Та в смислі не він? ВІН САДИТЬ СОБІ САД. Я би на вашому місті ще й всім розказала, який молодець, господар, сад собі посадив. А що з того саду буде то теж його заслуга. Яка різниця що він говорить? В нас лісу нема, зайці є. Нічо не щепимо і не накриваємо. Чоловік шось там закопує в саду, я навіть не знаю що)
Дівчата, а для вас важливіше що чоловік говорить чи що робить? Бо мій теж багато коментує, але раз робить, що прошу то хай собі коментує)))) Я навіть не чую, що він собі там бубнить. Але сьогодні трапилася хрІнова ситуація. Треба було поїхати за село копнути хріну. Всі були зайняті, я чоловікові подзвонила і сказала що то прийдеться зробити йому. Живемо ми з татом і його жінкою. От їй той хрін весь день спокою не давав, то темно буде, то пізно. Я кілька раз сказала, що Діма приїде і накопає вам хрону, якщо темно буде візьме ліхтарик, ми самі той хрін потрем, розслабтеся. Дімі ще задач поставили після роботи, на роботі день жахливий, приїхав додому і першою перестрів мою мачуху. Вона йому замість привіт - треба за хроном їхати. А він їй « я щойно у Львові був, сказати не можна було щоб я хрону купив? Я втомився- голодний- в хаті не був» Одним словом обідилася вона, подружці своїй подзвонила, щоб її зять накопав. Потім повернулася я і питаю в мачухи для чого весь цей кіпіш ? Я ж сказала, що ми ввечері привеземо той хрін, щоб йому добре було! Сказала що як тре буле то в 12 поїдем. І вона ще на мене обідилася))))) Так має право чоловік побубніти чи ні? Наприклад що з дітьми сидіти не хоче, але сидить, туди то йти не хоче, але йде, втомивсяхочуспати, але ж робить, що я попросила?
поганого в цьому не бачу нічого. Майстри бувають різні. І нерідко працюють краще (на дрібних речах), якщо над ними стоїш з розумним виглядом. а я в цьому бачу крок назустріч. Ну звідки людина має знати, як поводитись з деревами, якщо ніколи їх не садила? Він не мав пропонувати тільки тоді, коли прочитає шеститомник з садівництва. Був мудрий, городу не пропонував всі кажуть, що сад - то легше, ніж город. Ну, то чому б не спробувати. Запропонував, ти почала пояснювати деталі, він зрозумів, що сад то теж засада. З'їхав. а як має поводитись у гостях? ну і крім того - він ріс в селі? Я не люблю тварин, а від життя "поближче до природи" впадаю в анабіоз. Тому дуже розумію, як некомфортно може бути у сільській місцевості тому, хто любить жити в місті. хто не пробував доглядати дерево, той так і думає Ну але це ж не є погана риса людини - не любити роботу на землі!
@marianast мій пожиттєво бубнить і робить, бубнить і робить- має право)). Я так також можу. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Не маю нічого проти. Але ж робить? Хоча респект, що робить навіть коли втомився. Щось навіть дрібне - а вже ж тобі гнати не треба. В батьків гості..кхм..приходять на празник...хто живе в хаті, той і помагає. Але я в курсі, що є інші сім'ї, мене так до цьоці відправили, вона не могла пережити помиту посуду і вигуляну собаку, бо то ж гості, то ж встидно...через місяць разом хату драяли, приємно, і швидко, і мені корона з голови не впаде. А є гості, яких треба бавити, теж таких маємо. Ні, не в селі. Проводив достатньо часу за всіма посильними занняттями на вихідних і канікулах. Звична практика наших батьків, батьки яких мали село чи землю. А я там нащо була? Я не просила приїжджати, просто попередила за майстра
Так, твій чоловік у твоіх батьків вдома в гостях. Це за замовчуванням. Можна, при бажанні, обговорити і прийняти інші варіанти, але за замовчуванням коли ви разом не живете, то гості. Ходити за майстром можна з різних міркувань. Не тільки наглядати, а і подивитись ЩО саме робить майстер, бо часом там роботи на 5хв, а бере майстер 500грн, бо знає куди дивитись і де клацнути. То на другий раз чоловік сам таке може зробити за 10 хв і безкоштовно. Я над майстрами сидіти не люблю і не маю коли. Я в цей час, зазвичай, займаю дітей, щоб аж дуже не "допомагали".
