післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Не можемо. Почуття мають кілька назв, але чи в кожного означають те саме? В кожного різний досвід, різні думки, різне оточення, різне виховання, освіта, різний стан здоров"я, вірування. Ніхто не може зрозуміти, що, насправді, відчуває інша людина. Нам тільки здається, що це так.
Депресія - не "депресія" - яка різниця? Якщо ззовні нічого не видно по людині, це ніякий не показник. Основний критерій - це свій власний суддя. Погано? Значить, так і є.
Буває так погано, що не допомагає нічого. Ні трудотерапія, ні "професійна допомога", медикаменти, релігія, друзі, нічого. Роками. А оточуючі нічого не бачать, людина тримає себе в руках, жорстко, з усіх своїх сил. Працює до останнього поту, розважається, як і всі, хобі, захоплення - тільки всередині суцільний морок. Знають тільки найближчі.
То це вона любить страждати, напевно, просто. Просто, щоб життя проходило повз. Діагнозів жодних - здоровий.

Коли молода лікарка виписувала скерування на стаціонарне лікування в психлікарні, треба було підпис головного. Він поговорив, викликає ту жінку і каже: я зараз вас поміняю місцями. Ця людина - при повному і світлому розумі, а Ви, яка відправляє в стаціонар, не сошли ли с ума?

Тягнути себе, як Мюнхгаузен, за косичку з болота. Витягнете.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Може бачити. Тільки не назве це тим словом коли їй зле. Я не вважала що у мене депресивний стан, але лікар мені сказав, що це саме він. Так, в мене не було такого стану, що аж доходило до ручки. Ні... такого не було. Але депресивні настрої, зовсім не пов’язані з виснаженням, були. І це зразу побачив психолог і почав зі мною працювати в цьому напрямку. Я не хотіла вставати з ліжка, я лишень закривалась від всіх і спала, спала і спала. Домашні обов’язки ніякі не виконувала, бо мені воно було геть гидке і непотрібне. Ніхто з голоду не вмер. Всі тільки поправились, бо я свої стани заїдала - йшла і купувала собі солодке і їла цілими днями, а для решти родини то вони собі їжу замовляли. Я розуміла, що мені зле, але витягнути себе з того стану не могла. А в певний момент я навіть приймала таблетки. І то зовсім не виснаження. Поїздка кудись, чи купити собі щось, відволікала але не лікувала.

Якщо порівнювати приклад депресії відомих людей, скажімо Дженіфер Аністон, яка важко переживала розлуку з Бредом і жіночки яка кілька років тому втопила своїх сімох (здється) дітей, то звичайно що це дві різні речі. Якщо в першому, то можна класифікувати як з жиру біситься, то в другому випадку це яскравий приклад депресії. Жінка нічого поганого нікому не сказала, завше дітей доглядала, а одного дня всіх втопила в ванні, і щей вирахувала час так, що чоловік пішов на роботу а свекруха ще не прийшла помагати. І в ту годину, всіх потопила. А ніяких проявів чоловік не бачив і не зауважував. Можливо і не звертав увагу, бо працював і вважав, що вона мама і все прекрасно.

Коли я лежала в лікарні з найменшою мені чоловік і мама принесли великий букет лілій. Я вночі зривалась з приступами і депресивними станами. Я бігала по госпіталю як навіжена. Медсестра за мене дуже перелякалась, бо я виглядала жахливо і вона злякалась, що я собі щось прироблю. Тому вона на наступний день зранку прислала до мене психолога, яка мала зі мною розмову, чи у мене де нема закидів на післяпологову депресію. На щастя, то були квіти і їх запах, бо як тільки я викинула ті квіти з кімнати, мої стани припинились. Але вдома, я неодноразово мала такий стан, коли я вночі будилась і мала приступи шизу. Я знаю звідки то йде, і я вдячна, що я не побоялась цим поцікавитись і з того лікуватись. А стан страшний... направду. З того часу вже пройшло багато років, тому я можу то розпізнати як депресивний стан. Тоді я цього так не класифікувала, але добре, що лікар який оглядав мою сестру звернув на мене увагу.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

коли вже не болить живіт до такої міри, що впісюєшся - дивишся на все з іншого боку.

особливе дякую тим, хто нагадав мені всі варіанти навернення до Бога.
Спілкування на форумі допомагає впоратись власне з фізичним болем. А зі всім решта я і так впораюсь.

бо я молодець

ай, як не хотілось... але тре щоб чесно. 24 з половиною

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

моя похресниця за день до свого десятилітнього дня народження казала, що їй 9 років . але ж ті жінки, кокетки від народження

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Читала про таке явище ще до пологів, але мене воно, на щастя, оминуло.
Після усього пережитого на шляху до вагітності і успішного її виношування у мене була, скорше, післяпологова ейфорія, і жодні гормони,недосипи і втома не могли на неї вплинути!
Мені вже було однаково, народжувати самій чи пережити кр, - то все такі дрібниці в порівнянні з тим, що в мене є дитина, жива і здорова!
А депресія була цілий рік перед тим, коли бігала по лікарях і не знала, чи взагалі колись зможу відчути радість материнства.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Можливо. Тільки я думаю, що просто зараз є загострення і яскраві прояви. Ось тут є тест.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

О, я проходила цей тест двічі за вагітність і третій раз -коли прийшла на огляд в 6 тижнів після пологів. Навіть не знала, що то тест на депресію, просто просили заповнити папірець і віддати медсестрі.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Дуже хороша стаття на тему Обретаем душевный покой после опыта тяжелых родов

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

О, сильно! Хороша стаття. Особливо цінне, як на мене, ось таке її місце:

Сделайте сознательное усилие, чтобы простить себя. Сначала вам захочется пропустить этот совет. «Мне не за что себя прощать!»

