Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Нічогенька собі проблема, всі б такі Якщо мамі так на тому залежить, організуйте всім підйом, а, відповідно, і сніданок на півгодинки раніше, щоб і разом, і чоловік з ритму не збивався, та й по всьому
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Доречі, на передшлюбних науках священик наголошував, що сім'ю дуже зближує спільна молитва, спільна трапеза і спільний відпочинок. Тому може таки мама права?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Всім велике дякую за поради. Сьогодні вечеряли всі разом Будуть спільні сніданки на вихідних. Дійсно, як сказала Росинка, всі б такі проблеми Все буде ок, мусимо прилаштуватись: у нас баба (мамина мама) сама не ходить. Мама працює і не може повноцінно за нею доглядати, то ж ми вирішили допомогти і переіхали до них.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Стаття англійскою. Сподобалась. Про те, що за щоденною рутиною і обов'язками, ми втрачаємо свою легкість, дівчачий шарм і вміння насолоджуватись життям. The Day I Realized I Was No Longer The Woman My Husband Wanted
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Сьогодні вперше після народження синочка прокинулась зранку разом з чоловіком, щоб приготувати йому сніданок і разом поснідати! Перед будильником тата якраз Матвійко поїв, а потім ще заснув, та я вирішила вже не спати. Разом поснідали, поспілкувались, так приємно, і мені, і йому. Треба не забувати, що я таки ще й дружина, а не тільки мама! То таки мистецтво - бути дружиною!
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) я теж так колись знайшла нашу переписку із чоловіком )))) і подумала те саме, що й авторка статті ... хоча не все так запущено і правда, правда, то все можна повернути. принаймні спроби потрібні. ось добрий приклад просто з часом ми лінуємося виявляти свою прихильність і любов - здається, що все само собою зрозуміло. похвалити, підбадьорити, задати веселий тон у подружні відносини - треба вміти і не забувати, а ще постійно пам'ятати, чим ми сподобалися одне одному, що приваблювало і намагатися не втрачати ці риси характеру. часто інтуїтивно роблю так, як описано в статті в міру своїх можливостей - щось змінюю - зачіску/вбрання/часом змінюю настрій-тон спілкування (хоча мені іноді важко, коли перевтомлена, заклопотана, роздратована)... ефект нетипової реакції теж сильний от точно не вдається організовувати побачення - я вже не говорю про раз в тиждень, ми обоє мріємо про побачення вже давно і нема охочих побути з дітьми ... і не так просто залишити на когось дітей, котрі ні з ким не залишалися більше, ніж на 3 години.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ми з чоловіком ходили кілька днів тому на "Дракулу". Впекрше пішли в кіно за два роки. А до вагітності ходили ледь не що тижня. Сидимо в залі такі довольні! І дарма, що то обідній сеанс, він спішить на роботу, а я ледве сестру впросила з малим побути. Було відчуття що нам знову по 18 і ми втекли з пар в універі Ми так цілувались як підлітки із викидами гормонів, що бють ключем в голову:blum1: Але класно вже було... раджу всім мамочкам так хоч на дві годинки відчути себе в іншій обстановці!
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я абсолютно кожного вечора роблю чоловіку каву ввечері (завжди п`є холодні напої), перед пологами завжди робила сніданок і їжу на роботу ввечері. Зараз стараємось завжди снідати разом, благо Мія любить поспати зранку. Це дуже зближує сім`ю, ми бачимо що потрібні одне одному)))
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) а в нас ніяк не виходить снідати разом поки чоловік вранці пооглядає всі новини в неті, налаштує всі свої забавки... Причому вже не раз робила експеримент - якщо грію їжу і тільки кличу їсти, то таки прийде і поїсть, а якщо не загрію для нього, то каже що ще не голодний. І так само з тормозком на роботу і з вечерею... І хоч я вже навіть дуже прямо говорила йлму, що хотіла би таких-то ранків, чи таких то вечорів, у відповідь завжди чую - добре, поняв - і вже з наступного дня все йде по старому і нічого не змінюється місяцями. І хоч наша ляля ще тільки в дорозі, незнаю чи шось дуже зміниться з її появою, незнаю яким мистецтвом то можна змінити ((
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ну, мій також може сказати, що не голодний. І так само, коли посваримося, може йти без їжі на роботу, або вечеряти чим-небудь. Так воно є( Не знаю як хто ставиться до їжі за компом - але ми снідаємо разом, переглядаючи новини ( в нас літня кухня, там їсти не виходить). І я не питаю чи він голодний - грію собі їсти і йому. Можливо, ставтеся до того простіше, почастіше сідайте біля нього, проявіть цікавість у його занятті. Принаймі, я так роблю і чоловік дуже задоволений, що цікавлюсь іграшками, фільмами і серіалами - у нас море спільних занять.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) та мене просто дістає , що постійно треба гріти йому, навіть якщо сама не збираюся їсти, а вже напрклад вечір і я знаю, що він давно ніц не їв, то всерівно сам собі не піде і не візьме - таки мушу піти загріти. Іноді той сніданок хочеться щоб він підігрів, покт я там зачісуюся-прасуюся. То ж не треба нічого готувати, лише загріти - але хоч я це і говорю час від часу, він якось всерівно того не робить (( ой, та то з хлопами так тяжко!! ми колись так 2 книжки "разом" прочитали по вечорах (ну то про сімейні стосунки були книжки) - я читала пару сторінок чи розділ вголос, потім пробували шось обговорювати. Але я з того ефекту не побачила. бррр... для мене ті іграшки то жах якийсь я вважаю, що то не є заняття достойне сімейного хлопа. Може то якесь упередження чи стереотип, але неможу я то спокійно приймати щей цікавитися тим по якому принципу там одні чудовиська мочать інших!!! А в нього тих іграшок на всіх девайсах повно!! І то на компі за одними, на ноуті інші має, а на телефоні ще інші Ще читати він любить дуже, але про то з ним не поговориш, сам мені казав, шо його дратує переказувати прочитане, тому тут годі про шось говорити.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) а чому не попросите? От тупо попросити " загрій їсти, але добре просити з гарним настроєм, а не приказним тоном)))
