+100! Якось я промовилась, що мені в дитинстві ніколи не купляли кіндерів, не вистачало коштів на такі дрібниці дітям. І ось через пару місяців мені приносять кіндер. Мене почули, запам'ятали і вирішили згладити болючий спогад з дитинства. Це для мене важливіше за всі квіти на світі ))
Мені подобається, коли в хаті є квіти. Але якщо нема, то я спокійно до цього відношусь. Отримую букети на стандартний перелік святАле в теплу пору року, коли чоловік робить закупи десь на ринку чи просто йде і бачить бабусь, що продають квіти, то купує мені букетик польовий. Це такі приємні несподіванки щоразуА взагалі, він увагу проявляє не квітами, а вкусняшкамиЧоловік знає всі мої смакові забаганки і періодично балує
я з квітами сама себе не можу зрозуміти). але якщо чесно то подобаються не всі, не відношусь до квітів як до "уваги", скоріше " зробити приємність". і мені іх не треба нон-стоп. не обовязково мега дорогого і великого, достатньо такого який мені подобається). чоловік дуже не любить як я сама собі купую квіти, а я і не купую). правда це не відноситься до піонів , скільки б в мене іх дома не було, я не пройду мимо якщо вони продаються, наставлю в кожній кімнаті і насолоджуюсь).
Я намагаюсь завжди свого чоловіка підтримати, заспокоїти, допомогати в його починаннях і прагненнях і з якогось боку так і має бути..суть дружини насправді не в домохазяйстві та і все таки в кінці кінців тільки ми двоє і є один у одного (ніяких друзів, а конкретніше ніяких справжніх друзів немає, з батьками у мого чоловіка трохи не ті відносини, іноді мені здається, що вони цікавляться їм лиш як робочою силою та джерелом прибутку, елементарне питання "як ти? в тебе все добре?" можна почути пару разів на рік)
захотілося поворушити цю тему )) питання назріло давно, все думала чи то шось дасть мені як випишуся. Але скажіть мені - то є якісь різні підтипи хлопів, окрім того шо вони з марса? чи то все виховання? чому він ніколи незнає де що в хаті стоїть, включно з його особистими речами, і включно з тими продуктами, які він з маркету приніс і сам кудась порозпихав? От купили наприкінці зими весняні капці - він їх досі знайти не може - ніде нема (ну принаймі то він шукав, я ще не бралася). Цукор колись мали в більшому мішку під столом, а останньо то він хіба пакетиками купує малими - то стоїть в тумбі, на днях відкриває цукерничку - о, а цукру нема вже? поліз під стіл - о, і тут нема? то вже знов треба купляти? А я кажу - незнаю, я тепер все без цукру п'ю, а малій мед даю. Про одяг в шафі то теж окрема історія - він ніколи не знає де шукати в шафі штани (при тому, що в нас та шафа одягова всього одна!!). І так далі... Ну я просто вдома колись мала і тата, і брата, то в них таких завтиків не було. А брат то взагалі ше й порядки любив періодично робити, то вже правда інша історія, що як він шось в кухні наприклад поскладав, то мама знайти не могла. Але чоловік мій певно і слова такого не знає - поскладати, впорядкувати. Часом доводилося чути краєм вуха, що і в інших такі чоловіки нічогонезнаючі, от і цікаво хто як з тим живе.
Та так і живемо: я постійно все знаходжу) за вийнятком його запчастин, детальок і тому подібного) Знаєте, як на картинках, коли чоловік шукає-шукає в шафі щось, а знайти не може. Жінка приходить і не дивлячись однією рукою дістає. От і в нас так) правда, не так виражено, як у вас) мене це не нервує) я просто підколюю і всоте повторюю, де взяти дошку, терку чи пояс до штанів, які ще треба знайти) о, а всі мої прибирання в шафах автоматично вмикають режим "не бачу нічого" в чоловіка) Але краще хай так, ніж буде мені до кожної не рівно поскладеної футболки чи шкарпетки чіплятися))) Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk
Якщо сам десь кладе і не знаходить - то тяжчий випадок Я подумала спершу, що не бере участі в організації порядку вдома, тому і не знає. я повідомляю, коли можу виділити час, щоб пошукати його речі Останнім часом це дуже нечасто. Тож в нас відбулась реорганізація його шкарпеток (!), сорочок (!!!) і взуття (!!!!!!!) В процесі наведення ладу у шкарпетках там була знайдена моя панчоха і він страшенно тішився, що знайшов evidence того, що я теж розкидаю речі А свої інструменти, паяльник, мікросхемки чоловік і так береже як зіницю ока. Тож слава Богу, що воно не губиться, бо я не уявляю, як якусь таку фігнюшку шукати. Отакі зміни на десятому році шлюбу
Я думаю, що то все в купі - різні типи чоловіків і виховання в тому зіграло не останню роль. Знаю таких, що самі можуть і попрасувати свої і дружинині речі(!!!), гарно то все розкласти-розвісити, взуття собі чистять самі, посуд за собою і дітьми миють, знають де що шукати і т.д. Це цілком реальні чоловіки, мій на жаль належить до протилежного типу. Аналогічно - топографічний кретинізм в межах однієї житлової площі за місцем прописки)))) Я з цим борюсь поволі, бо мене дратує жахливо...Бачу, що деякі зрушення вже є, тому маю надію... Але особливо мене вибивають отакі діалоги - Ти не бачила моєї "абракадабразагогуліни"? - ні, я навіть не знаю, що це таке!!! - Та ти напевно прибирала і десь її загубила. - Я ще раз повторюю, я не знаю навіть що це і що з цим робити Через пару годин постійних звинувачень мене - о, знайшов(на антресолях, в стопіцотій коробці, куди я навіть не пхаюсь) - бачиш, я казала, що то не я. - Та то я сам сховав, щоб ти мені не загубила...
