Обговорюємо пологи (2)

Ну здрасті, не було тиску на ШМ, а як же вона тоді відкрилась без участі лікарів до 6см? Вони якось навіть брешуть нескладно.
А те що не боліло, то й чудово.

 

О, прямо майже так, як у мене в других пологах. Тільки у мене перейми і не з'явились після пробивання міхура на 7 см, хоча шм відкрилась повністю десь за годину після цього.
Теж в підсумку думаю, що, незважаючи на таке велике відкриття ще мала би з ним походити кілька днів, а плоский міхур тут ні до чого. Але другий раз на тому міхурі попеклась.
Може хтось зустрічав якусь грамотну інформацію на цю тему? Бо я після перших пологів лише роздобула інфу від Н.Лелюх, що такий міхур справді може стримувати пологи і на відкритті більше 4 см його доцільно забирати. Але аж ніяк не на старті і як причину того, що пологи не можуть початись (як мені першого разу пояснювали).

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Ну дивись в тебе з плоским міхуром ШМ відкрилась до 7см. Тобто качає, процес іде. Ну і йшов би далі. «Може стримувати» це така штука, можливо може уповільнювати, але д ми нікуди не поспішаємо, правда?

Я вже колись писала і напишу ще раз: я не вірю в плоскі, міхурі, рудиментарні зуби і органи.

Колись був допис на ФБ в Джамілі про пологи 5 днів. От дайте жінці спокій (реальний, в темній, теплій тихій хаті) і вона народить. Якщо буде «якщо щось», то вона вам перша скаже, що щось не те і пора би в больнічку. Інстинкт - дуже моцна штука.

 

хм. Перед народженням моїх дівчат виливалось менше як півсклянки рідини. Напевно, це і був той "плаский міхур"

 

Ти ж знаєш, що коли це 42-й тиждень то вже всі дуже спішать(
Ситуація і так вже нездорово накручена, і от знаходиться винуватець у всіх "бідах", плоский міхур: чого "досі не народила, а дитина там вже велика і плацента стара", чи то перейми не такі, чи їх нема, чи відкриття не йде - ясно, що його треба якнайшвидше усунути зі сцени. То вже порочний ланцюжок...ну це я так, про наболіле, але от, може дівчатам справді буде корисно для розуміння справжньої картини, ці показові випадки, що плоский міхур не завада значному відкриттю, я на своєму досвіді це зрозуміла.
@Emmy, Ви дуже правильно робите, що "віднімаєте" собі тиждень, ціліші нерви будуть.


Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

О, можна детальніше, я думала ви четвертий раз також вдома народжували?
Читала, що у вас потужний період довгий був, то ви на повному відкритті в пб приїхали?

 

Я на повному відкритті була години з 4 ночі. В ПБ приїхала в 6, а народила в 8-45.

 

А не розбирались, чому такий довгий потужний період? По протоколу, здається 4год допускається. В ПБ вам на те нічого не казали? І взагалі як приймали пологи в такому випадку?

 

По-перше я їм не розказувала з якої години в мене таке відкриття. По-друге потуги не весь цей час були. По-третє, вони мене не питали і нічого не казали.

Я не бачу проблеми в довгих потугах. Як і в довгих пологах. В сенсі звісно приємно поскорше відстрілятись, але тривалість в моєму світі не вказує на проблеми.

І прошу зауважити: протокол - це для них, мене їх протокол ні до чого не зобов‘язує.

 

Та я то все розумію і ніби йшла другий раз народжувати знаюча, але все одно мені за тих 2год в родзалі встигли напартачити. Сестра приїхала на 6см відкриття, то страшили всім чим тільки можна, щоб швидше вродити.
Ну ще розумію, коли сестра народжувала пізно ввечері, то їх було три роділлі на одного чергового, ще й зі швидкої викликали. А я вдень приїхала і була одна на купу лікарів на зміні, то вони по черзі приходили подивитись на ту "неугодну".
Тому зараз дуже страшно, боюся не пологів, а лікарів

 

Не знаю що вам сказати. Я тепер думаю, що взагалі в ПБ не треба було їхати, але на той момент я не дуже соображала, а чоловік зробив, те про що я попросила.
Можна сидіти до останнього. А там як не встигнете, то не встигнете.

