@Funny girl Вам просто потрібні правила. Але не звалюйте їх на голову свого чоловіка як ультиматум) Наприклад, як писали вище, чашки-склянки помив сам і поставив на сушку. Вміє пилососити- прекрасно, кожного вечора. І залишайте його з сином. Завжди знайдеться привід відлучитися на пів годинки, потім на годинку. Вам буде легше на голову, вік вашої дитини абсолютно дозволяє лишити його на тата, не переживайте.
Теж колись думала, що дебільні серіали дозволяють розслабити мозок. Тепер так не вважаю. Ні ігри, ні тупі кІна, ні відео на ютубі, ні фейсбук не розвантажують мозок. Вони його навпаки, завантажують. Різним сміттям і непотребом. Не погоджуюсь. Розмір заробітної плати не корелює з домашніми обов"язками жодним чином. Хіба за ту зарплату можна найняти домашніх помічників або придбати техніку, котра спрощує побут. Тим більше що в описаній ситуації дружина не по салонах і магазинах свій день проводить, а виховує їхню спільну дитину (більшість моїх подруг, які проходять або вже пройшли декрет, кажуть, що робота в офісі - це як відпочинок порівняно з декретними буднями). Тому @Funny girl Ви молодець, що не попускаєте. Треба просто знайти правильні слова і сказати їх в правильний момент.
Це чоловік - батько... Танчики - тільки як все найнеобхідніше по дому зроблено. Це як закон. Так, робимо це разом, чи по черзі, але тільки як все прибрано (хай таке буденне не генеральне прибирання) і кухня розчищена тоді можеш із спокійною совістю сісти і відпочити у компі,. Я взагалі проти танчиків, от категорично. Слава Богу, мій чоловік тим не цікавиться, там інші захоплення. Але по-чесному. Якщо домовилися, то домовилися. Не вимагати ще крім домовленого по ходу "ну ще те зроби і те" і дати дійсно годину чи скільки йому спокій. Щоб чоловік точно знав, що зробить і матиме спокій. Але!!! Танчики мають відійти у минуле. Дитиною треба займатися обом, бо дитина, а не танчики - найкраща інвестиція. Час потім не вернеш. @Funny girl , я особисто розумію, чому Вас то нервує і підтримую. Свій час чоловік міг би проводити з НАБАГАТО більшою користю і для себе, і для сім'ї.
а в нас таке не діє... нє, танчики і комп то не про мого чоловіка, а от фільми то його. Колись я сварилась і ображалась, що він не допомагає, а тепер трохи інакше дію. У нас є договір: якщо він пообіцяв щось зробити--робить, але сам вирішує коли. Тобто я не пиляю попилосось-попилосось вже. Я кажу раз і отримую згоду. Чоловік робить то або вже, або коли додивиться фільм. Так набагато простіше. А ще я зрозуміла. що ставити ультиматуми чи вимагати щось, це відразу програти. Я завжди прошу)) Ти ж такий сильний, ти так добре то робиш, той пилосос такий важкий, а я кути пооббиваю ним. Ну і тут крила виростають в мого господаря)))
Золоті слова. До речі, чоловік ще може просто ховатись в ті комп"ютерні ігри, як равлик. Ну от дружина, наприклад, кричить, звинувачує, обзиває останніми словами. А він, щоб не скандалити, просто в компі зависає. Бо йому так простіше. Знаю такий приклад. --- дописи об"єднано, 23 Жовтень 2017 --- Саме так. Це хороша стратегія, яка завжди спрацьовує. 100 разів переконувалася, що криком нічого не доб"єшся, тільки гірше зробиш. А от коли по-хорошому просиш - то вже зовсім інакша справа =)
@Made in USSR , ви не жартуєте? Він реально вірить у в мене синочок не завжди вірить у цей "трюк"... На чоловікові пробувала пару разів , під час останнього мого експеременту, то подивився на мене ,як на хореньку...ще й додав -- "ти , певно , своїх Посиденьок перечиталась ; скоро розмовляти нормально зовсім перестанеш..." П.С, але може перейдем в відповідну тему?
та яке))) просто я ставлю себе на його місце. От що приємніше почути: -ану бігом навари мені борщу! чи -котю, твій борщ то щось мега фантастичне! ніхто так не вміє як ти! Якщо мені щось говорять в приказному тоні, то я з принципу того робити не буду))
А Вас багато по дому просять? Ну там "ма-а-ам, попрасуй мені сорочку", "кохана, звари щось пообідати" і т.п.? Ні, Ви то робите, бо то треба зробити. Вас не просять, і не кричать. Навіщо крайності? Є домашні обов'язки, які потрібні для нормального, здорового існування. З появою дитини їх більшає у рази. І так, я проти "бубнів" і не щирих похвал. Це може і діє, але не довго, і не в мене, мене то втомлює і не бачу необхідності свідомому і не дурному чоловіку то пояснювати (ну, думаю, з таким одружувалися). Я за безумовне розуміння. Бруд - це погано (стоматит, сором перед гостями, мікроби, мухи), пилюка - це погано, комп'ютер треба в міру (дратівливість, марнування часу) і т.д. і т.п. Якщо двоє з цим згідні, то супер і давай то пильнувати, якщо ні, то які в кожного є аргументи, що це не так? Бруд - це класно? Сидіти ввечері за компом, а не читати дитині книжку чи гратися це класно? Хай мене чоловік спробує в тому переконати, ага.
