Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мабуть просто не мона перегинати - все добре або все зле. Так і знудити може. Я терпіти не можу шкандалі, але куди правди діти - часом закатую. Знаєте навіщо? Щоб "веселіше" було, емоції не "заквашувались". Направду мене не обурює пізнє повернення з роботи, не нервує футбол, все одно скільки чоловік вип"є - знаю, що на все в нього є голова. Але я помітила коли я зовсім не чіпаюсь. чоловік починає чіпатись мене)). Виходить як не випередиш - дістанеш сама)).
Вже краще пофантазувати як посваритися для розрядки (плюс у тому, що сама сильно такою надуманою причиною не переймаєшся. та й завершуєш сварку не злістю, а сміхом або конкретногю вимогою
Чомусь згадався фільм "Ліцензія на шлюб"LICENSE TO WED , 2007 г., де змушували наречених спеціально сваритись, щоб випробувати почуття. Щось в тому є

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Сто разів читала про корисність такої "встряски", але от сама не можу просто так скандалити...та й не просто так не можу... І ображатися не люблю. Надаю перевагу "розмовному жанру", в різних забарвленнях, але без підвищення тонів. Знаєте, освіжає краще будь-яких криків. Одним поглядом можу сформулювати своє ставлення до будь-якого його вчинку...Так що якшо шо - з порогу відразу вибачається Не думаю, що спокій набридає. Набридає беземоційність і відсутність реакції...А от відверто висловлене "фе" в спокійній розмові - це те, що вигідно відрізняє мудру жінку (ІМХО). Хоча деякі мужики скандали люблять, але таких все-таки меншість... Одного разу запитала свого чоловіка, чому він розійшовся з однією з колишніх, у відповідь почула "бо вона істеричка", тобто час від часу (в останні місяці все частіше) влаштовувала йому скандали. Тільки от їх почуттів це аж ніяк не освіжило...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Жоден з моїх родичів не чув від мене ніколи криків, якщо Ви про істеричність Теж саме стосується усіх друзів. Абсолютно виключено - це на роботі, навіть коли попадались серед працівників шизофреніки, які намагались спровокувати скандал
В тому і різниця між сфабрикованим скандалом і від душі - що в ньому немає злості і образ. Все по суті, просто у такій формі яка необхідна певному психотипу людини для відбивання звикання до того, що жінка все МУСИТЬ, терпіти в т.ч.. Одні це називають стервозність, інші - істеричність. Для нас - це гра, в якої є межі. Коли ж у стосунках немає меж образам і нема кохання-поваги, тоді можна і за погляд розлучитись, бо буде прочитано в ньому ненависть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви мене заспокоїли Якщо обоє сприймають так - це плюс. Бо ж жінка може як гру сприймати, а чоловік - за чисту монету, знаю масу таких прикладів. Та ні, це не стервозність, це - темперамент

