я думаю, що так. при умові, якщо на початку він був здоровим. ніхто ж заміж за козла не йшов, правда? всі одружувались по великій любові з надією прожити довге і щасливе життя. а потім побут, діти, гроші, квартирні питання, ремонти - і понеслась. і іноді (а краще завжди), пам'ятати про дві речі: що чоловік теж жива людина, з своїми потребами, бажаннями. Теж хоче любові і уваги. і друге - згадати якими ви були ще до одруження, що вас приваблювало один в одному, які були почуття. і працювати в тому керунку
Майже дослівно. І "вишенька на торті" , завжди червона шмата для мене: "то ж не від мене залежить" (щоразу як з'являються якісь проблеми) І так трохи теж А коли тиснути, то починає падати в якусь психосоматику і хвороби чим бісить мене неможливо просто. Я розумію, що то теж якісь вавки в моїй голові, які потім "аукнуться" і на моєму здоров'ї. Але в мене прямо банер загорається: "ну от, сам винуватий. Знов хворієш, а я не можу собі дозволити хворіти, я не маю коли". Щоразу пробую передихати і не озвучити все, що хочу сказати. Особливо після того, як доросла людина, провалявшися в лікарні з діркою в шлунку доказує мені, що дієта то глупство і якщо йому хочеться м'яса смаженного чи молока, то все одно, що з цього приводу каже дієта. Зате потім можна "легально" полежати і потраждати А я почуваюся якимось канатоходцем трохи щоб ні себе, ні його не образити. Поки ми в мами жили, трохи робив вигляд, що робив ремонт в квартирі, трохи по лікарнях валявся... Коло спілкування, таке, не найкраще, але геть маргінали все ж не затримуються. Так щоб прямо позитивні а ще важливіше, сім'янини то, здається, майже немає Він не пропащий, бо тоді мені було б знаааачно легшепросто якийсь безалаберний і вперто не хотячий усвідомити і взяти на себе відповідальність. Ага, бойлер 3 місяці чекаю он Грошей на нього не маю, а то б давно сама знайшла і організувала. Ремонт, наче потихеееньку рухається, я не можу сказати, що не робиться нічого, мій чоловік коли захоче, то руками може зробити практично все, але ж реально проводиться той ремонт у нас вдома з інтенсивністю, напевно, 3 год/тиждень а то і менше... Дякую всім за коментарі. Я тут вас почитала, зарубочки собі трохи зробила, буду далі думати і експериментувати
Віка, спробуйте провести експеримент. Поставте собі термін, не знаю, місяць, три місяці. Не критикувати чоловіка. Не жалітись на нього. Нікому. Ніде. Не озвучувати негативу і навіть старатись не думати в негативному руслі. Дякувати чоловіку. За все. В голос йому, в думках, за всякі дрібниці, за все, що здавалося б він і так мав би зробити, бо то його обов'язок і т.д. (можна завести щоденник вдячності, згадувати і записувати туди те, за що ви вдячні йому з минулого). і зустрічайте його вдома не втомлена і зла, а можна втомлена, але усміхнена. і сповільніться.
Оце хороший пост. Гарна психологічна практика. Можу за компанію з Akina теж вести блокнотик. Разом веселіше. Я щось таке давно вже планувала. Бо від мене у відносинах стільки шуму останнім часом. Щось видумую, вирішую. Не хочу стати енергійнішою за чоловіка. Тому трохи гальмую і тихенько пливу поруч з ним.)
Я чула як ти говориш до чоловіка там мед з єлеєм в обидва вуха. Як до Володаря всіх світів і народів. А якщо раптом перестає той єлей текти, то ж його бігом хочеться вернути назад.
@Akina , а якщо просто змусити чоловіка нагрівати ту воду/ ще щось,що не хоче зробити? Самій прилягти? Це гіперважко. Просто надзвичайно. Можна себе прив'язати)))
Ідея гарна в принципі, але перед цим треба, певно, втекти кудись на тиждень у відпустку, а потім вечорами якимись транквілізаторами об'їдатися, бо в мене нерви від втоми, недосипу, усіх дрібних проблем і дітей з їх хоровими "кризами" ... вже як пружина І навіть коли я всерйоз налаштована не кричати і бути милою,то достатньо навіть не іскри, а самого натяку на іскру і я вибухаю так, що все навколо летить далеко і швидко
Іноді, краще не треба. Для того є причини, якщо колись так не було. Дуже часто- це критика, докори, незадоволення результатом і т.д.
то спочатку треба через силу, а потім увійде в звичку --- дописи об"єднано, 5 Серпень 2019 --- я мала на увазі, коли вже були разом, коли була любов
Ви впевнені, що це хороша порада виснаженій жінці? Запхати себе ще в тісніший панцир, щоб комусь стало приємніше? @Orman я, наприклад , проти і вважаю підхід з врахуванням ситуації шкідливим. Дякувати чоловікові - як на мене- має йти пунктом третім, коли наподякуєшся Богу і собі, а не навпаки. І це не вирішення тої ситуації, а підхід загальний І питанпя два - нащо брехати собі і іншій людині?
