післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Ви хоч розумієте що ви пишете? Ви навіть не маєте поняття що то таке депресія а тим більше після родова. Ви можете перечитати всі книжки які вам подобаються але стан викликаний депресією книжки не поможуть. Взагалі багато дописів тут дуже егоцентричні і ніколи не поможуть жінці вийти з депресивного стану.

Післяпологова депресія існує і про неї треба говорити і вивчати її. У мене б з’явилась депресія лише від того, що мене закрили в кімнаті без права виходу і так тримали тиждень, та я б чокнулась. Он у моєї сестри немає ніяких комплексів і ніби сильна жінка і всього сама досягла а депресія до неї навідалась коли вона народила другу дитину. Їй було так зле, що вона була ладна викинутись з вікна аби тільки не бути в пологовому і на дитину вона дивитись не хотіла.

Дуже раджу почитати ось це коротеньке оповідання про жінку і післяпологову депресію, надіюсь що ви зумієте зрозуміти цю жінку. http://www.eastoftheweb.com/short-stories/UBooks/YelWal.shtml

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

і пошвидше, щоб не догнали...
от чесне слово - вчора думала що треба створити таку тему... В мене була якась депресія після родів, але її важко звязати з родами, бо роди були легкі і швидкі. Більше того, я думаю що саме тому в мене і був такий стан - здавалось головне родити а там вже якось буде... Роди виявились не такими страшними... Тому настройка на новий режим вийшла складною...
Що значить новий режим? Значить, що я, центр мого егоїстичного всесвіту, маю посунутись і дати місце малому - тепер він центр нашої сім"ї... Я не можу обніматись з чоловіком вночі, бо обнімаю масіка, а хочу обняти обох і не розірвусь, груди болять бо є тріщини, але я терплю і лікую їх без ліків щоб не зашкодило мому малому центру світу, хочу лежати, а він хоче на ручки, хочу їсти а він не впускає... не просто так хочу, вмираю з голоду і пісяю по ногах... важко мені було настроїтись на те що моє "хочу" посунулось і дало 1 місце "мушу"... так минув місяць... мушу перетворилось помалу в "хочу"! Сама хочу його носити, купати, годувати, цьомкати і т д до безконечності... аж стидно згадати що так було, але факт. Може я була неготова до материнства в плані свого егоїзму. плюс багато чого не вміла - міняти підгузки, вставати вночі, годувати грудьми, носити дитину малюсіньку...
Того не треба було лікувати таблетками, воно саме пройшло, але я плакала і сльозки текли з мене аж під напором цвиркали...
але коли тепер дивлюсь як моя сіся зникає між двома щоками і який він довольний коли на ручках то вже хочеться від щастя ревіти!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Я думаю, що багато жінок не мають поняття що таке депресія навіть її переживаючи - усі депресивні ніколи не визнають своєї хвороби і дуже ретельно маскують будь-які її прояви, до певного часу звичайно.
Коли жінка починає говорити що щось не гаразд - це уже дуже хороший признак.
Одна дівчина (додам, що вона має трьох дітей і є дружиною священника)пробувала пояснити мені, що саме вона відчувала в моменти "затміння": ". От перед іспитом тобі буває недобре, тебе трусить, нудить, вивертає , стан постійної тривоги і страху - ото це треба помножити на тисяч десять і то напевно і на більше. Цей біль він фізичний,ти його відчуваєш, але що саме болить і де саме поняття не маєш. Це як тисячі ножів ріжуть тебе, але так наче із середини і раду дати з тим собі не можеш - в голові мимоволі вимальовується лиш один вихід. Це так наче тебе болить душа і ти хочеш видерти її із тіла, щоб заспокоїти".
Із цього стану їй допоміг вийти її чоловік і спільна молитва, але це була дуже важка праця і багато моментів відчаю.
Я дуже рада, що у цю тему дописують і дуже вдячна усім за дописи і маю надію, що комусь це таки допоможе.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Лілю,а що допомогло вийти з тої депресії?

