А от цікаво почути цифру, яка б мала бути. Розумію, що це індивідуально і залежить в першу чергу від доходу чоловіка, але все ж таки. Якщо дружина не заробляє, а заробляє чоловік, то на яку суму(для своїх потреб) можна говорити. Звісно, що про купівлю вартісних речей не йдеться.
Мої гроші - ті що в мене в гаманці і на рахунку. А як вони туди потрапили значення не має. Ну так скажіть йому. --- дописи об"єднано, 11 Липень 2020 --- Чому не йдеться про купівлю вартісних речей (треба спочатку напевно вияснити що це за речі)? Якщо жінка не заробляє, то що їй вже нічого не треба? Я не буду писати свою цифру, бо в неї входять витрати на одяг і іграшки чотирьох дітей, а не тільки мій одяг й іграшки.
О як цікаво! Ти весь час працювала так що повністю себе забезпечувала?! Я не сумніваюсь, я захоплююсь твоєю зарадністю. Бо у 18-19 я навіть про таке не думала. І в деякі інші проміжки часу теж. *професійна утриманка бггг*
Мала один декрет, коли не працювала, точніше - не повністю себе забезпечувала. Весь інший час з 17 років - так, забезпечую себе. А в останні роки вийшла на рівень, на якому і з дітьми разом я повністю незалежна фінансово І так, я сама від себе в захваті ("Краще би ти була жінкою, яка надихає", " Краще би ти була нормальною дружиною-матір'ю", ггг)
Я оце подумала, що порахувати не так і складно. Косметика і косметичні процедури. Ліки (якщо треба) *так я бачу які пріоритети вимальовуються* Білизна Одяг Кіно-театр-кафе-на стільчиках посидіти Книжки Непередбачувані витрати (то може бути одноразова недоторканна сума) Якщо жінка сама заправляється, то бензин Хобі Витрати не будуть рівномірно розміщуватися по цих категоріях щомісяця (одного місяця три помади, іншого три набори Діменшинз *в мене бурхлива витратна фантазія*, але загальну суму можна вивести.
Абсолютне значення суми взагалі неінформативне, бо можна користуватися кремом за 100 гривень, а можна за 2000. Можна сходити в перукарню за 200, а можна за 2000. І то не означає, що хтось щось в тому житті пропустив, бо продукти нормальної якості є в усіх цінових категоріях. Я маю свій дохід, але в чоловіка беру щотижня фіксовану суму: половина йде на продукти, інша половина - на що треба. Часом свої покупки оплачую його карткою, часом його покупки - своєю. Але в нас нема проблеми з тими питаннями, бо я не транжира, а чоловік не скупиться, і обидва цих фактори в межах розумного. Якби я спустила за тиждень всю його зп, він би 100% заблокував для мене свою картку. Але я такого ніколи не зроблю. Якщо ж мені дуже треба на якусь дорожчу забаганку, то я маю звичку попереджати, що буду робити покупку.
Цим людям не вгодиш. Не заробляла то би була утриманкою_краще_б_пішла_на_роботу, варіанту закрити рот і не коментувати в них не буває )))
Я просто так скажу, що мій чоловік прекрасна і успішна людина, і в мене є досвід коли просила гроші на щось конкретне і він не шкодував мені. Просто тут і зараз говорю, яка крута яа десь іншим разом можу поговорити, який крутий він
Щоб повернути з теми «тяглової конячки в сім‘ї» (вона в нас є окремо), то розкажу власне про ставлення своє до грошей. Гроші я люблю. І навіть люблю їх заробляти. Але тоді багато. Переклад - великий гарний контракт, а не паспорт (мала досвід перекладу сотні паспортів громадян Туреччини - воно звісно легко, але де в цьому поезія). Послуги мої коштують трохи вище середнього, попит є, бо знають, що я зроблю в найкращому вигляді дуже специфічні переклади. Послуги з визначення архетипів, підбору кольорів гардеробу і всього стилістичного напрямку - середні по палаті. І тут вийшло теж дуже весело, бо коли консультація коштувала 400 грн за годину, клієнтів було менше, ніж коли я вдвічі підняла ціну. Окремо на моє бажання/небажання вставати щоб заробити впливає той факт, що хтось мусить в цей час бавити дітей. Тому що нянь для чотирьох я ще не зустрічала ніколи, а з рідних, крім чоловіка, бажаючих немає. Тому кораблі дуже сильно мають лавірувати і оцінювати вигоди і ризики. --- дописи об"єднано, 11 Липень 2020 --- Та ти вже так чоловіка нахвалювала роками, що давай уже себе.
