післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Тема у розділі 'Пузата хата', створена користувачем MAXAMAK, 23 Березень 2010.

  1. Orman

    Orman Модератор-бомба

    в нас є така тема
    ОМГ, ну це ж не обов'язково її мати. І не плутати baby blues з депресією.
     
  2. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    Вже двічі. Ще одна причина, чому ні
     
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    а чому?
    після Дмитрика була легша, після Сергійка була важча. Після дівчат нема.
    Фізичне відновлення після 4 пологів - це так, неочікувано нелегко. але в моральному плані все ок
     
    • Оптимістично Оптимістично x 2
    • Подобається Подобається x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1
  4. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Мої думки про післяпологову депресію):
    Після народження першої дитини абсолютно все у моєму житті змінилось. І мене то трохи крило), тобто самі банальні речі я не могла зробити як звикла.
    Після народження другої дитини мене трохи крило через думку, що не зможу дати всю себе першому. Тоже тривало не довго.
    Після третьої взагалі не крило (майже), ну бо життя моє вже і так інше, і по великому рахунку вже нема значення чи готуєш їсти для двох чи для трьох, чи миєш дві голови чи три, чи переш одні штани, чи три. А ще мене страшенно тішила думка, що всі оці клопоти тимчасові. І ті недоспані ночі, і ті какулі тощо. Час так летить, і просто часом нема часу на депресію. Настрій гімнявний буває, а до депресії не скочується).
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 6
    • Оптимістично Оптимістично x 2
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    це не депресія, це норма :) якби ж людей крило лише через дітей, і то - крило трохи :)

    не те слово. Лідді минув місяць, а я звикнути не можу, що вона - вже народилась. Яке там "не привчай до рук"? встигнути би привчити!
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    і мене крило.. конкретно. і ніхто крім чоловіка не міг поняти. чого я ревлю днями напрольот..
     
  7. vanilia

    vanilia Miracles are real

    Після першої дитини в мене була післяпологова депресія (по симптомах я потім то зрозуміла), ще в пологовому почалося. Було дуже важко морально, але дитину я так берегла, як вовчиця. Було ілька "порадників"- повчальників, які підливали масла в вогонь. Як я з того видряпалася не пам'ятаю, але певний період була на заспокійливих (коли мала пневмонію з задишкою, думала, що то від нервів і почала приймати заспокійливе. Задишка не пройшла, бо причина була в легенях. Але після того курсу заспокійливих мене попустило помаленько з післяпологовою депресією). Пологи (а точніше, кесаревий розтин) були дуже важкі, з ускладненнями. Перед пологами я лежала місяць в пологовому, де тиск став підніматися до 220/110 і оскільки гіпертензивні препарати (а приймала вже два на купу разом з заспокійливим) не допомагали, то останні кілька днів мені кололи наркотик. То був реальний жах, якого ніколи нікому би не побажала. Той укол був дуже важким не лише фізично (болючий), але і морально. Тому я ту депресію пов'язую з тим всім.
    Після другого кесаревого майже нічого не було. Ніхто мене не залякував як в першу вагітність, тому і тиск був більш-менш в нормі. Лікар віднеслася до мене дуже добре, пройшло все добре. Правда, води відійшли на 36 тижні, хлопчики вирішили з'явитись раніше :))) І поки мене привезли в пологовий вночі, то почалися перейми. Але то все було НАБАГАТО легше, ніж перший раз. Може, тому депресії майже не було.
    Після третього кесарева не було взагалі ніякої депресії. Не знаю чи то само так вийшло, чи тому, що я в ту вагітність відсіяла всіх, хто мені "тріпав" нерви, уникала тих, хто вставляв палки в колеса настільки, наскільки могла, ну і я була тоді в декретній відпустці всю вагітність, що зберегло нерви. Цікаво від чого залежить та депресія...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Поки що я не можу розповісти всього, але мушу поділитись принаймні деякими моментами, які змінили б моє життя, якби я знала про них раніше.

    1) післяпологова депресія (якщо це депресія) сама не минає. Потребує лікування. Може, обійдеться психотерапією, може - медикаменти. Але "саме" не мине. Хоч депресія і має циклічність, тобто, ремісії, - потім вона повертається. Тому що раніше почати лікування, то краще. Так, є варіант протягом 6-8 роки перевести ремісію у "головний стабільний стан", і депресія стане або сезонною, або епізодичною. Питання просте - чи є у нас ці 5-6 років, або чи готові ми повністю покласти їх на самолікування з далеко не гарантованим результатом.

