Оффтопи розділу

Я знала що ви так напишете.
То не ваше / то не підходить / то не подобається.
Те, що вам підходить вам має в потрібній конфігурації впасти на голову.
Я вірю, що ви розчарувались , в лікарях, в психологах.
Але зупинитись -не варіант.
Себе треба пересилювати.
Вам -в першу чергу морально.
Бо навряд чи з таким світосприйняттям ви знайдете варіант , який вас влаштує

 

а чого плакати? всд -- це ваш діагноз -- при загостенні саме в лікарні і знімається. причому в невропатології, а не в психатрії -- нічо страшного немає. я лежала, коли мені 23 було -- тоді дуже зле було, що 20 днів в лікарні була, тепер 35 -- і весною знову лягла (на цей раз, правда, лише на денний стаціонар). ну щоб так прям харашо після лікарні -- то ні, але якісь речі воно знімає, а далі працюєте над собою. і чому так лікарні боїтесь? може нервопатолога буде мало, нехай ще психіатр проконсультує -- я теж ходила, і ніграма не соромилась. чому соромитись? тому, що людина себе рятує, а не, як ви -- зятягує у болото. І про дітей. не думайте, що діти вирішать ваші проблеми. спершу так -- воно відволіче, а далі може бути гірше, бо будете уже не лише за себе переживати, а й за дитину. люба болячка малюка вас буде із рівноваги виводити. Тому у вашому випадку (до речі, я вас знаю -- ви мене ні) -- тільки стаціонар

 

Мативасилева 0_0 ...- дцять сторінок(я вже почитала з чого почалось). Жінці вже трохи літ
пи.си. слів нема, одні вислови.
пи.пи.си. я рвукоґті звідси


Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

А звідки ви мене знаєте,якщо не секрет? Я б лягля в ту лікарню,але мені просто ніхто конкретно з лікарів не кажуть який в мене діагноз,і від чого мене будуть лікувати,будуть різні ліки застосовувати,від яких мені буде гірше.А от ВСД,мені жоден лікар не сказав, ні невропатологи ні психіатри,та і я читала в неті симптоми, це щось подібне, але не то що в мене.І немає в мене ніякого загострення,мені як і літом так і зараз, там само не змінюєтся мій фізичний стан від погоди,і від пір року.Скільки можна вже ходити мене вже всі безкоштовні психіатри Львова знають, я їх всіх вже обійшла.

 

Дівчата, а чи вартує воно того, щоб витрачати своі емоціі непотрібно? Прочитала згрубша дискусію, нереально детально, бо це просто потік якогось негативізму і жалю до самоі себе.... Ну так вже погано, так нема на все сили. А бляха кому легко!??? Та у кожного є якісь своі складнощі, просто хтось отак ниє на всьо, а інші просто роблять... Хвороби вони то може і є, може й навіть такі примарні і незрозумілі, але якби було бажання, то би щось робилось, а не нилось, як все важко робити... І жити важко і так все зле, ну нема на то ради... Не знаю, чи то вартує щось радити тут, тут рад не шукають насправді...

 

І я! І я! Мої таракани зійшли з розуму від тої брєдятіни.
З.І. Шкода модераторів: то всьо розтягувати по темах незнамо яких.
З.З.І. Тре зробити тему "День відкритих дверей у відповідному закладі" або "Щастя когосьтам".

 

Згадалась мені історія моєї мами. Вона багато працювала,щоб купити собі квартиру. 15 років винаймала житло. Довго не виходила заміж. На роботі глузували з неї,називали "старою дівою", що її ніхто не хоче. Мама сказала,що буде мати власне житло і вийде заміж. Так і сталось. Мама купила житло (їй не дала держава безкоштовно,як багатьом в радянські часи, а саме купила). І в тому самому році, коли їй було 36, вони з батьком одружились і прожили разом до кінця,як і обіцяли одне одному при вінчанні.
І на прощання.... Хто читав Біблію,там є розповідь про хвору жінку,яка страждала на кровотечу протягом багатьох років,витрачала гроші на лікарів і ніякого результату не було (лише сам Ісус її оздоровив,коли прийшов той час). Якби вона написала тут,ви би теж виписували "ходи ще по лікарях,пробуй щось,трать гроші далі,роби щось"так? Її ситуація була наче "бій з вітряками": щось робила,шукала вихід,але протягом багатьох років не отримала оздоровлення,а лише тратила гроші,час і нерви. Я теж потратила свій час на лікарів. Та я не здаюсь,я просто дію по-іншому... Бувайте здорові! Всього найкращого!

 

а чи оздоровив би її Ісус, якби вона стільки років нічого не робила? Так, лікарі її не вилікували, але призупиняли ту кровотечу, що вона не стекла кров"ю і не померла

 

Киньте в нас каменюкою і ран, Лола, ран!
Ми амбітні, премудрі та іронічно-повчальні. А ви для чого сюди написали?
Жіночко, підніміть свою жозефіну і займіться собою, бо у вас ані віри, ані натхнення, ані надії...