викажу вам страшну таємницю: Я не складаю чоловікових речей. Тобто взагалі. Сорочки, звичайно, прасую і те, що має висіти на вішаках - розвішую, але шкарпетки/білизна/джинси/футболки - складає сам, тоді точно знає де знайти (а як не знає, то сам винен, я тут нідочого ). Взуття теж сам собі чистить, хоча тут трохи інакша ситуація: каже, що так, як він собі мештики пофарбує, ніхто не зможе))
Я собі підозрюю, що то якась хитра чоловіча тактика, от поки мами вчать доньок наносити косметику, тати вчать синів тої премудрості З повсякденним речами-продуктами-підтриманням порядку у нас проблем ніби немає: окрема шухляда з його шкарпетками, шухляда з білизною, за продуктами слідкую я, і пишу списки, що купити Але я не можу пояснити, чому мій чоловік їде без навігатора в місті-мільйоннику, в якому ми були проїздом сто років тому ( я там і з навігатором пропускаю повороти), а вдома не знає, де підзарядне до телефонів, батарейки чи його свідоцтво про народження
ОООО таааак! Постійні пошуки речей і питання - а де ти поділа мою фігнюліну? Якщо не допомагаю шукати перевертається пів квартири, річ знаходиться на видному місці, куди сам її і прилаштував. Єдине що всі смаколики в холодильнику і в шафках знаходить тихо і з миттєвою швидкістю, а от немитий банячище на столі ніяк не помічає. До окуліста вже зверталися...
Згадався мені одразу один анекдот чи вислів). "Чоловіки - то такі дивні створіння, що не можуть в шафі знайти сорочку, зате з вікна на 5 поверсі бачать малесеньку царапинку на бампері машини". У нас ситуація наступна - відкривається шафа і чекається, що потрібна річ сама вискочить. А як за 5 хвилин не вискакує, тоді вже кличеться мене). Відносно того чи то генетичне чи набуте, схиляюсь таки до думки, що генетичне). Скільки своїх дітей вчу - марно, нічого самі знайти не можуть. Деколи - навіть іграшок, які самі й складають. У всіх одна відмазка - "то ти, певно, переклала". Але я шукаю у тому плюси): всі від мене залежні, можу сховати будь-що, а потім вимагати викуп))). До речі, у моєму випадку "сам склав-сам шукай" не працює. Важка форма)
ех, генетичне кажете?... а я то на сина надіялась, так і запишемо, складний випадок. Часами маю таке злісне бажання дійсно поховати все і поїхати в відрядження
Може тому, що під носом ніц не видноАле то певно не тільки чоловіків стосується, я в рідному місті довгий час путалась у вуличках, а от потрапивши вдруге у іноземне місто, де я була колись лише 1 день, я жодного разу не заглянула у карту. Сама була в шоці, але я реально знала куди і як треба йтиЧи то спрацьовує якась надзвичайна екстренна пам'ять, типу як не запам'ятаю куди йти то загублюсь, чи що?
