Ага, там ще молодша сестра мала якусь успішну професію, чи то юрист, чи шось таке. Одним словом батьки її в приклад ставили. А тато був гінекологом. Як там зараз цікаво)
От всю інтригу зіпсували )))) --- дописи об"єднано, 22 Січень 2019 --- Але я не того прийшла. Оце я вичитала, що в подружжі обоє мають мати повний доступ до телефонів, соцмереж, пошти і всього іншого. Емммм, ну от я знаю всі паролі чоловіка, а він мої ні, але я не закриваю часто пошту, тобто коли він відкриває комп‘ютер, то може бачити, що там в мене. Телефон він мій ніколи не бере, хіба раз в п‘ятирічку подивитись погоду. Але я ніколи не дивлюся його пошту соцмережі чи телефон без дозволу чи пояснення нащо мені це треба. Він, наприклад, є в групі вайбері Варвариного класу (бо я не маю на це нервів), і як мені треба щось в групі прочитати, то я питаю дозволу кожного разу окремо (хоча в мене є загальний дозвіл на це все). До чого це я. Мені би було дуже неприємно, якщо б він без дозволу брав мій телефон, читав листи, чи ходив моїми профілями в соцмережах. Хоча в мене там нема нічого за що б мені могло бути соромно. А ви як? Ходите один до одного в телефони? З дозволом? Без?
@Orman я ніколи. Мені якось це дуже... не буду писати, як, бо знаю, що мій чоловік так робить). Він не знає, що я знаю, поки. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
В нас приблизно так само. Телефон мій чоловік майже не бере. Правда, я його беру, тільки з його дозволу і то тільки аби, наприклад, подивитися фото дітей з прогулянки ) А от доступ до соцмереж... З мого контакта чоловік мало не щодня бавиться ігри Заходить коли хоче (пароля не знає, я залишає невилоговано). Я ж до його профілю не лізу, хоча, впринципі, він залишає відкритою сторінку. А от фейсбук мій вилогований на ноуті, тому туди він не полізе ).
Ми ходимо. Паролі всі знаємо. Нічо не шукаю, не перевіряю. Просто за роки так само собою склалося. Скажімо я не знаю де мій тел, і мені лінь вставати, то можу взяти чоловіковий і ФБ поскролити. У вайбері читаю лиш якщо мені щось конкретно треба. Мені його переписки читати не цікаво. Мої цікавіші))) Дозволу ніколи не питаю. Він також.
Не ходимо і телефони одне одного не беремо. Але нічого не сховано, я часто залишаю відкритим профіль в фб, бували ситуації, коли була потреба відкрити пошту одне одного (але я навіть не пам'ятаю його паролю))), в чоловіка на телефоні пароль відбиток пальця, і мій теж внесений. Просто для нас ці речі особисті не з погляду конспірації, а з поваги до особистого простору. Навіть не піднімалося ніколи такого питання до обговорення.
"Не читайте перед обедом советских газет" (с) Паролів я не знаю. В телефон не лізу. Мій чоловік також не лізе в мій телефон. Але ми спокійно можемо один одному сказати: слухай, мені там код смс-кою прийшов, продиктуй, будь ласка. Чи "знайди мені у вайбері того-то і набери". Чи подивитися на прохання в пошту один одного, чи не прийшло чогось хорошого. Я за характером ревнива, але дуже добре знаю, що контроль ніколи і нікого від зради чи чогось подібного не рятував. Тому, як і з приводу решти речей, на які впливу не маю, - не парюся. Мала колись дуже неприємний досвід, коли зустрічалася з хлопцем. Залізла в його комп і телефон. Точніше, спочатку в телефон, а далі не мога зупинитися. загалом, не робіть так
Якщо говорити про довіру чоловіку в плані стосунків сердешних), то тут в мене все твердо і непохитно інакше я не уявляю.Ревність,як таку не знаю.. Для мене є трошки зрадою перед людьми, з якими я спілкуюсь і чоловік може прочитати це. Тобто, хтось мені напише щось своє, тільки мені, а тут виходить, що від мене знає ще хтось. Він нікому не перекаже і підглядає через свої таракани, я то знаю і тому, нічого не кажу наразі. То, не є якісь страшні таємниці(я не маю їх перед чоловіком), то просто приватні теревені жінок про все і ніпрошо. от, я пишу зараз лежачи в ліжку, він в телефоні і підглядає, що я стільки строчу забилам би.
В мене так само - соц мережі у вільному доступі, пошта також. Чоловік кілька раз говорив мені свої паролі, та вони такі складні, що я не запам'ятовую, та й воно мкні не треба. На рахунок телефону, то також беремо тільки з дозволу, як і гаманець, сумку чи іншу особисту річ. Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Я собі того не уявляю. Мій чоловік дозволяв собі без мого дозволу брати мій комп і вовсю користуватися (своїх двох мало) , то я добряче воювала. Не за паролі, а 1. Мене не питали. 2. Це чужі речі, ними апріорі не можна користуватися, як своїми. Я ж не беру улюблений светр чоловіка, бо я змерзла, бо йому неприємно
Паролі до пошти, соцмереж, банківських карток, приват24 один-одного знаємо і при потребі використовуємо. Ноути один-одного або телефони теж беремо при потребі, з формальним попередженням: я візьму?.. Але, я ніколи не відповідаю на дзвінки на його телефоні чи в скайпі. Якщо телефон дзвонить, а чоловік зайнятий - принесу йому без заглядання на екран. Він теж. Ну і листи, особисті повідомлення - для обох табу, само-собою. Якби я побачила, що чоловік схопив мій телефон чи читає мою пошту - був би скандал. Це не питання довіри, а питання особистого простору. П.С. Ну, але до теми обов'язковості повного доступу: це нічого не гарантує і нічого не демонструє. Якщо людині є що приховувати, то тільки ідіот робитиме це з основної електронки, власної сімки чи акаунту. Для цього заводять ліві скриньки, акки, купують ще одну сімку або й мобільний, який тримають десь в машині чи деінде...
