Ми і наші мами

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Хомуся, 31 Жовтень 2008.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Мене дуже втомлює безпорадність моєї мами.
    І розумію, що це такий період непростий - коли власні діти ще не дорослі, а мама вже ситуативно старенька.
    То не по поради, то поплакати без сліз хоч в онлайні.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 10
  2. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Всьо, я витримала всього 2 міс :girl_blush2: З 16 років не жила в маминій квартирі довше 3 днів підряд, і от через 15 років знов довелося. Я дихала, старалася не дуже сваритися (типу я ж "в гостях"), але сьогодні ми таки посварилися. Ну як посварилися
    Чесно - я не знаю скільки я ще того витримаю. Бо зараз я теж добряче "дьоргана", мама цілий день вдома, я цілий день вдома, Влад в садок не ходить. Я б втекла на кілька годин з хати хоч кудись на роботу, але мама з Яською довше години не погоджується лишатися "руки болять її носити, з шприца годувати не буду і т.д" :sad: Мама на роботу теж ніде не йде і не сильно шукає , час від часу "закидає", що от через нас ще й комунальних більше платити, і так на продукти не вистачає...
    Я їй тих грошей наразі не можу дати :sad: (чоловік там з одної болячки в інше г*но потрапляє). То мій тато підкидав "на морозиво", то свекруха - звісно, якісь продукти я теж купляла. Але їмо ми з нею досить різне і в підсумку у 50% все одно вариться дві різних страви (бо з каш мама розуміє лише рис і гречку, а вівсянка, пшенична і т.д. не підходять, супи наші теж не альо їй, а мені часом забагато її смаженого на день грінки-оладки-смажена картопля).
    Влад її датує, бо шумить, кицьку ганяє і заважає за ноутом релаксувати. Мене починає подьоргувати від вічнопрацюючого фоном телевізора з "екстрасенсами", "містичною Україною" та іншою фігньою, від миття котячих мисок разом з людькими (хоч, може, власники тварин мене зараз і зафукають :) ), від тихеньких закидів, що мій чоловік м"яко кажучи чмо, а ще що у нас в кімнаті вічний срач . Ну і оці методи виховання... Ляскати мою дитину взагалі-то можу лише я і то вважаю це неправильним. "Ну то виховуй інакше, як хочеш, але щоб його не чути й не видно було в хаті" - це Влада-то, ага. Добре що Ясьці поки дозволено кричати скільки влізе :))), а "він вже великий, має розуміти і слухатися".
    І погода не сприяє щоб тікати десь з дітьми з хати, по гостях соваємося трохи, але щодня теж же не вийде. Закритися мені з малими обома в малій кімнаті - теж навряд вийде, бо Яська ще якось тако-сяко на тих 3 кв метрах, а Влад точно гонитиме скрізь...
    Коротше я якась розгублена з того всього. Відкритої конфронтації і нравоучєній немає, але атмосфера досить таки наелектризована. І "в чужий монастир зі своїми правилами" не годиться, і робити вигляд, що мене нічого не дратує теж не можу. Та й Влада вигулювати і займати чимось цілоденно теж навряд чи мені вийде (поклавши руку на серце, зізнаюся, що так, зараз не дуже і стараюся - лінуюсь).
    Я хочу додоооому:girl_cray:, житиму в бетонних стінах, аби сама собі господарювати :girl_haha:Я "горє-дочь", коротше кажучи.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 19
  3. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    Віка, чесно....вихода два....або " строїти" мужа..., або відкрито поговорити з мамою , але не рухати її "екстрасенсів" .
    Ну , взагалі , то три...чи й більше, але оці найбільшдієвіші.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    а що говорити? я кажу все, що мені не подобається, але тихенько і один раз - все-таки її територія, її правила.
    Про мужа згодна. Штурхаю наскільки то зараз можливо, але там все дуууже повільно рухається.
    Якби я хоч знала як надовго то все - палички б на стіні малювала і дні рахувала :girl_haha:, може, трохи легше було б чекати.
     