--- дописи об"єднано, 17 Вересень 2017 ---

Зара впаду! Ви ж застали ті "радянські часи", судячи з Вашого профілю.
Відкрию секрет: моїм батькам теж нічого не дали

. Ба, навіть більше, бабусям-дідусям також гади-комуняки нічого не дали. Все руцями та мізками.
Ай, вже мене тіпає. Розмова глухого з німим, чи шо.

 

Завтра буде 9 місяців після того, як я на 39 тижні вагітності втратила дитину (ще недавно я теж писала в цій темі). Я не хочу нікого засуджувати чи виправдовувати. Я скажу лише те, що я зрозуміла за цей короткий час:
1. Ніхто вам не принесе на тарілочці те, чого Ви хочете. Щоб щось отримати - потрібно заплатити певну ціну. Деколи щастя коштує дуже дорого - багато терпіння, страждань, старань, нервових зривів і т.д. І по іншому ніяк - потрібно виходити зі своєї зони комфорту і лізти зі шкури, щоб змінити своє життя (і що найголовніше - ніхто Вам не гарантує що все вийде саме так, як Ви хочете. Але Ви не будете стояти на одному місці). Якщо Ви вважаєте, що коли матимете сімю, всі проблеми пройдуть, Вам потрібно розуміти, що для створення щасливої сімї потрібен колосальний труд - ЩОДЕННИЙ! Сам чоловік не прийде до Вас і не скаже "ось я, твій добрий, забезпечений, вірний, здоровий чоловік". Нормальним чоловікам подобаються здорові та завжди усміхнені жінки, які не обтяжують ніякими своїми проблемами. І це тільки початок. А скільки всього потрібно пережити, щоб тільки мати можливість стати батьками! Чи Ви думаєте, що все так ідеально?
2. У кожного своя дорога і свій хрест. Не приміряйте на себе чиєсь інше життя, бо Ви захочете свій хрест назад. Адже люди надають перевагу тому, щоб мовчки переживати своє горе.
3. Після втрати дитини болітиме завжди. Коли хтось каже, що з часом стане легше - не вірте! Ніколи не стане легше, просто Ви навчитесь жити з цим. І тільки Вам вирішувати, коли перестати тягнути на собі цей тягар. Зараз Ви тільки тим і живете, бо це все, що Ви маєте.
І всякі хвороби - ви постійно про них говорите - десь на підсвідомому рівні Ви не хочете від них позбутись, бо тоді у Вас нічого не залишиться. Ці всі візити для лікарів - таке враження, що Ви хочете знайти якусь невиліковну хворобу, і тоді Вам стане легше. І Ви нервуєтесь, що ніхто не ставить серйозного діагнозу - бо потрібно лікувати не тіло, а душу. А за Вас цього ніхто не зробить.
4. Не потрібно звинувачувати Бога. Ви не розглядали такого варіанту, що на небі дитинці краще? До прикладу, мені було дуже тяжко відпускати свою омріяну донечку, але один священик сказав, що чим більше я буду плакати за нею, тим тяжче їй буде, адже вона хоче в рай, а я її не відпускаю. То чи не занадто егоїстично стільки часу не відпускати померлу дитинку в місце, де їй буде краще, ніж в цьому жорстокому світі?? Адже ми хочемо дітей для себе, а не для них самих.
П.с. Можете не відповідати на мій допис. Просто мені стало трохи неприємно, що Вам стільки написали реальних порад, а Ви все відкинули((

 

своє випробування пройшла. І дійсно, варто було почекати трошки і стільки вилізло на поверхню, що вже і коментувати не хочеться.

один -є. Врахуйте, як колись, щось ляпну, що на штраф тягне
Дівчата, дійсно, давайте спробуєм не підкидати зайвої роботи модераторам. Бо ті 10 сторінок оффтопного товчення в ступі якось не радують.

цікаво чи буде нарада між модераторами куда то все нести. І ще цікавіше, куда понесуть

Ну і @Spring Melos вже разів з 10 просила не писати до неї і не чіпати її.
@Spring Melos, спробуйте зараз абстрагуватися, почитати форум, зрозуміти для себе, чи хочете спілкування і чи є ще якісь теми тут для вас цікаві. Може дійсно - знайдете якусь цікаву тему, а може, як Ви і хочете - подругу, та й не одну.
Останнім часом форум трохи "підзагнив". Якщо проаналізувати список нових дописів -переважає "барахолка" і про пологи, хвороби дітей, годування, спання і т.д. Скууучно. Може тому всі тут і товчемо одне і те ж. Вчорашню форумівку запороли. Про моду, кіно, музику - взагалі забули. Навіть ніхто не пише, як день пройшов, що цікавого відбулося, на що варто увагу звернути, що готували і т.д. Он"обмін" ледво тріпається. Невже нема бажання один - одному зробити приємно, потішити теплими словами і подарунками? Якоїсть емоції і фарби в будні додати? Нічого ж складного, фінансово і часо-затратного нема. Але, може то нас так Бог випробовує? Чи зможемо вгробити найкращий дівочий форум? Чи знайдуться сили не загубити цю атмосферу і цікаве-пізнавальне спілкування? Га?
Давайте спробуємо тиждень відновити "булЕ" і подивимось як нам це допоможе.
Стартанем з теми
Що привело Вас на "Посиденьки"? :)

 

А я теж собі гідазепамом робила покращення свого фізичного стану, але тільки на місяць,потім він вже не діяв на мене,це єдині ліки які робили мені покращення.