чого мене впімнула? Я якраз не розумію як оце з себе видавити хваління, коли хочеться прибити. В такій ситуації не прибила=похвалила.
Тобто ви знецінюєте піраміду маслоу, яка каже, що якщо людині не забезпечено базових сну, їжі, безпеки - то на решту вона і дивитися не буде. Яке нафіг позитивне мислення, якщо не вона вибирала то, що вона не знає, будуть гроші малим поїсти на наступний тиждень вчасно, чи знов зичити? Щось це не пахне ні безпекою, ні стабільністю. Так на хвилинку, побачивши Віку, ні разу не скажете, що вона не позитивна людина. І відношення до ситуації в неї взагалі найпозитивніше, яке тільки можна придумати. А от вимог до чоловіка мало. Так, він повинен, раз створював сімю, за неї дбати якісно, а не як прийдеться. Робота має бути зроблена, і не за рахунок одного партнера завжди. І без отого поштурхування. Тоді повага, так. Хочеш поваги - будь людиною, яку поважають. А любити та, можна за красиві очі і відсутність побоїв, і на відстані теж можна. Я за чесність і без алкоголю. Чесність, а не емоції, не дають чоловікам відмахнутися, і вимагають реакції. Хоч якоїсь, бо зараз це відмашки.
Так, ви пропускаєте ситуацію через себе. Частина жінок тут взагалі не розуміє, як можна з таким чоловіком жити, бо вони інші і на етапі знайомства «відсіють» такого кандидата. Ще частина не бачить, в чому претензії - не п‘є, не б‘є, ще й ремонт трохи робить. Саме так- подякувати Богу за ситуацію, яка дозволяє духовний ріст, подякувати собі за терпіння, емоції, почуття, конкретні справи; подякувати чоловіку за ... дітей, переживання щастя, радості ( я впевнена, таке було), куплену картоплю, прикручену розетку... Брехати не треба, варто подивитися на все під іншим кутом зору. Так, можна й прибити, стрес дозволить чоловікові зрозуміти, який він придурок і не цінує сім‘ю; або який він придурок, що стільки вкладав, а його не цінують... Ох, мені навіть діти такого не говорять, бо маючи ресурс або генеруючи його, я можу ним поділитися.. або не поділитися... А з дорослими «ти повинна» я взагалі не спілкуюся.
Всі в курсі, що ми вже дві сторінки як сферичних коней обговорюємо? Я не проти, я просто нагадую. І так, я ще раз підписуюся під своїми словами: в певних ситуаціях відсутність негативної реакції є позитивною реакцією. Щойно, до речі, попрактикувалась. Так що всі так все дослівно сприймають. Так чоловік повинен і жінка повинна [нести відповідальність за сім‘ю]. Це ж не значить, що такими словами люди і спілкуються.
Вибачте, а відповідальність, виходить, що це ніби як пташка - приємно робити, - буду робити, неприємно, тяжко, не для мене, а для сімї - ой ні-ні, я нікому нічого не винен, я вільна людина, так? Тут же не про надлишок говорять, а про мінімум необхідний для сімї. Такий мінімум можна собі самій організувати без особливих старань, і чоловіка не треба. І тоді ти знаєш, на що йдеш - сама придумала, сама греби, а не постійна невизначеність, що буде завтра. Я не така категорична, як Маріяю стосовно розлучень. Нє - то нє, цілюй конє. Може та людина не для тебе, і щоб разом буди треба окрім роботи фізичної, роботи і фінансової, ще і емоційно себе обом підтягувати - нє, він і так робить все що може, забули? А набільше не вистачає бажання =сил. Поки він не забезпечує сімю, як має то робити чоловік (фінансово, безпекою, опорою і тд), тяжко до нього відноситися як до такого. Таке відчуття, що його там привязали і питки питають - дай гроші скотино, я на Мадейру на наступний місяць хочу, вчора вернулася з Мілану, - щоб дивитися на це під іншим кутом, і щоб чоловік думав, що його не цінують --- дописи об"єднано, 5 Серпень 2019 --- Йой, та ше якась сторіночка та і повсім.
щось Ви трохи загнули з базовими потребами. так можна ту цілу піраміду куди завгодно приліпити. хтось може вважати, що базовою потребою є каші теплої з'їсти з хлібом в теплому місці, щоб дощ на голову не капав, а комусь устриці мають бути свіжі, щойно виловлені з океану --- дописи об"єднано, 5 Серпень 2019 --- позитиана людина і позитивне мислення це трохи різні поняття
