тяжко відходить після складної операції, просто добило.
Ми теж, після того, як свекруха нам про це розповіла, принесли свою постіль (включно з подушками і ковдрою) з хати.
Хоч після того відділення постіль довелося викинути.