 

гідазепам не лікує, а лише блокує. його треба пити при потребі, а не місяць кайфувати. і на що ви витратили цей місяць? ви почали робити ранкову руханку? обливатись водою чи котрасний душ? ви прочитали кілька цікавих книг? пішли -- обстежелись? вдарились у роботу? гідазепам -- він же не снодійний, це ж денний транквілізатор -- після нього, як після оргазму -- гори хочеш з місця зрушити! і гідазепам -- це не ваші ліки. не буду називати препаратів, бо це компетенція лікарів, але саме це препарат -- то тільки коли капець як зле. і ще -- яку дозу ви пили? відразу "п"ятірку"? кайфували, як наркоманка, а потім організм звик -- і все. А треба було починати із половинки "двійочки", тобі і покращення наставало, і ліки довго були б помічними

 

Якось сама дійшла до такого висновку. Заходиш на форум - а тут пустота. Нема якогось драйву, колись форум був наркотиком, день не зайшла, а тут вже половина пересварилась, тебе посватали і вженили...А зараз - тихо

п.с. нє, мене женити не треба

. Мені здається що то планети якось так стали, в кожного купа справ, все якось сіро, колупаєшся в тому своєму болоті і толку ніякого.
Інколи і хочеться щось написати, але до вечеора і той позитив кудись дівається і сил немає, а що найгірше - найчастіше навіть і нема що писати, хіба що жилетка. Шукати позитив в кожному що сталось - хм, інколи самій навіть важко себе переконати, що все що не сталось, стається на краще. Може це і дійсно Боже випробування. Як кажуть, що нас не вбиває, то робить нас сильнішими. От тільки біда, рани після тих ударів довго загоюються.

 

Не пишіть дурниць, я тільки від алкоголю кайфувала, а не від гідазепаму від нього я просто ходила сонна, і добре спала,а місяць мені сказав психіатр пити, і не більше, тому що потім він вже не діє, він мені так сказав,я знаю що він не лікує, а лише блокує.І пила я по 0.02 спочатку по пів таблетки, а потім по цілій двійці,а 5 навіть не пробовала пити.Я вже писала що я робила, і ранкову гімнастику і контрасний душ,тоже місяць но результату не було.А я в неті багато чого цікавого читаю, маю свої соц. сторінки, там в мене дуже багато груп,і про психологію,філософію,про сімю,дітей,тварин,подорожі, і т.д.короче 96 груп,які я час від часу читаю.А мені не було настільки легше щоб я на роботу пішла,той гідазепам не повернув мені колишнього фіз.стану,а трошки полегшив мої страждання.

 

@Spring Melos , я вам співчуваю.
Дівчата, прошу, давайте припинимо це все. Така тема гарна була, а зараз аж заходити сюди не хочеться.
І давайте пограємо в гру - хто перший щось напише в темі не по темі, той ....(щось погане) ))))))))))

 

Ну знаєте, кожен висловлює свою думку, погана вона чи добра, також в кожного свої погляди, ми всі різні, і потрібно відштовхуватися від того. Не можуть бути дописи тільки позитивні, інколи саме дописи, не зовсім коректні, приводять людину до тями, до реальності. Звичайно, бажаю всім толерантності.

 

Скільки вам років?
Як на мене тут все було досить по темі, тільки зайшло в глухий кут, бо певній особі все не тау і насправді хочеться просто понарікати, на все і всіх. Бог кожного з нас випробовує, у кожного своя дорога і кожен шукає свій шлях до вирішення. Але шукати ж треба, а не чекати невідомо чого. Дивно читати, що от мені потрібна дитина, тоді мені все пройде. Дитина як ціль егоістична?? Але з дитиною життя стає настільки складнішим, що можна ще більше зайти в якійсь психологічні проблеми, маючи іх ще й до того.

 

Я не писала що на 100% дитина мені допоможе, і я буду здорова,дитина для мене аж ніяк не ціль, а сенс мого життя.Самотності я не витримаю,я вже про то писала.А може мені потрібні ті складності, звідки ви знаєте,того навіть я не знаю,так що не кажіть того чого на 100% не знаєте.І чи я ті складності витримаю, чи не витримаю, це вас не стосуєтся,це буде моє життя, і моя доля.А я тільки те і робила всі ці 5 років, що кудась ходила, щось робила,як кажуть перейшла всі кола пекла.І тепер вирішила зупинитись,тому що все було марно,для чого знов на ті самі граблі ставати...