ви жили з батьками якийсь час? те, що він не рветься допомагати в тому, у чому не розуміється, це знову ж - з одного боку, цілком нормально, а з іншого - відчувається проблема комунікацій. Можна таку класну проблему роздути, якщо, приміром тесть чи свекор "не опуститься до того, щоб попросити допомоги", а зять чи невістка "стидається запитатись, чим допомогти" Це дуже важко (принаймні, перший раз) підійти і сказати: мамо (тату), я справді не знаю, що робити з тою розсадою (куркою на бульон). Покажіть мені, я хочу Вам допомогти і буду вчитись. Хоча - навіть в такому випадку здоровенна ймовірність, що за спиною скажуть "йой, до стількох років дожив, бульби викопати не вміє!" чи щось в тому плані. ти ж хотіла, щоб він брав участь. І він взяв. Проконтролював майстра, заплатив майстру. ну враження таке, що ти про якусь чужу людину говориш. Типу, його життєві факти отакі - можна вимагати від нього отаке.
Надя має золоту медаль і червоний диплом. Можна вимагати, що здала тест на водіння на відмінно, правда? Я тоді нічого не зрозуміла. Я не просила його приїжджати, не просила контролювати, сказала, що в той час буде робитися. Мені незрозуміло. Витрачати свій позаробочий час на дірки в стіні він не хотів, а стояти над людиною в свій робочий час ок? Я теж можу отак стояти, і перевірити чи рівно висить теж можу. Але я забула, що це було його рішення, його робота. Якби я попросила витратити на таку штуку 2 год його часу серед дня, ой крику би було, та власне є. Тому на узд, мрт, та інші аналізи я тягаюся часто з 2 дітьми, як умови не садочкові, а години добирально-робочі. І так, я знаю, що за той час він заробить...ну цифра мені не відома, але заробить. То точно не проблема. Але інколи, можна, без просьби винести відро сміття, яке наскладав в переважності ти. Добре, що малий більше до роботи береться. Але вихідні в мого чоловіка - святе, а відпустка ще святіша. За холодну воду не береться, до дітей підходить тільки коли вони не плачуть і нічого не їдять. І воопше "толстой з своїми дітьми до 20 років не спілкувався. Я вважаю правильно. Поки адекватні не стануть". А тут соплі всякі, прибирай за ними чужу хату. Ми зїжджаємося регулярно. Тобто я на постійній основі лишаюся, на місяць наприклад, чоловік приїжджає за бажанням або після роботи, або в кінці тижня. Коли мами не було, таким методом ціле літо прожили.
Та чо ж не має. Ми ж люди, а не роботи. Всі іноді бурчимо) Людям, які все роблять з покерфейсом, я не довіряю. Буває що я згадую, що треба щось докупити до вечері, коли він вже переодягнувся в домашнє. І з батьками такі от історії теж трапляються, то як посередник вислуховую від обох сторін І я іноді бурчу. Це життя... Чи ви маєте на увазі, що він в процесі бурчання переходить на особистості, говорить до вас щось образливе?
Для чого щось вимагати. Ну, бо ... Багато стало зрозуміло. Для мене те що говорять має дуже велике значення. Коли просто бурчить це одне, а коли серйозно старається принизити чи вколоти це інше. Мій чоловік часто мене старається вколоти, ну бо він вважає, що я не стандартна багато в чому і це йому незрозуміло. Отже, якщо вколить, я зрозумію помилку свого мишлення і стану така як ото він думає, що я маю бути. Тільки суть то в тому, що саме ось така нестандартна я йому і підходжу. Оті підколки мене багато років мучили. А сьогодні я слухаю такі слова і аналізую - а воно правда? Аналізую і мух від котлет відбираю. Що правда, то правда; а що наїзд, то може забрати з собою. Мені того не треба. А те, що я не така мать як ото у всіх, ну також правда. Я не така! Я неправильна бджола! І коли він починає, що от яка ти... я зразу перериваю і кажу, ага! Отака! І зі мною тобі скучно не буває. [Куртина] Була ситуація. Чоловік поїхав в магазин забрати індичку, що ми отримали на акції. Він ще в магазині. Дзвоню і прошу, ти там будеш, чи не взяв би ти мені пачку масла, бо мені забракло? Відповідь - я на масло не настроївся! То треба йти в інший відділ! Приїхав додому без масла, але з індичкою. Я не сварила, не визбирувала. Не настроївся, той не настроївся. Як казав Кос-Анатольський, - нас освободили, і на то нема ради! Юний мічурінець, а йому крила обрізають. Нехай садить собі дубочки! Можна ж пожартувати, - ну все, коханий, ще одна місія виконана! Дерев насадив, за себе і за того парня! Дати в руки лопату, розсаду і відправити до лісника. Нехай садять дерева. Ми за кілька років підемо грибочки збирати.
