Мистецтво бути дружиною (3)

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Лідочка, 15 Січень 2008.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    А я просто поспівчувати. Реально не знаю, що робити в такій ситуації.
    Ну, "несподіванок" точно не раджу, і "хитрощів" всяких теж.
    Обіймаю. Це все дуже нелегко.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. Melian

    Melian Well-Known Member

    До одруження ми мріяли про трьох дітей, навіть імена і хресних їм підбирали. В нашої першої дитини якраз ім'я і хресні з цього списку. Мабуть, варто було ще й про періодичність народжування дітей поговорити. Але пріорітети з часом змінюються, то факт.
    Тут трохи закопаний камінь спотикання - чоловік відмовляється від народження дитини, мотивуючи це тим, що мені треба виходити на роботу, будувати кар'єру, щоб не він один був добитчіком в нашій сім'ї. Я розумію цю позицію, але зараз я реально нуляча, на ринку праці не маю жоднои цінності - диплом економіста, за яким не працювала жодного дня, кілька років роботи на аутсорсингову компанію, декрет. Тобто щоб хоть чогось досягти мені явно треба перекваліфіковуватись, а це час, почати працювати, і т.д. відповідно,як мінімум 3 роки треба віддати на одержання нової професії і щоб закріпитись на новому місці праці. А чи захочу я за 3 роки повернутись до пелюшок? Ані буде вже 7 років,майже самостійна дитина. Для чоловіка ж то виглядає "розлінилась в декреті, ніц не хоче робити, лиш щоб я зробив їй нову дитину і далі буде фігньою страждати". Може це занадто грубо,але я чую у його поясненнях тільки це.
    Про "зробити сюрприз" - то не про мене,я такими методами діяти точно не буду.

    Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
     
    • Співчуваю Співчуваю x 10
    • Подобається Подобається x 1
  3. Blondo4ka

    Blondo4ka Well-Known Member

    Я повернулася до пелюшок, коли старшому майже виповнилося 9 років :girl_haha:
    Достигла, ніби:girl_crazy:
    Рада, що мене ніхто не підганяв, і не "так сі стало". Чоловік періодично піднімав питання, але я була не готовою. Мене страшно лякав токсикоз і відмова від колективу. І раптом - я захотіла сама. Вже і негайно.
    Мені дуже зручно, що старший майже дорослий. Є свої нюанси, але то таке.
    Тому я за те, щоб час від часу озвучувати свої бажання, але занадто не тиснути. Ну і покласти на долю (Бога) в цьому питанні.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Подобається Подобається x 1
  4. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    @Melian так у вас же не проблема з бажанням мати дитину вже, а просто різні стратегічні бачення з чоловіком. Я не сильна в плануваннях:), але думаю, що і ваш варіант, і чоловіка однаково логічні і однаково мають шанси на успіх чи провал. Якщо ви колись таки плануєте щось типу кар'єрного зростання, то вже і негайно вибирайте напрям і йдіть вчитися. Ви ще навіть не вагітна. За 9 місяців точно можна хоча б почати. А сидіти і чекати, що чоловік надумає та ще й грузити себе дивними припущеннями (я думаю, ваш чоловік і близько не має в голові думки про "зробити їй дитину і вона буде на шиї мені сидіти") - то хіба втрачаєте час і впевненість в собі. І я вам скажу, що зараз все дуже швидко змінюється (якщо ви не збираєтеся сидіти в державній конторі і перекладати папірці). Три роки - це космос як багато. Моя подруга (це та, що чоловік знов дітей хоче))) за півтора роки закінчила 2 курси, змінила 3 роботи і дуже серйозно виросла кар'єрно. Ото чоловік виганяв на роботу, тепер назад не може загнати))).
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    для мене навіть непрямий посил такого змісту - це червона шмата.

    Дуже розумію це болюче бажання бути мамою, коли обставини не сприяють. Я також пройшла через це. В момент, коли ти розумієш об'єктивно, що зараз - не час, а інстинкт материнства просто рветься з серця - то чекати нестерпно не те що роки. Навіть пару місяців відтермінування - це вже здається неможливим.

    Досвід виходу "з декрету в декрет" у мене є. Точніше, двоє дітей за одну декретну відпустку :) Це було морально легше, ніж вагітніти в 4 роки меншої дитини, маючи хорошу роботу і зарплату, необхідність постійно рости і неможливість жити без зарплати. Тоді я дуже смутно уявляла собі роботу з дитиною в слігну, - але от так я зараз працюю, вже практично 8 місяців.
    Це я не до того, щоб радити йти моїм шляхом. Просто до того, що ніколи не вгадаєш, як воно буде.