Ну Ви ж не знаєте ситуації в нашій сім*ї. Чоловік працює важко фізично, в мене робота розумова. Так, я його прошу про допомогу мені тільки тоді, коли потребую того. І справа не в тому, що це наш спільний дім. Про дитину не кажу. бо Саша зараз абсолютно самостійний в побутовому плані. Для мене робота по дому це відпочинок для мізків. Але така ситуація тільки через те, що в чоловіка важка робота і деколи додому він приходить ледве теплий. Але коли я знаю, що в якийсь момент в нього нема великої завантаженості, то мене не напрягає нагадати чи попросити про допомогу. Попросити в моєму розумінні не є приниженням чи пояснюванням само собою зрозумілих речей. Просто чоловіки не завжди помічають, що зараз треба витерти пил чи потріпати килим.
ось це і є найосновніше... Ми ніхто не знаємо ситуацій інших... І в дописах це інколи звучить по -іншому, ніж словами сказане. Тому в мене й було щире подивування, але все" зрозумілось" для себе після вашого пояснення. Я , мабуть, відношусь до типу @Arapeta.., бо як щось і прошу допомогти, то просто і прямо. І чоловік так само.. і дякує мені він теж щиро . а я зазвичай говорю - "о, ти причепив поличку? Класно." Для нас це нормально. Вже писала, що в рамках експеременту пробувала сказати - "о , ти поличку причепив ! і як же то добре, якби я без тебе жила.." ( ну не дослівно, так - для розуміння) . Чоловік витерпів таких звертань десь день, потім почав висняти причину... Причина не вияснилась, і він , звикло, списав усе на моїх тарганів в голові. Але коли ці невластиві нашій сім*ї звертання-прохання закінчились, то він був дуже щасливий, що все знову нормально і "без твоїх психо-заморочок"
Оце я б опустила. Ота домашня дипломатія, мене особисто втомлює. Я не знаю, як у Вас у сім'ї, але саме нагадати і звернути увагу без особливого просіння, яке (для мене особисто) є емоційно виснажливим, я і мала на увазі. Типу:"В нас так брудно. Чи займись зараз малою, чи прописосось, прошу, бо я того не витримую." Хай вибирає. То велика тема і можна довго дискутувати, я взяла тільки аспект "танчики", які я вважаю абсолютним марнуванням часу, але коли чоловік має таку в них потребу погодилася б їх терпіти годину максимум і ТІЛЬКИ після того як у квартирі людський вигляд. Без криків, ультиматимумів, але напевно, були б докори і моє бачення абсурдності цього заняття при малій дитині, якій все цікаво, яка сама зараз така цікава і прикольна, тільки придивитися до неї, яка чекала тата з роботи, яка зараз марудиться, яка ще так мало всього знає, але готова навчитися. То нащо було її родити, чи взагалі одружуватися? Сидів би, грав у танчики.
зрозуміло)) ну в нас все на приколі в житті, тому ті перебільшення скоріше як жарт. І поличка, і борщ це ще одна тема для сміху))
Мій теж любить фільми, але здебільшого жахи. Як приходить до хати, шукає якийсь новий і зразу забирає в мене Христинку - і передіне, і спати вкладе, а та година-дві, то мій час - вишиваю... Ух, я деколи така зла на нього, така зла. Бо як сказала, зроби, то має бути вже! Але навчилася дати собі час, щоб не зірватись. А він мене чмокне і каже: зроблю, дай додивитися і всьо зроблю. Так і є. І я добра жінка, бо не скандалю, і він добрий чоловік. Оскільки мій чоловік працює в столярні, то до хати приходить кілька разів на день весь в тирсі. І що, сваритись з ним? Він ж до дитини йде або просто подивитись, що ми робимо. Старається йти акуратно, але тирса з нього так і сипиться (в прямому розумінні))) Ще й в бороді і вусах позастрягає)) Але я його так люблю!!! Що то є! Аби здоровий був і нас любив. Але чого він не навчився до 30 років, то розумію, що я його вже не зміню. Тому намагаюся не зациклюватися на його недоліках і жити легше.
В кожного свої методи. Як на мене, головне - щоб в сім‘ї панував мир, і кожен почувався добре. А яким методом - та хай хоч жінка в костюмі зайчика пригає, якщо всім так добре
напевно, не заперечую Але зміни від "вибач, але давай домовимось: я ніколи цього не робитиму" до "слухай, давай відтепер я робитиму це щодня" можливі і у віці більше від 35 і "це" - це не "ЦЕ", ну тобто, не тойво, що можна подумати чи то просто я така, що одразу такі асоціації
а можна чесно прийняти людину такою, як вона є. І від цього вона нерідко відкриває в собі нові грані і виявляється, що "як вона є" - це зовсм не "снісходітєльний" сіренький компроміс.
згідна на 100%. Найбільша мудрість мого чоловіка , хоч "глупцом" його взагалі важко назвати,, в тім. що мене він не намагався змінювати. Це було ідеальним рішеням. Пра зрозуміла я це не в 18 , чи 25 років. Тоді я мислила, що то я така крута, а він "прогнувся"...Наївна. З роками усвідомлення, що це він "крутий" мені відкрилось і дуже подивувало. І так, люди міняються, лиш тоді , коли хочуть цього самі і бачать доцільність змін. Але це ж вже зовсім інша тема, хіба ні?