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А в мене от чоловік золотий виявився. Прийшов вчора швидше з роботи. Тихо-мирно САМ (!!!!) без найменшого натяку розібрав ялинку, потім навіть попилесосив сам ті всі голочки. Чесно - я в шоці була. Певно сама б ще не бралась до того - най стоїть. А тут такий сюрприз. Ну то я думаю, тре ж похвалити. Вони ж в нас всі як малі діти :cowboy: А він мені каже, що то нема за що хвалити :agree:
Нє, то нє...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Можливо ті межі якось по-різному сприймаються обома в сім"ї. Але інколи та гра ні до чого доброго не доводить. Маю реальний приклад коли з такою грою люди, що одружені 1,5 року, зараз живуть окремо... Ніхто не сумнівається, що вони зійдуться. Але мало хто сумнівається в тому, що така ситуація повториться...
Хм... Гра, кажете...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Співчуваю їм.
Зрештою, якщо вони молоді - знайдуть як все виправити, якщо їм під тридцятку - то це діагноз. Як на мене не існує ситуацій яких неможливо виправити. Це тільки смерть близьких людей. Я не маю жодних сентиментів до людей які розсходяться - якщо не вміють цінувати те, що мають - колись отримають те що хтіли.
А той кого образили - обов"язково ще знайде в житті близьку душу. НЕ люблю роздутих трагедій тому не продовжуватиму цю тезу далі.
Власне себе я не вважаю зразком будь-чого. І не намагаюся ним бути. Є люди для яких я стараюся, якщо не діє - намагаюсь привернути їх увагу іншим способом. Не можу згадати випадку коли я не досягала свого. Однак вважаю, що при цьому була з людьми щирою і дійсно не хотіла нікому з ким спілкувалася лихого.
Просто я проти тлумачення - от така я вся хороша (чи сексапільна. чи стервозна, чи ще якась) і всі мусять мене за то любити. Треба вміти щось САМІЙ для цього робити. І можливо речі які дещо врозріз з власними переконаннями, але діють як потрібно на близьких людей. ПЕреконана батьки які в дитинстві могли мене тріснути по дупі чи насварити не бажали поганого і я їм за все вдячна. Основне - мати підхід до близьких людей з тим. щоб був позитивний результат.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я мала такий досвід - емоційного вирішення проблем. Все почалося з того що раніше (6 років спільного життя) ніколи не підвищували голосу один до одного, як і зарас. Десь рік тому, надивившись кіна мій чоловік мені запропонував викричатись,щоб легше було і відпустило. Перші рази це було награно і артистично як у італійському кіно і розважало. (Чоловік не брав участі в експерименті, каже що то в мене претензії до нього, а він мене любить яка я є, чи була до "експерименту")А потім мене понесло, прорвало. Коханий сам не радий що на таке напросився. Найгірше те що я вже не хотіла нормально, спокійно вирішувати проблеми, бо кричати, принижувати, шукати больові точки легше, ніж вирішувати і знайти причини проблеми. Це як щось вселилося в тебе і позбавляє тверезого глуздуі контролю слів.
Через пів року нас це налякало, оскілько почало пропадати те світле і тепле що єднає в одне ціле. Я змогла себе перебороти, і спробувала так само як колись награно сваритись - тепер врівноважено розмовляти.
Це принесло результат, бо від природи я не конфліктна особа, врівноважена і вольова. Дякувати Богу, ми це пережили і тепер цінимо наші стосунки ще більше ніж раніше. Бо не відомо як воно все могло закінчитись.
P.S.Це мій приклад. Я не засуджую такий спосіб спілкування між іншими і ніяких прогнозів не роблю. Якщо це комусь допомагає, то на здоров"я

Додано через 9 хвилин

ЗОЛОТІ СЛОВА

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Елочка, та 1000% права. Я також пережила з чоловіком той час коли думалось що криком візьмеш що хочеш і виясниш відносини. Тепер лише спокійний тон і це піднесло наші відносини на інший щабель, а то це все невідомо куди летіло.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Нічого криком не візьмеш і нічого не виясниш. Це викид енергії без емоцій і крапка. Коли це щось більше - стосунки можна поховати. Я занадто в психологію бавлюся, щоб це зрозуміти іншим на побутовому рівні.
Основне, щоб усе в усіх гаразд було))
Єдине вірне правило - нікого не треба копіювати - це важливо, бо одружувались саме з Вами а не здругими тьотями.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я також дуже люблю різні книжки читати про психологію людини і сімейних відносин, але застосувати не все і не завжди треба бо кожна сім*я інакша і люди в ній різні.

Он я своїм чоловіком можу похвалитись - він мені вчора весь холодильник помив і поспрятував. Ну бо я не маю на те часу, а як прийду з роботи і ми разом дивимось фільм то він мені чайок на диван принесе. Мені навіть вставати не треба... лише сидю собі під теплим коциком і відпочиваю.

Я могло того ніц не бути.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Отожбо))))
Я знаєте завше мамі дивувалась, що це вона носиться навколо чоловіка, бо він змучився. Тепер ношуся я з смаколиками-ковдрочками-кремчиками, і не уявляю, щоб це було інакше)) Хіба захворію. Він же возькається зі мною по "дурних" магазинах з терпінням більшим аніж будь-яка подруга. Кожному своє))

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мій чоловік також зі мною по магазинах терпляче ходить, чай завжди робить, а посуд із задоволенням - його просити не треба. (але то буває не часто, бо приходить пізно)
Він для мене краще подружки, інколи з мамою так не "пооткровеннечаю", хоч з нею я також дуже близька. Ну, але сварочок не минути буває:no:
Та й покричати я люблю:o , хоч намагаюсь себе останнім часом стримувати.
А ваші поради і розповіді зі свого досвіду мені дуже допомагають!!!!!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Бути дружиною - це мистецтво. Але й бути чоловіком - непросто.
Все починається з весілля (або ж моменту, коли почали разом жити), коли дуже змінюється наше життя. Жінка починає господарювати на кухні, повинна знати які і коли ліки застосовувати, прати, прасувати, слідкувати за чистотою, наповненням холодильника... і ше за багатьма чинниками. Але ж слід і подумати про наших чоловіків, їм теж потрібно змінювати своє життя: вони стають годувальниками сімї (більшість чоловіків себе відчувають відповідальними з анаповнення сімейоного бюджету, хоча можуть цього і не показувати), роблять ремонти (дрібні і недрібні)... Нам всім потрібно пристосовуватися один до одного, бо все ж ми жили в трішки інших світах.
Я не ідеальна дружина, бо іноді щось забуваю, іноді щось неправильно роблю, щось в мене може впасти, щось зіпсуватися, можу не зрозуміти чоловіка, або ж почати його колупати, чи не втішити, коли в нього поганий настрій. Але ж роблю все, що можу. Так і мій чоловік, він може чогось не вміти чи не знати, щосб зробити не так, як потрібно, не зрозуміти мене, не допомогти на кухні, коли я цього хочу. АЛЕ НАМ ДОБРЕ РАЗОМ. Не думаю, що мій чоловік був би щасливим, якби я стала домогосподинькою і ніколи б з ним не сперечалася, бо таким чином я би втратила себе таку, яку він мене полюбив.
Коли ми вирішуємо одружитися, то ми обираємо собі людину такою, якою вона є, і я не вважаю, що потрібно після весілля вимагати значних змін.