а це логічно для твоєї послуги (але я думаю, що ти вже знаєш, чому). так за діло ж, мені і не шкода. А може, в чомусь заздрю йому і того вимахуюсь. впливає то не те слово... у мене наразі ситуація з нянею як "єслі у вас нету тьоті": єслі у вас нєту няні - то вона не захворіє і вам не доведеться придумувати їй підстраховку, або - вона не відмовиться від вас і не підведе, її не перенаймуть на ліпші умови тощо .
Зараз в мене постало гостре питання економії грошей. Мене це просто переслідує. Якоїсь потреби в тому немає, але мені комфортніше коли економимо. Є мрія купити власне житло, але з теперішніми цінами нам таке не світить тільки перший внесок для кредиту 100 тис євро, але зараз нам ніхто не видасть кредит. Поговорила з чоловіком, сказав що і так гроші залишаються і якщо будемо себе обмежувати обмежувати: не замовляти їжу в ресторанах, більше користуватися громадським транспортом, не купляти різні іграшки для себе. воно нам не дуже чим поможе.+мене муляє що в мене робочий контракт лише на рік. Поспілкувалась з знайомими, також не дуже потішило, в даній ситуації мало ймовірно що підпишуть інший тип контракту:локдаун, перестраховуються щоб я не пішла в дикрет.
В мене може консервативний погляд, але я за розумне не надмірне витрачання грошей. Гроші завжди є куди спустити і є чим це виправдати. Але особисто мені власне житло - це дуууже важлива базова потреба. І я не мала спокою, поки ми того не вирішили. Воно спочатку теж так виглядало, типу - ну зараз такі ціни, а в нас такі доходи , що ми ніколи не назбираємо. Але час йшов, ситуації змінювалися, щось тай відкладали і до чогось здобулися. Мій погляд зі сторони - хтозна чи ви назавжди залишитеся в тій країні де зараз. От локдаун вже на роботу врливає, а що нас всіх далі чекає то цілковита невідомість. Може зміните країну чи місцевість , або за кілька років взагалі доведеться в Україну повернутися. І може там де ви зараз €20-30тис взагалі не гроші, а деінде маленька квартирка в ту суму і влізе. І краще ті гроші мати, аніж не мати. Ну і ще один кут зору - якщо зараз нема як купити житло, а коли буде можливо? А якщо ні - до старості жити в чужій країні в орендованому житлі? Чи завжди буде можливість заробити на оренду? Зрештою про економію - вам же не стоїть питання їсти чи не їсти взагалі. Якщо більш менше час готувати самим - чому ні? До речі, з появою дітей якраз значно більше хочеться нарешті зняти зі себе хоч якісь турботи - хоч би і їжу замовляти і не паритись самій Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
мені так виглядає, що українцям це видається більшою проблемою, ніж європейцям. Беруть ті 20-30 і далі тисяч, інвестують, і не паряться, як вони на старості будуть оренду платити. Інше питання, що для інвестування очевидно ті гроші теж треба поекономити.
В нас чоловік останні 2 роки мені виділяє постійну суму, не залежно чи я ходила на роботу чи ні. Сума менша за мінімальну зп, але мене не питають за витрати. Уже, принаймі. Мені вистачає на косметику, вінтажні платтячка/прикраси/тканинки, спорт і масаж. Решта - оплачує чоловік і видає на розхід, коли треба. Лікування оплачує теж чоловік. Також чоловік тепер і корм котові оплачує і комунальні, хоча він не має уявлення, ні назви корму, ні як він зявляється. Тобто в нього просто ряд рахунків, які треба оплатити. Так, я щодня оголошую необхідну суму, і якщо її нема, то нема, послуга чи товар не отримується, сидимо вдома або відмовляємося від участі. Чоловік також веде дом бюджет ( раніше я тим займалася) і моє діло - принести/переслати всі чеки. Моя офіційна зп враховувалася в загальний бюджет і витрачалася в основному на дітей. Єдиний мінус виділених грошей, що це як співпрацювати з держбюджетом - ніколи нема вчасного нарахування.
як варіант, можна купити маленьку квартиру, яку тільки можна і здавати в оренду. Можливо там і перший внесок буде менший. Загуглила заради цікавості, ціни квартир, на різних сайтах порізному, але ціни від 220 тис євро. Як на мене не є таки не підйомна сума. Можливо помилаюсь але мін з/п стартує від 1500 євро. В європі ціни на харчування +/- однакові, так щоб їсти готуючи в дома на двох +/-500-700 євро мало б хватити. Думаю, що хочаби 1000 євро при 2х працюючих можна відкласти. Ми теж купили не квартиру мрії, і нам вже катастрофічно бракує м2, хоча будинок, ще будується. Але розглядаємо її як перехідний варіант до житла-мрії. Спочатку ми хотіли купити 2ий поверх в котеджі з можливістю переобланати горище, але требе було дозвіл на землю(нерухомість не мала прямого доступу до дороги, доїзд приватною дорогою, на яку ми мали мати право) вартістю 400 євро, на який можна чекати до року часу, і плюс за кожен місяць очікування мали платити забудовнику 250 євро, які потім при устпішному отриманні дозволу і кредиту зароховувались до першого внеску. при негативному вирішенні ми б були в мінусі 3400 євро. Тому подумали, менше вкусиш, швидше зїш)). Не знаю, який перший внесок має бутив Австрійських банках. В Польщі стартує від 10%, а кілька років тому стартував від 5%. І так як вище хтось писав для мене житло це базова потреба.
