Ну все, краник відкрився, я гівно, вона для мене все, а про мене ніхто доброго слова не скаже, я монстр, але чомусь мій старший до неї не йде, в садок чоловік плавав, бо до баби не хоче підходити. Баба верещить, бо я всі розуми поїла, Бога в серці немає, від церкви відреклась, вона за мною пеленки прала, і ТД. А все тому, що я попросила не рухати Толіка коли він сам покупки витягає. Дівчата, за що я маю це все слухати, особливо зараз після пологів. Ті дурні забобони, не показувати дитину нікому до хрестин. Ні груди дитині не давай на вулиці, то Толік її б'є, а я мовчу. То я їй їсти не запропонувала. Я тут слухаю на свою адресу всяку бридоту вже з півгодини, і перед тим два вечори. Один спокійний вечір і далі вона мені влаштувала.
якщо що - вітаю в клубі монстрів з опису виглядає, що ви живете разом. Це так? В кожному разі дуже співчуваю.
Я от думаю, думаю)), щоб я в таких випадках відповіла(не дай Боже). 100% миттєво- це образа/злоба, якщо ж подихати, то сказала б тільки "Ну, що ж, якщо мамо, Тобі хочеться і приємно мати свою дитину(внуки) такою, то так тому і бути. І давай більше до цього не повертатись." Вже в такому віці(і маминому в т.ч) я не бачу сенсу доводити щось(напр. чому я гуляю з дитиною тут/там/так і т.п), бо це кумедно, дивно, як мінімум і неправильно. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
і я тут давній і почесний член @Virchuk я то все пройшла і не тільки, допомогло лише окреме житло.все.
Virchuk, дуже Вам співчуваю ( Я таке всю історію чую від свекрів. Підтримую питання: ви живете разом? Якщо так, то важко буде, отого всього не знаю як оминути. Якщо ні, то просто уникайте спілкування з мамою наскільки це можливо. Більше нічого порадити не можу. По-моєму. це чистісінька маніпуляція. Всі ті згадки про пеленки і наїзи в Ваш бік - це спроба зробити Вас винними, аби Ви відчули за собою вину ізмирились перед мамою. В нас свекор так робить. Єдине, що помагає, - це уникання спілкування, повний ігнор. Зрозуміло, що повністю уникнути спілкування з такими людьми неможливо. Наш свекор так тролить і дітей мені (тут можу понаписати купу прикладів як), і нас тролить, і вічно робить так, аби ми себе почували винними. До пори до часу на мене то діяло, я велася на то все, в результаті були зриви нервові, депресії і т.д. Потім я стала шукати інформацію як боротися з маніпуляторами і стала уникати (ну наскільки можливо) спілкування. Звела фактично до нуля. Свекра номер додала в чорний список і додзвонитися мені він не міг. Коротше кажучи, стало набагато легше і простіше. Зараз приходиться іноді з ним пересікатись. Коли він виливає бруд на мене, я або мовчу, або тупо киваю головою, мол так так, або залізу в смартфон і нуль уваги. Послухаю, головою покиваю (не вникаючи), а роблю своє. Ясно, що поза очі він і дальше мене обгаджує Але я Вам скажу чесно, мені стало все рівно. Звісно, мама це не свекор і уникнути буде важче. Особливо, якщо живете разом. В будь якому разі, тримайтесь, у Вас зараз дуже важливий період, дитинка вимагає мами і мама мусить бути здоровою і щасливою. Ще додам, згадалося. Я коли молодшу свою народила (третій кесарів був), мала старшу, що вже ходила в школу і близнят. Я мусіла забирати зі школи старшу ітд. Було ДУЖЕ важко. Навіть не передати. Але я вирішила всіх послати лісом і справитися сама з чоловіком. То таксі брала, то чоловік з роботи відпрошувався. Але то було легше морально, коли ніхто тобі на голову не лізе, не повчає і тд. А коли хтось допомагає, то відчуває себе в праві повчати, так є Особисто для мене було легше фізично якось напрягтися, але морально бути вільною. Бо по суті вони мені і так не допомагали, максимум - свекруха могла з 2 годинки посидіти з молодшими поки я їздила зі старшою по гуртках. Довше не получалося, бо було пару раз коли треба було довше, її синок молодший (40 років) дзвонив аби вона бігла їсти йому дати, сам з холодильника не візьме. Зате я тоді наслухалася, що в нас вдома нема ніколи що їсти (в холодильнику ЗАВЖДИ є мясо, риба, яка запіканка чи пиріг). Але для них то не їда. Для них їда- то ковбаса і кетчуп. тому баба брала ковбасу, поливала кетчупом і давала дітям. Бо запіканка чи шніцелі або не попадали їй на очі або їй не хотілося їх давати. Всім кругом казали, що мені прибирають і готують, чого НІКОЛИ не було. Завжди я сама прибирала, готувала і з дітьми гуляла і т.д Тому коли вже інакше ну ніяк не получалося, я кликала посидіти дві годинки, але вже терпіла ті наїзди. ля себе зрозуміла, що легше обійтися, якщо це реально. Бо облиють брудом, повчать, що потім з тиждень відходити треба.