До речі, я тепер дивлюся футбол з чоловіком і намагаюся орієнтуватися хто грає, за кого МИ вболіваємо і хто тренер А мій чоловік іноді допомагає мені на кухні (особливо перед великими забавами), читає про кімнатні рослини, ходить зі мною по магазинах.
На мою думку, ми досягли певного рівня мистецтва бути ПОДРУЖЖЯМ

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А мій чоловік приходить на обід, бере собі сам їсти і ще й мені подає, бо я вічно з дитиною на рукахЧоловік жартує, що я якби не він, то я би весь день голодною просиділа І хоча так би не було, то я з ним погоджуюся! І мені, і йому приємно

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

І в мене чоловік файний. Як прийде раніше за мене то і посуд помиє і прибере і повечеряти щось зробить, так щоб до мого приходу вже була вечеря, по магазинах теж ходить зі мною, ніколи не жаліє для мене нічого. Звичайно і в нього і в мене є якісь "бзіки", але то такі рідні бзіки . Я тільки зараз після 4-х місяців подружнього життя починаю вчитися жити разом, поступатись чимось, розуміти, підтримувати у всьому, а, і знати де "підтакувати"

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А мій робити ніц не хоче каже шо товсе не чоловіча робота. І фільми ми не дивимося разом, завжди не має часу. якщо чоловік прийшов з роботи швидше ( о 10:00год.), я даю малого і біжу на кухню щось приготувати, а то завжди не маю часу. А щоб чай зробив то то мусить бути якесь ВЕЛИЧЕЕЕЕЕЗНЕ свято, одразу питання " Ти шо сама собі не можеш зробити", а от він не може. Щоб я сиділа а він щось робив????1 Та бути такого не може.

Додано через 5 хвилин

Говорити з чоловіком мені взагалі важко, та й про що, вдень дзвонить питає як малий, а ввечері говорити не хоче, бо (за його словами) на роботі так наговорить що хоче помовчати, аби його ніхто не чіпав. Тому щоб поговорити по душам мови нема, ми зовсім різні, в нас різні погляди, різні принципи. Знаєте кажуть люди в шлюбі мають бути різними, не правда, вони тоді ніколи не зрозуміють один одного.

Додано через 16 хвилин

Коли закохуємося ми знаємо людину з однієї сторони. Коли ж ми одружуємося зявляється ПОБУТ ОБОВЯЗКИ, а чоловіки хочуть жити тим ж життям яким жили, на роботу з роботи, вдома зустрічає усміхнена дружина (з дитиною), вечеря на столі, повечеряли, лежать дивляться ТВ. Але такого в реальному житті нема. Вони забувають що бути чоловіком, то не лише заробляти гроші, а бути опорою, помічником, підтримкою для дружини. Під час зустрічання не можливо вгадати яким він буде чоловіком чи татом. Тому ми не докінця знаємо, що обираємо. І це страшно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я згідна з цими словами!!!!!!! Дуже часто бувають випадки, що до одруження чоловік практично ІДЕАЛ, а після весілля показує своє "нутро", і не готовий до тих обов'язків, які лягають на його плечі. Звичайно, не всі такі, але....буває.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я такої ж думки дотримуюся, тільки з точністю до навпаки. Я б хотіла, щоб мене так сприймав чоловік, бо чому жінка може своєму чоловікові присвятити життя, а він їй ні? Чи тільки чоловіки можуть бути геніями?
Щось я заплуталась:shutup: :shutup: :shutup:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А чому б і ні? Якщо це буде подобатися обом, то цілком можливо....Але я чесно кажучи трохи в тому сумніваюся, тут може завадити чоловіча гордість, самолюбство, бажання бути "головою"