у мене післяродової не було... але тижнів три був страшно подавлений стан,я нікого не хотіла бачити, нічого чути, я не хотіла бути в пологовому,але й не хотіла додому повертатись. такий стан був дивний, повна невизначеність, повне небажання до всього навколо. Єдине,що я чітко відчувала і чому піддавалась, - материнський інстинкт, котрий був зі мною з перших секунд і ріс в мені, розвивався.
особливо запам"яталось мені,як якась сила мене підняла після пологів, і різана,шита, голова обертом,але йду по коридору попри стіночку,бо там, десь далеко хтось плаче,і то так голосно.я одразу знал,,що то моя кровинка, ноги так і несли, просто незабутнє відчуття.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Ну коли я переживала депресивний стан то мене мої домашні явно не розуміли. У мене і зараз часами находить он таке бажання нічого не робити але то зараз набагато легше ніж було колись. Коли мене побачила психолог то зразу сказала що у мене депресія і щоб я спробувала ліки. Я спробувала але не на довго бо зайнялась собою трохи і не дала тому аби мене з’їло а воно може їсти дуже легко, особливо коли нема розуміння вдома. Найгірше це коли тебе не розуміє та людина на якій тобі найбільше залежить і просто сміється з тебе або говорить тобі образливі слова або взагалі відноисться до тебе як не до людини. Бо я жінка і як то я можу чогось не хотіти. я мушу і то навіть не піддається обговоренню. А таке нерозуміння ще більше відбирає в людини бажання жити.

Після пологова депресія характеризується тим, що мама не хоче бачити своєї дитини а чи нею займатись. Та дитина їй просто нецікава. Мамі здається що вона нікому не потрібна і що нема нікого в світі хто її зрозуміє. Жінці видається що життя закінчилось і єдине бажання це забитись в кутик, нікого не бачити і ні з ким не спілкуватись.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

quote=Маруся-мама;688069]Ви навіть не маєте поняття що то таке депресія а тим більше після родова.[/quote]
А ви знаєте, що відчуває жінка, переживши пологи і так і не побачивши потім своєї дитини? Не хочу, щоб ви навіть припускали, що це за відчуття і не уявляли собі, як з цього почуття вибратись. Це не просто депресія, це кінець життя... Тому для мене особисто дивно говорити про депресію післяпологву, особливо тоді, коли жінка тримає на руках здорову дитину, може її обняти, погодувати і поцілувати. Бо для мене народження другої дитини було таким очікуваним щастям, яке не могло допустити ніяких негативних емоцій. Так, я багато читала про те, що у багатьох жінок бувать ці післяпологові депресивні настрої. І це не залежить від їхнього бажання чи небажання таке відчувати. Але повторю свою думку ще раз, як на мене, післяпологва депресія може поглинути жінку лише тоді, коли вона сама на це дозволить. Я не розраховувала у своєму житті на допомогу писхологів, а таблеток тим більше, бо впевнена в одному - ми самі повинні давати раду з нашими емоціями, бо лише у фільмах буває так, що сьогодні тобі погано, а завтра прийшов дорий лікар і тоді допоміг. Безумовно, я читала море порад, спілкувалась з різними людьми, це дуже допомагало, але проблем не вирішувало. Бо я переконана в одному - якщо я сама дозволю собі зупинитись у тому жахливому моменті, в якому опинилась наша сім"я, то ніхто і ніколи не зможе мене з нього виштовхнути. Я мушу жити далі, знайти в собі сили і перегорнути цю страшну сторінку. І, дякувати Богові, зараз у мене є чудовий синочок, чоловік, який підтримував у всьому, і відчуття справжнього щастя від того, що вони є поруч.
Є проблеми - їх необхідно вирішувати. Потрібен комусь психолог -треба до нього звертатись. Але я не уявляю, як то можна не хотіти бачити свою дитину. І, на жаль, не буду спроможна зрозуміти таку маму. У моєму житті такі речі просто непоєднувані.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Хочу тут зауважити, що у переважної більшості жінок так і є, оскільки якщо дитина хворіє, або є інший стресовий стан для мами - ПД трапляється рідше - організм включає відповідні захисні реакції, які захищають психіку жінки в даний момент, а радість від виздоровлення - позитивна емоція яка сприяє налагодженню гормонального дизбалансу жінки. (тут ще раз хочу наголосити на тому, що ПД може проявитись і по збігу 3 років після моменту народження, а може також і в багатодітної мами із народженням 3 чи 4 дитини, хоч із першими такого не було) Тому не варто привязувати цей стан виключно до самих пологів і до незначного періоду після них.