бачите, тут не в доведенні вже справа. А в ображанні прямому. мені періодично здається, що я вже трохи мудра і на стількивсього навчилась гарно реагувати. І тут - порівняння моїх дітей з "дітдомівськими" - і все, мудрі реакції пішли спати. --- дописи об"єднано, 28 Вересень 2018 --- вооот. Самим складно, і часами - дуже. Але все це не варте тої кількості втручання в життя, яка настає при найменшій допомозі.
Ооо, я думаю, чого то моя мама вчора не дзвонила. Виявляється, в мене є таємна сестра і вона поїхала до неї в гості А якщо серйозно, то я в таких випадках стараюся помолитися про себе. Не знаю, як в вас стосунки з Богом, але мені помагає. Ну бо то такі звинувачення, знаєте, яким не можна нічого протиставити. Я справді не завжди навіть на Службу ходжу, та й до Сповіді кожного тижня не втрапляю, як мама, тому формально вона має рацію. Але я собі вирішила, що я не хочу через неї ображатися на все духовне. Я маю друзів, які є дуже добрими практикуючими християнами, але вони не мають потреби кидати мені тим в очі і доводити свою кращість. Мамою в ці моменти точно не керує любов і в її словах нема користі, а правда тільки формальна. А коли в мене не вистачає логічних аргументів, то я завжди кажу: "Бозю, хелп мі, бо то є вище моїх можливостей". Розрулювати кожен той докір - то є вище людських можливостей. Бо то мамі треба душевного лікування, щоб не мала до дітей таких негативних емоцій, але ж мама не хоче того, їй треба дитину перекроїти під себе. А привід знайдеться завжди. В нас приводами були: немитий посуд, пропущений дзвінок, відмова говорити, що буде готуватися на обід, гг. Словом, навіть якщо обдумувати кожне слово і взагалі-взагалі не перечити, буде привід. Наприклад, мовчиш - значить, не хочеш зі мною говорити, плахая дочь))) Тримайтеся. Мама скоро поїде.
І виправдано. Одного разу мама мені закинула дуже погане в найгірший момент в житті. Отримала миттєво відповідь дуже не менш болючу. Я не думаю, як це виглядало з усіх можливих ракурсів, бо чомусь мама не думала про це також. І, так- охолодило на довго, до сьогодні. Додам, що в загальному мама не дозволяє собі не виключаю тому , що знає -не вольно в наше особисте втручатися, за що я їй дуже вдячна. Але, десь в житті бували такі моменти не контрольовані. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
вкотре переконуюся, що в нас з тобою мами під копірку роблені. Надіюся, кліше то вже поламалося! Моя теж виносить мені що діти були б спокійніші-менше хворіли-мудріші, ну і ми з чоловіком були б щасливіші, якби щотижня відстоювали службу Божу 2 години. Я фізично цього не можу зробити через спину. З малим постояти на місці не просто нереально. Мала ниє по 100 разів "ну коли вже кінець", бо в неї шило в попі. Ну не вміють вони камінчиком стати і стояти. моя мама як приходить з церкви - відразу до всіх дістається: не там стала, не там сіла, нічого не робите, планшет дітям нашо, чого то дала їсти як є тамто... Ми з дітьми щодня молимося (якби кого цікавило), ну і церква дає духовну їжу, та якщо ти "їсиш інших" - жодна молитва не допоможе. На жаль... А чого ти попросила маму приїхати? Чи то була її ініціатива?
