Почну з того, що в дитинстві, ще у школі мала проблеми з співами/голосом. У нас ще з першого класу були уроки музики. На них ми записували, вчили пісні і співали їх, також слухали музичні твори. Коли одного разу, вичивши пісню, почали співати її на уроці, я також співала, голосно, як всі. А після уроку всі почали обговрювати як я смішно співала і сміялись, особливо ті хто сидів біля мене. З того часу я старалась тихенько співати (бо не співати не можна, вчитель міг поставити погану оцінку, що людина слів не вичила і нічого не робить). А ще як ми слухали 5 симфонію Бетховане "Так доля стукає в двері" (з того часу навіть запам'ятала назву))), дітей вона розвеселила. І на перерві учні почали сміятись та наспівувати цю мелодію. Я прийшла додому і захотіла наспівати її батьками, сестрі і поділитись що було на уроках. Але я не змогла її наспівати. пам'ятала як вона звучить, звук звучав у голові, але відтворити не виходило, я збивалась і по нотам так не вийшло як звучало і батьки не зрозуміли що то було. Так і в школі було, як діти спілкувались і ніоді переказували якусь мелодію, вони її нормально наспівували, зразу зрозуміло що то за мелодія, а у мене не виходило. Ну і ладно, я на тому не зациклювалась, в кожного є свої переваги і недоліки, краще більше часу потратити на розвиток переваг, робити, те що в тебе краще виходить. Я також дуже не любила по телефону розмовляти, і взагалі в мене не був "язик підвішений", я не могла от так просто говорити, як дихати (хіба з дуже близькими), на це мені наче йшли зусилля. Ну і не виходило якось захопливо говорити і красиво. Мене ще погано чують. Коли знайомилась з новими людьми, то завжди треба було по кілька разів ще раз озвучити своє ім'я. Мене звати Галя, а всі чули то Ганя, то Аня. Часто я багато мовчу,і більше люблю слухати. Але іноді (не завжди) як говорю, то якось виходить все на купу, збивчиво, хоч я ніби багато не тараторю(чи тараторю), але получається що забагато слів. Батьки тоді кажуть, щоб я не "цокотіла". Обідно, але вон итого нерозуміють. А як маленька була, то сетра з мене сміялась, що я "тарапічка". Ну і голос в мене дивний, тихий якийсь. Звісно всім не подобається запис свого голосу слухати зі сторони, то я знаю, бачила, тому я не дивуюсь що мій голос не такий яким я привикла чути. Впринципі я вже привикла до запису, вже ніби і такий голос мені нормальний. Але все одно голос трохи специфічний. Як на випускному говорила на мікрофоні вірш, він взагалі став не таким, він став дитячий, такий як у 10-річної дитини)) І знов без сміху не обійшлось, не всі звісно смілялись, але 2-3 однокласників, ну бо то дійсно було смішно. Як закінчила школу то пробувала навіть різні вправи для голосу робити, але це було, на жаль, не систематично, тому і результату, напевно нема. В університеті проблем не було. Я на біологічному, усних екзаменів там мало, а як були, то не проблема, бо красномовності не треба, там головне сказати всі ті ознаки, елементи, взаємодію та ін. Було навіть так на усному екзамені, що я щось дуже розхвилювалась,то вкінці почала так говорити, що початок речення в одному відмінку а закінчувала в іншому)) (типу в ядрі містЯТЬСЯ ядерце.). ҐАле всео дно 5 постамили, бо я все що треба, те розказала. Ще така особливітсь, в мене голос монотонний. Я це дізналась, як попробувала виступити на театральній виставі. Я взагалі до того, думала, що театр це просто (та, в театрі я профан), потрібно лише вміти влитись у роль, уявити на певний час, що твоя роль, не роль, а насправді так є. Але цього недостатньо, я то влилась, але образ не получився, бо я не виражаю так емоції у свої слова, мені казали, що я на одному тоні говорю, хоч я наче говрила емоційно. Ну і рухи, міміка, жести не робили потрібний образ. І ще був випадок, що я розмовляла по скайпу (по англійски з незнайомцем). І він запропонував, пограти у таку гру, спочатку виявляти позитивні емоції до співрозмовника, а потім уявити, що ти на щось розлючена і свариш його) Так от, останнє в мене не вийшло, хоч я старалась, я не могла показати свою лють і в реальному житті я так впринципі не можу, не можу бути строгою. Ці