Відповідь: Наші менші друзі а поголодать день-другий мозги не вправляє? Поки що ми без кота, але багато пр них читаю.... І бажання ще не відпало кота завести, але бачу що з собакою якось було простіше. Харчами також було перебирала, але за пару днів це все можна було внормувати. Поведінка типу гарчання на нас, чи кусання - взагалі таке викорінилось ще в дитинстві і більше не повторялось. Вчора начиталась що коти буває кусаються ( а щось мені здається що вони це роблять боляче) або що шиплять і кидаються царапатись. Для цього має бути якась причина, чи то просто деякі коти є такі шизануті що на них находить і вони так себе поводять. Я тепер переживаю щоб ми з тим котом справились. Чи правда що з точки зору кота - він всіх нас мав на увазі, і змінити його поведінку важко? Бо собака прям було видно як потребує нашої уваги і впасти в немилість господарів то був її напевно найбільший страх. просто як кіт почне на мене шипіти чи кидатись - чесслово.... боюсь ходити покусаною і поцарапаною. А ще ж дитина є.... дівчата, успокойтє мєня Я так хочу лагідного кота, який би мені квартиру не розносив, і не загриз нас уві сні.... А то на форумах пишуть що сплять з пульверізаторами з водою, чи з іграшковими мишками під подушкою, щоб в разі атаки кота чимось його відволікати/відганяти.
Відповідь: Наші менші друзі перше - брати з хорошими генами (щоб не було випадків якоїсь агресії), краще брати таки якусь породу, тільки не мей-кунів чи таке подібне
Відповідь: Наші менші друзі ми будем брати виключно британця/шотландця може я згустила краски в попередньому дописі. Цікавить чи можна коту безопасно покласти палець до рота. Бо собаці я могла спокійно зуби всі передивлятись, руку в пасть покласти, точно знаючи що не вкусить. Коти такі ж, чи я марно порівнюю кота з собакою? Якось першу в житті собаку легше заводила, ніж тепер першого в житті кота )))
Відповідь: Наші менші друзі трішки не такі, вони будуть намагатись закрити рота) просто з раннього віку котенятко треба привчати, що ви маєте право дивитись у вушка-носик-ротик, оглядати лапки, робити будь-які маніпуляції, вчити купатись (я ставила на тряпочку в тазик з калабанькою води і таляпала по трішки), тоді кіт виросте і буде спокійно ставитись до такого
Відповідь: Наші менші друзі точно! Ясно, кіт є досить горда тварина, йому важко терпіти, коли хтось до нього лізе, наприклад в рот, але господарю коти переважно довіряють. Принаймні моя терпить від мене все.
Відповідь: Наші менші друзі Навіть якшо покладете, то ніц вам не буде Кіт не має достатньої сили у щелепах, аби зробити надто боляче. У мене за життя було штук зо 7 котів/кицьок, зараз восьму маю, то всі були адекватні, крім першої (знайшла кошеня, пожаліла, принесла додому, мама змушена була взяти). То вже ж воно паршиве було, вічно нило, пакостило, чи сита чи голодна - кричить, з горя ми її у село вивезли. Там вона народила котенят і.....з’їла їх: Тоді ми її вивезли геть.... Наступних кількох котенят (по черзі, звісно, не всіх одночасно) брала у своєї товаришки, вони були від сіамської кицьки. І то, як пише Терезка, відчувались оті гени порядності, жодних пакостей, гарні, милі, добрі, акуратні котики. Мама взяла собі якогось лєвого потім - то він у вазонки ходив по своїх справах, і великих, і маленьких, вона приходила з роботи - а стіни уже були із смердючим "набризком" Знову ж таки, не витерпіла, вивезла на село, він там побачив нашого котика і ....згвалтував його при всіх:khomyak: Потім десь повіявся і його вже ніхто не бачив. І отаке буває, на жаль.... Ніколь, породистий котик буде і вдачу мати іншу, ніж дворовий, Вам нема чого боятись! Харчами котики не перебирають, банального "Фріскаса" вистачає, я ше даю корм у пакетиках типу з підливкою, молочко зрідка, яєчко, вітамінки. Киця щаслива! Я от собаку б не змогла завести, бо цей запах, шерсть і обов’язковість вигулювати у сніг/дощ - не для мене. А кота - за милу душу! Хочу ше одного, але чоловіка сказав, шо досить нам однієї кицьки
Відповідь: Наші менші друзі Ніколь, та не лякайтесь так..вони цей страх за кілометр відчувають... просто придивіться до батьків кошеняти, заводчиці і як кошеня себе поводить.. коти також підлягають дресурі...тим більше ви берете породистого кота, який ніколи не лазив по смітниках/отримував копняки і таке інше, він не є агресивним від початку звичайно, він буде вас перевіряти - шкодити якось вам, царапати, вони так визначають межі дозволеного і яке вони місце займають в сім"ї (проте це не зовсім схоже як поводять себе собаки) коти соціальні тврини! просто поводьтеся однозначно і не "переусердствутє" я своїх трактую як ще одного члена сім"ї п.с. не вважаю, що тільки породисті коти виховані і терплячі, коли хочеться ручної іграшки, можна в японців купити, але тоді це не буде жива тварина
Відповідь: Наші менші друзі Ой, а для чого це робити? ))))) Це ж вам не лев. Пальця не відкусить. ))) Ці всі жахи, що ви пишете притаманні, в основному дворняжкам, котам без породи і племені. А породисті, особливо шотланці з британцями, ті ще аристократи. ;-)
Відповідь: Наші менші друзі не правда, ціле життя живу біля безпородистих котів, вони всі були дууже ніжні, абсолютно не агресивні. Моя киця також безпородна, тим не менш розумна дуже і ніяких жахів з нею нема.