    2) післяпологова депресія у жінок швидше, ніж інші депресивні стани, дає ускладнення. Нажаль, я цього не знала і прийшла до лікаря вже на стадії, коли перше ускладнення перейшло в наступне. А це забрало в мене безцінний час на діагностику головної проблеми.

    3) найголовніше. Депресивні, суїцидальні думки чи думки про те, щоб заподіяти шкоду іншим - це не лише до психіатра. Важливо взяти весь свій анамнез і піти поговорити або з мудрим сімейним лікарем, або з остеопатом, або з неврологом (мудрим). Вам можуть призначити дуже неочікувані обстеження, але виявляється - часом депресією "кричать" про себе приховані хвороби, які вас вбивають.
    Обстеження фізичної сфери дуже бажано провести до медикаментозного психіатричного лікування. Адже психотропні препарати можуть впливати на симптоматику та клінічну картину, а переривати прийом для обстежень дуже важко фізично.

    4) ви це і так знаєте, але і я напишу. Депресія - це не про "слабаків". Це хімічний процес в організмі, який зовсім не означає, що ви справляєтесь гірше, ніж інші. Нажаль, обставини у всіх різні, і вихідна ситувція при народженні дитини - теж. Тому важливо визнати потребу в лікуванні і дзвонити в усі дзвони. Недоброзичливців пошлете, коли одужаєте. А поки активно лікуєтесь, просто не витрачайте ресурсу.


    Знову ж, не кожен поганий настрій - депресія. Але тут краще перебдіти.
    Всім бажаю здоров'я.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Інформативно Інформативно x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    Завзято підтримую @cjomcjomka .

    Я можу тільки написати, що мені діагнотували депресію на стадії, коли вони тільки починала проявлятися в серйозних змінах в функціонуванні організму, і обійшлося це дуже малими дозами ліків і нетривалим лікуванням.

    Також хочу наголосити, що в моєму випадку всі ліки були сумісні (повністю) з грудним годуванням і ніяк не впливали на поведінку дитини.

    Окрім ліків була рекомендована і проведена активна робота з психологом.

    І так, перед тим я мала обстеження щитовидки і тд, які показали, що вони , поки що, в нормі.

    Тому, дівчата, якщо ви маєте якісь підозри, завжди можна проконсультуватися в психолога, який підкаже, що ж це може бути насправді, і можливо, недопустить розвиток самої депресії :girl_smile:
     
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 1
  10. Raven

    Raven Мама малятка

    Можете написати, які зміни відбулися у фізіологічному плані і які ускладнення?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  11. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    От, дійсно як розпізнати депресію? Вона, мені здається стається в кожного, але коли саме зрозуміти, що капець? Бо в житті проходять всякі обставини, зміни, періоди, як то визначити?
     
  12. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Звичайно не в кожного. В нас просто звикли депресією називати все на світі починаючи від хандри.

    А коли в когось справді депресія, то кажуть взяти себе в руки.

    Прояви і симптоми є описані в медичній літературі. Є лікарі, які можуть її діагностувати.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  13. Gloria Tempus

    Gloria Tempus Well-Known Member

    Можливо, ви маєте на увазі післяпологову меланхолію. Це стається частіше. Але меланхолія здатна сама пройти, а от депресія - ні. З власного досвіду тепер розумію, що після перших пологів мала таки післяпологову меланхолію. Важкі пологи, екстрений КР, біль, неприйняття дитини, світ обернувся догори ногами для мене. Але то якийсь такий сум, туга, хандра, таки меланхолія. На щастя, то минуло десь до півроку.
    Після других пологів теж боялася цього явища, але обминуло мене. Бажаю всім здоров'я і вчасної допомоги.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. Jusi