ОМГ Іра, відправ маму додому. З будь-яким формулюванням висловленим не криком. Головне зразу піти з хати, щоб не почути нову дозу. Хтось там питав, коли дитина стає дорослою. От тоді коли може попросити про допомогу і відправити маму додому БЕЗ почуття провини в обох випадках. --- дописи об"єднано, 28 Вересень 2018 --- Та як хтось хоче вам доказати що ви не така християнка, то хоч би ви й цілу неділю і свята з церкви не виходили, то нічого не поможе. Бо ви не з таким настроєм на Службі стояли.
може офтоп, але наші мами моя і @Virchuk потім ще довго випоминати будуть, що ми такі-сякі виставили за двері, і не оцінюємо їх допомоги, ну і далі в такому ж стилі. На жаль, бувають випадки, коли без допомоги мами обійтися практично неможливо. От через це і приходиться терпіти отой весь бруд (
Дівчата, дчдяк за підтримку. Живемо окремо, не те щоб я дуже просила приїхати, бо я ж то знаю чим це все закінчується, вона сама хотіла до внучки. Той факт, що ми одразу попередили, що на хрестини будуть лише хрещені її дуже образив, бо як то її не пустять до хати. Тож я вирішила не пручатись, як захоче зараз приїхати. В неділю вже поїде, але два дні мене шантажує, що поїде раніше. Чоловік каже, хай їде хоч вже, але є момент - квитки) хто часто їздить в напрямку Київ - Львів, той знає, що то не так просто взяти квиток. Особливо в п'ятницю) Тому мама викричалась і вже веде себе як нічого не було. Лиш намагається все зробити по своєму.
Моя мама приїжджає раз в рік на два місяці, живе окремо, але весь день в нас. І завжди в перший тиждень ми гиркаємось раз-два, а потім все добре. Мама мене постійно повчає що я маю їсти, коли спати, що робити і т.д. І тих порад одразу так багато, за цілий рік назбируються ніби. Ми погаркаємось, поплачемось, мама йже з хати зі слізьми на очах, потім наступного дня її попускає і вже все добре. Вона старається менше втручатись, ну і я вже не так гостро реагую.
Ну ясно що буде випоминати. Ніхто не казав що буде легко. «Мама, я тебе люблю» поклали трубку. Повторювати поки мама не перестане з першого речення розказувати як жити. Якщо необхідна допомога кров з носа. Приймаємо допомогу і дякуємо. Мама: а чого ти без шапки Дочка: дякую мама, ти так мені допомагаєш. * шапку можна не одягати* --- дописи об"єднано, 28 Вересень 2018 --- Ну але тут така штука - щойно ви будете здатні це все провернути без нервів, мама перестане так поводитись (читай дуже сильно зменшиться кількість повчань).
знаєш продовження діалогу в нашому випадку буде таким - ти, що не чуєш - вдінь шапку, Іра, я сказала, вдягни шапку, ти зовсім здуріла, та як так можна, ну вдягни шапку. Вчора просто було щось схоже з не сідай на лавку, простудишся. Встань з лавки. Мама, спокійно, мені не холодно. Я сказала встань.
А де там в моєму прикладі була відповідь мамі по суті питання. Цього не можна робити. Що значить тобі не холодно?! - мама краще знає. Тому відповідь має бути дуже приємна мамі, правдива (ти ж любиш маму і вдячна за допомогу) і не по суті.
як на мене дуже вдала цитата для даної теми. Батьків треба любити. поважати.допомагати. але не боятись. Головне не боятись. інакше це не здорова любов. не здорові стосунки. і цьому потірбно вчитись. кожен раз. моє скромне імхо
