Люди в білих халатах: чорний список

Саме так, ми теж Іринці заборонили категорично будь-які ігри, три дні валеріанки до ванни і все пройшло.

 

Я теж в цьому переконалася,що це через ігри на планшеті і мультики постійні по телевізору.Тому обмежила доступ до цього,то дійсно все пройшло і не треба було пити ніяких заспокійливих і психотропнх препаратів,як приписав нам Свинаренко..

..

 

Вчора ми поховали нашого півторамісячного сина Ярчика. Поховали наше маленьке сонечко через злочинну халатність і відстуність кваліфікованої медичної допомоги.
Кілька тижнів тому Ярчик захворів на кашлюк. Знаючи, наскільки ця хвороба небезпечна для півторамісячних дітей, як тільки в дитини сталися перші приступи апное, ми в понеділок, 28 грудня, звернулись в інфекційну лікарню за допомогою. Нас заспокоїли, що стан дитини не важкий, і щоб попередити ускладення, сина поклали у відділення інтенсивної терапії під постійний нагляд спеціалістів і "відповідальність" лікарів. Дитині призначили стандартний набір - антибіотик і синекод, для пригнічення кашлю.
У вівторок зранку, 29 грудня, зробили рентген, сказали, що нічого страшного немає - лише дуже незначне запалення легень і легка дихальна недостатність, але в цілому нічого страшного, він ж під наглядом спеціалістів. Під вечір вівторка, незважаючи на ліки, напади частішали. Однак Ярчикові продовжували давати стандартний набір ліків + літичну суміш, через що син постійно перебував у напівсонному стані.
У середу зранку, 30 грудня, почали використовувати кисневу маску. Напади ставали все сильнішими та тривалішими, але лікар, який чергував у середу і молодший медичний персонал, всупереч здоровому глузду абсолютно нічого не робив, щоб хоч якось виводити сина з тих нападів.
Якщо у попередні дні медики під час нападів проводили постукування по спинці, щоб допомогти синові відкашляти слиз, інші маніпуляції, щоб скоротити приступ, то у середу медперсонал просто стояв і спостерігав як Ярчик задихається, синіє, втрачає від нападів свідомість. Тільки після втрати свідомості медперсонал накладав на обличчя маску з помпою і починали його відкачувати. На всі мої благання хоч щось зробити і рятувати дитину, мені в грубій фомі відповідали, що нічого робити не треба, то така хвороба, треба чекати і він сам все відкашляє.
Стан дитини погіршувався на очах, дитина під час нападів ставала баклажанного кольору, я благала зробити хоч щось, а мені говорили що "це така хвороба". Коли я о 21-ій годині прийшла годувати дитину, Ярчик вже лежав обколотий заспокійливим в напівпритомному стані, білий як простирадло і з синіми нігтиками. Зіниці були неприродньо звужені, і при затінені рукою не розширювались. Я була в істериці, покликала лікаря, звернула його увагу на колір нігтів і звужені зіниці. Лікар на мене накричав, сказав що це добре що зіниці звужені, і треба чекати далі, і взагалі "що ви від мене хочете?". А я хотіла, щоб моїй дитині надавалась адекватна медична допомога, щоб мого сина, маючи для цього всі засоби і обладнання рятували.
Вже о 1-ій ночі 31 грудня мене до дитини не пустили. Лікар повідомив, що стан різко погіршився і дитина знаходиться на штучній вентиляції легень. Коли вони вводили трубку в дихальні шляхи, виявилось що в бронхах був згусток зеленого слизу, який перекривав дихальні шляхи. Вони бронхи санували і підключили дитину до аппарату. Ще кілька раз вночі я приносила дитині сціджене молоко та мене більше до нього не пустили. А зранку 31 грудня повідомили, що "на жаль, сталося найгірше". Вони героїчно декілька раз запускали серце, зробили "все що могли", але о 8-ій ранку моя дитина померла.
Згідно висновку патанатомії моя дитина померла від набряку мозку внаслідок кисневого голодування. Тобто у відділені інтенсивної терапії за три дні моїй дитині не відтягнули слиз з дихальних шляхів, не переконались, що дихальні шляхи чисті, довели до набряку мозку і почали реанімувати, коли було вже занадто пізно.
Жах ситуації у повній безправності пацієнтів в реанімації. Я мала можливість все це бачити тільки тому, що моя дитина знаходилась на грудному вигодовуванні, і мене мусіли пускали її годувати. Інші ж батьки мають всі шанси, віддавши дитину таким горе-лікарям, ніразу після того її не побачивши, почути "ми зробили все що могли, але сталося найгірше". Лікар-вбивця, який довів мою дитину до такого стану Pavel ChernenkoПавел Черненко | Facebook

 

Чому Ви не звернулися до іншиx лікарів бачучи таке відношення до маленького?