Відповідь: Наші менші друзі Чому ж неправда? Те що особисто Ви з жахами не стикалися, не означає, що їх нема. Особисто я подібні жахи бачила суто в дворняжок.
Відповідь: Наші менші друзі Мої котусики - обидва безпородні. То менший - як іграшка - роби з ним що хочеш. А старшенька - звірюка. Мої друзі її побоюються і називають сатаною Але я її все одно люблю! Так що думаю, тут справа в характері кожної окремо взятої тваринки.
Відповідь: Наші менші друзі тому що, це не залежить від не породистості, а просто від характеру. Дуже породистий кіт теж може бути ненормальний. І те, що ви таке зауважували, теж не означає, що то вже істина і не варто таких висновків робити!
Відповідь: Наші менші друзі Також не погоджусь. Мали раніше шотландську прямовуху. Суперовий мала характер! Зараз маємо "українську стріхову" взяту з притулку. Супер киця! Ніжна, муркотлива, не шкодна. Вона відчуває, що її люблять і цілком відповідає нам взаємністю. Коти тонко відчувають взагалі усе. Таке враження, що вона розуміє нас з півпогляду і добре січе, коли вона не права і зараз дістане "по вухах", а коли ми в кращому гуморі й щось дозволимо їй. Загалом відповідно харектеризує відмінність котів та псів один жарт. Пес думає : "Господар мене шанує, пестить, любить, годує, дає житло. Значить господар Бог." Кіт думає: "Господар мене шанує, пестить, любить, годує, дає житло. Значить я Бог."
Відповідь: Наші менші друзі Просвітіть, що не так з мейн-кунами? Просто я такого хотіла, але дуже вже дороге задоволення, тому взяла невського маскарадного і заспокоїлась. Власне читала, що вони не агресивні і "розмовляють" тихо, але в житті бачила хіба що на виставці - досить таки неоднозначні відчуття, дуже вже здоровенні. До мого теперішнього породистого кота було ще п"ять "дворянської породи", такий агресивний, як пише Ніколь, був тільки один - але в нього і мама така сама прибабахнута була. Хоча дітей він любив, дозволяв з собою витворяти таке, від чого дорослий вже би без очей залишився. Інші три були від домашньої кицьки - дуууже добрі і розумні котики, і останнього, який прожив у мене 11 років, взяли на селі, взагалі людиноподібний, любив розмовляти і був дуже дружелюбним, з горщиком проблем не було до моменту, коли сусідка завела ненависного йому котяру, який вічно мітив наші двері, з того моменту час від часу наш кіт почав підливати капці. Чого у породистого не віднімеш - це вихованість, але водночас він дуже незалежний, таке враження, що він послугу робить, коли дозволяє взяти себе на руки, мала його один час називала "король Бакс". Тільки для мене робить виняток, постійно ходить за мною, на руках муркоче, цілується, пхає носа в моє рукоділля і закохано заглядає в очі. Єдина проблема - харчування: коли був маленьким, топтав все підряд, а потім якось тато купив сухого корму, і кота перемкнуло - тепер те наркоманище нічого крім сушки не жере, доводиться брати професійний, пробували перевести на нормальну їжу - три дні буде сидіти голодний і все без результату, а ще вигляд такий жалісливий зробить, ну чисто тобі кіт зі Шреку, лапку простягає - встояти неможливо. Добре ще, що поруч на краківському знайшла жіночку, яка продає Роял канін і Бош санабель за досить гарними цінами, так що за тиждень можна вкластися з харчуванням в 20-25 гривень. А в моєї мами зараз дві приблуди, кіт і кицька - ті вже простіші, взагалі такі зворушливі, так її люблять, так тішаться увазі і харчами, до речі, не перебирають, як дехто. До речі, стосовно подряпин та укусів - переважно кота можна навчити бавитись не випускаючи пазурів (я на свого декілька разів шикнула, та й по всьому), а кусаються вони делікатно, якщо кусаються взагалі. Не варто їх боятися, вони не страшні, самі потім переконаєтесь.
Відповідь: Наші менші друзі Таке враження, що ви котів бачили лише на картинках та на вулиці біля підвалу. Невже ніхто з ваших знайомих не має і не мав котів? Домашніх, не сільських. Не уявляю, щоб домашня кицька шипіла і кидалася, царапалася. Мала багато котів завжди вдома. І у всіх моїх друзів є коти. Ніяких жахів ніколи не спостерігала. Найбільше "зло" - це коли кіт робить калюжі там, де не слід. Все решта - то якась рідкість така. Не сперечаюся, що такі коти бувають, але це - як і в людей. Серед тисяч добропорядних - декілька кримінальних елементів...
