Ми і наші мами

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Хомуся, 31 Жовтень 2008.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    я витратила дуже багато ресурсу, намагаючись знайти логічне пояснення. Його не було, але я починала шукати з нуля щоразу після народження нової дитини :)
    Я не вписуюся в мамину картину світу, це так.
    Але я є ніхто щоб цю картину судити чи виправляти. Просто я припускаю, що її переконання мають зміст для неї. А для неї мої переконання не існують, це лише хиби та хвороба. Якось так, напевно.
    От власне, я не чекаю, що вона "виправиться", максимум мрій - трохи адекватного ставлення до мене.
    А вона постійно чекає, що нарешті в мене будуть якісь "життєві випробування" і я виправлюся.
    На її думку, я дуже зухвала і зарозуміла, бо в мене дуже просте життя і все дається дуже легко і саме собою. А відколи я заміжня, так і взагалі - все за мене вирішує і робить чоловік і я як сир в маслі качаюсь, все маю і ні за що не відповідаю. Звідки такі судження - навіть не питайте.
    Я не лізу всередину, але воно назовні, у кожній дії, в кожній фразі. Звісно, що це входить в конфлікт з реальністю та створює незручності
     
  2. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    а це ваш комплекс?
    Притча про стомлену жінку, яка змусить задуматись кожну Жінку! | ОТОЖ надибала цікаву притчу..
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    власне, що ні.
    Але коли те, в чому я впевнена, обертає догори ногами людина, яка мені важлива (мама важлива для всіх, що не кажи) - це створює сильний дискомфорт. Люди - соціальні істоти. Ми зважаємо на реакції оточуючих.
    А особливо - матері, які мають дати багато впевненості у повсякденні своїм дітям, як я щодня. Ми потребуємо реакцій та фідбеку від близьких. Близькі - наше дзеркало. Поки розберешся, котре дзеркало рівне, котре - криве - купу часу і сил можна стратити...
    І такі "вибиваючі землю з-під ніг" реакції дуже спантеличують.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  4. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    Юль. ну що вона вам кожен раз це говорить? Можна якось тої теми уникати?
     
    • Смішно Смішно x 1
  5. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    тому я не все розказую рідним. так простіше для мене. я знаю що буде критика. тому що в них інші погляди .. і що. все життя жити під критику. так і життя пройде..
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  6. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    уникати можна всього, що мені боляче. Але власне, що це підкреслюється та акцентується. Пояснення не діють, я не вірю, що мама це забуває. Все щоразу починається спочатку.
    А якщо я жорстко поставлю межу - то починається пошук способів зробити все це тихенько. Наприклад, якщо я заборонила розповіді про дідамороза, то мама шукала способи зробити це так, щоб я не чула.


    --- дописи об"єднано, 24 Грудень 2019 ---
    я взагалі нічого не розповідаю.
    І тому мама вигадує. Вигадала, приміром, що я не хотіла народжувати Сергійчика і думала про переривання вагітності. Тому і не казала про вагітність до 19 тижнів.
    Що Віруся і Лідія - неплановані діти, тому я так легковажно ставлюся до них. І ще багато всього.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 8
  7. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    та звісно. я б сварилась за таке.
    шкода що так.
    це 100 процентно від "нічогонероблення" вибачте. тре мамі хобі.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    нажаль я не можу це на себе взяти. Крім того, мама стверджує, що в неї дуже насичене життя
     
  9. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    я почала писати тому, що мені дуже відгукнулася всяка ця дічь (вибачте), яку переживала та описувала @Basyanya . Коли сам не маєш такого досвіду стосунків - здається, йой, та що за дурниці, як таке може бути
    А коли маєш... уф, дуже співчуваю.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  10. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    мені ваша мама нагадує свекруху) з єдиною відмінністю що свекруха ще працює. а решта дуже схоже.. розумію.. тільки не розумію що заставляє старших жінок робити таке по відношенню до рідних дітей. пригадую дідо-баба теж моїй мамі влаштовували трешове життя. отака дивина передається з покоління в покоління. з чим то пов)язано?
     
  11. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Це дуже відгукується.
    Моя бабця, хоч і була соціально активною, також півжиття прожила одна. І її також не пускала в своє життя моя мама. Хоч і зовсім іншою була ситуація, але брєду там було не менше.
    І це теж шаблон, якому треба покласти край. Я не хочу нести це далі. Мене через це особливо лякають психоневрологічні захворювання, я не хочу стати ще однією "бабусею несповна розуму".
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  12. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    Мені здається, що з шаблонами, які були в сім'ях, плюс власні "таракана" в голові. Не бажання думати, чи роблю я правильно і працювати над собою.
    Ми довго жили з маменими батьками(в їх житлі), які були ворогами і причиною всіх бід. Тепер, я баба номер 2 і причина всіх бід в житті батьків.
     