    Взагалі, цікава тема. Я дуже важко перенесла вагітність, але не можу сказати, що Лідія в мене останнє немовля.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  6. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Як пояснити чоловіку, що я не хочу спілкуватись з його мамою?В нас постійні через це скандали, він ображається. Я стиснувши зуби завжди туди їздила, тільки через нього, хоча він каже, що не заставляв мене, але я бачила, що йому це важливо. Але після останнього скандалу, я їй в очі наговорила грубостей і більше не маю бажання з нею спілкуватись. А чоловік знову образився, бо я сказала, що після служби Божої (бабця померла) до хати не піду. Чоловік вважає, що я маю просто мовчати і не звертати уваги, коли свекруха меле дурниці, чим мене ображає, бо вони всі в сімї так роблять. Я не знаю як пояснити, що не збираюсь терпіти образи в свою сторону. Бо розлученням я вже погрожувала
     
    • Співчуваю Співчуваю x 4
  7. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    @svoybox так і сказати "Спілкування з Твоєю мамою я припинила ". Це ж він вже давно в курсі чому, то нІчого більше пояснювати.
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Казала, він думає, що мене відпустить і її слова - дурниці і я собі надумую проблеми
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  9. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    @svoybox Ви чоловіку сказали, а те, що він думає, що думаєте Ви, то його проблеми. Навіть, якщо когось і відпустить, то так і буде, а на даний момент є так,як є.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Зорянівонька

    Зорянівонька Well-Known Member

    Я би радила таки просто ігнорувати, може то дійсно такий вид спілкування. Не сваряться з чоловіком за те. Підіть до хати і мовчки сидіть. Будьте вище тих образ
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
  11. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Я намагалась, так як ви пишете, мовчки сиділа майже з дня нашого одруження і вона при кожній нагоді всім розказувала, що в неї невістка-мовчунка (мяко кажучи) і на дні народження чи іменини мені бажала, щоб я з нею більше говорила.
    І мене ще сташенно бісить, що вона до мене ніколи не звертається по імені, я або "мамо" (при дітях), або "вона". І коли я щоразу приїжджала я ніби далі дозволяла так до себе ставитись і говорити в третій особі однини
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  12. flame

    flame невгамовний експериментатор

    от не погоджуюсь. Воно то так є, але то не ситуація на раз - на роки.
    Я вже багато раз писала і жалілась і плакалась і всяке різне, що МІЙ чоловік і МОЇ батьки спільної мови не знайшли і ми живемо в глибокій сепарації. Ну, точніше чоловік і мама, бо з татом були прекрасні стосунки.
    Мама почала ту всю ненависть і систематично поглиблює ситуацію.
    Ми після весілля почали жити разом ( я була проти зі старту, але чоловік переконав, що одна дитина, а він зживеться зі всім щоб не ображались, що я проміняла їх на нього) ага, таааа. Наївне поросятко. Жерлись обидвоє як собаки 3 місяці, я кожен день плакала.
    Розїхались, приходили, точніше я чоловіка тягнула насильно , по святах. Зіпсуті ті дні були всім: мама шпігала його, він огризався, всі псіхували. Потім мама мені мозг виносила, він - взривася в виказував все, що не нра. В якийсь момент відмовився йти. Тре казати який це для мене був моральний тягар? Бо що ж батьки і люди скажуть. Та то ж ганьба, якої гірше бути не може. І найголовніше - в кожгого в голові закладено не те, що спілкування в родині не склалось, а те, що ж думає хтось сторонній. Нічо - все пережилось і переварилось. Зараз: так, вони не спілкуються, але стільки проблем з голови і з серця злізло, що слів нема. І ми з мамою добре час разом без подразника проводимо. Тато колись їздив до нас і мамі нічого не казав, бо теж би відгрібав як зрадник. Мене ще і далі "шпігають" що я завжди фото сама викладаю, як би не мала чоловіка: хахахаха , то ж тре кіно щасливої сім"ї на всі соц.мережі крутити. І не важливо, яка там атмосфера в реалі. Тре разом всім в вишиванках і посміхатись. А те, що вам добре і як добре - та то не рахується. Воно не в шаблоні:girl_wink:
    для чого? щоб в когось "ком" ріс? і колись так бабахнув, що всім голови знесло?
    гей ти:girl_haha:
    баба:girl_wink:.
    --- дописи об"єднано, 12 Січень 2019 ---
    ги, мені мама розуму бажає і нового чоловіка. При живому то "старому".
    Якось була ситуація: в аеропорту, ми з мамою летимо на весілля до родича. Ну, чоловік мене привіз (то понятно), організував доставку тьощі з багажем. Стоїмо, збираються ще де-які родичі з передачками молодятам. Цьоця, старша така - бибина рідна сестра дає нам "благословення": Дануся, Олюся їдьте. знайдіть собі добрих чоловіків (тата вже не було) і не вертайтеся більше:girl_crazy:. Мій чоловік стоїть за спиною і шепче мені в вухо: то нічо, що я тут стою?:facepalm:То чого він має сидіти паяцом і їм посміхатись?:dntknw:
     