думаю, більше вроджене, а там вже + як накладеться виховання. І жінок теж є купа, які безалаберні і незграбні в побуті. у мене дідусь був надзвичайним акуратистом і франтом. При тому, я досі не знаю, де в нього це все взялося в глибокому селі. От дійсно щось вроджене. В нього були попрасовані ним же носовички, поскладані акуратними стопками, перекладені пахнючим милом, в шафах все розвішано комплектами костюми-сорочки-краватки, і носив, звісно, лише ідеально начищене ним же взуття (хоча загалом побутом не займався). Зараз багато хто звертає увагу, що мій син таку має схильність до акуратності (то не стосується наразі розкидання речей))), але: помити руки (і, коли вони в нього брудні, він відкриває двері ванної зап'ястям, а не власне тою рукою, і цього йому ніхто не показував), повитирати, одразу, як розлилося і т.п. Я спочатку думала, що то ж моя заслуга), але тепер схиляюсь до думки, що приклад - це добре, але чомусь одні діти то схоплюють, а інші таки чомусь ні. І тих же прикладів між братами-сестрами, які зовсім різні в питаннях акуратності є багато. а от тато мій приклад швидше впливу виховання, чи то життєвої звички, але людина, яка є дуже акуратна і ретельна по своїй суті, в якої все завжди посортовано, і взуття начищене, і сорочки попрасовані, і всі мікросхеми і паяльники на обліку) на кухні - просто вершина безпорадності, особливо, як є мама вдома))) оце постійне питання, "а де масло?"))) в мене би на таке довго терпцю не вистачило... до речі, жарти жартами, але люди з поганим зором дійсно багато чого не бачать, і це тяжко зрозуміти тим, хто бачить краще. Я якось то як зрозуміла, стала направду менше дратуватись з приводу залишених чоловіком крихт на столі і на підлозі.
А я думаю, що є ще чоловіче переконання, що дім і порядок в ньому то територія жінки. З дитинства, раніше мама все знала, складала, знаходила, тепер дружина. Сумніваюсь, що холостяки мають такі проблеми. Знаю чоловіка який в неймовірному срачі знаходить все, завжди і з першого разу. Каже, що це не срач, це в нього порядок такий. Мене бісить коли мій чоловік щось шукає і каже " в нас речі не мають свого місця". Бо вони мають, а те, що він щось не знаходить або через те, що він не знає місця, де зберігається потрібна річ, або він її в те місце не доніс попереднього разу. Ще в мене на кухні дві величезні шухляди - в одній металеві банячки, в іншій всілякий пластик і мій чоловік ще ні разу з першого разу не попав в ту що треба. Прошу баняк - відкриває пластик і навпаки. Я не могла б так жити, я навіть в гостях, коли гостюю десь довше , чи на відпочинку, одразу мушу проінспектувати, що, де, щоб при потребі всіма шафками не траскати. А тут в себе вдома не орієнтуватись, то печаль....
Аналогічно. В нас так не тільки з шафою ще холодильник і т. п. Я кажу завжди , щоб погукав ще, може воно(шукаєме) одізветься хоч))). Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Теж такого знаю, каже, що коли дружина йому акуратно все поскладає, то нічого знайти не може, а коли "все перемішано, то там стирчить хвостик одного, там шматочок іншого, все добре видно і шукати не потрібно"
У мене теж чоловік важко щось знаходить або взагалі не знаходить з речей. Може не знайти на плиті каструлі з борщем і сидіти голодним, чекати мене))) Навіть свої особисті речі (мається на увазі інструменти, гаєчки, болтики) часто не знає де поклав, тут відразу появляється варіант -це ти заховала/переклала) Мене це дуже дратує, бо я люблю порядок і щоб кожна річ мала своє місце, але як з таким боротись не знаю... Але помічаю, що такі напади незнаюшодеє у нього тільки тоді, коли я є вдома або маю скоро прийти, у всіх інших він може напрягтись і знайти все, що треба, якщо це дійсно дуже треба. Тому роблю висновки, що у мого та всіх інших чоловіків це банальна лінь і небажання підняти попу і щось знайти, бо є кому) Ну ж не може доросла адекватна людина бути такою безпорадною тільки тоді, коли можна розраховувати на чиюсь допомогу, а як нема, то все гуд. От тільки ще б хтось порадив, що з цим робити.
Я теж зауважила, коли я більше вдома (а зараз то постійно) то звалюється все на мене і всі чекають все під ніс, але коли я все ж таки кудись виходжу і то так на пів дня мінімум, то всі прекрасно справляються і страви не так швидко зникають(бо нема кому подати) ги-ги.Я так думаю, що залежить від сімейного устрою, хто чим зайнятий, хто коли приходить, і.т.д. Зрозуміла одне, що чоловіки вдома відпочивають, а жінці в дома сидіти не бажано. Ясно, що не може бути у всіх однаково, але треба шукати якісь компроміси, бо вічна боротьба може довести до плачевних наслідків.