    Jusi Ловець емоцій

    Не знаю, чи то в мене післяпологова депресія, але дві ознаки точно присутні: жахливе почуття вини (через все, що я роблю не так з синочком - одягаю на прогулянки і в гості одноразові підгузники, інколи зранку, коли багаторазові намокли, а я так хочу затримати початок дня, тримаю біля його голівки телефон, коли він спить вдень біля моїх грудей, і ще його сльози, вони наче ранять), воно накриває мене чорною хмарою, крізь яку не видно радостей материнства, і дикий страх нанести шкоду моєму синочкові (часто сняться жахіття, що Артем вислизає в мене з рук і падає). Від цього всього мені хочеться просто НЕ ІСНУВАТИ. Ні, не померти, Боже збав, я ніколи би не змогла так вчинити з моєю крихіткою і моїми рідними. Це інше, бажання розтанути, не народжуватися, not to be.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 7
  15. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Jusi не знаю чи в цій темі можна розраджувати, але хочеться пару слів написати.
    Моя дитина була в одноразових підгузниках, перший рік її життя я передивилася купу фільмів і серіалів лежачи поруч (ну звісно на телефоні). Ще читала книжки. І навіть було таке, що книжка впала на малу (я горе-мать!), вона прокинулася і ридала. А потім дитина почала повзати, перекидатися. Я тішуся, що вперше вона звалилася з дивану в 9 місяців (це звучить дивно, але переважно діти падають швидше).
    Материнство воно таке. Перша дитина - це все нове, незвичне, складне. Мало того, що всі зі сторони повчають, коли не просять. А ще мамське прагнення до досконалості гризе зсередини. Словом, купа-купа причин впасти в депресію.
    Але незважаючи на все це ви - найкраща мама для своєї дитини. Дитині головне, що ви поруч. А всі решту побутові питання, то другорядне. Посилаю вам обнімашки ))
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
    • Подобається Подобається x 3
  16. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Jusi, я теж розповім трохи з власного досвіду.
    Отже, коли народився перший синочок, я була трохи не готова у плані відповідальності. В перші дні дома в нього почала злазити шкірка (як виявилось - часте явище, але я ж того не знала). Мені хотілось його повернути і щоб мені дали нового, незіпсутого, необлізлого). Тоді часто лапала себе на дуже дивних думках). Я з тих мам, що не одразу тонула в материнській любові до своїх дітей).
    Відносно не найкращого для сина. То все маячня. Чесно. Моя доня ще зараз буває в одноразових підгузниках. І часом досить довго). То є не смертельно. Усі мої діти падали, деякі з підвіконників. Телефон завжди був біля мене. Раз впав на сплячу доню. Часом діти їдять не корисну їжу, дивляться мультики, зависають у телефонах. А ще прогулюють школу. Життя -воно не ідеальне. І бути ідеальною мамою - то не є реально. Треба, щоб мама була щаслива, усміхнена, виспана. І не гризла себе дрібницями. Бажаю швидше це подолати! І навчитись трохи пофігізму (в житті згодиться), особливо з дітьми!
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 3
  17. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    О, яке знайоме.
    коли я з Дмитром в неповні 2 місяці його потрапила в лікарню, то я думала що зламала його і що краще б мені дали іншу дитину, або не давали ніякої, раз я не вмію з ними поводитись.
    А потім коли прийшли додому, було так страшно, що поряд нема лікарів - як же я без лікарів не нашкоджу дитині?
    а от я тонула в любові - і страху це ніяк не зменшувало.
    Погоджуюся повністю з @Happy Fiancee :
    "Перша дитина - це все нове, незвичне складне"
    вириваю з контексту, за що одразу прошу вибачення. Це неоднозначне і поширене. формулювання. З досвіду - думки про те, що зі мною щось негаразд, бо я не щаслива (а всі приводи для щастя є) теж можуть сильно шкодити.
     
    • Подобається Подобається x 2
  18. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    то не справа в конкретних проявах "ненайкращого", підгузниках чи телефоні, справа в почутті провини, тривожності через те, що щось "не так ідеально" як би мало бути. Я не знаю, чи є мами, яким ці відчуття взагалі незнайомі, але тих, хто загалом є тривожним і чутливим - материнство якраз проявляє нашу вразливість по цих пунктах.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. lula

    lula New Member

    Проблема саме в тій "ідеальності", яку ми шукаємо. Дітям та ідеальність непотрібна, їм потрібна мама. А ми надивимося в інтернеті різних статей та фото, а потім неідеальними себе вважаємо й депресуємо.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  20. zetta

    zetta Well-Known Member

    Важливо розпізнати саме депресію, це клінічний діагноз. Антидепресанти і психологи тут не допомагають. Краще до толкового ендокринолога, рівень гормонів різко падає і якщо організм в силу дефіцитів не дає собі раду з тим, то виникає депресія. Найчастіше дефіцити вітаміну Д, низький гемоглобін, група В а особливо В12 і В6, омега 3. По цим вітамінам багато досліджень проведено і спеціалісти звинувачують щитовидну залозу в депресії. Ну і усугубляють то все брак селену і йоду. В телеграмі є група де жінки підтримують один одного і там спеціалісти були. F7AC10D8-725A-4E7C-BD8B-89C1A9066A0C.jpeg
    --- дописи об"єднано, 17 Жовтень 2019 у 10:41 ---
    Найперше що можна зробити для себе в першу чергу це рухатись якомога більше. Це теж значно допомагає.
     
    Останнє редагування: 17 Жовтень 2019 у 11:46
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Корисно Корисно x 1