Відповідь: Наші менші друзі Звичайно, деякі коти можуть кидатися і дряпатися, причому дуже сильно - незалежно від того, домашні вони чи вуличні, породисті чи безпородні, самиці чи самці. Більшість при цьому все-таки адекватні тварини. І, Ніколь, якщо є острах перед котами, я б не радила їх заводити.
Відповідь: Наші менші друзі ну десь так.... ніхто з моїх друзів чи близького оточення, і родичі в т.ч. котів не має і не мав. Лише чоловікова бабця в селі кота має, але я там була 2 рази в житті по пару днів. Собаку серед всього того мого оточення завела лише я свого часу, і була впевнена у правильності своїх дій, а всі мені в один голос кричали "дитину тобі треба а не собаку". Зато тепер від Сарки балдіють всі крім напевно свекрухи, бо "пес має жити в буді на цепурі" і не інакше. Про мої плани щодо кота знає чоловік звичайно, знає мама моя, подруга-кума, і свекор. Всі решта певно як взнають то тепер вже скажуть "певно одної дитини їй мало" ))) Щодо поведінки, виховання, психології котів читаю зараз на форумах, бо вживу серед того ж свого оточення навіть не маю до кого звернутись чи бодай задати безліч питань стосовно котів. Тому дівчата, дуже вдячна за інформацію. ---------- Додано в 00:28 ---------- Попередній допис був написаний в 00:23 ---------- Ну це не те щоб страх. Я колись і собак боялась, але ж завела Сару і виховала її цілком пристойною собакою (к слову батьків її я не знаю, і не бачила, але тоді я цим не сильно переймалась, і емні пощастило що собака мені дісталась адекватна і вмєняєма, без відхилень у психиці). Щодо котів - я боюсь того що отримаю дикого кота який буде мстливий, агресивний, наглий і поведінку якого я не відкоректую. ібо в носі він мене буде мати. Це з собаками мені вже все ясно і просто, а з котами темний ліс.... Але ж дівчата пишуть що як правило поведінку кота видно ще з кошеняти, і породисті вони більш вмєняємі і надійніші в плані психіки. П.с. в темці кому маленького улюбленця Інка таких кошенят гарних роздає. Мама гарна і кошенята гарні, але зараз певно всім стане смішно.... Беручи кошенят від заводчика, ті кошенята як правило вже до лоточка навчені як і до когтеточкі. А ті звичайні..... я сумніваюсь що вони вже з гарними манерами. Як їх до них навчити? Чи важко? Бо може я зря парюсь, і це не складно.... Чоловік погодився на кота за умови що не буде калюж по квартирі ( хоча б массово не буде) і кошеня не псуватиме меблі.
Відповідь: Наші менші друзі Ну манер вони набираються від мами, порода тут може трохи і впливає, але навряд, щоб так сильно. Знаю тільки, що сіамські коти дикі, але як бачите, далеко не всі. Якщо мама домашня і вихована, місяців до трьох вона всього навчить. Якщо господиня погодиться, можете попросити дозволу познайомитись з мамою і придивитись до кошенят. А взагалі-то люди і двотижневих кошенят виходжують і виховують, у котів це процес нетривалий. Мої котики привчалися до туалету за один день: раз тільки підловиш, коли воно місце шукає, занесеш в лоточок, а потім воно само запам"ятовує. З кігтедралкою було гірше, вірніше, ніяк, бо на той час їх просто не було. Ну зжену я кота від диванного поручня, але ж йому десь кігті точити треба, - він короткими перебіжками до крісла. А зараз кіт має цілу дошку і до меблів не лізе. А це вже взагалі не до порівняння, з котом клопоту зовсім небагато і уваги він не так аж потребує. Я би сказала, що у нашій сім"ї кіт більше нянька, компаньйон, ніж дитина.
Відповідь: Наші менші друзі Я підбирала багато котів і кошенят з вулиці, і вони всі без винятку з першого разу ходили в лоток. Але: що ви робитимете, якщо кіт все-таки псуватиме меблі, дряпатиметься, робитиме калюжі і ще якісь пакості (а жодних гарантій жоден заводчик дати не може, тому що в кота, як і в людини, характер може змінюватися, у нього в житті може з'явитися якийсь стрес, якісь подразники, про причину яких ви можете й не здогадуватися, і тоді він може почати пакостити, а котяча психологія і психотерапія - на сьогодні малорозвинені галузі науки )? Серйозно, з мого чималого досвіду і досвіду багатьох інших кошатників, якщо в людей є певні очікування/умови/вимоги до кошеняти (а особливо - якщо в сім'ї ще й маленька дитина), то дуже часто вони потім його повертають, відносять перекупкам, відвозять у село або викидають. Тому або ви і ваш чоловік готові прийняти кота таким, яким він є (і буде) з усіма його можливими вадами, або, повторюся, краще не брати.