  5. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    співчуваю.. а з свекрухою які стосунки? мож туди на певний час?
     
  6. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    я не про то...А про то, що " так , мам, я знаю, що ми тебе дратуємо.І мені теж не конче легко . Але ти ж знаєш, що іншого варіанту не було.Ну і це не є назавжди. Так, я розумію, що якби муж (рухався,старався, іт.д...- необхідне вибрати), то ми би перекантувались в тебе 2 місяці і поїхали. Але...(тут саменька щось встав), тому давай хоча б одна одну не нервувати."
    І,просто ,спробуй глянути на цю ситуацію з її сторони. 100% вона за тебе так хвилюється, що аж нервується.А сказати не може. І все несказане в нерви і придирки перевтілює.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
  7. KAPUCHINKA

    KAPUCHINKA Well-Known Member

    Віка, а Ви часто свою бабусю тут згадуєте, може б Вам з нею було б легше, чи то не варіант?
    Хоча в загальному співчуваю, бо то навіть не стосунки, просто ви всі звикли жити окремо.
    Ми як одружилися то півроку жили окремо, а потім кілька років з бабусею, ніби й нічого, але були моменти коли хотілося піти і пожити просто на голій стяжці.
    Віка, все так не буде. Ви он про якісь бетонні стіни говорите, значить є світло в кінці тунелю.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  8. marianast

    marianast Well-Known Member

    Про мене сьогодні. Я же набридло що до тебе пхаються з добрими намірами, порадами десять раз на день. Я ж не прошу. І ніколи, справді НІКОЛИ, в її справи зі своїм баченням не лізу.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    а може побути злим тролем і полізти? в раптом клин клином..
     
  10. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Бабушка з дідом трохи застарі вже щоб Влада довше 2 год витримати (тому ми їх потрошки, раз на кілька днів своїм товариством радуємо :girl_haha:).

    Коротше маписала я тут, похникала. 1,5 дні в нас "німецька мова" була (мама мені записки писала:girl_crazy:), але якось худо-бідно таки втрусилося, на Різдво вже говорили :)
    Світло в кінці тонеля є, але таааак далеко що ще сваритися нам з мамою і сваритися:girl_haha:З хорошого - вона вже сама зрозуміла, що телевізор в фоновому режимі + Влад = невмєняємий Влад. Тому телевізора стало менше в рази, юху!
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Оптимістично Оптимістично x 3
  11. marianast

    marianast Well-Known Member

    Нєа. То ще гірше буде. Та й мені не хочеться лізти в чиїсь справи, мені своїх вистачає. А такий дрібязок як хто скільки разів на день вмикає пральку, посудомийку і т.д. мене взагалі не цікавить. При тому що рахунки за електроенергію сплачує виключно мій чоловік.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  12. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Я дуже стараюсь справлятись, коли мама говорить мені дикі речі.
    І часом навіть справляюсь. Але коли не справляюсь - то це глибоко пробиває мене. Донедавна я не знала, що з цим робити - з самим фактом того, що мене це пробиває.

    А сьогодні розмовляла зі знайомою, яка старша від мене і мудріша, і досвідченіша. І вона у відчаї розповіла, як її ранила словами її мама. Як їй болить нерозуміння. Тоді я зрозуміла, що стан "пробитості" час від часу - це не моя провина. В людей так буває.

    Я все ще в пошуках способу змінити трохи свою реакцію, знайти "швидку допомогу". Моя мама хвора і старенька. Я люблю її і не викреслю її зі спілкування, бо це не той вже час, і я єдина рідна їй доросла людина в місті, одна з двох - на світі.