На мою скромну думку, щось в заначці треба мати, плюс якийсь фінансовий план на майбутнє. Я от хочу цього року відкрити старшій депозит, відкласти пару тисяч на майбутнє навчання. Зараз нема проблеми 1000-2000 закинути на місяць, а це таки полегшить справу через 7 років, коли дійде до вступу. А потім молодші підростуть. Ну і собі на вже би пасувало якось відкладати на пенсію (я цілком серйозно, якраз 30+ нормальний вік). Але щодо вічного економлення, то для мене дуже болюча тема і я так не хочу. В мене з дитинства так було, що мама у всьому собі відмовляла, та і тепер ніби має роботу, житло, а далі шкодує собі зайву футболку купити. І чоловік мій далеко не втік. І зп хороша, і будинок вже маємо свій (хоч тут роботи ще на років 20, я вже просто змирилася, бо не можу витримати того заробляння «на хату і для хати»), і машина якась є, і діти в приватних закладах вчаться. Але все одно він за кожну зайву витрату буде ниття розводити. То при тому, що я на всі свої потреби заробляю сама, і навчання дитяче оплачую. І все одно: «нашо то дві пари чобіт», «знов якась сукенка нова», «а чого то піца аж 400 гривень вийшла»... а мені так комфортно. Я живу один раз, я не хочу відмовляти собі в приємних речах, поки маю можливість їх купити чи оплатити. І так, мене зовсім не жме після роботи купити готову вечерю чи піти в нормальне кафе з коліжанкою на каву. І я не вважаю поганим, що відкладаю по пару сотень на відпустку з дітьми, а не на «чорний день». Одна справа, коли дійсно нема ніякого ґрунту під ногами і незрозуміло, чи буде в що одягнути дитину до школи і чим оплатити оренду, а інша справа, коли економія заради економії. Без багатьох речей можна обійтися, але чи треба.
В нас такі суми залишаються без проблем, але якось хочеться пришвидшити процес. Чоловік проти, бо для чого тоді жити якщо економити. Ну і для мене економити, це не їсти одну пісну картоплю. Економія-не купляти кожного місяця лего, не ходити кожного дня по ресторанах, не набирати повний візок чіпсів, сухариків, желейок. Така квартира не окупиться, чим не благополучніший район, тим дешевші квартири, ну і відповідно оренда. Знімати однокімнатну від 500 євро, самі порахуйте. Для себе однокімнатну навіть не розглядаємо. Шукаємо те що ми хочемо, а не що перше попадеться. В нас трохи складніше, той процент обчислюється на основі різних показників людини, яка бере кредит. З нашою теперішньою ситуацією щоб купити квартиру за 700 000 (це мінімальна ціна хорошої 3 кімнатної квартири) треба перший внесок від 200 000. +поки ми на візі, нам ніхто не дасть кредит. Проблема в тому що я не знаю що буде за півроку. Чи буде в мене робота. В чоловіка є проблеми зі здоров'ям і можливо через деякий час потрібна буде дорога операція. Так, страхова частину витрат покриває, але і в нас будуть значні розходити, +він не працюватиме мінімум півроку. якщо я буду без роботи ми фінансово не потягнемо, а рідні нічим не поможуть.
Для нас дешевше знімати (там свої умови зйому) ніж виплачувати кредит. Для порівняння, зйом квартири, яку ми хочемо обійдеться 900 євро в місяць ми знайшли таку, але поки ми думали, її вже забрали: 3 кімнати, 102 кв. м. В будинку є басейн, сауна і фітнес зал (безкоштовно і лише для жителів будинку). Ціна включає і комунальні для 2 дорослих і дитини. Розміщення також класне, близько парк, річка для купання, ліс. І до центру на метро 20 хв +це безсрочний контракт, нас не виженуть, щоб не сталось. Ціна квартири 700 000 євро, якщо брати кредит на 35 років місячний платіж в районі 1700 (якщо я буду без роботи ми цю суму не поягнемо) +перший внесок 200 000. +купляти дешеву, в нас знайомі мають печально історію. Купили однокімнатну квартиру за 300 000 і вже шукають нову:погане транспортне сполучення, не зручна паркова, небезпечний район один раз попали під перестрілку і кожного дня якийсь кіпіш. Дуже шумно