    Останнє редагування: 12 Січень 2019
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Смішно Смішно x 1
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  13. flame

    flame невгамовний експериментатор

    о, пи.си. Мій чоловік не хоче фотографуватись. Взагалі. Каже, що на фотках то не він. Ммммм, пробувала кинути аргументом, що як вмре, то навіть на пам"ятник не буду мати що вчепити. Поржав. Сказав з весільної фотки фейс вирізати. :girl_feminist:
     
    • Смішно Смішно x 7
  14. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    А той ком вже бабахнув, я писала, що мовчала 5 років і я точно знаю, що більше я стримуватись не буду, гіршими стосунки бути не можуть вже.
    І мені дійсно шкода чоловіка, бо він опинився між двох вогнів. Тільки мене він не розуміє поки, при тому, що наша зі свекрухою сварка була при ньому, він сам все чув і бачив
     
  15. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Я не конче зрозуміла, вибачте, в чому саме не погоджуєтесь. Плинність часу тут ролі не відіграє- воно вже все, що мало бути зле,відбулось. Тут, проблема в недорозумінні(або не бажанні) чоловіка і на стосунки невістки і свекрухи, то ніяк не впливає. Він собі може мати своє бачення, але не нав'язувати його дружині. Вона своє рішення прийняла, то най він мириться із ним.Зрештою, сенс і надалі розпалювати ті чвари? Тут, тільки самоусунутись- єдиноправильно.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. flame

    flame невгамовний експериментатор

    та а хто його ще знає:dntknw:. Особливо коли хтось прогинається , а хтось
    зараз он ще одна "вечеря" за кілька днів. Як йти\не йти\аргументувати\розуміти?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Чесно, я б не йшла(але, мій чоловік мене б зрозумів,я впевнена).
    Якщо Ваш чоловік йде без тиску(будь-якого), то чого хвилюватись, як все відбудеться. Він вирішує йти, отже готовий до всіх варіантів розвитку.
     
  18. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    А себе не шкода?
    Що потім місяцями ту ситуацію в голові крутити?
    То є ваше тіло і ви вирішуєте куди фізично воно буде топати. То є ваші мозги, і ви вирішуєте, хто їх буде виїдати ложечкою.
    Щоб так сказати, треба мати впевненість у власних кордонах, чітко означених для себе своїх же правах і обов'язках. А не "що чоловік думає" "що люди думають".
    Залізобетонної впевненості вам у прийнятому рішенні, а як поведеться чоловік - то його рішення, не думайте за нього і непередбачуйте і згладжуйте кути. Якщо він свідомо тягне вас у сварки, бо впевнений, що ви резинова і все стерпите - от де питання. І розлученням не погрожуйте, бо звикнете і він і ви.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. marianast

    marianast Well-Known Member

    @Melian в мене була точнісінько ситуація як у вас. Навіть аргументи в чоловіка ті самі. Тобто він не відмовлявся від думки про другу дитину категорично, він відмовлявся від неї саме тоді, відкладав в довгий список очікування. Бо мені треба на роботу, фінансовий стан не завжди співпадав з амбіціями і ще купа всього.
    Старшому було три роки, я виходила на роботу (яку не дуже люблю), але втягувалась і в мене виникало відчуття, що я скоро сама другої дитини не захочу, не захочу знову ставити певні аспекти життя на паузу і починати все спочатку.
    Я не хитрувала, я ображалася і не знала що робити. Але втрутився Бог, як писали вище. Ми залетіли. Більше того то був єдиний раз від закінчення ЛА коли ми були необачні і ми залетіли)
    Не Я залетіла, а МИ залетіли. Повірте мені іншого шляху ніж радіти цьому трафунку немає.
    Зараз доці три роки, дивлюсь назад, на ті всі події які сталися з нами за той період і розумію що це був найсприятливіший час для народження нашої донечки.
    Потім захворіла на рак його мама, вона померла, але внучку бачила, тішилася, любила, подарунками задаровувала. Потім ми продали квартиру і з’їхалися з моїми. Потім купили нову і влізли в борги, потім вилізли. В чоловіка в кар’єрному плані зросло навантаження, зараз він би мені з немовлям допомагав мінімально, а три роки тому таки помагав відчутно. Але тоді ми не знали, що цей час буде найсприятливішим для всіх на стільки років вперед. А хтось знав)
    Ми не наймудріші, ми не все контролюємо і прораховуємо, ми часто не знаємо, що саме нам правдиво потрібно в саме цей момент.
    Я вам раджу на цьому підґрунті не сваритися з чоловіком. І зі своєї сторони зняти з себе всі турботи про контрацепцію) Хай той момент пильнує чоловік.
     
    • Подобається Подобається x 11
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  20. Melian

    Melian Well-Known Member

    @marianast дуже дякую, що поділились своєю історією. Я теж вирішила поки відпустити ситуацію, бо спроби мого впливу роблять тільки гірше. Тому поки в цьому питанню пливу по течії й надіюсь на допомогу чогось вищого

    Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 1