    Останньою "швидкою допомогою" стали слова "це мене не стосується". Я вже адекватно і спокійно реагую на те, як мама заочно не бачачи моїх дітей ставить їм діагнози занедбаності, неврозів, розладів в розвитку... Але - життя плинне, і розвивається у ньому все. Час від часу з'являється нове. Такі дикі звинувачення, що просто на голову не налазять. Я кажу, що це мене не стосується. І відключаю всю мозкову активність. Наразі допомагає

    Десь раз на півроку мене накриває до істерики. Ну як можна ставитись до мене з таким презирством! Ну невже я найгірша людина в світі?
    Потім я розумію, що ніколи не залізу нікому в голову і не змушу побачити світ моїми очима. А потім просто минає час і мене попускає
     
    Останнє редагування: 12 Лютий 2019
    • Співчуваю Співчуваю x 13
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  13. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    Після останньої сварки, та що була вчора. Приходить мама на кухню і каже мені:"маю для тебе хорошу новину(я думаю, що ну нарешті тато від мене з'їде), каже Ісус помер заради нас на хресті". Потім кладе руку на плече і каже "іменем Ісуса христа, я творю добро"...
     
    • Співчуваю Співчуваю x 6
    • Смішно Смішно x 2
    • Подобається Подобається x 1
  14. Zaychenya

    Zaychenya Пухнастик-гризун

    В мене бувають години "просвітлення" - тоді я змінюю відношення до ситуації.
    Думайте, як вам поступити. Я, для прикладу, коли мама дістає, погоджуюся із всім, не сперечаюся. навіть, якщо мені це не важко - роблю.
    Ну, я б тихо відповіла, що на світ не просилася... І це тепер її проблеми.
    Ще одна порада. Говоріть тільки ТИХО. Чим голосніше мама -тим тихіше Ви

    "Поганою мамою" ви будете завжди. Вам це пів форуму підтвердять :girl_crazy:
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 1
  15. marianast

    marianast Well-Known Member

    @Ylasinka я би вам радила думати як розїхатись. Мирно, тихо, сплановано, без скандалів. Можливо ваш будинок дозволяє розмежування- дві кухні, два санвузли, в ідеалі - два входи. Щоб спільної території було як умога менше. Це кошти, але якщо площа дозволяє то я би робила помаленьку, по сантиметрах, але від думки, що наступить день коли я закінчу і буду мати свій куток мені було легше пережити те спільне проживання.
    Ви відвикли жити разом. Над вирішенням ситуації мали би працювати обоє- ви і мама. А поки що старайтеся розколупати в себе чому ви так гостро реагуєте на мамині слова. І виробляйте пофігізм.
    Якщо можливості розїхатись си розмежуватися немає... чесно - не знаю де вихід з такої ситуації.
    В будь якому випадку хтось має бути мудрішим, як бачите, що починається перепалка намагайтеся це згадати і таки бути мудрішою.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  16. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    сказати тихим спокійним голосом: мам, я тебе дуже люблю. І сваритись не хочу. І доказувати нічого не хочу. Я знаю, що я - твоя дитини. Давай не будемо мучити одна одну...
    Власне не ти мене, а одна одну...
    І ,бажано, не просто говорити, але й відчувати це.
    Важко. Безмежно важко... але іншого виходу у вас нема, якщо роз*їхатись - не варіант.
    --- дописи об"єднано, 9 Березень 2019 ---
    @Ylasinka
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Ylasinka а у вас є своя кімната? Може спробувати фізично уникати один одного, поки така ситуація, більше гуляти з дитиною. Порада така собі, ситуації не вирішить. Але поки більш-менш не звикнете до спільного проживання, може трохи допоможе поберегти нерви.
     
  18. Samhayne

    Samhayne Well-Known Member

    А чому переїхали? Де вони жили раніше?
     
  19. Karolenka

    Karolenka New Member

    Найкраще жити у сусідніх квартирах як у серіалу Вороніни)) Я так би хотіла, бо разом жити жесть, а батьки вже похилого віку і не покинеш.
     
  20. Demetra

    Demetra Well-Known Member

    Гм... Якщо брати собі за приклад стосунки як в цьому серіалі , там батьки явно не знають , шо таке особисті границі. Тому в цьому випадку "жити по сусідству" і "жити разом " нічим не відрізняється.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3