Причиною виникнення ПД аж ніяк не є власне дитина як обєкт. Усі депресивні матері люблять своїх діток - але перебувають у постійному страсі від того, що не зможуть належного їх доглянути. Одне із досліджень показало - що матері які вирішують піти з життя, перед тим як це зробити обовязково чітко знають, що їхня дитина залишається в надійних руках, або як ні - то роблять це разом із дітьми.
Мені шкода, але власне наше нерозуміння цих станів, а основне відмова їх зрозуміти приводить до того, що жінки залишаються один на оди із проблемою. Самотужки впоратись із цим дуже важко - треба бути над сильною.
Перечитуючи дописи, також побачила, що дуже багато жінок власне так і привязують ПД до дитини, як такої, хоча підштовхнути до цього стану може, щось зовсім інше, а що саме - та про це і сама жінка може не знати....
Єдине що можу сказати точно -без бажання жінки зрозуміти свій стан та знайти причину його виникнення і вийти з нього нічого не буде - це точно.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

мене після кесаревого "запроторили" в пологовому на тиждень...для людини, яка звикла до максимального домашнього комфорту та не знала лікарень до того це дуже важко...там і почалась депресія... тільки тісне і цілодобове перебування дитини з мамою допомагає мамі перебороти цей стан!...не відпускайте дитину від себе і все буде гут...цей стан потрібно пережити і забути!
Завжди тішила себе думками про те, як ми, годі мамочки, будемо гуляти з малюком по квітучим весняним паркам ))))

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

На Посиденьках вже постили лінк, думаю, краще сюди

Спойлер: весь текст

ВСЯ ПРАВДА О МАТЕРИНСТВЕ!
Первое, что делает наивная молодая женщина, с загадочно-счастливым лицом вернувшаяся из женской консультации - это закупает кучу литературы под
названием "Мать и дитя", "Ваш ребенок", "Счастливые родители" и пр. Она еще не знает, что через девять месяцев весь этот глянцевый хлам пойдет на растопку костра под ее иллюзиями. По моим подсчетам (и опросам знакомых), осуществить рекомендации "лучших педиатров" может только самоотверженная до маниакальности мамаша.
Например, меня безумно рассмешила (вы же знаете, чувство юмора у меня исключительно черное) статья на тему "как сделать рутинные дела более приятными", где советовалось представить, что завтра ты умрешь от рака и это твой последний день. Авторы предполагали, что задолбанная ребенком мамаша заскачет от радости и упоенно кинется проживать отпущенные ей часы,
испытывая безумную радость даже от застирывания подгузников. Прибегать к этому методу я не стала, всерьез опасясь, что так войду в образ, что суну ребенка бабушке, выкраду у мужа кредитку и отправлюсь кутить в мужской стриптиз-бар, дабы на том свете было о чем вспомнить.
В другом журнале я наткнулась на тест "хорошая ли вы мама" и сдуру его прошла, набрав 15 очков из 36 возможных. По итогам мне вежливо, но строго советовали пересмотреть мое отношение к воспитанию детя. В конце же страницы было написано: "разумеется, мало кто из родителей сможет набрать 39 баллов..." - о да, после маткласса шансов у меня практически не было!
Умные книги оказались не слаще журналов: там рекомендовали вызывать скорую, если ребенка стошнило, пугали детским меню из трех блюд, включая
паровые котлеты, и советовали находить утешение от забот о ребенке в заботах о ребенке.
На поучительной главе о сексе после родов (который якобы сушествует и должен быть нежным и тихим) я сатанински расхохоталась, захлопнула журнал
и села писать план-конспект своих исследований по бутузоведению, дабы хоть немного подготовить дочку и ей подобных к суровой действительности