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) з появу синочка часу часу на спільні сніданки чи вечері стало набагато менше мабуть це у кожного так, але з тим, як малий почав сидіти у стільчику для годування на кухні справи покращилися - наше споживання їжі стало більш-менш сімейним. Коли у малого пропали кольки і вечори стали спокійнішими ми почали спільні чаювання - навіть проведені спільні 5хвилин за горнятком чаю з діленням своїх вражень за день позитивно вплинули на наші стосунки.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Стереотипи, ага. То з тої опери, що мужики наші заківалення гель-лаками і т.д. не люблять. Сидіння на ДП сюди ж. Якщо це єдина причина незадоволення- то я би не парилася. А про переказування книжок- о, то моя болюча тема. Мене теж нервують перекази. Огого як нервують.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я дійшла висновку, що мені важливо бачити як мій чоловік їсть їжу приготовану мною. Я вже не раз піднімала чоловіку кулінарну тему. Вчора от знову. Вранці чоловік не снідає бо не встигає. Вечором приходить пізно і ніби "не голодний" але щось та й перекусить (що діти не доїли Обід він бере з собою з дому. В їжі чоловік не перебірливий, на макаронах-гречці може довго жити. А ще він любить все приправляти-заїдати кетчупом-майонезом-цибулею-салом. У свій вихідний вдома може цілий день не їсти. А на питання що приготувати - "та що-небудь". Старший малий в їжі став перебірливим. А я сама і на бутербродах можу довго жити. В результаті в мене повна кулінарна депресія і приготування їжі мене починає дратувати. А останнім часом до нас заходить мій вічноголодний брат. Він з таким апетитом все їсть, що я готова ще добавки дати і з собою спакувати. І ще й подякує і прихвалить як смачно було. Ну от потрібна мені похвала тут і все. Ніяк не виходить в мене готувати з любов"ю і не чекати вдячності. Чекаю. Дуже хочеться почути "о, улюблений пиріг, дай мені вже шматок спробувати", а не "та я так втомився, завтра на роботу з собою візьму, ну не хочу я його зараз пробувати". І так, він потім скаже як сподобався пиріг. Але мені хочеться побачити на власні очі як він жує той пиріг і отримати задоволення від того, що він задоволений. В результаті вчорашнього лікбезу сьогодні слухала оду борщу (правда по телефону). НУ і вирішили навчитись вранці органзовуватись і снідати всім разом
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) У Вашому дописі відчувається багато роздратування. Зауважте, що Ви написали, як мінімум 3 пункти про чоловіка, які у вас викликають незадоволення. А дещо навіть неприйняття. Може варто почати з цього? Адже набагато важливіше, щоб Ви були задоволені чоловіком і він Вами, аніж снідати разом. До речі, це Ваше роздратування чоловік неодмінно відчуває. Просто може інтерпретувати по-своєму. Спробуйте усвідомити, що спільні сніданки та інші спільні події тільки тоді приємні, коли обидва відчувають задоволення від спілкування. По собі знаю, що буває бурчу на чоловіка за побутові речі, а він надується на мене. А потім виходимо на довгоочікувану прогулянку і якось немає ні в кого настрою, бо між нами витає атмосфера критики. А ще додам про ігри. Я теж не дуже схвалюю таке вбивання часу, але коли чоловік бавиться, то тільки можу попідколювати його. Бо я вважаю, що це не є так страшно, і "тре хлопу дати інколи побалуватись, щоби він не ставав балуваним".
Кожній людині потрібний якийсь моральний відпочинок, для жінок це часто шопінг, спа і тому подібне. Для чоловіків - спорт, спиртне, ігри. Хай краще чоловік побавиться на компі, ніж піде бухне з друзями. Останнє не прийнятне для мене! А нащо читати ті книжки? Ваше кохання одне до одного має допомогти вирішити ці проблеми. Коли ви разом, в романтичній обстановці, поговоріть про стосунки, легко і невимушено, без притикань і дорікань. Нам це ЗАВЖДИ допомагає! І ще - не культивуйте в собі образу на чоловіка, чим більше Ви будете тримати в собі, злитись, тим страшнішим буде скандал, коли Ви все вискажете. В мого коханого важкий характер. Він домосід, не дуже довіряє людям, має багато принципів. Але навіть свекруха каже, що біля мене він абсолютно інший. Так, мені часоми дууууже важко, не раз хотіла писати на ДП,але він завжди виконає будь-яке моє прохання, допоможе і підтримає. І це завдяки щоденній роботі над стосунками як з мого боку так і з його. Бо мені він теж огого що прощає! Зараз старайтеся кудись його витягувати, невимушено проводити час разом. Як народиться ваше щастячко - залучайте коханого до всіх-всіх турбот над лялею. Бо тоді особливий час, покажете чоловіку, що він важливий і потрібний! Будете просити його приготувати Вам і собі поїсти ( мій почав готувати сніданок і на роботу сам після народження дитини). Будьте терпеливі і люблячі і він Вам віддячиться))) P.S. В кожної пари різні стосунки, але раджу те, що роблю я. Надісь Вам допоможе!