 

Ще напишу, без імен, а в загальному, бо стосується медперсоналу лікарні на Орлика. Лежали ми в 10 днів з очками в дитини були проблеми. Від закупорених канальців нагнало стільки гною що ока не було видно. То в неділю потрапили туди. Паталогія новонароджених... ремонт, палати двомістні з туалетом і душом, теплота і на тому все закінчується. Нас вела дружина гол лікаря лікарні. Вона видалась мені впринципі нормальною людиною без гонору. Вела нас , давала поради, лишній раз не заходила, так якось вела роботу але сухо то все. Окуліст туди приходить тільки по четвергах!!! з поліклініки, така фіфа мого віку з короню на голові. Спеціаліст який вона незнаю бо після лікарні я б до неї не зверталась. Але суть не про то...
Медсести - царь і головний лікар в одному лиці. При тому всі і на всіх змінах. Таких стерв зустрінеш не часто. Заходячи в двері вони вже хочуть грошей, певно наперід. Відношення їх до мам жахливе. Все робити треба самій. З дитиною ніхто не залишиться якщо треба вийти до чоловіка за речима чи ліками. Там 4 разове харчування, але ж як туди піти, не залишиш малу дитину саму. Старша медсестра то все покриває. Селять до дитини з жовтушкою , дитину з стафілококом. Якщо мама не підніме скандал то так і буде.
Палати там скло прозоре перегородки. І всі 7 днів я бачила картину, як двійнята, які лежали без мами, плакали практично постійно. Жодній зміні не було до них діла. Суміш приносили дівчата вчасно. Там по годинах, 3,6,9,12. А медсестри годували вже холодною коли хотіла. Годували правда то голосно сказано. Підпирали пляшки і йшли. Підгузки міняли рідко. Напевно кожна мама, ходила до них в сестинську і казала що плачуть ті двійняти. Відповідь одна, а шо ми можемо зробити???... сидіти на дивані, їсти цукерки з чаєм і плювати семкі. Ми були всі вражені тим відношенням до новонароджених дітей. Всі медсестри однакові. Я зрозуміла платиш ти чині там буде робитись бардак. Мам же немає щоб проконтролювати.
То мої найгірші спогади про це відділення. Я ще сама не привикла до дитини, вона до мене, не налагоджене гв, щей медсестри нелюди. Бо вночі чи пізнім вечором питати поради приходилось у них. Сама багато чого незнала тоді. То ще крику можна було наслухатись чи маю я освіту що з незнаю що робити з дитиною. Словом отак було. Нікому я не платила. Бо як зпорогу тобі уже хамлять то такі питання самі по собі відпадають.
В роддомі той що прохідний двір , то було як небо і земля. Всі адекватні люди.
Дівчата з Орлика розповідали що таким славиться лиш оця патологія новонароджених. Де в глуху ніч до плачучих дітей ніколи ніхто не підійде. Де лежать старші дітки відношення краще і до мам і до дітей.

 

Крістіна,Лариса Валерівна, яка Вас вела- чудовий лікар. Нас лікувала ще 10 років тому і спогади у нас про неї найкращі. Правда хвороба у нас була дуже тяжка і зараз ми маємо ДЦП і весь букет хворіб.
Зараз Андрійкові 10 років і ми регулярно попадаємо на Орлика з різними проблемами. Влітку попали вперше в діагностичне відділення. Приїхали самі, дитина кричить, причину не знаємо, від крику починає судомити. 5 ранку- нас направляють в діагностичне. Приходить заспана лікар, прізвище Рак, подивилася- каже я не знаю що з Вами, будемо спостерігати. Дитина синіє від крику, далі судомить. Прошу зранку викликати невролога, нашого Куксенка, відмовляється бо за нашим відділенням закріплений інший. Добре, звоню сама, прошу Куксенка зранку спуститися. Дитина плаче і далі. Прошу санітарку закликати пані лікарку, та відмовляється і просить мене зайти в ординаторську. беру свого неходячого сина і тягну його туди. Прошу лікаря щось робити, аналізи, прошу викликати ЛОра, зробити УЗД.
та нехотячи погоджується, але я повина сама туди йти. Дівчатка, це щось- тягнути таку дитину по поверхах- але ці лікарі кажуть нам що все добре. Вертаємось у відділення, знову напрягаю лікаря, яка починає злитися, бо вона з ночі і хоче додому. На щастя прийшов Куксенко- його вердикт-живіт, нам колять но-шпу і малий нарешті засинає. Я пишу розписку і забираю малого додому під свою відповідальність. Рак нас випускає з діагнозом - віруска.
Зранку знову їдемо на Орлика, але вже по знайомству, нам знову роблять УЗД, і у лікаря шок- виявляється нам пропустила копростаз. Нас терміново направляють в хірургію, і наші проблеми вирішені.