Погоджуся на 100%. Бо бачила. В мене свекруня така: ніколи ні на кого голосу не підвищить. Лінія її поведінки щодо всіх навколо описується одним реченням: "Тільки не сердься." Це стосується її чоловіка, мого чоловіка (її сина), моєї дитини і навіть мене (!). Це стосується її колег, навіть підлеглих, її родичів, усіх навколо. Але ж оці затиснуті і придушені емоції нікуди не зникають. Їй лише 50, а стан здоров*я - на 85 (дівчата, я не перебільшую, більшість органів здають позиції). Мені її нереально шкода (по-доброму, без тіні насмішки), ходить по лікарях без толку. Там така психосоматика "на ліцо", що, на жаль, починати лікувати шлунок з лікування власне шлунка - навряд щось їй дасть.
Як моя. Колись я ще легко так говорила з нею, "гострі" кути оминала (ніби її лінії трималась) але вже давно так не роблю, кажу, як є. Те ціхотке ітак не призвело до нічого доброго в плані здров'я просто аут. Ми її куди/до кого тільки не вивозили, ліки пила залпами кулаками, а толку? Людина ж в мозґу нічого не змінює. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Тут @Akina кількома сторінками вище дала посилання на цікавий сайт. Є над чим подумати і з чим поспорити. Натрапила я там на таку статтю: Мужчины за 40 или Пуэла Твердження добряче розходяться з поширеною в цій і суміжних темах позицією. Хотілося б почути ваші думки.
Чого розходиться? Там якась странная дєвочка описана, така зовсім "мені 15, у мене вітер в голові, я красіва і вся така бєспомощна". Я слабо уявляю нормального чоловіка який надовго і всерйоз хотів би бути лише в ролі папіка і няньчитися з нею роками. В "сусідніх темах" то де? В ведах я не сильна, але імхо там жінка не дурочка і не слабка, ясно що не "лошадь з яйцями", але й далеееко не "дєвочка-пріпєвочка".
Я не сприйняла описану жінку як інфантильну принцеску. А от як зразок а-ля Нарушевич/Валяєва - так. Але не тільки прихильники вед притримуються такої позиції. Я про оте "надихання" як універсальну пораду читаю на форумі у всіх темах, де зачіпається питання стосунків і проблем в сім'ї. Зі статті ж випливає, що ти розвиваєш в собі талант "надихання", плекаєш слабку жіночність, а з часом виявляється, що чоловіку твоє надихання в печінках ...
з часом багато чого в печінках)). від статті віє оправдовування чоловіків після 40, котрим біс заліз в ребро. і знову винна жінка ... все йому надоіло, і зовнішність не так як раніше подобається, і його використовують ... і нема на то ради. відносин не хочеться, ну хіба партнерських..... пару разів в тиждень по кілька годин. --- дописи об"єднано, 7 Квітень 2018 --- чого не бачу таких статтей про жінок? чоловіків не парить думка жінки після 40? відверта думка.. думаю вони б багато цікавого почули. бо статтей на кшталт : як втримати чоловіка, 10 порад від коханки твого чоловіка , що люблять чоловіки - вагон .
Теж така думка промайнула. Але писала ж типу психолог з якимось там регаліями, а не журналіст. Тобто передбачається, що це професійний аналіз. --- дописи об"єднано, 7 Квітень 2018 --- Чоловіків не парить. Принаймні не настільки, щоб читати якісь психологічні статті або створювати відповідні теми на форумах. Всі психологічні статті написані для жінок: як нам мінятися, змінювати своє ставлення, приймати чоловіка яким він є, брати на себе відповідальність за стосунки і розділяти вину, бо винні чомусь завжди обоє.