Если после того, как в первый раз задумались на эту тему, вы продолжаете считать так же, - отлично. Однако я говорила со многими женщинами, которые без конца перебирали варианты, как все могло бы сложиться, если только… «Если бы я лучше выбирала роддом/врача…», «Если бы я была сильнее…», «Если бы я пошла на другие курсы подготовки к родам…»,- бесконечные «Если бы я только…». Осознайте, что располагая теми ресурсами, которые имелись у вас в то время, вы сделали абсолютно все, что могли и разрешите себе сорваться с этого крючка.

Осознайте, что рождение это только начало ваших долгосрочных отношений с ребенком. М
Материнство - это роль, в которую входят постепенно. Трудное начало не должно заслонять все ваше материнство. Важно понимать, что отрицательный опыт рождения может повлиять на ваши отношения с ребенком, но это не обязательно должно быть так. Вот почему для вас важно получить необходимую поддержку как можно скорее. Я видела мам, переживших трудные роды, которые старались быть «Супер-мамами», всем на зависть. Трудно быть супер-мамой и отдавать всю себя ребенку, когда внутри у тебя болит.

Тяжко сказати в кого в чому полягає депресія після пологів. Можуть бути і гормони, може бути екзистенційна криза (яка не лише після пологів, а йпросто так, на фоні "все нормально" накриває), а може бути депресія, бо людина не дає собі права на помилку. Стаття акцентує на останньому. Прийняти себе немічною - тяжко.. Важко любити себе, коли бачиш, що прогинаєшся під обставини супроти власних очікувань від себе.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

В мене після пологів був такий стан, що я думала мене таки позріла депресія. Увесь час сльози, все гнітило, нічого не тішило, з чоловіком якісь не понятні "тьорки") і то не можу навіть зараз собі чесно зізнатися, що я була права. А ще, коли я йшла по вулиці, світ мені чогось виглядав сірий. Ні, я бачила кольори, не дальтоник, але в душі якось все сприймалося як сіре-пресіре. І цей колір мене переслідував скрізь. От реально дуже було важко.
Пам"ятаю дзвонить кума, а я ревлю в трубку, слова не можу сказати. Вона мені доказує, що я щаслива, що маю двох синочків, просить згадати як колись я б все на світі віддала, щоб бути мамою, а я ще більше ревлю.
Я бувало писала тут в темі довгу петицію, а потім стирала. Допомогло мені дуже банальне- включитися в роботу ту, яку я виконувала до пологів Поєднати то все неймовірно важко, але можливо. Я тепер таки впевнена, що зайнятість під зав"язку, таки мені допомогла. За місяць я як на світ народилася.
Тепер можу понити, що часу нема ні на що, що втома постійна і т.п., але то не то. То вже не той важкий психологічний стан, який був. Життя набуло нових барвів, а втома і постійна зайнятімсть то буденне.))

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

мені свого часу казали, що то частина діагностики - при легкій формі психозу завантаженість під зав'язку допомагає.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Ох проблеми... проблеми... в кого їх немає.
В когось більші, в когось менші, а ще дуже часто ми їх шукаємо взагалі там де вони не існують. А ще плюс важкий психологічний стан- то взагалі сама безнадійна картина може вималюватися там, де нею і не пахне).

Та то так, але бувають речі, які від нас мало залежать, або не залежать зовсім, але сверлять добряче мозок, впливають на психологічний стан. То чим зле переключитися на щось інше (а ще тим більше корисне), аніж метати горохом об стіну, стараючись щось вирішити там, де нам не під силу і від того розкиснути ще більше.
Тай думаю не треба забувати, що маленькій дитині (якщо ми говоримо про післяпологову депресію) потрібна спокійна мама з порядком в голові, бо там і кольки, як у нас тут пишуть, і ще багато чого не приємного. А якщо ще діток двоє, то взагалі мовчу. Думаю треба себе ліпити до купи і брати в руки як хто може. Бо навіть якщо всі сили кинути на ту першопричину і навіть якщо припустимо вдастся її забрати, де гарантія що в голові не оселеться ще один "червячок", який буде гризти. Та й щоб щось вирішити напевно потрібний світлий розум, виважені дії, а в депресивному стані з тим напевне трудно.
Всі проблеми повирішувати і жити спокійно- це дуже добре, але чи завжди можливо. А від депресії, чи всяких не приємних станів таки треба старатися вийти не зважаючи ні на що. Напевно в кожного свій шлях, хоч я і не дуже тямлю в психології...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Важко любити себе в незвичном для себе стані, але воно важливо. Важливо любити і приймати себе будь-яку, з будь-якими переживаннями і почуттями.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Ну бо психологічні захисти розраховані на "нормальний стан". Якщо проблеми є, а людина від них тікає, то найлегше це робити, коли "все нормально". Психологічні захисти найкраще діють, коли все більш-менш звичайно. Правда також до пори-до часу.
Коли проблеми зустріти "во всей красе"вперше у світлі фізичної втоми, то вони виглядають куди безнадійніше, ніж коли дивишся їм в лице при світлому розумі і свіжих силах.
От, на приклад я не приймала своєї немочі, всіляко тікала від її визнання іт.д. Поки не народила дитину, і не переконалася наочно, що сили мої обмежені, що попри всі мої знання теоретичні я не є ідеалною мамою

(якщо чесно, я взагалі таких мам в житті не бачила)

. І накрила мене тоді криза прийняття себе Місяців три я нила. (рідні були в шоці ) Поскільки криза проявилася на фоні післяпологових недомагань, то її можна означити як "післяпологову". Але це все так відносно.. Все-рівн вона б мене догнала. Прсто тоді її пережити було важче, ніж при своєму розумі.