 

Я про неї впринципі поганого не писала. Мій допис стосувався медичного персоналу і особливо у випадках коли за дитиною не мають змоги дивитись мама.

 

Так, то мова про ларису валеріївну)
Про молодший персонал зараз не знаю, 10 років назад це відділення було у 8 лікарні і я претензій не мала до них.
мала конфлікт у приймальній з санітаркою, але я приїхала туди через тиждень без малого і висказала все завідуючій.

 

Не дуже доречно таке писати..Тим паче, в такій ситуації. Хто знає, то переважно навіть по швидкій забирають в інфекційну. В подруги зі струсом після падіння теж в інфекційну направили. Але суть не в тому. Кого знаєш, куди бігти? Я перед новим роком зі свекром цілий день ходила, він мав запалення легень, при тому як ускладнення хронічної хвороби крові, ледве хрипів. Ми були усюди: в інституті крові не поклали, бо ж "сам ходить і є важчі", в пульмонології " без завідуючої не кладем", а її не було, в кардіології нема місць. І це цілий день коротко, купа грошей на таксі за 100 метрів, бо свекру тяжко йти, купу раз пояснення історії різним лікарям-медсестрам, вияснення стосунків. А поклали лише по швидкій вночі, бо вдома стало зовсім зле. Байдужі лікарі і халатні непрофесіонали - ось проблеми. Але треба добиватись. Треба. Я би до останнього судилась. Писала статті. Плювала в очі. Я побачила цю медицину. Вона вся гнила, лише за деякими винятками, дуже малочисельними.

Sent from my SM-T230NU using Tapatalk

 

В кожного свої враження. Добре що у вас було саме так. Я в палаті була одна, через палату теж по одній. Ніхто ні з ким не спілкувався. Дітки були там з різних причин. Були з запаленнями, були з важчими проблемами. В палату один до одного не заходили. Поряд зі мною були ті дітки двійнятка. І байдужість медсестр вражала. Для мене вони хамовиті і не тактовні. В коридорі з мамами ми спілкувались. І всі ходили час від часу просити їх заспокоїти діток. Ви не уявляєте як це, коли за склом розриваються 7 днів дітки.І так не має бути, щоб їх годували холодної сумішю невідомо коли. І плювати семкі то не вираз, це дійсно так було. До речі суміш заливають кип'ятком, хоч пише що має бути 40 градусів.. не ? на зауваження буркають. Щоб було зрозуміло, то самому в палаті не можна розводити суміші. Не можна користуватсь чайником. Твоюю куплену суміш забирають і тобі приносять по певних годинах стільки грам стільки ти скажеш. В такій багаторазовій баночці. Ти переливаєш молоко в свою пляшечку і годуєш дитину. Їх порожню тару миєш, і ложеш в виварку з водою з якимось розчином, який неприємно пахне. Потім все по колу. Я давала спочатку і суміш і груди. То як мені показали ті всі дії то я була в ужасі. І це назилммвається "молочна кухня". Я розумію техніка безпеки і все таке. Але з такою стерильністю і дисбактеріоз можна там як бонус злапати.
На коридорі всі мами обговорювали ттих двійнят і вс!!! ходили до медсестер проити заспокоїти дітей. Ви не уявляєте як то слухати плач обох двійнят , тож серце розривається. І ззаходячи в палату, вже було враження що я їм щось винна.
Там є два коридора і поділені медперсонал. Було що щось просила то омоене скеровувалои до 'своїх' медсестер. Хоч поверх один. Може там ситуація інша.

Відносно Лариси Валеріївни то її я в цей список не заношу. Можливо не ясно висловилась. Оглянули, проконсультували, колимо антибіотик і чекаємо окуліста. Гонору немає, звичайний лікар. Для мене було сухо. Але то таке. До прикладу п'ятниця здали аналізи все добре якщо то знімаємо катетер. Я прошу взнати результати щоб зняти катетер. Ніхто не прийшов. Медсестра не знімає бо їй не сказали і кажуть чекати ще ніч на суботу, поки не прийде черговий лікар і не подивиться аналізи і не прийме рішення. Прийшла на обід така не поспішаюча молода особа, пообіцяла що зараз гляне...я її шукала ще пів дня. А вона з доцею своєю в ординаторській бавиться.... я розумію що то все дрібнички, але для чого моя дитина ще півтора доби проходила з катетером в руці?

 

Ну так, мама винна, угу.. Ситуацiя розвивалась АЖ двi доби, критичною була останнiй день, маму всi проффессори iгнорували, 'знали, шо роблять'.. На то вчились. Але мама винна, ну та.. Не дай Боже опинитись в ситуацii, коли лiк на години i не знаєш, кому вiрити i куди бiгти.. Роблять з тебе перше дурну.. А тепер ше й винну..