О имидже
Изображенные в журналах стройные красотки с безупречным макияжем, лучащиеся материнской любовью и небрежно, словно безо всяких услилий
держащие в руках жизнерадостно скалящиеся муляжи младенцев (а может, чучела), никоим образом не могут служить для вас примером!
Настоящая мамаша - это зомби с безумными глазами и заплетающимися ногами, которая обреченно волочет по парку вихляющуюся коляску, в которой дурным
голосом орет ее прелесссть. Дома она ходит в драном халате и с нечесанным волосами, питается объедками каши, сосисками и пельменями, и готова убить
собственного мужа, если тот опоздает с работы хотя бы на 2 минуты, за что тихо себя ненавидит. А иногда и громко.
Смиритесь с этим. Все через это проходят, но почему-то почти никто не признается. Заранее накупите себе побольше модных халатов и почаще их меняйте. Хоть какое-то разнообразие.

О сексе
Секса после родов НЕТ!!! То есть его хочется только маньячкам, у которых даже детская бутылочка с соской вызывает неприличные ассоциации.
Нормальные матери вечером пластом падают в кровать, измотанные до такой степени, что мысль о домогательствах еще и со стороны мужа вызывает
нервные судороги. Поэтому лучше подготовить супруга к этому печальному открытию заранее, а еще лучше - свалить на него часть хлопот о ребенке, после чего расхочется и ему.

О взаимопонимании
Если ваш ребенок рыдает, а вы никак не можете его успокоить и у вас уже опустились руки, не стесянйтесь - поплачьте вместе с ним. Гарантирую - уже через две минуты ваших неподдельных стенаний над загубленной жизнью ваше чадо начнет улыбаться, а то и заливисто хохотать. Младенцы обожают смотреть на плачущих взрослых. Они готовы упиваться этим зрелищем часами.

О прикормах
Лучший способ ввести ребенку новую пищу - не давать ее. Лучше всего вообще повернуться к нему спиной и изобразить жадное пожирание подозрительного
содержимого баночки. Ни один нормальный ребенок не устоит против подобной провокации, а если вы будете недостаточно расторопны, то проглотит даже крышку. Главное - на самом деле не попробовать эту дрянь.

О комплексах:
Не давайте знакомым мамашам в парке втоптать вас в грязь рассказами об успехах своих юных гениев. Каждой маме хочется похвастаться своим чадом, поэтому - рассказывайте тоже!
Ключ-таблица:
"- А мой ребенок с таким удовольствием ест домашний творог!" (да-да, ту сухую, кислую и омерзительную на вкус субстанцию, которая поулчается при перетапливании детского кефирчика с глюконатом кальция)- "Однажды мне удалось впихнуть в него целых три ложки."
"- А у нашего зубы прорезались безо всяких проблем!" - "Честно говоря, я уже ни черта не помню - первый год был сплошным кошмаром, и моя память поспешила от него избавиться".
"- Мой ребенок с рождеиня спит в своей кроватке!" - "Да, и я по пять раз за ночь встаю его укачивать, а в четыре утра сдаюсь и беру к себе в постель"
"- грудное вскармливание - это так легко и приятно!" - "Если не считать трех маститов, промокающих маек, жесткой диеты, затачиваемых о вашу грудь зубов и невозможности куда-нибудь уйти больше чем на два часа".
"- я ношу его на руках только при крайней необходимости!" - "то есть всего пять-шесть часов в день".
"- искусственное вскармливание - это так легко и приятно!" - "особенно когда вам нужно неотапливаемой осенней ночью вылезать из теплой постели и плестись готовить смесь, после чего вы час не можете заснуть, а ребенок покрыт сыпью, как леопард, и чешется, как лишайный кот".
"- я гуляю с ним порой до 8 часов в день!" - "однажды я потеряла ключи и пришлось ждать мужа с работы"
"- он уже так хорошо говорит!" - "я могу вычленить из невнятного потока звуков "гы!", "ля?" и "выга", знать бы еще, что это означает"
"- он такая умница и не лезет туда, куда нельзя" - "после того как я пару раз хорошенько врезала ему по попе"
"- мой муж подолгу и с удовольствием занимается ребенком!" - "вчера он полтора часа держал его под мышкой, сидя перед телевизором с хоккеем".
"- я все успеваю!" - "ко мне пять раз в неделю приходит домработница"
"-я все успеваю и это меня совершенно не напрягает!" - "ко мне пять раз в неделю приходят домработница и няня"

