незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Мало з них розмовляють чистою російською. Частіше це, як з анегдоту:
-девушка, Вы из москвы?
-да, а шо?

---------- Додано в 22:43 ---------- Попередній допис був написаний в 22:40 ----------

Особисто я дуже не люблю всяких граматичних і т.п. помилок. Але і себе на тому ловлю. Особливе задоволення отримую, коли довго не можу пригадати українського слова-аналога якомусь поширеному русизму і нарешті згадуююююю....

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Так от власне. Це і дратує. Жахлива у нас ситуація з тим всім склалась. Кричить, що українець, а не своєю мовою говорить, і проти неї виступає. Ну які вони українці, скажіть мені?! Ну це мене до "сказу" доводить ну з землею би зрівняла, як би хтось так став і мені почав це розказувати....ну жах просто.

---------- Додано в 23:01 ---------- Попередній допис був написаний в 22:45 ----------

Ну це не страшно. Всі ми можемо помилятись. З таким стикався кожен.

І ще одне чому російськомовний, коли приїжає до Львова питає дорогу російською, а не українською?, бо якби носій української мови приїхав до Росії, то він би питав російською мабуть?...чи я можливо помиляюсь? Чому так?

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Щодо цієї частини фрази наведу приклад:
Маю далеку родину на Сході України. Ще коли вчилася у 9-му класі

мамо рідна! то вже, певно, років 12 тому...

приїжджав до нас звідти хлопчина,Сашко. То він усе мені казав: "Ти так розговарюєш, будто книгу читаєш..." То він не українець, бо говорить суржиком?.. А чи не говорить він суржиком через те, що у середовищі, у якому зростав так і не укріпилася рідна мова на державному рівні?... Питання суто риторичні, без претензій, але з болем за кожного українця, який не знає свого рідного слова.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

І мене через це серце болить, що маємо у такому жити. Я можливо десь не правильно висловилась, є там, живуть люди, що не такі як я написала, звичайно прошу вибачення. Шкода, просто шкода і більше тут нічого не скажеш.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

А в Європі носій українсько питав би дорогу певно англійською чи німецькою? Треба радіти, що ми знаємо стільки мов.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Незнаю чи у відповідній темі пишу, але більш підходящої не знайшла.
Сьогодні заводила дітей в школуі глянула на стіни - вони помальовані після ремонту. Так от, стіна в коридорі розмальована казковими лісовими звірятами, а електричний щиток розмалювали у вигляді поштової скриньки. І на ньому написали "Лісова почта". Де-де, а в школі, яка позиціонує себе як патріотична, яка виховує дітей в національному дусі, де вчать високоосвічені (я сподіваюсь) вчителі не мало б бути таких помилок. Чи то вони "косять" під Януковича, чи то я така відстала і незнаю, що відбулись якісь зміни в правописі, але я була шокована побаченим.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Мені, наприклад, абсолютно без різниці хто на якій мові говорить...

В мене в паспорті стоїть українське громадянство.

Я все життя говорила на російській мові і навіть тут, у Львові, говорю теж на російській. Мені було дуже образливо коли я, приїхавши 2 роки тому на Західну Україну, підійшла до кіоску і мені не дали каву, бо я просила на російській мові. І я зовсім не ображусь якщо мені скажуть, що я не українка.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Може, справа в тому, що стіни розмальовували малярі, а не вчителі? Вчителі би й десять разів нагадали, що має бути "пошта", а який сенс, якщо малярам то не в голові?
Можливо, тої помилки ще ніхто не помітив. Можете жартома присоромити когось із вчителів, якщо буде така нагода. Впевнена, що вони тоді швиденько знайдуть фарбу, що залишилася після ремонту, і самі виправлять помилку.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Читала вчора вірш малому про маму, у вірші є такі слова: кохаю тебе, мамо....або кохана мамо.....Невже мама може бути кохана? чи кохана дитина? Я особисто ніколи такого не вживаю по відношенні до своєї дитини. Я помиляюсь в чому чи так можна?

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

згадала рядок із пісні "Мамо, мамо, вічна і кохана"

а ось таке значення з гарними прикладами подається в тлумачному словнику

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

мені "кохана мамо", "коханий сине" ріже вуха. Я не можу так говорити, для мене слово коханий, кохана - це почуття до іншої людини( не почуття любові материнської чи до дитини). Але хоч буду знати, що я помиляюсь

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Для мене це також звучить трохи дивно, бо якось звикла, що кохають когось протилежної статі пошукала в неті, таки "кохати" означає не тільки почуття

Буду знати

А ще мене чомусь неймовірно нервує коли пишуть і говорять "різдв'яний", "св'ятковий". На скільки мені відомо, змін правопису цих слів не вводили? Чи я помиляюсь?

---------- Додано в 16:22 ---------- Попередній допис був написаний в 15:10 ----------

І ще згадала, останнім часом часто чую таке : "післявчора", мається на увазі "позавчора". Чому люди вживають оте "післявчора" навіть не замислюючись, що по логіці воно означає "сьогодні"(день після вчора - сьогодні)? І взагалі, звідки воно, оте "післявчора" взялося?

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

То, мабуть, за точку відліку береться "сьогодні" і від нього рахується в обидва боки
Якщо серйозно, то сама часто так кажу... Навіть не замислювалася, що воно й справді нелогічно виходить, може, просто звикла. Походить, скоріш за все, від російського відповідника.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Слово "кохана" тут передає інтимні (глибоко особистісні) почуття. Людина може відчувати їх не тільки до чоловіка, жінки, але й до матері, батьківщини, рідної мови тощо.

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Але ж російській "позавчера", тобто "позавчора", ще не чула російською "послевчера" цікаві речі люди вигадують
А тут Ви мабуть праві:

просто раніше не звертала на це уваги, чи може просто не чула. а останнім часом одні "післявчора" навкруг, ось воно й почало мене цікавити

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

А я ще ніяк не звикла за 10 років до львівського говору: "буду брала", "буду клала", "буду спала"....стараюсь своїх подруг, котрі так говорять виправляти одразу...сердяться..а що поробиш...

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

А, ну та, то я щось собі не те вигадала

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

ІМХО це діалектизм, але згідна: у середовищі, де спілкуються переважно літературною мовою, звучить неграмотно

чого це:

??? (смайлик не чіпляється)

ото ж-бо

мене теж страшенно дратує оте "післявчора" - колись хтось у моєму середовищі зловживав тим. коли звертала увагу (неодноразово), то так терпляче мене терпіли

сорі за тавтологію

- мовляв, чого це до слів чіплятися? думаю, що це мовлення за звичкою

більшість людей не задумується над тим, що каже

ба більше - навіть над тим, як живе - то що хотіти від бідних???

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

Прочитала, що це є лемківський говір.

Я, наприклад, свою свекруху розумію з 3-го разу, після декількох "що" з мого боку? А її подруги з мене сміються, кажуть, що в хаті москалька)))

-ні, мій чоловік раніше теж так казав "післявчора" і т.д. тепер сам себе виправляє))

 

Відповідь: незнання мови чи цілковита байдужість, або чому говоримо з помилками?

ну і правильно - міняє звичку)

ми ж не задумуємося над кожним словом - говоримо автоматично.

бо усвідомив, що вона "не то". Молодець Ваш чоловік!

як на мене, "просочитися" - саме те слово.
"просякнути" - теж добре, але справді його звучання може не подобатися.
десь зустрічала "...щоб корж увібрав у себе рідину...".
"всмоктати" - скорше про пилосос тощо.
а "наситився" - то таки "наївся": не те.