 

Я в жодному разі не писала,що винна мати.

 

Я вiдповiла на допис форумлянки вище, що 'мама не була готова до ситуацii', не можу процитувати..

 

І лікаря в наших лікарнях поміняти, коли мова йде про реанімацію, то з області фантастики. Колись мала з тим проблему на Топольній. Пройшли 10-ь кругів пекла і нуль результату. Якщо вже тебе взяв один лікар, то другий йому дорогу переходити не буде. Такі в них порядки. Можете головному писати хоч 100 заяв.

 

А як на практиці це реалізувати. Як забрати з під "нагляду" персоналу дитину, яка синіє. Куди іти з такою дитиною і яким чином її взагалі довезти в іншу лікарню. А якщо ця дитина в мене на руках по дорозі дихати перестане, хто буде винний ? А це все ж таки реанімація, де дитині можуть надати необхідну допомогу. Я тільки все ніяк не можу зрозуміти, чому ж не надали.
Вже оголосивши про смерть дитини, в мене зав. реанімацією почав випитуватись, коли я стала на облік і скільки раз була на УЗД під час вагітності. На питання яке це має відношення до справи, він сказав "ну ми мусимо це питатись".
Сьогодні при розмові з зав. реанімацією, на всі мої запитання, чому ж лікар не надавав мед. допомогу, чому нічого не робив, він мені відповів "Ну це всього лише ваше бачення, насправді він все робив".
Знайшла роботу наших львівських медиків "Кашлюк у дітей перших місяців життя", де вказано, що "Усі хворі лікувались у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Менеджмент немовлят передбачав моніторинг життєвих функцій, апное, часті відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації, парентеральної гідратації. 7 (31,8 % хворим у зв’язку з частими і тривалими апное проводилася ШВЛ: 4 (50 %дітям 1-ї групи та 3 (25 % пацієнтам 2-ї групи; причинами переводу дітей на кероване дихання були часті, тривалі апное, або апное, що супроводжувалися брадикардією та десатурацією". Я не розумію, чому ж моїй дитині так ні разу не відсмоктали слиз, і не перевели на ШВЛ, а спостерігали як дитина задихається.
Ну зате в.о. головного лікаря похвалився, що в них статистика значно покращилась останніми роками, і мій син єдиний, хто помер минулого року від кашлюка.

 

Ще доповнення до портрету "лікаря", на форумі Малеча допис датований 2010 им роком
"В моєї знайомої дуже хвора дитина... лікарі не дають їй шансів на нормальний розвиток та життя. Невролог сказала, що лікування ніяке не допоможе. Вони звернулися в клініку Медікаль до лікаря Черненко Павла Васильовича. ТОй пояснив, що винайшов нову методику лікування і що можна дитину поставити на ноги. Саме лікування дуже дороге, та ніяких гарантій (і навіть те, якими ліками він збирається лікувати) цей лікар не дає, обгрунтовуючи це тим, що він винайшов ноу-хау і ще його не запатентував. А лише перший курс уколів коштує до 20 тисяч гривень.
Батьки дуже бояться потрапити на шарлатанів і втратити дорогоцінний час, не звертаючись до інших лікарів. ТОму нам дуже необхідна хоч якась інформація про цю клініку і лікаря в тому числі. Можливо хтось туди звертався, щось чув від знайомих? Напишіть, будь-ласка, сюди!!!! В Інтернеті ми відгуків знайти не змогли..."

Ну а ще в клініці "Медікаль" лікар з 30 річним стажем проводить комп’ютерне біорезонансне тестування організму і обіцяє отримання завдяки цьому отримання інформації, недоступної іншім методам обстеження, таким як УЗД, ядерно-магнітний резонанс, комп’ютерна томографія та інш. Шарлатанство як воно є. Та займався б своєму Медікалі лікуванням целюліту озонотерапією, а не калічив людські долі у відділі інтенсивній терапії.

 

Була моя дитинка після народження пару тижнів в реанімації на Орлика. Нас туди пускали( чоловіка і його маму поки я не могла приїхати) і то по декілька разів на день. Персонал дуже приємний, щиро здивована була ставленням, про гроші ніхто нічого не казав і не натякав. Плачущих діток там не спостерігала, хтось завжди з медсестер підходив до маленьких. Про патологію теж чула не приємні відгуки, але то про медсестер і про їх хамське ставлення. Після реанімації були у хірургії, то ставлення небо і земля...дійсно вважають себе такє враження керівниками відділення.. Не раз мене доводили до сліз

 

Ого, ми в неї вже майже 6 років лікуємось.
З першого ж знайомства видалась нам кваліфікованою, досвідченою, ніколи зайвих ліків не прописує.
Жодних подібних інцидентів не було.