О развитии мелкой моторики
Купите пакет бобов, пакет чечевицы и пакет пшена и спрячьте подальше.
Единственное, что ребенок до года будет с ними делать - захватывать горстями и рассеивать по кухне, вдумчиво любуясь результатом.
Для развития же мелкой моторики куда продуктивнее будет рассыпать перед ребенком горсть черствых хлебных крошек. Ноу-хау! Надо запатентовать ))

О самоконтроле
Выучите и в случае чего повторяйте две мантры "Это все пройдет" и "Он обязательно вырастет". Нет, они совершенно не помогают. Но к словарному запасу ребенка добавится хотя бы шесть слов помимо "стой, отдай, заткнись".

О правильном питании
5 самых популярных среди молодых матерей блюд - вредных и невкусных, но быстрых в приготовлении.
1. пельмени
2. сосиски
3. крабовые палочки
4. хлеб
5. салат из пельменей, сосисок и крабовых палочек с хлебом.

О гостях
Не берите ребенка в гости к бездетным людям. Не в смысле, что это выглядит хвастовством, а из-за разницы в ваших психологиях. Сколь бы бурный восторг не симулировали хозяева, им вовсе не трогателен звук детского плача и не сладок дух закаканнго памперса, особенно если вы с милой улыбкой меняете его прямо на их диване возле праздничного стола.

О постоянном присмотре
Дети умеют ползать. Более того - они умеют лазить, и преимущественно куда им не надо. Поэтому куда не надо следует забаррикадировать так, чтобы дверь не отковыряли даже спецназовцы, а куда надо поделить на две половины - куда надо и куда будто бы не надо, чтобы у ребенка оставалась иллюзия свободы.
Например, завязать ручки шкафов со стеклянной посудой, оставив открытым с пластиковой и закрытым, но незавязанным - с кастрюлями.
Будьте уверены - ребенок прямым ходом отправиться к закрытому и будет полчаса упоенно в нем ковыряться. На следующий день можно его открыть, а другой закрыть...
Кстати, учтите - вскоре дети отковыряют даже наглухо заковыренное.

О бытовых травмах
К году выражение "тебя что, в детстве с печки головой вниз уронили?" приобретет для вас совсем иной смысл, потому что к этому возрасту в вашей квартире просто не останется мебели, с которой ваш ребенок в познавательных целях не сверзился бы вниз головой.Так же вы во всей красе ознакомитесь с поговорками "чем бы дитя не тешилось, лишь бы не плакало" (которая в переводе на современный язык звучит так:"Подавись ты моим мобильником за двести баксов, только заткнись" и "не понос, так золотуха" (это к разделу о прикормах)

О материнской любви.
Приступы материнской любви настигают вас преимущественно в двух ситуация:
когда ребенок спит и когда вы им хвастаетесь. Держите себя в руках: дети очень не любят, когда их будят - даже страстными поцелуями, а со стороны это здорово напоминает обострение шизофрении - когда вы говорите о себе во множественном числе, закатываете глаза и брызгаете на собесединка слюной восхищения. Бездетные люди с непривычки очень пугаются.

О фанатиках
В любом бутузо-выгулочном парке непременно найдется компания мамаш, которые с пеной у рта станут проповедовать вам, что ребенок надоесть не может, шлепать его по попе - святотатство, а называть засранцем - кощунство. Вежливо согласитесь и тихонько затеряйтесь среди деревьев.
Религий тоже много, и это совершенно не означает, что вы тупо должны вступать в первую попавшуюся секту. Лучше всего организуйте свою и гуляйте с подвешенным на коляску плакатиком "Я ненавижу детей, которые плачут, и собак, которые лают" и значком с изображение идейного лидера Фрекен Бок на груди. Уверяю, у вас появится не меньше адептов, половина еще и от
вышеупомянутых светочей матлюбви перебежит.