 

Що мене лякає в довгих потугах - серцебиття дитини, в пб часто цим маніпулюють, а якщо вдома максимально довго чекати, то як знати, що все добре. Інтуїція? Слухаю Наолі, то вона також каже, що відправляє жінок в пб, коли в затяжних пологах падає серцебиття

 

Я перший раз вдома чекала з ранку (перші потягування) до 21 (відійшли води), але перейми такі були дуже лайтові. Якби не води, навіть би не могла подумати, що там вже повне.

А другого разу почало хапати десь по 16. По 20-40 сек і інтервал дуже скакав, від 3 до 10 хв. Даже лайтові були. В душі не відчувалося майже. Весь час сиділа і думала, коли то їхати. Але інтуіція казала ще ні. Ввечері вже почало боляче хапати. Якщо лежала, то були короткі перейми з малим інтервалом 2-3 хв. Якщо рухалася, то 50 сек і інтерал збільшувався, інколи до 10 і більше. Дуже збивало спантелику такі стрибки. Десь з 22 вже почало так дуже добряче боліти. Між переймами намагалася спати. Як вставала, то інтервал знову ставав 2-3 хв, але вже довше тривала перейма. Тоді і вирішили о 2.30 ночі таки їхати. Приїхали о 3 в приймальне, відкриття було 7-8 см. О 4.45 народився менший.
Допомагало дуже ще ділитися з кимось (бажано хто орієнтується в пологах) в месенджері засіченими переймами і відчуттями.

 

Народилась моя друга сіднична дівчинка) Десь о 3 ранку почав хапати живіт, що пів години, в 13год відійшли води. Поїхали на Батальну, чергував Ковальчук, читала негативні відгуки про нього, але все пройшло добре. Прислуховувався до бажання народжувати без карельниці, тільки на останні 15хв підключили, згідно протоколу. Оформились в 15год, з відкриттям 5см, трохи болючий в нього огляд. Акушерка попалась просто золото, вона і приймала пологи, лікар збоку підказував. З 16год почались інтенсивні схватки, що 3-4хв. Чергові знову зібрались і пропонували капельницю, я випросила час до 19год, акушерка підказала що огляд по протоколу робиться що 4год, і можна чекати до ранку. Але схватки інтенсивно наростали, 18.40 народилась наша дівчинка.
Перші пологи були простимульовані відколи відійшли води, тому було дуже важко, цього разу зовсім по іншому.

 

щось в цьому є, хоча я найгрубшу дитину реально найтяжчим зусиллям народжувала (сам момент виходу) - в Лідії був найбільший обвід грудей та животика. Хоча, може, річ в тім, що йшла з ручкою коло своєї немаленької голови. Коли я народжувала її, то ляля так туго витискалася, а в мене в очах були іскри і згадувалось, як то кажуть, що "друга дитина просто вилітає". "Вилітає, вашу через паркан" - думала я і самій було смішно зі своєї злості

З такою самою злістю я згадувала колись Одена, який писав що "жінка, яка обирає сама позицію для потуг, зазвичай не рветься так, щоб треба було зашивати" В мене ж відчуття було таке, що от-от трісне все до вух, і під норадреналіном перехідного періоду я почала боятись. А потім чоловік дуже підтримав і сказав, що якщо плавно і поступово, то все буде добре (потім зізнавався, що сказав це просто так, ггг). "ОК, мішельоденич, перевіримо, що ти там писав" - пробурмотіла я на перерві між переймами - і почала тужитись. І таки правий виявився в моєму випадку Оден

 

В моєї голова не з великих, але дві руки біля неї дали своє. Іскри в очах, то найвдаліше описання процесу.

--- дописи об"єднано, 11 Травень 2019 ---

А я боялася, що застрягне)

 

був момент, коли я тримала заплющені очі руками

 

@cjomcjomka, я була в контактних лінзах, сталась руки до лиця не пхати)

 

О "іскри з очей", саме так можна і мої потуги в третіх пологах описати + адське печіння і мені теж здавалось, що там все тріщить, я навіть боялась тужитись.
До речі, голівка була всього на 1см більша, ніж в старших дітей, вага менша

 

от в мене Дмитрик вагою 3.600, Віруся під 4,5 кг, а голова у Вірусі була менша.
То вже Лідія мала і голову, і плечі, і животик.

а були розриви? Мені суто для себе цікаво ,як печіння може співвіднестися з розривами.
В мене з Вірусею було трохи печіння, але якось зовсім трохи. А з Лідією перед тим як вийшла голівка тканини там ніби "повисли" - настільки відійшла кров. Організм перестрахувався від гематом, чи що.
Дико болючими були самі перейми, на яких витужувала. А "пролізання" дитини цілком ОК.