друзі з театральної вистави казали, що я така у розмові, постійно добренька, тихенька, але емоції не міняються, в мене воно монотонно. Чому я власне про це все пишу зараз. В мене зараз є інші турботи. Але так сталось, що я вчора спілкувалась з свекрухою по телефону. Перекинулись кількома реченнями і вона потім спиталась, як там на дачі Левик був з іншим хлопчиком (я була на дачі зі друзями, що мають дитинку). Я їй розказую. А вона каже що мне не чує, тобто чує таке монотонне ту-ту-ту, а слова не може розібрати. Жах, мені так соромно стало, уявляю як це виглядає. А свекруха знов впитається як там на дачі Лев поводився, я вже просто кажу, "нормально", а вона не чує, перепитується( З другого разу почула слово "нормально". Потім каже щоб я подзвонила, як вирішу, коли ми до лікаря з Левом підемо (разом з свекрухою), я її кажу простим реченням, що напишу то в скайпі. Вона знов не чує(. Я би подумала що це щось проблеми з звуком чи інше, але таке вже другий раз повторюється і це не проблеми з звуком, інакше вона би мене не взагалі не чула або звук би переривався. І в не в телефоні справа, бо у неї також смартфон, з нього добре чути. Правда такий нюанс, я в той час, як розмовляла їхала з коляскою вгору, то була трохи задишка, але кажу ж, то не вперше( Один раз таке було з свекором по телефону. Ми впринципі рідко по телефону говоримо, це певно якраз пергий раз яколи розмова затянулась, от тоді і випливла моя суть, що мене не чують( Мені дуже соромно, бо це батьки мого чоловіка. Хочеться нормально спілкуватись. Вживу впринципі нормально виходить, але все одно, бачу, що щось не так. Я сама бачу, якось слова можуть з'їдатись. Я зараз стараюсь робити паузи, не знаю може щось получиться. Що можна зробити? Я почала активно думати. Тут мені згадався Борис Гребенщиков (я божнюю його групу, музику), він як дає інтер'ю, то його голос так гарно лине, не саме забарвлення дуже мені подобається, а його звучання, таке бархатне і голос наче весь простір заповнює. Чоловік якраз недавно дивився його інтерв'ю з Кузьмою. Кузьма мені там не сподобався, якось він похабцем давав питання, виглядає негарно, напевно так і виглядають ті люди, як і говорять похабцем, як я напевно. А Гребенщіков при тому не піддався швидкому темпу і все одно говорив "бархатно". Ось то відео . Хоча можливо воно не так яскраво відображається, як я описала, але щось таке є І я подумала, що напевно люди які багато співають (У Гребещикова якраз ювілей групи, 45 років, все своє життя він співає) мають такий гарний голос. Ще згадався мені О.Хакімов, він приїжджав дати у Львові лекції по ведичній культурі. То мене також його голос дуже вразив, таож так лине, що наче заповнює весь простір, бархатний. А ось чому так, бо крішнаїди кожен день співають мантри, також вони співають перед їжею мантри. Хакімов сам то розказував про себе. Ну мантри я співати не збираюсь) Я співаю колискові кожного вечора, кілька пісень знаю (мама багато співала Леву, то я навчилась біля неї, якщо дуже багато разів чую, то можу це повторити), Але як видно результату поки нема, я вже давно співаю колискові. Вчора ще до дтата приходив в гості його друг-екскурсовод (до речі відомий Іван Радковець), то його дикція просто вражає, як він гарно говорить, правда його слова не так линуть як в Хакімова, чи Гребенщикова, але Іван дуже чітко, виразно говорив. Хоч це була звичайна, буденнярозмова, але його мова була дуже гарна Що ще можна зробити? Згадалася давньогрецька особа, що хотіла стати оратором. Але цей чоловік невнятно говорив, то він брав камінчики в рот і так тренувався з ними говорити. То може мені так робити, це правда, працює таке? На курси піти не маю можливвості. Хіба можу диск купити і онлайн займатись. Але мені наприклад не все зручно. Я знаю є такі вправи кричання, "мукання". Я це не можу в кімнаті робити, малий налякається, всі в шоці будуть, звукоізоляція ще погана в будинку, самі розумієте) Але якщо хотсь знає перевірені вправи, диск, курси. то напишіть , будь -ласка. Чи були у вас подібні проблеми? Що думаєте з того приводу. Ми ж українці співочий народ, тема як на мене цікава