Несмотря на все вышепосоветованное и много-многое другое, ваша жизнь будет казаться вам безвозвратно загубленной, и это НОРМАЛЬНО!!
А САМОЕ УЖАСНОЕ - месяцам к десяти вам будет глубоко на это плевать! Ведь теперь у вас есть мелкий бутуз, у которого ваша хитрая улыбка и гадский
характер

Крепитесь, молодые мамы!!!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Так, післяпологова депресія - це ще той стан для жінки, і хто таке пережив, той знає, про що я говорю. В мене вона тривала десь пів року і це був ЖАХ!!! Не скажу, що це було постійно, але досить часто навалювалося страшними хвилями, які поглинали мене повністю. Проявлялося це як сильне роздратування. В такі періоди мене нервувало все на світі - побут, родичі, чоловік, ДИТИНА!!! Будь що могло вивести мене з рівноваги і я потім довго не могла заспокоїтися. В ті періоди я думала, що найкращим виходом для мене буде померти і більше так не мучитися, або щоби померли всі навколо і нарешті дали мені спокій. Тепер це звучить як мінімум нерозумно і смішно, але тоді....
Зараз, аналізуючи ситуацію, бачу багато можливих причин своєї депресії, але так і не можу сказати напевне, чи саме вони призвели мене до такого стану. І ще одне, чому дивуюся і дотепер - як мій чоловік це все витерпів.
P.S. Зараз знову вагітна, скоро родити. Згадуючи попередній досвід, з жахом чекаю післяпологового періоду. Можливо є якийсь порятунок. Буду молитися і надіятися, що цього разу все буде інакше.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Якшо серйозно ,то депресія в мене почалась одразу як тільки я приїхала з роддому. Ми живем з чоловіком одні і він постійно на роботі а я сама з дитиною і мені спочатку було трохи важкувато.Тому , цей депресивний стан в мене був частенько.Зривалась на чоловікові по повній програмі , правда і зараз те саме .Було дике відчуття одинокості і безпомічності.Але все проходить, головне вчасно взяти себе в руки ))))

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Не просто взяти себе в руки, а швидше зрозуміти, що у житті зв"явилось чудо, яке найдорожче для вас з чоловіком та для нього все на світі можете зробити. А для депресій немає часу. Не думайте про неї, і вона не проявиться. Радійте життю!

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Зазвичай це простіше сказати а ніж зробити. Більшість жінок виявляють піклування про дитину скоріше - бо інакше не можна, а не тому що це нормально. Головним стержнем у стійкості до ПД - це переосмислення себе як жінки, матері та дружини і правильне та рівномірне розпреділення себе у цих трьох іпостасях. Жодна не повинна бути на першому місці і домінувати. Це дуже важко і бувають моменти коли видається неможливим. Допомога та підтримка близьких - тут дуже важливий момент. Та найбільша помилка в тому, що ми просто мовчки чекаємо на неї і властиво тому її не отримуємо. Говорити, багато говорити, до дрібниць говорити і обговорювати, що ви розумієте під підтримкою із своєю половинкою, чи близькими із якими ви живете.
Як би смішно не прозвучало - одна жінка позбулась депресивного стану після того як її чоловік почав виносити із дому сміття, яке її страшенно нервувало і викликало неадекватні реакції і виносити його самій для неї завжди викликало купу негативу та проблем (грудне маля на руках і мішок із відходами - не найкращий асоціативний ряд). Найбільше вражає в цій історії - що подружжя додумалось поговорити про це аж по збігу 8 місяців і то з допомогою посередника- дружині чомусь було не зручно, а чоловікові виявилось це зовсім "не в напряг" (цитую) - він навіть виявив купу здивування - що про це не можна було сказати раніше.?
Вчитись спілкуванню і не боятись пояснювати свої потреби. Ніколи не порівнювати себе із іншими - ви і ваше ставлення і ваша відносини - тільки це має значення.