Я деколи собі таку паролі придумую на різні сайти, соцмережі, що забуваю)) То чоловік зробив вордівський файл зі всіма своїми і моїми паролями. Якщо я забуду, він відкриє, прочитає і нагадає) Але сторінки один одного не читаємо. Він своїм фейсбуком рідко користується, телефон в нього такий старий кнопковий, де і паролю не треба. Я колись з його сторінки ігри грала, бо мені треба було, щоб більше друзів ту гру грали)) Ну деколи питає, що я там так на форумі виписую, але як починаю хоч щось казати, то йому стає нецікаво)) Тому в нас якось так, що є доступ до сторінок, телефонів один одного, але так то не використовуємо.Мені його футбольні сайти непотрібні, а йому мої
Я знаю всі чоловікові паролі, спочатку дивилась, але мені не цікаво переглядати пошлі картинки, які вони з хлопцями одне одному скидують. А у вайбері купу повідомлень від жінок по роботі, мені неприємно на це дивитись, тому я довіряю без перевіряння
а я беру нє, ну це святе. Це питання безпеки і всіляких форс-мажорів. я заглядаю і кажу хто телефонує. він каже чи нести чи не нести ))) раз діти натиснули "відповісти" на татову скайп-конференцію. Було весело.
Я розумію жінок, які виявляють певну цікавість в разі незвичної, нехарактерної поведінки чоловіка. Я сама така - люблю докопатися до суті (а потім сиди і ламай голову, що з тією суттю робити)). У мене був досвід не дуже приємний - мій колишній чоловік переписувався зі своєю колишньою дівчиною практично у мене на очах. В месенджері вона була підписана чоловічим ім ям. Я дізналась, влаштувала скандальчик. Він шось відмекувався... Ті спілкування не отримали розвитку. Можливо тому, що вона не хотіла. Але факт того, що замість спілкування зі мною він шукає розраду в спілкування з іншою жінкою, ще й колишньою - був образливий. Тим більше ,що я собі не дозволяла такого. Я можу переписуватися з чоловіками-друзями, спитати поради, чи пожартувати, але не фліртувати, для мене це неприйнятно. А з другим чоловіком я не питалась паролів ніяких. Вважаю телефон, електронну скриньку і профілі в соцмережах приватною територією. З практичних міркувань можна спитати пін код від банківських карток, а в іншому потреби немає.
Ніколи. Мені якось не спадало навіть на думку. Хіба як Ви кажете, коли мій тел. розрядився, то може подивитись "синоптик". Але мій муж ніде не є ні в яких соцмережах, а переписки в будь-яких вайберах etc. мене ніколи не цікавили, хоч я впевнена, що там нічого такого немає, що мені не слід було би бачити... Коло спілкування у нас доволі тісне, майже всі друзі-знайомі спільні, хіба робочі моменти порізно. Але ми майже 30 років разом, з яких скоро як 28 в шлюбі, то вже один одного як облуплені знаємо...
Беремо телефони один одного без проблем і дозволів. В сенсі, що дозвіл по замовчуванню був з самого початку. Нікого це не напрягає. Всі мої паролі чоловік знає і має записані в блокноті, я сама так попросила. Його паролі там теж є, на всяк випадок. Це все суто з практичною метою, а не ,, можеш дивитися, там нічого такого,,.
ми теж не чіпаємо телефонів планшетів-ноутбуків. Я не лажу в його особистий простір, він - в мій. Всі його паролі я знаю, він мої - ні, хіба потрібні для роботи. Навіть, як я не маю можливості відповісти на дзвінок і там дзвонить хтось з водіїв чи його мама-сестра-племінник, а я прошу відповісти, каже :нє, якби вони хотіли почути мене, дзвонили б на мій номер. років 5 тому він часом користувався моєю реєстрацією на ОК чи ФБ (за моєю згодою) і стався один не дуже приємний випадок: один наш знайомий мені в ОК написав такий лиииист. Ооооо, то був капець кіпіш, ревності і воплі. Як "чайник пар спустив", я спокійно пояснила, що на чужу писанину і почуття я впливу не маю і сама в шоці - заспокоївся. Зареєструвався сам в ОК-ФБ і більше в мої екаунти не лазив ніколи. Не вилоговуюся з пошти і ФБ ніколи, лише з ДП - бережу його тонку душевну конституцію, про всяк випадок
Я і з ДП ні. Мій взагалі, вже посиденьки бачить здалеку))), то єдина сторінка , яка його навпаки -відлякує