  13. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Ого... в мене геть зовсім інші враження про вас(з ваших дописів).Я часом дивуюсь звідки у вас стільки енергії, що ви крутитесь як та білочка в колесі, і виконуєте просто нереальну(для мене) кількість завдань, ще й без допомоги.
    Про шаблони...В моєї мами з моєю бабою(її мамою) були дуже складні відносини, гримання дверима, сварки, неговоріння тижнями, якісь такі інфантильні образи в обох, звинувачення хто кому життя зламав.Теж обидві прожили більшу частину життя без чоловіка. У мене з мамою геть інші стосунки. І в мене немає цьому пояснення. Просто по іншому, і все.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  14. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Не маю такого досвіду але,дівчата, я дуже співчуваю, правда.
    Я людина, для якої дуже важливі здорові стосунки з рідними просто зі страхом таке уявляю. Ні, в нас також є якісь часом розбіжності в поглядах на певні речі але ми завжди розмовляємо, часом і сперечаємось але завжди доходимо до спільного. Інакше, як? Навіщо?
    Але, мені таке знайомо,якраз від родичів. Мамині сестри якось так подібно уживаються зі своїми дітьми. Часом, моя сестра,коли розказувала про їх "діалоги"- це на мою голову не лізе. І я б точно не терпіла нічого подібного. Скажу, що це невиправно. Важко але факт, що дистанція- це вихід в таких ситуаціях. Дітей з такими залишати, то взагалі табу.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  15. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    О, мене теж часто наповнювали роздуми про те, що якби не деякі вчинки і поведінка моєї мами, то я б могла бути кращою, щасливішою, більш успішною і спокійною. І приходило воно все так часто вночі , що регулярно мучилася безсонням і просто плакала в ліжку. Незнаю скільки то тривало, але віднедавна здається, що трохи виплакала то з себе, трохи мені легше тепер пускати мимо критику і різкі мамині фрази. Тепер частіше задумуюся в яких умовах вона виростала і що зробило її саме такою - трохи помагає. Бо як вище писали - людина не зміниться, але розуміючи «природу» її поглядів мені легше сприймати то не на свою адресу , часом мені її шкода, вона таки жила в інший час і тоді були інші виклики. Вона чудово справлялася з господарством і давала лад речам, а от зі стосунками (будь якими) якось не дуже. Так воно все залишилось і досі.


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  16. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    якщо "теж" мається на увазі - що щось таке прочиталось у мене, то мушу прояснити.
    Зараз буде вихваляння: я виросла і стала набагато кращою, ніж могла уявити себе. Дуже радію своїм досягненням, дуже задоволена собою. Я би себе і любила, і дружила:girl_haha: Не маю образ на маму, що вона щось мені не так зробила, і я виросла гіршою. Насправді у мене зовсім нема цього. Я хіба що стала краще, коли робила щось всупереч.
    Мені нашкодило хіба що постійне вважання мене "не такою". От це я згадую з болем. Коли я була якраз зовсім в порядку, мама часто дивилась на мене з жахом... А дзеркальні нейрони ж не обманеш... і жах потрапляв всередину мене.
    Для мене те, що сталось зі мною зараз - це капець і відсутність логіки. Для мами ж це логічні наслідки мого "неправильного" життя... Мені шкода, що зараз бракує розуміння. Бо зараз воно мені було би дуже до речі.
    Але нема - то нема.
     
    Останнє редагування: 24 Грудень 2019
    • Співчуваю Співчуваю x 3
    • Подобається Подобається x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  17. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Ну і ще такий момент. Як би там не було, але зовсім різні ситуації - коли є батьки (мама), які себе забезпечують, соціально активні, мають мінімальну впевненість в завтрашньому дні - і коли ні. Багато моїх однолітків мають працюючих батьків. Для мене це щось таке нереальне...
    Мені було 15, коли тато став пенсіонером. Мама, звісно, не працювала. Відтоді я почуваюся "єдиною дорослою", розуміючи, що фінансово спертись нема на кого. Я відсторонилась не лише тому, що у вихованні було багато чого, з чим я не погоджувалась. А і для того, щоб зняти з сім'ї тягар свого забезпечення. Так і працюю, від 15. Так сама з нуля будую в голові якісь уявлення про суспільство, бізнес, роботу, колективи, стосунки...
    Мені щойно виповнилося 22, коли тата не стало. Відтоді я відчуваю, що наді мною нема покоління.
    Не йдеться про те, щоб просити в батьків (мами) гроші. Хоча, блін, може і нормально було би мати опцію часом позичити хоч трохи... навіть ніколи не думала про це, от чесно, пишу і припускаю вперше.
    Але оце відчуття, що мама - людина без доходу, без збережень, без роботи... воно впливає, що не кажи. Я відчуваю відповідальність за неї - і це логічно, хай і неправильно. А за маму, звісно, бути відповідальною набагато важче, ніж за дітей.

    Я не звинувачую батьків(маму) ні в чому.
    Просто мені і зараз важкувато бути "єдиною дорослою" серед своїх кровних родичів. І напевно, тому я і не вмію довіряти та спиратися на когось. Я просто не знаю, як це. Відповідно, нормальним людям важко зі мною - вони варті довіри, а я не вмію. А що станеться з людиною, якій можна довіряти, якщо не довіряти їй - роками, десятиліттями? Правильно. Вона почне потроху сунути в сторону "людини, якій довіряти не варто". От що я робила весь цей час. От з чого тепер виплутуюся.

    Трохи виговорилась.
     
    Останнє редагування: 25 Грудень 2019
    • Співчуваю Співчуваю x 9
  18. Яська Березнева

    Яська Березнева Well-Known Member

    а ваша сестра?
     
  19. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    молодша сестра.
    Так, в останні 5 років вона доросла, живе в іншому місті і я нерідко звертаюсь до неї у професійній сфері.
     
    Останнє редагування: 26 Грудень 2019
  20. svitlanaaa

    svitlanaaa New Member

    я навпаки з кожним роком дедалі меньше розумію батьків. на жаль