Звичайно, що буде інакше!. Ви уже емоційно та фізіологічно настроюєте себе на негативні почуття та відчуття. "Думай, о хорошем".Невже у попередній вагітності і у попередньому народженні і догляді - не було аж нічого хорошого?. Згадуйте і думайте по це. Налаштовуйте себе по іншому - поки є ще час проаналізуйте, чому ви дратувались, що ви хотіли і як би хотіли щоб було. Поговоріть із чоловіком про це, поясніть, опишіть свої побоювання - знайдіть істинну причину. Причина ДП - криється лише в нас самих, а все решта то чинники як допомагають їй розвиватись. Знаючи причину - чинники усунути - вже не так складно. Працюйте над собою. Багато розмовляйте і озвучуйте свої думки та бажання - можливо по триста раз одне і то саме, можливо на 301 - спрацює.
Молитва - хороший помічник.

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

Все вірно. Дякую за Ваше розуміння інших! Насправді, мені трохи прикро читати дописи, де одні мамочки "звинувачують" інших в тому, що вони пустили післяпологову депресію у своє життя. Я дуже рада за тих, хто з 1-ї хвилини зміг відчути нездоланну радість за свій новий статус мами і, саме головне, не втратити цю радість після повернення додому. Бо в мене так не було. Я залишилась сама з дитиною, якій не могла дати раду, бо, просто, не вміла. І ніякі читання "мамських" журналів, батьківських сайтів під час вагітності і т.д. не допомогло. Бо у журналах всі доглянуті, веселі, не втомлені, а я такою, перших кілька місяців, не була... Я була постійно втомлена, голодна і роздратована вічними суперечками на рахунок мого ГВ. Лише, через 2 місяці після пологів, я відчула щиру радість від того, що стала мамою! І вона не пройшла до цих пір!
А на рахунок діагнозу "депресія", то кілька днів пригніченого стану - це не депресія (просто, моральна виснаженість)...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

На прохання одної з дописувачків про допомогу психолога, постараюсь дати професійну відповідь. Саме поняття депресія вже вимагає втручання психіатра,тому те що стосується психологів, ми називаємо не післяпологовою депресією, а таким собі "післяпологовим блюзом", який є у всіх породіль за 1.5-2 місяці після пологів і триває біля 2 тижнів.Всі симптоми цього стану були описані вище.Причин є декілька.Після пологів в організмі жінки гуляє складний коктель з гормонів,які виділились підчас самих пологів.Профілактикою виведення цих гормонів є грудне вигодовування. Іншою причиною є відчуття втрати,адже і справді жінка втратила цілий орган - плаценту,з яким жила 9 місяців.Є і інші причини, які складають повну картину, але найголовніша все ж таки психологічна - 9 місяців біля вагітної ходили всі оточуючі як з писаною торбою і запитували про її самопочуття, коли ж дитина народилась, згадайте що питають тепер у вас ваші близькі?- як дитина? але майже ніколи - як ти? тому логічно, що приходить момент, коли стає себе шкода,хочеться підтримки, турботи і допомоги від рідних. Курси для вагітних можуть стати профілактикою для такого стану, якщо на них пояснюють яка роль батька і мами.Та разом з тим майбутню маму потрібно коректно налаштувати на розумний підхід до материнства.Давайте скажемо правду- материнство це важкий труд, і часто в погонї за право називатись " я хороша мама" - ми ,психологи отримуємо виснажену та стомлену материнством жінку.Тому як тільки ви відчули будь які ознаки "депресії"- плачте, бийте посуд, кричіть,що у вас почалась депресія і вам потрібна негайна допомога в побуті і з дитиною,щоб знайти час для себе коханої.Головне не мовчіть,не терпіть і не подавляйте свої негативні емоції.Інакше це шлях до справжньої депресії...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

у мене була депресія після пологів.І то ще яка! Я поправилась, жила в чоловіка в хаті, а його батьки взагалі не допомагали з дитиною, я завжди хотіла спати, вже радості від материнства не було.... А допомоги ні від кого так і не дочекалась... сама прийшла до того, що треба змінювати життя, треба стати іншою.
І стала. Почала читати книжки по психології, малий підріс- змогла деякий час виділити вправам. Життя по-малу налагодилось...

 

Відповідь: післяпологова депресія - міф чи причина до хвилювання

В мене все почалось в приймальному покої, я ніколи нелижала в лікарні а тут залишили саму аж сльози на очах. Згідна з mamba що коли поруч немовля намагаєшся недумати ніпрощо!!))) а потім приїхала додому все дратує!